Ухвала

від 19.05.2020 по справі 280/5035/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 травня 2020 року

Київ

справа №280/5035/18

адміністративне провадження №К/9901/11866/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Росія до ГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.08.2018: №0023791306, №0023801306, №0023781306 та від 14.08.2018 №0012771415,

07.02.2020 ГУ ДФС оскаржило це рішення, подавши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач посилався на відсутність належного фінансування, яке б забезпечило своєчасне перерахування коштів зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2019.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020 апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без руху як таку, що подана з пропуском встановленого частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку на апеляційне оскарження, а підстави, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання її копії надати до апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, з обґрунтуванням інших причин пропуску строку за їх наявності.

20.03.2020 відповідач подав до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2019. На обґрунтування вказаного клопотання посилався на те, що вперше з апеляційною скаргою ГУ ДФС звернулося у межах встановленого частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020, не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2019).

27.04.2020 ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що вперше апеляційну скаргу ГУ ДФС подало в межах визначеного частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку, що свідчить про те, що відповідачем вживалися усі можливі заходи щодо реалізації права на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2019. Проте, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках ГУ ДФС, відповідач був позбавлений можливості усунути недоліки первинної апеляційної скарги в межах строку визначеного ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Отже, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і органи Державної податкової служби зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, і не можуть отримувати режим "послаблення" при вирішенні судом питання про поновлення строку на оскарження судових рішень.

Законодавче обмеження строку на оскарження судового рішення в адміністративній справі обумовлено, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

Р.Ф. Ханова

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду