Постанова

від 19.03.2019 по справі 925/525/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. Справа№ 925/525/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

сторони явку своїх представників не забезпечили

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року (повний текст складено 27.11.2018 р.)

у справі № 925/525/18 (суддя Хабазня Ю.А. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорс-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу , -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом про зобов'язання включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу (а.с.4-11).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року у справі № 925/525/18 у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 156-164).

ПАТ "Дельта Банк" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року у справі №925/525/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ТОВ "Сорс-Інвест" в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимоги ПАТ "Дельта Банк" у загальному розмірі 81 107 416,82 грн. як визнану, судові витрати покласти на відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2019 року, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у судовій справі № 925/525/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

21 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року у справі № 925/525/18. Розгляд справи № 925/525/18 призначено на 12 лютого 2019 р.

12 лютого 2019 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому просило залучити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

12 лютого 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи № 925/525/18 за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року до 26 лютого 2019 року.

26 лютого 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у судовому засіданні оголошено перерву до 19 березня 2019 року.

У судове засідання 19 березня 2019 року представники ПАТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ "Сорс-Інвест" та ТОВ "Маквіс" не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411626556647 (щодо третьої особи-2), судовою розпискою про оголошення перерви (а.с. 243 (щодо позивача), реєстром на відправлення кореспонденції з повідомленням, з урахуванням роздруківок інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", а також шляхом оприлюднення ухвали про оголошення перерви у Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80148339.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, встановила наступне.

26 червня 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та ТОВ "Маквіс" (далі - третя особа) укладено Кредитний договір №657 К-Т30.11.06 (далі - Договір №657 К-Т30.11.06), згідно з яким банк має право надати позичальнику кредит у сумі 6500000 доларів США на строк користування з 26.06.2007 по 25.06.2014 на придбання корпоративних прав ТОВ "Сорс-Інвест", а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути його банку в порядку та строки, визначені графіком, наведеним у додатку №1 до договору, і щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, передбаченому договором, до 05 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредиту. За порушення строків повернення кредиту і сплати процентів за користування ним позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кредитом, зазначеної у п. 1.4 договору, що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення (т.І, а.с. 27-30).

У п. 5.1.7 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору №7) зазначено, що виконання позичальником своїх зобов'язань забезпечується порукою ТОВ "Сорс-Інвест" (т.І, а.с. 38).

На виконання кредитного договору №657 К-Т30.11.06 ТОВ "Маквіс" за меморіальним валютним ордером від 05.07.2007 №U1184-2 отримало кредит у сумі 6500000 доларів США (т.І, а.с. 50).

22 червня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" (Банк), який є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "Сорс-Інвест" (далі - відповідач), як поручителем, ТОВ "Маквіс" , як позичальником-1, ТОВ "Арена", як позичальником-2, ПП Агенством "Малбі", як підприємством-1, ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд", як підприємством-2, ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд", як підприємством-3 укладений Договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати за виконання Позичальником-1 зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику-1 у вигляді кредиту згідно з Договором №657 К-Т30.11.06 на суму 3740000,00 доларів США строком по 25.06.2014 включно (а.с. 40-41).

Згідно з пунктом 2, 3 Договору поруки: Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальниками перед Банком за виконання Позичальниками умов Основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами. Відповідальність Поручителя за цим договором обмежується сумою коштів в розмірі 81900000,00 грн.

Пунктом 12 Договору поруки передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами ч.4 ст.559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є повне виконання Позичальником або Поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

У жовтні 2013 року ПАТ "Омега Банк", який є правонаступником ПАТ "Сведбанк", який в свою чергу є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Маквіс" та до ТОВ "Вавілон", як поручителя, про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 2330654,88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долара США становить 18628924,46 грн. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 у справі №925/1637/13 стягнуто солідарно з ТОВ "Маквіс" та з ТОВ "Вавілон" на користь ПАТ "Омега Банк" 1415643,07 доларів США (у гривнях 11315235,06 грн.) боргу у вигляді неповернутої суми кредиту, 613827,13 доларів США (у гривнях 4906320,25 грн.) боргу у вигляді відсотків за користування кредитом та 301184,68 доларів США (у гривнях 2407369,15 грн.) пені (т.І, а.с. 55-57).

Вказаним рішенням встановлено, що: "За рішенням позачергових загальних зборів акціонерів акціонерного комерційного банку "ТАС - Комерцбанк" від 15.10.2007р. останній був перейменований у відкрите акціонерне товариство "Сведбанк", яке стало правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного комерційного банку "ТАС - Комерцбанк".

За рішенням позачергових загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" від 30.04.2009р. останнє було перейменоване у публічне акціонерне товариство "Сведбанк", яке стало правонаступником усіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства "Сведбанк".

Протягом 2009 - 2012р. між ВАТ "Сведбанк", а після його перейменування у публічне акціонерне товариство "Сведбанк" між останнім і ТОВ "Маквіс" були укладені вісім додаткових угод/договорів до кредитного договору №657 К-Т30.11.06.

