Рішення

від 14.03.2019 по справі 540/2506/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2506/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Воронцовій К.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО Авто-Плаза" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2018 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, рішення від 22.11.2018 року №0003491305 та вимоги від 22.11.2018 року № Ю-0001391305,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТО Авто-Плаза" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення (далі - ППР) за №№0003101305, НОМЕР_1, рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_3 та податкову вимогу № Ю-0001391305, винесених 22.11.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення ґрунтуються на даних акту перевірки від 07.11.2018 року № 65/21-22-13-05/34370060 і виходять із господарських взаємовідносин між ТОВ "СТО Авто-Плаза" та ТОВ Стафф-Сервіс , що виникли відповідно до Договору аутстаффінгу від 01.01.2016 року. Згідно укладеного договору, ТОВ Стафф-Сервіс зобов'язався відповідати за ви плату наданим працівникам винагороди й інших виплат (п. 2.1.3 Договору), розрахо вувати, нараховувати й сплачувати податки і інші обов'язкові платежі до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди, бути податковим агентом відносно податку на доходи фізичних осіб по виплатах працівникам, виплачуваних безпосередньо виконавцем (п. 2.1.4 Договору). ТОВ "СТО Авто-Плаза" не мав трудових відносин чи відносин цивільно-правового харак теру із працівниками ТОВ Стафф-Сервіс , що підтверджується матеріалами перевірки, а тому ТОВ "СТО Авто-Плаза" за приписами п. 1.1. ст. 4 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є платником єдиного внеску з доходів працівників ТОВ Стафф-Сервіс , оскільки ТОВ "СТО Авто-Плаза" не нараховував та не сплачував доходів на користь фізичних осіб - працівників ТОВ Стафф-Сервіс . Із вказаних підстав просив суд задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків. Позивач усунув недоліки у строк, встановлений судом.

17.12.2018 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 17.01.2019 року.

08.01.2019 року до суду подано відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ТОВ "СТО Авто-Плаза" для здійснення своєї діяльності в січні 2016 року уклало договір аутстаффінгу з ТОВ Стафф-Сервіс , згідно якого ТОВ Стафф-Сервіс ( Виконавець згідно договору) надає за заявою ТОВ "СТО Авто-Плаза" ( Клієнт згідно договору) працівників Виконавця для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах Договору. Перевіркою інформаційних баз даних органів ДФС встановлено наступне: основний вид діяльності ТОВ Стафф-Сервіс (код ЄДРПОУ 38697427) - інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (КВЕД 78.30); за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 роки ТОВ Стафф-Сервіс до контролюючого органу не надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (форма №Д4), що свідчить про відсутність найманих працівників на ТОВ Стафф-Сервіс . Таким чином, ТОВ Стафф-Сервіс не мало можливості виконати умови Договору аутстаффінгу, укладених з ТОВ "СТО Авто-Плаза", так як у штаті відсутні наймані працівники, тому послуги ТОВ Стафф-Сервіс з надання ТОВ "СТО Авто-Плаза" персоналу не мають реального характеру, тобто не свідчать про реальність їх здійснення. Виходячи з вищезазначеного, ТОВ "СТО Авто-Плаза" у січні 2016 року - жовтні 2017 року використовувало працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, у зв'язку із чим, позивачем в порушення вимог, встановлених податковим законодавством не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 198987,84 грн.; не нараховано ЄСВ у сумі 243207,36 грн.; не утримано та не сплачено військовий збір у сумі 16582,32 грн. На підставі вищезазначеного акту ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та встановлених порушень сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 року № Ю-0001391305; винесено ППР про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від 22.11.2018 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_1; рішення про застосування штрафних санкцій від 22.11.2018 року № НОМЕР_3, відповідно до вимог чинного законодавства. Із вказаних підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 17.01.2019 року суд на підставі клопотання представника позивача та за погодженням представників відповідача прийняв рішення відкласти підготовче засідання на 22.01.2019 року.

