Рішення

від 22.03.2019 по справі 420/5854/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5854/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИППІНГ-ЛАЙН» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000101403 від 10.02.2017 року, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 129142,00 грн. та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000091403 від 10.02.2017 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 6634311,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1658578,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539, звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0000101403від 10.02.2017 року, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 129142,00 грн. та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000091403 від 10.02.2017 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 6634311,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1658578,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

На підставі направлень № 000647/1588, № 000647/1588 від 30 жовтня 2016 року виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок з окремих платників питань управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1, ОСОБА_2, на підставі наказу № 1345 від 30.11.2016 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ШИППІНГ-ЛАЙН , код за ЄДРПОУ 39640539 , виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539, за результатами проведення вказаної перевірки було складено акт перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539, з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 12.02.2015 року по 31.12.2015 року та податку на додану вартість за період з 13.02.2015 по 30.09.2016 року №6392/15-53-14-03/39640539 від 19.12.2016 року. На підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539, з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 12.02.2015 року по 31.12.2015 року та податку на додану вартість за період з 13.02.2015 по 30.09.2016 року №6392/15-53-14-03/39640539 від 19.12.2016 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було прийнято податкове-повідомлення рішення №0000101403, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 129142 грн. 00 коп. та податкове-повідомлення рішення №0000091403, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 6634311 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 1658578 грн. 00 коп. Зазначені податкове повідомлення-рішення було підприємством отримано засобами поштового зв'язку 15 лютого 2017 року. Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідача неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0000101403, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 129142 грн. 00 коп. та податкового-повідомлення рішення №0000091403, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 6634311 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 1658578 грн. 00 коп. було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що в акті перевірки чітко визначено перелік документів, на підставі яких було встановлено порушення, а саме в ході аналізу наданих видаткових накладних на реалізацію продукції, які було надано ТОВ ШИППІНГ-ЛАЙН до перевірки в підтвердження реалізації поставки продукції на адресу вищевказаних покупців встановлено, що враховуючи те, що предметом господарської операції є талони на бензин та дизельне паливо, в зазначених актах відсутній зміст та обсяг господарської операції (номінали талонів, їх реєстраційні номера), одиниця виміру не в повній мірі відображає кількості продукції що властива даній групі товарів (кількість талонів з певним номіналом, їх серійний та порядковий номер), згідно з чого можливо зробити висновок щодо нереальності виконання операцій з реалізації продукції (талонів), також ще одним посиланням податківців на порушення ТОВ ШИППІНГ-ЛАЙН податкового законодавства є нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Оскільки реальність вчинення господарських операцій скаржника відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері, таким чином, у платника податків не було підстав для податкового обліку вказаних операцій по придбанню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539 зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС в Одеській області як платник податків.

На підставі направлень № 000647/1588, № 000647/1588 від 30 жовтня 2016 року виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок з окремих платників питань управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1, ОСОБА_2, на підставі наказу № 1345 від 30.11.2016 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ШИППІНГ-ЛАЙН , код за ЄДРПОУ 39640539 , виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539.

За результатами проведення вказаної перевірки було складено акт перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539, з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 12.02.2015 року по 31.12.2015 року та податку на додану вартість за період з 13.02.2015 по 30.09.2016 року №6392/15-53-14-03/39640539 від 19.12.2016 року, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6634311 грн. 00 коп.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539 на підставі акту перевірки в відповідно до зазначених порушень Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення:

податкове-повідомлення рішення №0000101403, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 129142 грн. 00 коп.

податкове-повідомлення рішення №0000091403, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 6634311 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 1658578 грн. 00 коп.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що позивач - ТОВ ШИППІНГ-ЛАЙН мав взаємовідносини із з ТОВ БК ОПТИМА код 37939773, ТОВ ОПТИМА-ЕКСПЕРТ код 39941208, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БІЛДЕР код 39807594, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СМАРТ код 39807558, ТОВ МАКСВЕЛ-ТОРГ код 39660492, ТОВ ТФ ОРХІДЕЯ код 37865822, ТОВ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ БІЛЬШОВИК код 35606300, ТОВ СПЕЦБУДМАРКЕТ код 40396249.

Приписами п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.133.1.1 п.133.1 ст.133 Податкового кодексу України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1, 135.2, 135.3 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Згідно п.138.1, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Також, відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В акті перевірки не ставиться під сумнів наявність фактів розрахунку ТОВ БК ОПТИМА код 37939773, ТОВ ОПТИМА-ЕКСПЕРТ код 39941208, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БІЛДЕР код 39807594, ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СМАРТ код 39807558, ТОВ МАКСВЕЛ-ТОРГ код 39660492, ТОВ ТФ ОРХІДЕЯ код 37865822, ТОВ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ БІЛЬШОВИК код 35606300, ТОВ СПЕЦБУДМАРКЕТ код 40396249 з Позивачем за поставлений товар.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пп.201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ ШИППІНГ-ЛАЙН та його контрагентами оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені належні первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Крім того, Позивачем було надано первині документи щодо придбання даної продукції (талонів) у ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ (33614922), ТОВ НАФТОТРЕЙД РЕСУРС (33680859) та ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ (37821544), що також підтверджено Відповідачем в акті перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ШИППІНГ-ЛАЙН , код ЄДРПОУ 39640539, з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток за період з 12.02.2015 року по 31.12.2015 року та податку на додану вартість за період з 13.02.2015 по 30.09.2016 року №6392/15-53-14-03/39640539 від 19.12.2016 року на стор. 28 та не спростовано в ході судового засідання.

Суд, дослідивши договори, укладені між позивачем та його контрагентами, вважає, що їх укладено відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам ч. 1 ст.205, ч.2 ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст.638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст.179,180,181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагентів податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачами не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на положення ПК України, негативними наслідками для позивача стали прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000101403, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 129142 грн. 00 коп. та податкове-повідомлення рішення №0000091403, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 6634311 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 1 658578 грн. 00 коп., які суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000101403 від 10.02.2017 року, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 129142,00 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000091403 від 10.02.2017 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 6634311,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1658578,00 грн.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 22.03.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.