За рішенням позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства "Сведбанк" від 29.04.2013р. останнє було перейменоване у публічне акціонерне товариство "Омега Банк", яке стало правонаступником усіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства "Сведбанк".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс" свої зобов'язання за кредитним договором №657 К-Т30.11.06 і додатковими угодами/договорами до нього належним чином не виконало . Згідно з розрахунком позивача станом на 25.06.2013р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс" з повернення кредиту становила 1415643,07 доларів США і зі сплати процентів - 613827,13 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США становить відповідно 11315235 грн. 06 коп. і 4906320 грн. 25 коп.

Крім того, позивач нарахував товариству з обмеженою відповідальністю "Маквіс" до сплати 301184,68 доларів США передбаченої кредитним договором №657 К-Т30.11.06 пені за 183 дні прострочення з 24.12.2012р. по 24.06.2013р. повернення кредиту і сплати процентів за користування ним, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США становить 2407369 грн. 15 коп.".

19 серпня 2014 року між ПАТ "Омега Банк" (яке є правонаступником ПАТ "Сведбанк", яке до цього мало організаційно-правову форму ВАТ, яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комрцбанк"), як продавцем та ПАТ "Дельта Банк" (далі - позивач), як покупцем укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги , відповідно до п. 2.1 якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (т.І, а.с. 21-22).

Позивач, з огляду на те, що йому стало відомо про те, що відповідач знаходиться у стані припинення з 16.01.2015, звернувся до відповідача з Заявою з грошовими вимогами вих. №23.1./2127 від 04.04.2018 у розмірі 81107416,82 грн., які просив визнати у повному обсязі, включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги позивача в загальному розмірі 81107416,82 грн. та письмово повідомити про результати даної вимоги (т.І, а.с. 42-43). На підтвердження направлення 04.04.2018 р. вказаного листа відповідачу, позивач надав поштовий чек, опис вкладення у цінний лист та список згрупованих цінних відправлень (т.І, а.с. 44, 45, 46).

За даними сайту ПАТ "Укрпошта" (наданими до позовної заяви), адресоване ТОВ "Сорс-Інвест" поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №0101414838325 не вручено адресату під час доставки 24.04.2018 ("невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання" (т.І, а.с.47).

Звертаючись з позовом позивач посилається на ухилення відповідача в особі ліквідаційної комісії, всупереч приписам ст.105 ЦК України, від розгляду та визнання вимог позивача в розмірі 81107416,82 грн. (яка складається з заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та пені, нарахованої за несвоєчасно повернуту суму відсотків), яка за доводами позивача є непогашеною заборгованістю за укладеним з третьою особою кредитним договором, право вимоги якої позивач набув на підставі договору купівлі-продажу права вимоги та виконання зобов'язань за яким було забезпечено порукою відповідача за договором б/н від 22.06.2012 р.

У апеляційній скарзі позивач, заперечує висновки суду першої інстанції з посиланням на те, що судом невірно розтлумачено строк дії договору поруки, обумовлений взаємною згодою сторін, а також безпідставно відхилено підстави права вимоги стосовно кредитного договору; позивач вказує, що судом першої інстанції не враховано рішення Господарського суду Черкаської області у справі №927/1637/13. Позивач вказує, що договором поруки не визначено дату, після якої порука за цим договором припиняється, оскільки п. 12 цього договору визначено, що строком припинення поруки є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 105, 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, та відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, який не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

У силу ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги її кредиторів щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Положення ч. 3 ст. 112 ЦК України встановлюють, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

За доводами позивача, йому стало відомо про ухилення відповідача від отримання кореспонденції 24.04.2018 р. та відповідно - від розгляду кредиторських вимог. В свою чергу з позовом він звернувся засобами поштового зв'язку 23.05.2018 р. (а.с. 60), тобто, на його думку, у передбачений ч. 3 ст. 112 ЦК України строк.

Обґрунтовуючи наявність у себе вимог, позивач посилається на те, що набув право вимоги за укладеним з третьою особою кредитним договором та укладеним з відповідачем в забезпечення його виконання договором поруки.

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з правовими позиціями Верховного суду України у постанові від 17.09.2014 у справі №6-170цс13 непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням. Звернення до суду після спливу передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

У додатку №1 до кредитного договору визначено, що останній платіж за кредитом має бути здійснено позичальником 25.06.2014 р. (т.І, а.с. 31-32).

Положеннями п. 8.1. Кредитного договору визначено, що сторони за взаємною згодою домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором при настанні наступних обставин: п. 8.1.1. якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені в п. 3.3 цього договору.

У рішенні Господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 у справі №925/1637/13, на яке, як на підставу наявності у себе вимог в т.ч. до поручителя посилається відповідач, зазначено, що: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс" свої зобов'язання за кредитним договором №657 К-Т30.11.06 і додатковими угодами/договорами до нього належним чином не виконало. Згідно з розрахунком позивача станом на 25.06.2013р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс" з повернення кредиту становила 1415643,07 доларів США і зі сплати процентів - 613827,13 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України грн.. до долара США становить відповідно 11315235,06 грн. і 4906320,25 грн.".

