Постанова

від 21.03.2019 по справі 910/11518/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2019 р. Справа№ 910/11518/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Бовсунівській Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкрум І.П.

від відповідача: Перепеліцин К.М.

від третьої особи: Шадура А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 (повний текст складено 07.12.2018)

у справі №910/11518/18 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер", м. Київ

до Київської міської ради, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про визнання поновленим договору оренди землі та зобов'язання виконати дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер" (далі - ТОВ "УВФ "Дністер", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - Міська рада, Відповідач) про визнання договору оренди землі, що укладений між ТОВ "УВФ "Дністер" та Міською радою, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які значаться в розпорядженні Подільської районної ради народних депутатів від 02.06.1994 № 149 "Про надання земельної ділянки в оренду фірмі "Дністер" та зобов'язати Міську раду визначити уповноважену особу, яка зобов'язана в місячний строк укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на трьохрічний термін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі розпорядження Подільської районної ради народних депутатів від 02.06.1994 № 149 "Про надання земельної ділянки в оренду фірмі "Дністер" Позивачу надано в тимчасове користування терміном на три роки земельну ділянку по вул. Спаській, 13, для встановлення збірно-розбірного павільйону ПП-1 для організації в ньому овочевого магазину. Після введення в експлуатацію будівлі плодоовочевого магазину, отримання свідоцтва на право його експлуатації (свідоцтво торговельної точки №80 від 22.02.1995), звернення до Київської міської державної адміністрації із заявою №69/9 від 14.12.1995 про надання в оренду земельної ділянки за вказаною адресою, виготовлення технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування та отримання погоджень дозвільних органів, незважаючи на відсутність рішення про відведення земельної ділянки для експлуатації будівлі магазину, Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та побудованою ним на цій ділянці спорудою впродовж 24 років, сплачував орендну плату, документально обліковував земельну ділянку. Зазначені обставини, на думку Позивача, дають йому підстави вважати, що він має право власності та інші права не лише на споруду, а і правомірно користується земельною ділянкою для обслуговування цієї споруди. Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та належно виконував свої обов'язки за цим договором, то, за його твердженням, він має переважне право на поновлення вказаного договору у порядку, встановленому ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем не ухвалювалися рішення про надання Позивачу спірної земельної ділянки у користування, договір оренди землі не укладався, а Позивач, відповідно, не набув права користування цією земельною ділянкою як в порядку ст.22 Земельного кодексу України, у редакції, що була чинною до введення в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, так і в порядку ст.125 Земельного кодексу України у чинній редакції, оскільки за вимогами зазначених норм право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, будь-яких доказів щодо звернення до керівника Київської міської ради з пропозицією щодо укладення угоди про поновлення договору оренди землі Позивачем до суду не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не надано належної оцінки доводам та доказам Позивача, не зазначено у рішенні підстави їх відхилення, прийнято обставини, що не відповідають дійсності, а фактичні докази не враховано та відхилено, здійснено неправомірне посилання на законодавство, яке не підлягало застосуванню.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, Позивач стверджує, що суд першої інстанції:

- не врахував визначені Земельним кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повноваження районних рад щодо надання земельних ділянок у користування у місті Києві;

- неправомірно послався на норми Закону України "Про місцеве самоврядування" та п.2 ст.22 Закону України "Про столицю України - місто - герой Київ", оскільки спірні відносини виникли до набрання чинності вказаними Законами;

- помилково дійшов висновку, що ТОВ "УВФ "Дністер" не надано документа, який підтверджує встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі, в той час як в матеріалах справи наявні документи про викопіювання (границі) земельної ділянки, матеріали архітектурно-планувального завдання Головного архітектурно-планувального управління виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.10.1994 (завдання №1653), робочий проект на розміщення збірно-розбірного павільйону по вул. Спаська, 13 у Подільському районі, 1994 р., акт комісії про готовність закінченої будівництвом будівлі від 12.04.1995;