21.01.2019 року до суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 22.01.2019 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.03.2019 року.

06.02.2019 року до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

Варто зазначити, що з 11.02.2019 року по 12.03.2019 року головуючий суддя по справі перебував у щорічній запланованій відпустці.

У судове засідання сторони з'явилися.

Представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача проти позову заперечили і просили відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 14.03.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заяви по суті, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1, ст.78 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст.13 Закону Украни від 08.07.2010 року № 2464- VI, та згідно наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 26.10.2018 року №1168, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "СТО Авто- Плаза", код за ЄДР 34370060, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року, про що складено акт перевірки від 07.11.2018 року № 65/21-22-13-05/34370060.

У ході проведення перевірки встановлено:

1. На порушення пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб всього у сумі 198 987,84 грн., у тому числі: за січень 2016 року у сумі 5952,96 грн.; за лютий 2016 року у сумі 5952,96 грн.; за березень 2016 року у сумі 5952,96грн.; за квітень 2016 року у сумі 5952,96 грн.; за травень 2016 року у сумі 6264 грн.; за червень 2016 року у сумі 6264 грн.; за липень 2016 року у сумі 6264 грн.; за серпень 2016 року у сумі 6264 грн.; за вересень 2016 року у сумі 5264 грн.; за жовтень 2016 року у сумі 6264 грн.; за листопад 2016 року у сумі 6264 грн.; за грудень 2016 року у сумі 6912 грн.; за січень 2017 року у сумі 13824 грн.; за лютий 2017 року у сумі 13824 грн.; за березень 2017 року у сумі 13824 грн.; за квітень 2017 року у сумі 13824 грн.; за травень 2017 року у сумі 13824 грн.; за червень 2017 року у сумі 13824 грн.; за липень 2017 року у сумі 13824 грн.; за серпень 2017 року у сумі 13824 грн.; за вересень 2017 року у сумі 13824 грн.;

2. На порушення ст.7, ст.8, ст.9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (із змінами та доповненням), Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905, не нараховано єдиний внесок у сумі 243 207,36 грн., у тому числі: за січень 2016 року у сумі 7275,84 грн.; за лютий 2016 року у сумі 7275,84 грн.; за березень 2016 року у сумі 7275,84 грн.; за квітень 2016 року у сумі 7275,84 грн.; за травень 2016 року у сумі 7656 грн.; за червень 2016 року у сумі 7656 грн.; за липень 2016 року у сумі 7656 грн.; за серпень 2016 року у сумі 7656 грн.; за вересень 2016 року у сумі 7656 грн.; за жовтень 2016 року у сумі 7656 грн.; за листопад 2016 року у сумі 7656 грн.; за грудень 2016 року у сумі 8448 грн.; за січень 2017 року у сумі 16896 грн.; за лютий 2017 року у сумі 16896 грн.; за березень 2017 року у сумі 16896 грн.; за квітень 2017 року у сумі 16896 грн.; за травень 2017 року у сумі 16896 грн.; за червень 2017 року у сумі 16896 грн.; за липень 2017 року у сумі 16896 грн.; за серпень 2017 року у сумі 16896 грн.; за вересень 2017 року у сумі 16896 грн.;

На порушення пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп..164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.1.2, пп.1.4, п. 16і підрозділу XX Податкового кодексу України, не утримано (не нараховано) та не сплачено (не перераховано) військовий збір у сумі 16 582,32 грн., у тому числі: за січень 2016 року у сумі 496,08 грн.; за лютий 2016 року у сумі 496,08 грн.; за березень 2016 року у сумі 496,08 грн.; за квітень 2016 року у сумі 496,08 грн.; за травень 2016 року у сумі 522 грн.; за червень 2016 року у сумі 522 грн.; за липень 2016 року у сумі 522 грн.; за серпень 2016 року у сумі 522 грн.; за вересень 2016 року у сумі 522 грн.; за жовтень 2016 року у сумі 522 грн.; за листопад 2016 року у сумі 522 грн.; за грудень 2016 року у сумі 576 грн.; за січень 2017 року у сумі 1152 грн.; за лютий 2017 року у сумі 1152 грн.; за березень 2017 року у сумі 1152 грн.; за квітень 2017 року у сумі 1152 грн.; за травень 2017 року у сумі 1152 грн.; за червень 2017 року у сумі 1152 грн.; за липень 2017 року у сумі 1152 грн.; за серпень 2017 року у сумі 1152 грн.; за вересень 2017 року у сумі 1152 грн.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Херсонській області 22.11.2018 року прийняті: вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ю-0001391305 з єди ного внеску на суму 172271,88 грн.; ППР про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за № НОМЕР_2 на суму 243499,50 грн., № НОМЕР_1 на суму 20291,63 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_3 на суму 86135,94 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду.

Підставою для прийняття відповідачем спірних рішень стали наступні обставини господарської діяльності позивача, встановлені під час перевірки.

…ТОВ "СТО Авто-Плаза" для здійснення своєї діяльності у сфері технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів в січні 2016 року уклало договір аутстаффінгу від 01.01.2016 року з ТОВ Стафф-Сервіс , згідно якого ТОВ Стафф-Сервіс ( Виконавець згідно договору) надає за заявою ТОВ "СТО Авто-Плаза" ( Клієнт згідно договору) працівників Виконавця для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах Договору.

Згідно додатку № 1 до Договору аустаффінгу ТОВ Стафф-Сервіс та ТОВ "СТО Авто-Плаза" узгоджено заявку на підбір та поставку персоналу Клієнту в кількості 17 чол.

У відповідності до додатку № 2 до Договору аутстаффінгу, сторонами узгоджено ціну послуги за надання Клієнту персоналу в розмірі 75000,00 грн. за один календарний квартал.

Згідно з актами прийому-передачі (від 31.03.2016 за І квартал 2016 року; від 30.06.2016 за II квартал 2016 року; від 30.09.2016 за III квартал 2016 року; від 31.12.2016 за IV квартал 2016 року; від 31.03.2017 за І квартал 2017 року; від 30.06.2017 за II квартал 2017 року; від 30.09.2017 за III квартал 2017 року) ТОВ СТО Авто-Плаза отримало, а ТОВ Стафф-Сервіс надало послуги по наданню Клієнту (ТОВ СТО Авто-Плаза ) персоналу Виконавця (ТОВ Стафф-Сервіс ) на загальну суму 525000,00 грн. (по 75000,00 грн. за квартал).

За період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року за послуги з аутстаффінгу ТОВ СТО Авто-Плаза оплачено ТОВ Стафф-Сервіс всього 450000,00 грн., у тому числі: 08.08.2016 року - 150000,00 грн. (згідно з випискою АБ Південний , док. № 528); 20.09.2016 року - 75000,00 грн. (згідно з випискою ПАТ Райффайзен банк Аваль , док. № 1784); 15.03.2017 року - 75000,00 грн. (згідно з випискою АБ Південний , док. № 658); 04.04.2017 року - 75000,00 грн. (згідно з випискою АБ Південний , док. №679); 07.06.2017 року - 75000,00 грн. (згідно з випискою ПАТ Райффайзен банк Аваль , док. №1957).

Тобто, згідно висновків податкового органу, ТОВ Стафф-Сервіс не мало можливості виконати умови Договору аутстаффінгу, укладених з ТОВ СТО Авто-Плаза , так як у штаті відсутні наймані працівники, тому послуги ТОВ Стафф-Сервіс з надання ТОВ СТО Авто-Плаза персоналу не мають реального характеру, тобто не свідчать про реальність їх здійснення.

Виходячи з вищезазначеного, ТОВ СТО Авто-Плаза використовувало працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

Із вказаних підстав відповідач дійшов висновку про обов'язок позивача, як податкового агента, своєчасно та повно нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на корить платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Позивач стверджує, що не є податковим агентом відносно осіб, із якими не мав трудових відносин та яким не виплачував заробітну плату.