Викладене свідчить про те, що сторонами кредитного договору реалізовано його положення щодо зміни строку виконання основного зобов'язання та те, що його невиконання підтверджено судовим рішенням у справі №925/1637/13.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі №758/6863/14-ц (провадження №14-224цс18) зазначено, що: " Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цих договорів (пункти 3.1) встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором .

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо кредитним договором не визначено інших умов виконання основного зобов'язання, то в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів потрібно обчислювати з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково .".

У п.п. 58-61 постанови Великої палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 2-1169/11 (провадження №14-265цс18) зазначено наступну правову позицію: "згідно з пунктом 3.1 договорів поруки вони набрали чинності з моменту їх підписання обома сторонами та діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов'язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України ). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов'язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24?вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15)."

Вказаним спростовуються доводи позивача про те, що сторони установили у Договорі поруки строк його дії, вказавши, що "строком припинення поруки, встановленої цим договором, є повне виконання Позичальником або Поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням".

При цьому п. 5 Договору поруки визначено, що у разі невиконання в т.ч. Позичальником-1 умов основного зобов'язання у строк, Поручитель зобов'язаний погасити суму коштів, наданих в рахунок кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасну сплату в т.ч. Позичальником-1 коштів відповідно до умов основного зобов'язання, та/або забезпечити наявність коштів на своїх рахунках у розмірі, достатньому для погашення зазначеної заборгованості, за першою вимогою Банку протягом одного дня з моменту отримання Поручителем надісланої Банком за адресою, зазначеною у реквізитах Поручителя у цьому договорі, письмової заяви про невиконання Позичальником-1 "…" своїх зобов'язань по основному зобов'язанню.

Після закінчення строку виконання ТОВ "Маквіс" основного зобов'язання за Договором №657 К-Т30.11.06 (25.06.2014 включно) почався перебіг шестимісячного строку для пред'явлення ПАТ "Дельта Банк" відповідної вимоги до Поручителя (ТОВ Сорс-Інвест).

Доказів звернення, як первісного, так і нового кредитора до поручителя з передбаченою договором заявою про невиконання третьою особою зобов'язань за основним зобов'язанням у межах шестимісячного строку та відповідним позовом - матеріали справи не містять . З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до ст.559 ЦК України порука згідно з Договором поруки припинилася на момент звернення з Заявою із грошовими вимогами та даним позовом, що є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Крім того, відповідно до розділу 1 Договору купівлі-продажу прав вимоги (визначення термінів та тлумачення): "договір забезпечення" означає кожний договір застави та/або Договір поруки та/або Іпотечний договір, якщо такі укладались; "договір поруки" означає кожний з договорів поруки, якщо такий укладався з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в акті приймання-передачі прав вимоги; "загальна купівельна ціна" є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у додатку 1, та становить 10984948,14 грн.; "права вимоги" означає всі вимоги (як існуючі так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

За змістом п. 2.3 Договору купівлі-продажу прав вимоги, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги.

У додатку 1 (перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги) До Договору купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 р. зазначено в т.ч. і укладений з ТОВ "Маквіс" кредитний договір №657 К-Т30.11.06, фактичний розмір невиконаного зобов'язання - 45244265,27 грн. (з яких: 18336224,45 заборгованість "списання 8 клас"+10525353,93 "начисленные списанные 8 клас"+16382686,89 пеня) (т.І, а.с. 24/зворот).

У матеріалах справи також наявний акт приймання-передачі прав вимоги (Договір купівлі-продажу прав вимоги від 19.08.2014 р.) та додаток до цього акту, у якому міститься аналогічна до зазначеної у додатку 1 інформація щодо ТОВ "Маквіс" (т.І, а.с.24, 25/зворот).

Ані Додаток 1 до договору купівлі-продажу права вимоги, ані акт приймання-передачі посилань на Договір поруки, укладений з відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи за кредитним договором - не містять.

Отже позивачем не підтверджено обсяг зобов'язань за договором поруки, право вимоги виконання яких відповідачем перейшло до позивача, а також факту переходу права вимоги до ТОВ "Сорс-Інвест".

Крім того, позивачем пред'явлено до відповідача вимоги, у розмірі, який значно перевищує як встановлені рішенням у справі № 925/1637/13 так і набуті за договором купівлі-продажу.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, виписки ПАТ "Дельта Банк" за період з 22.02.2018 по 28.02.2018 (т.І, а.с. 50-54) є його внутрішніми документами про постановлення на облік суми боргу ТОВ "Маквіс", і не є виписками про процес виконання Договору №657 К-Т30.11.06, а розрахунок заборгованості ТОВ "Маквіс" за договором кредиту від 26.06.2007 №657К-Т30.11.06 станом на 01.03.2018 (т.І, а.с.49) не ґрунтується на конкретних доказах (меморіальних ордерах і платіжних дорученнях).

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Документальних доказів переходу до позивача права вимоги до відповідача на пред'явлену у Заяві суму - матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року у справі № 925/525/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року у справі № 925/525/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року у справі № 925/525/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року у справі № 925/525/18 залишити без змін.

3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк".

4. Справу №925/525/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.О. Хрипун

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 21.03.2019 р.