- безпідставно визнав обов'язковість здійснення реєстрації договорів оренди землі станом на момент виникнення орендних відносин (1994 рік), оскільки таку вимогу законодавцем введено лише з грудня 1999 року (ст.19 Закону України "Про оренду землі"). Крім того, за твердженням Позивача, відсутність реєстрації договору не тягне наслідків нечинності такого договору, тим більше, що реєстрацію здійснювала сторона договору;

- не звернув увагу на ту обставину, що договір оренди землі від 1994 року за рішенням сесії Подільської районної ради м. Києва від 01.08.1996 №76 було переукладено на новий трирічний термін;

- не врахував, що в період існування договору оренди землі, укладеному в 1994 році, Позивач звернувся в установленому порядку до Київського міського Голови з листом про постійне землевідведення і який "опрацьовувався" декілька років;

- неправильно визначив, що для поновлення спірного договору між сторонами у даній справі необхідним є прийняття Міською радою відповідного рішення, в той час як Позивач просить лише визначити особу, яка підпише додаткову угоду, оскільки сам договір існує, так як сторона користується раніше виділеною земельною ділянкою, сторони не припинили договір і зазначені відносини треба викласти на паперовому носії.

Поряд з цим, ТОВ "УВФ "Дністер" акцентує, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки доводам Позивача про те, що ним здійснено всі необхідні дії для законного продовження існуючого договору оренду землі, використовуючи своє переважне право на оренду. Однак Відповідач не прийняв рішення про укладення угоди про продовження договору оренди землі. В той же час, на думку Позивача, договір оренди землі було продовжено шляхом безперешкодного та відкритого користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору. До того ж, посилаючись на положення ст.30 Земельного кодексу України (в редакції Закону від №561-ХІІ), ст.120 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 25.10.2001 №2768-ІІІ), ст.377 Цивільного кодексу України Позивач вважає, що разом із набуттям права власності на новозбудовану споруду до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена вказана споруда.

Стосовно надання спірної земельної ділянки в оренду іншій особі - Посольству Російської Федерації в Україні, то Позивач вважає, що вказана дія не могла бути проведена без попереднього розірвання існуючого договору оренди землі та відшкодування збитків за побудовану на цій земельній ділянці споруду. Ніяких дій направлених на припинення Позивачу права користування земельною ділянкою з боку Відповідача вчинено не було, що унеможливлює позбавлення Позивача права оренди спірною земельною ділянкою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2019 справу №910/11518/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11518/18 за апеляційною скаргою ТОВ "УВФ "Дністер" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 та призначено її до розгляду на 14.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі №910/11518/18 відкладено на 21.03.2019.

Позиції учасників справи та явка представників сторін.

14.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від Третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі, в яких остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У судовому засіданні 21.03.2019 представник Позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, представник Відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у даній справі просить залишити без змін.

Представник Третьої особи у судовому засіданні 21.03.2019 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у даній справі просить залишити без змін.

Заявлені у справі клопотання учасників справи та результати їх розгляду.

Позивачем подано клопотання про долучення судом апеляційної інстанції до матеріалів цієї справи копії договорів оренди землі від 24.10.1996 №48, який було укладено на підставі рішення сесії Подільської районної ради міста Києва від 01.08.1996 №76 та від 10.08.1994 №11 який було укладено на підставі п.8 проколу комісії райради з земельних питань від 24.05.1994 №5. Дане клопотання Позивач порушує перед судом апеляційної інстанції, оскільки вказаний доказ має важливе значення для вирішення цієї справи і не був поданий до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що представники Позивача не приймали участь у судовому засіданні при розгляді справи з причин неповідомлення про дату судового засідання.

У судовому засіданні колегією суддів з'ясовано позиції сторін у справі щодо можливості прийняття за клопотанням Позивача доказів, які не досліджувався судом першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду за результатами розгляду клопотання Позивача приходить до висновку про задоволення вищезазначеного клопотання для забезпечення повного дослідження матеріалів даної справи та долучає до матеріалів справи копії вищезазначених договорів оренди землі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Розпорядженням представника Президента України Подільському районні м. Києва від 27.10.1993 № 905 "Про заміну застарілих торгівельних організацій" та рішенням комісії з земельних питань (протокол від 24.05.1994 №5, п.8 ), розпорядженням Подільської районної ради народних депутатів від 02.06.1994 № 149 "Про надання земельної ділянки в оренду фірмі "Дністер" було надано в тимчасове користування фірмі "Дністер" (Позивачу) терміном на три роки земельну ділянку по вул. Спаській, 13 для встановлення збірно-розбірного павільйону ПП-1 для організації в ньому овочевого магазину (т.1, а.с. 12).