Надаючи оцінку позиціям сторін у даній справі, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

01.01.2016 року між ТОВ СТО Авто-Плаза (Клієнт) та ТОВ Стафф-Сервіс (Виконавець) укладено Договір аутстаффінгу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати за заявкою клієнта послуги з надання клієнтові працівників виконавця (далі по тексту договору - працівники) для участі в виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та / або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець приймає на себе наступні зобов'язання:

- в рамках суми отриманої від Клієнта винагороди, Виконавець несе відповідальність за виплату наданим працівникам винагороди та інших виплат (пп. 2.1.3 п. 2.1 Договору);

- розрахунок, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює Виконавець. Виконавець є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб з виплат працівникам, що виплачуються безпосередньо Виконавцем (пп. 2.1.4 пункту 2.1. Договору).

Виконавець зобов'язується належним чином вести кадровий облік по всім працівникам. Обов'язок з належного оформлення трудових чи інших договорів зі своїми працівниками повністю лежить на Виконавці (пп. 2.1.6 п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору Виконавець вправі:

- встановлювати працівникам винагороду і розмір інших виплат на свій розсуд з урахуванням рекомендацій Клієнта і вимог чинного законодавства (пп. 2.2.3 п. 2.2 Договору);

- без узгодження з Клієнтом залучати для виконання цього договору третіх осіб (пп. 2.2.6 п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання:

- забезпечити своєчасний прийом наданих Виконавцем працівників і забезпечити їх роботою (пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору);

- оплатити надані Виконавцем послуги з надання працівників в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором (пп. 2.3.6 п. 2.3 Договору). Відповідно до п. 4.1 Договору сума винагороди Виконавця за цим договором узгоджується сторонами в протоколі узгодження ціни.

Відповідно до п. 4.2 Договору Клієнт щомісяця сплачує належну виконавцю суму винагороди за послуги з надання працівників не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним кварталом.

Виходячи з умов договору обов'язки щодо кадрового обліку, виплати винагороди та інших виплат працівникам, обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює виключно Виконавець.

Аутстаффінг (англ. out - "поза" + англ. Staff - "штат") передбачає надання підприємства-провайдера в розпорядження підприємства-замовника персоналу для виконання певних робіт.

В міжнародному праві порядок застосування аутстаффінга регулюється Конвенцією про приватні агентства зайнятості № 181, ухваленою 19.06.1997 року, що не ратифікована Україною.

Визначення поняття аутстаффінг відсутнє в законодавстві України.

Втім, правовідносини, що виникають під час провадження діяльності суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що є тотожним природі договору аутстаффінга, врегульовані статтею 39 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VІ (далі-Закон № 5067-VІ).

У свою чергу пп. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає поняття послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

На виконання даного договору були складені та надані до суду: Додаток № 1 до Договору аутстаффінгу - Заявка на відбір персоналу (17 осіб); Додаток № 2 до цього ж Договору - Протокол узгодження договірної ціни за надання персоналу ( в розмірі 75000,00 грн.); Акт прийому-передачі наданих послуг від 31.03.2016; від 30.06.2016; від 30.09.2016; від 31.12.2016; від 31.03.2017; від 30.06.2017; від 30.09.2017; платіжні доручення всього на суму 450000,00 грн., у тому числі: від 08.08.2016 року № 528 - 150000,00 грн.; від 20.09.2016 року № 1784 - 75000,00 грн.; від 15.03.2017 року № 658 - 75000,00 грн.; від 04.04.2017 року № 679 - 75000,00 грн.; від 07.06.2017 року № 1957 - 75000,00 грн.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці врегульовані главою 7 Кодексу законів про працю України, а також Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 95 Закону № 108/95-ВР мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону №108/95-ВР та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За правилами пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Заробітна плата для цілей розділу IV ПК України - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 171.1 ст. 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

За правилами п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX Перехідних положень ПК України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно із п. 1.5 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечити виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України (підпункт 1.6 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Згідно із п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 і зареєстрований в Мін'юсті України 30.01.2015 року за №111/26556.

Пунктом 1.2 розділу І Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до пункту 3.2 розділу III Порядку у графі 3 "Сума нарахованого доходу" податкового розрахунку за формою № 1-ДФ відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

У графі 3 "Сума виплаченого доходу" податкового розрахунку за формою № 1ДФ відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом (пункт 3.3 розділу III Порядку).

Згідно із п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Статтею 4 Закону № 2464 визначено платників ЄСВ, у тому числі роботодавці, а ст. 7 Закону № 2464 - база нарахування єдиного внеску.

Тобто ЄСВ нараховується роботодавцем на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.

Підсумовуючи викладене, суд вказує, що обов'язок сплати податків та зборів, які донараховані відповідачем за результатами перевірки, оформленою Актом від 07.11.2018 року № 21-22-13-05/34370060 (податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), пов'язаних з нарахуванням та виплатою заробітної плати працівникам лежить на податковому агенті.

В той же час, як вже було зазначено судом раніше, відповідно до пп. 2.1.3, 2.1.4 Договору аутстаффінгу від 01.01.2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Стафф-Сервіс" обов'язки щодо кадрового обліку, виплати винагороди та інших виплат працівникам, обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює виключно Виконавець. Отже, й податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів є ТОВ "Стафф-Сервіс". В той час, як обов'язком позивача є лише своєчасний прийом наданих Виконавцем працівників, забезпечення їх роботою (пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору) та оплата наданих Виконавцем послуг з надання працівників в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором (пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору).

Судом встановлено, що позивачем обов'язок за зазначеним договором аутстаффінгу виконаний в повному обсязі, що підтверджено: Додатком № 1 до Договору аутстаффінгу - Заявка на відбір персоналу (17 осіб); Додатком № 2 до цього ж Договору - Протокол узгодження договірної ціни за надання персоналу ( в розмірі 75000,00 грн.); наведеними вище Актами прийому-передачі наданих послуг та платіжними дорученнями на загальну суму 450000,00 грн.

Використання у господарській діяльності працівників за договором аутстаффінгу позивачем відображено в податковій звітності. Однак, податковий орган, не взявши до уваги умов зазначеного договору, самостійно дійшов висновку, що вказані працівники є працівниками позивача, що в подальшому й стало підставою для прийняття оскаржених рішень.

Таким чином, податковим органом необґрунтовано визначено ТОВ "СТО Авто-Плаза" податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що стало підставою для помилкових висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки та прийнятих 22.11.2018 року за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі: №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1, рішенні № НОМЕР_3 та винесеної вимоги № Ю-0001391305.

Окрім зазначеного, із Акта перевірки судом встановлено, що розрахунок ЄСВ позивачу податковим органом нараховано у розмірі 22 % виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, всього у сумі 172271,88 грн.

Обґрунтування чому при здійсненні розрахунків ЄСВ використовувався саме розмір мінімальної заробітної плати, податковим органом не надано.

Інших документів на підтвердження нарахування ЄСВ на винагороду, виплачену фізичним особам (із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів) суду надано не було, не містить такої інформації і акт перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення за №№0003091305, НОМЕР_2, рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_3 та податкову вимогу № Ю-0001391305, які винесено Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (проспект Ушакова, 75, м. Херсон, 73026, код ЄДРПОУ 39394259) 22 листопада 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (проспект Ушакова, 75, м. Херсон, 73026, код ЄДРПОУ 39394259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТО Авто-Плаза" (код ЄДРПОУ 34370060, 73034, м. Херсон, Новомиколаївське шосе, 7-А), сплачений судовий збір на суму 7832,98 грн. (сім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 98 коп., шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 березня 2019 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 111030200