Постанова

від 19.03.2019 по справі 826/12030/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12030/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Седика Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АЕРС" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРС (далі - позивач, ТОВ НВП АЕРС ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.08.2017 №0043771404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 200 000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 300 000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що правочини між ТОВ НВП АЕРС та ТОВ Авіа-Комплект здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже, на думку контролюючого органу, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 18.07.2017 № 6662, згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.06.2017 №9116617191), за результатами якої складено акт від 14.08.2017 №572/26-15-14-04-01/35031451.

В результаті проведеної перевірки посадовими особами відповідача встановлені порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період вересень 2016 року на загальну суму ПДВ 1 200 000,00 грн. та, відповідно, завищення від'ємного значення за вересень 2016 року на суму 1 200 000,00 грн., в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року на суму ПДВ 1 200 000,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.08.2017 №0043771404 форми В1 , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 200 000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 300 000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. а п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі- ПК України) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ НВП АЕРС та ТОВ АВІА-Комплект укладено договір поставки №05/7-16 від 05.07.2016, відповідно до якого Постачальник (ТОВ АВІА-Комплект ) зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ НВП АЕРС ) товар в номенклатурі та кількості, що вказані в договорі та специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: Специфікації №1 до договору від 05.07.2016, відповідно до якої передбачалось придбання товару - Екран-УБ-02М-3 у кількості 2 шт. на загальну суму 7 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 200 000,00 грн., рахунку-фактури №СФ-0000061 від 09.09.2016 на загальну суму 7 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 200 000,00 грн., акту прийому передачі від 12.09.2016.

Факт поставки товару підтверджується копіями видаткової накладної від 12.09.2016 №64 на загальну суму 7 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1 200 000,00 грн. та податкових накладних від 09.09.2016 №5 на загальну суму 1 440 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 240 000,00 грн., від 12.09.2016 №97 на загальну суму 5 760 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 960 000,00 грн.

Згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних виписані контрагентом податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.09.2016.

Усі розрахунки із контрагентом проведені та підтверджуються копією виписки банку по особовим рахункам.

При цьому, придбаний товар (Екран-УБ-02М-3) позивачем реалізовано шляхом експорту відповідно до договору комісії від 22.09.2016 №USE-20.3-21-D/K-16, де товар проходив митний контроль, за наслідками чого була оформлена експертна митна декларація.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ АВІА-Комплект підтверджено первинними документами, а їх результати використані позивачем у власній господарській діяльності.

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що у ланцюгу операцій між контрагентами не підтверджено факт реалізації товару, колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства такими контрагентами.

При цьому, наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень неправомірної поведінки контрагентів, ґрунтується на тому, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, а тому доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за дане порушення суми грошового зобов'язання є незаконним, та як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 21.03.2019 року.