Як зазначає Позивач у позовній заяві, забудову здійснено відповідно до комплексного архітектурно-планувального завдання Головного архітектурно-планувального управління виконкому Київської міської ради народних депутатів від 13.10.1994 (завдання №1653), а також робочого проекту розміщення збірно-розбірного павільйону по вул. Спаська, 13 у Подільському районі, 1994 р. (т.1, а.с. 15-23).

Про готовність будівлі до експлуатації складено акт комісії про готовність закінченої будівництвом будівлі, споруди для подання державній приймальній комісії - плодоовочевий магазин №1 (УВФ "Дністер") по вул. Спаська - від 12.04.1995, який було затверджено заступником голови Подільської райдержадміністрації 19.04.1995 (т.1, а.с. 24-29).

На право експлуатації плодоовочевого магазину №1 по вул. Спаська, 13 у м. Києві Подільською районною державною адміністрацією Позивачу було видано свідоцтво торговельної точки № 80 від 22.02.1995 (т.1, а.с. 30).

Заявою від 14.12.1995 № 69/9 про надання в оренду земельної ділянки по вул. Спаській, 13 у м. Києві Позивач звертався до Голови Київської міської державної адміністрації. Звернення зареєстровано 15.12.1995 за № 14092 та було взято для опрацювання (т.1, а.с. 31).

Для оформлення права користування земельною ділянкою, на замовлення Позивача був підготовлений технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування будівлі магазину по вул. Спаська, 13 у Подільському районі м. Києва, узгоджений із землевпорядником Подільського району 15.09.1995 (т.1, а.с. 33-39).

Натомість, на підставі підготовленого технічного звіту та отриманих погоджень дозвільних органів, рішення про відведення земельної ділянки для експлуатації будівлі магазину по вул. Спаська, 13 у м. Києві не приймалося.

Позивач наполягає на тому, що він продовжував відкрито та офіційно користуватись земельною ділянкою та побудованою ним на ділянці спорудою протягом 24 років, сплачував орендну плату, документально обліковував земельну ділянку. Зазначені обставини, на думку Позивача, дають йому підстави вважати, що він має право власності та інші права не лише на споруду, а і правомірно користується земельною ділянкою для обслуговування цієї споруди. Будь-яких претендентів на земельну ділянку, що обслуговувала побудовану ним споруду, не було.

Пізніше, як стало відмово Позивачу, з 05.10.1999 земельна ділянка по вул. Спаській, 13-15 у Подільському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:85:363:0010) площею 0,3634 га обліковується у Державному земельному кадастрі такою, що передана Посольству Російської Федерації в Україні в орендне користування строком на 49 років на підставі рішення Київської міської державної адміністрації від 29.01.1998 р. № 152, а тому на звернення Позивача про відведення земельної ділянки по вул. Спаська, 13 у м. Києві, Головне управління земельних ресурсів листом від 13.10.2006 р. № 03-52/29067 повідомило, що не заперечує проти відведення ділянки для обслуговування та експлуатації павільйону при умові отримання згоди Посольства Російської Федерації в Україні, зміни міжурядової угоди та оформлення документів, як це передбачено чинним законодавством (т.1, а.с. 40).

Таким чином, як зазначає Позивач у позовній заяві, на даний час відсутнє рішення власника про відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі по вул. Спаська, 13 у м. Києві. Разом з тим, Посольство Російської Федерації в Україні не претендує на спірну земельну ділянку і ніколи не претендувало, претензій до позивача не висувало, спірну ділянку не отримувало, не забудовувало та не експлуатувало.

01.11.2016 Позивач набув право власності на нежитлову будівлю по вул. Спаська, 13 у м. Києві загальною площею 252,6 кв.м. (номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17304444452).

Позивач вважає, що оскільки після закінчення строку, на який було укладено спірний договір оренди землі, продовжував користуватись земельною ділянкою та належно виконував обов'язки відповідно до умов вказаного договору, то він має переважне право на поновлення договору відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Законом України "Про оренду землі", у редакції чинній на момент звернення Позивача із позовом до Господарського суду міста Києва, визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а ст.13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст.33 Закону України "Про оренду землі").

Ч. 6 ст.33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Крім того, відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 33 зазначеного Закону має бути укладена додаткова угода про поновлення договору оренди, яка має бути підписана уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття рішення органу виконавчої влади щодо земель державної та комунальної власності. При цьому проект додаткової угоди може бути наданий зацікавленою особою, тобто - орендарем.

При цьому, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

З огляду на викладене підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч.ч. 1-5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з одною.

Правова позиція щодо розрізнення цих підстав підтверджується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та постанові Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Предметом судового розгляду у межах даної справи є дві матеріально-правові вимоги позивача:

1) про визнання поновленим договору оренди землі, що укладений між ТОВ "УВФ "Дністер" та Київською міською радою, на той самий строк і на тих самих умовах, які значаться в розпорядженні Подільської районної ради народних депутатів від 02.06.1994 №149 "Про надання земельної ділянки в оренду фірмі "Дністер";

2) зобов'язати Київську міську раду визначити уповноважену особу, яка зобов'язана в місячний строк укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на трьохрічний строк.

Враховуючи зміст зазначених вимог та аргументи і доводи, викладені у позовній заяві, підставою позову є ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі". У зв'язку з чим, з огляду на відображений ст.14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства, господарський суд при розгляді позову про поновлення договору оренди землі за ст.33 Закону України "Про оренду землі" обмежений з'ясуванням наявності правових підстав для захисту права Позивача саме з наведених ним у позові підстав (або за ч.ч. 1-5, або ч.6 цієї норми).

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст.33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту ч. 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст.33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Заявлений у даній справі позов містить вимоги про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які значаться в розпорядженні Подільської районної ради народних депутатів від 02.06.1994 №149 "Про надання земельної ділянки в оренду фірмі "Дністер" із зобов'язанням Відповідача визначити відповідальну особу, яка має в місячний строк в подальшому укласти з Позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. В той же час позов (зокрема його прохальна частина), не містить проекту додаткової угоди до договору оренди, умови якої мав би навести суд в своєму рішенні за результатами розгляду справи.

Однак, як вже зазначено колегією суддів апеляційного господарського суду, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків (фактичний склад), при цьому право оренди на той самий (новий) строк підлягає обов'язковій державній реєстрації на підставі укладеної додаткової угоди про поновлення договору, оскільки в силу положень ст.125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у такому випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеної додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, так як договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне і може бути предметом розгляду в суді (ч. 8 ст.33 Закону України "Про оренду землі"). При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду ще раз зазначає, що матеріали справи не містять проекту додаткової угоди.

За приписами ч. 9 ст.238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує положення ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

З огляду на викладене Позивачем у даній справі обрано неправильний та неефективний спосіб захисту своїх порушених прав. Це стосується як першої, так і другої позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер".

Зазначена правова позиція щодо способу захисту права орендаря на поновлення договору оренди землі за ст.33 Закону України "Про оренду землі" викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №911/3225/17, від 15.01.2019 у справі №922/1464/18, від 10.01.2019 у справі №918/850/17, від 06.12.2018 у справі №915/456/17 та №905/484/17.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини та межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне застосувати повноваження передбачені ст.275 ГПК України, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, проте виключно з мотивів неправильного обрання Позивачем способу захисту порушеного права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню.

Судові витрати.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються апеляційним господарським судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер".

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Упроваджувально-виробнича фірма "Дністер" у справі №910/11518/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 у справі №910/11518/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11518/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений - 21.03.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко