Постанова

від 22.03.2019 по справі 912/1631/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2019 року м.Дніпро Справа № 912/1631/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Конверсор" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2018, ухвалене суддею Тимошевською В.В., повне рішення складено 11.09.2018, у справі №912/1631/18

за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Приватного підприємства "Конверсор"

про стягнення 57 624, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Конверсор" про стягнення з Приватного підприємства "Конверсор" на свою користь 57 624,00 грн., з яких 49 000,00 грн. коштів, набутих в якості попередньої оплати за роботи, які не було розпочато та виконано, 5 194,00 грн. - пені та 3 430,00 грн. - штрафу.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду 10.08.2018 (а.с. 78-79 т. 1).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2018 у справі № 912/1631/18 позовні вимоги задоволено частково; стягнено з Приватного підприємства "Конверсор" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 57 526, 00 грн. боргу, з яких: 49 000, 00 грн. - коштів, набутих в якості попередньої оплати за роботи, які не було виконано; 3 430, 00 грн. - штрафу та 5 096, 00 грн. - пені, а також судовий збір в розмірі 1 759, 00 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин укладення 07.08.2017 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) договору № 5 на виконання робіт з додатками, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати в порядку та на умовах договору роботи з ремонту системи водоочистки стічних вод, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи; оплати позивачем на виконання умов договору на рахунок відповідача попередньої оплати робіт у сумі 49 000, 00 грн., що складає 50% від загальної ціни договору, що зумовило обов'язок відповідача виконати передбачені договором роботи та обставин не виконання відповідачем робіт за договором. Пославшись на ст. 849 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд зазначив, що наведена правова норма наділяє замовника правом відмовитися від договору підряду за умови, якщо роботи не закінчено. Разом з цим, врахувавши положення пункту 10.1. договору, відповідно до яких сторони встановили строк дії договору до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до їх повного виконання; врахувавши положення пункту 10.3. договору, відповідно до яких у разі невиконання своїх зобов'язань за договором сторони залишають за собою право продовжити термін дії договору на період, достатній для виконання зобов'язань, про що сторони підписують додаткову угоду; встановивши, що сторонами договору не був продовжений термін його дії в порядку пункту 10.3., суд першої інстанції дійшов висновку, що термін дії договору відповідно до пункту 10.1. договору закінчився 31.12.2017, тоді як господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі договору, в силу приписів ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України існують впродовж строку дії господарського договору. Також, враховуючи сплату позивачем на рахунок відповідача коштів за виконання робіт, які фактично відповідачем не виконані, та з огляду на закінчення строку дії договору, відповідно до якого сплачувались грошові кошти, місцевий господарський суд вбачав підстави для застосування до спірних правовідносин в частині повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 49 000, 00 грн. - коштів, набутих в якості попередньої оплати за роботи, які не було виконано. Встановивши обставини прострочення виконання відповідачем обумовлених договором підрядних робіт, встановивши, що Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" є державним підприємством, майно якого є державною власністю та закріплено за ним на праві господарського відання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у даному випадку правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій в розмірі, визначеному абзацом 3 частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України та про правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої в межах строку дії договору за період прострочення строку виконання робіт з 19.09.2017 по 31.12.2017, що становить 5 096, 00 грн. (0,1% від 49 000, 00 грн.), та 3 430, 00 грн. - штрафу (7% від 49 000, 00 грн.). В задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені за період з 17 по 18.09.2017 судом першої інстанції відмовлено у зв'язку з відсутністю для цього підстав, оскільки позивачем не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (позивачем невірно визначено день початку її нарахування).

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство "Конверсор" подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2018 у справі №912/1631/18 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на ті обставини, що відповідно до умов укладеного між позивачем і відповідачем договору, приписів чинного законодавства, що регулюють відносини між сторонами за договором підряду, саме на замовника (Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат") покладено обов'язок щодо забезпечення умов виконання Приватним підприємством "Конверсор" визначених договором робіт, зокрема, надання відповідачеві будівельного майданчику та під'їзних шляхів до нього, надання можливості використання електричного струму за адресою місця виконання робіт та надання проектно-кошторисної документації. Відповідач вважає, що зазначений обов'язок щодо забезпечення умов виконання відповідачем робіт, який покладений згідно умов договору на позивача, останнім не виконано. Крім того, відповідач зазначає, що на виконання умов договору (п. 5.3.1. договору) він приступив до виконання робіт у вигляді постачання на адресу позивача матеріалів для виконання договору, про що було складено акт приймання-передачі матеріалів, однак його примірник позивачем так і не було повернуто відповідачу. Відповідач також зазначає, що у прийнятті матеріалів брали участь посадові особи позивача.

Відповідач посилається і на ті обставини, що в місці виконання робіт відсутнє обладнання для подачі стічної води на фільтри, що підлягають монтажу відповідно до договору, що унеможливлює виконання робіт, про що відповідач неодноразово письмово в листах повідомляв позивача (а.с. 127 т.1). За доводами відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 49 000, 00 грн. - коштів, набутих в якості попередньої оплати за роботи, через неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наявність договору підряду між сторонами, відповідач вважає, що ним було набуто спірну суму коштів за наявності правової підстави, оскільки такі кошти були перераховані позивачем та отримані відповідачем як аванс за виконання робіт за договором, тому їх не може бути витребувано в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення, при цьому, за твердженням відповідача, договір № 5 на виконання робіт від 07.08.2017 не є розірваним, а доводи позивача про виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення останнім отриманих коштів в якості авансу за вказаним договором є необґрунтованими. В апеляційній скарзі відповідач зазначає і про те, що законом не передбачена така підстава для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору, тобто вимога позивача про стягнення 49 000, 00 грн. є необгрунтованою і в силу цих обставин. Також, на думку відповідача, судом не враховано не виконання позивачем свого обов'язку по забезпеченню відповідача фронтом робіт, що спричинило прострочення кредитора, відтак прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора в силу статей 612-614 Цивільного Кодексу України та ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач вважає, що місцевим господарським судом було порушено принцип змагальності та рівності сторін при не задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю здійснення правової оцінки обставин, на які посилається позивач, та підготовки відзиву на позов або вжиття заходів для самостійного врегулювання спору, оскільки з матеріалами справи (в тому числі з текстом позовної заяви) відповідач ознайомився тільки 05.09.2018. На думку відповідача, його було позбавлено можливості надати суду докази листування з позивачем стосовно не забезпечення останнім належних умов для виконання робіт і необхідності продовжити термін дії договору.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався; про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Конверсор" позивач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким позивачу направлена копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2018 (а.с. 137, т. 1). За таких обставин, не подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А.(доповідач), суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018), відкрито апеляційне провадження у справі № 912/1631/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Конверсор" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Пархоменко Н.В. та Чередка А.Є. для розгляду справи № 912/1631/18 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Коваль Л.А., судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2019, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., апеляційну скаргу Приватного підприємства "Конверсор" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2018 у справі № 912/1641/18 прийнято до провадження зазначеним складом суду.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2017 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та Приватним підприємством "Конверсор" (виконавець) укладено договір №5 на виконання робіт з додатками (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати в порядку та на умовах Договору роботи з ремонту системи водоочистки стічних вод (роботи з встановлення намивного тонкошарового фільтру тонкої очистки та самопромивного фільтра грубої очистки разом з системою керування, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити такі роботи (а.с. 41-49 т.1).

Роботи виконуються з використанням запасних частин та витратних матеріалів виконавця (пункт 1.3. Договору).

Вартість робіт за даним договором визначається відповідно до калькуляцій (додаток 1, 2, які є невід'ємною частиною договору). Загальна сума Договору відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток № 4) складає 98 000,00 грн. без ПДВ (п. 3.1. Договору).

Оплата здійснюється шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі 50%, решта 50% здійснюється з відстрочкою платежу 10-ть банківських днів від дати підписання сторонами актів здачі-приймання (пункт 3.3. Договору).

07.08.2017 Приватне підприємство "Конверсор" виписало рахунок №2/17, платником за яким є Новокостянтинівська шахта (відокремлений підрозділ Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"; а.с. 29-39, т. 1), на здійснення попередньої оплати за встановлення тонкошарового намивного фільтру та фільтру грубого очищення згідно Договору № 5 від 07.08.2017 на суму 49 000,00 грн. (а.с. 50 т.1).

17.08.2017 платником - Новокостянтинівська шахта ДП "Східний ГЗК" відповідно до платіжного доручення № 502 сплачено на рахунок ПП "Конверсор" 49 000,00 грн. з призначенням платежу: "Попередня оплата за встановл. тонкошар. намивного фільтру зг. Дог. №5 від 07.08.2017, рах. № 2/17 від 07.08.2017" (а.с. 51 т.1).

Термін виконання роботи складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі 50% (пункт 4.1. Договору).

Місце виконання робіт - с. Олексіївка, Маловисківський район, Кіровоградська область, Новокостянтинівська шахта ДП "Схід ГЗК" (пункт 4.2. Договору).

Між тим, як зазначає позивач в позовній заяві, Приватне підприємство "Конверсор" обумовлені Договором роботи та у визначений Договором строк, як і у період терміну дії Договору, не виконало, не приступило до їх виконання.

12.02.2018, № 15-03/431 Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Приватного підприємства "Конверсор" з претензією про повернення коштів в сумі 49 000, 00 грн., яка обґрунтована невиконанням відповідачем робіт після перерахування йому позивачем коштів у сумі 49 000, 00 грн. в якості 50% попередньої оплати робіт (а.с. 53-56, т. 1). Претензія позивача залишена відповідачем без виконання. Протилежне матеріалами справи не підтверджується.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Господарські договори є однією з підстав виникнення між учасниками господарських відносин майново-господарських зобов'язань, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, на підставі укладеного між сторонами Договору № 5 від 07.08.2017 у відповідача виникло зобов'язання по виконанню передбачених Договором робіт та в установлений Договором строк, а у позивача виник обов'язок прийняти роботи та здійснити їх оплату у визначеному Договором порядку.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, що підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов Договору та відповідно до умов Договору 17.08.2017 здійснив на користь відповідача попередню оплату робіт в сумі 49 000,00 грн., що складає 50% від загальної ціни Договору.

Отримання відповідачем попередньої оплати в зазначеній сумі підтверджується підписаним позивачем та відповідачем актом звіряння розрахунків за період: червень-жовтень 2017 року, яким зафіксовано заборгованість ПП "Конверсор" перед ДП "Східний ГЗК" станом на 31.10.2017 в розмірі 49 000,00 грн. (а.с. 52 т.1).

Отримання попередньої оплати від позивача у наведеній вище сумі відповідач не заперечує і у поданій ним апеляційній скарзі.

Враховуючи умови пункту 4.1. Договору щодо терміну виконання роботи, відповідач зобов'язаний був виконати передбачені Договором роботи у строк до 18.09.2017 включно (16 і 17.09.2017 вихідні дні, субота і неділя).

Згідно пункту 6.1. Договору при завершенні робіт виконавець і замовник підписують акт здачі-приймання виконаних робіт, який є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Акт здачі-приймання виконаних робіт підписується замовником у термін - 10 робочих днів від дати фактичного виконання робіт та отримання його від виконавця. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання Акту виконаних робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання (пункт 6.2. Договору).

З огляду на наведене, за умовами Договору виконання та прийняття робіт фіксується складанням і підписанням Акту здачі-прийняття виконаних робіт. При цьому, виходячи зі змісту пункту 6.2. Договору, акт здачі-приймання виконаних робіт складається після фактичного виконання робіт виконавцем, тобто відповідачем, та надсилається/передається тощо для підписання замовнику.

В силу приписів частин 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивач посилається на те, що відповідач роботи за Договором не виконав та не приступив до їх виконання після отримання попередньої оплати.

Відповідач наведені обставини не спростував, будь-якого Акту здачі-приймання виконаних робіт, як підписаного обома сторонами, так і підписаного зі сторони ПП "Конверсор", з доказами направлення такого акту ДП "Східний ГЗК, ні до місцевого господарського суду, ні до апеляційного господарського суду не подав. В апеляційній скарзі відповідач не повідомив суд про фактичне виконання робіт за Договором.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором будівельного підряду.

Відповідно до частин першої та другої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно зі статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Проте, ні позивачем, ні відповідачем зазначений акт ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного господарського суду не надано.

Згідно з положеннями частини першої статті 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Також, частина четверта статті 879 Цивільного кодексу України (будівельний підряд) передбачає, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Враховуючи положення п.10.1. Договору щодо терміну його дії, отримані відповідачем у якості попередньої оплати кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, станом на момент їх сплати термін дії Договору не закінчився.

Сторонами погоджено термін виконання роботи, який складає 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі 50%, а отже, враховуючи виконання позивачем умов укладеного Договору в частині перерахування позивачем відповідачу суми попередньої оплати у розмірі 49 000, 00 грн., строк виконання зобов'язання відповідача в частині виконання робіт є таким, що настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Посилання позивача у позовній заяві на закінчення строку дії Договору в якості підстави для повернення відповідачем позивачу коштів у сумі 49 000, 00 грн. є безпідставним, оскільки за загальним правилом зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України), ці підстави наведено у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України. Із системного аналізу зазначених норм слідує, що закон не передбачає такої підстави для припинення невиконаного зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, де наведено аналіз кореспондуючих прав та обов'язків у сторін, тобто зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином, зазначила і ОСОБА_1 Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Отже, між сторонами наявні договірні відносини, що регулюються нормами зобов'язального права, зокрема, положеннями глави 61 "Підряд" ЦК України, і відповідач набув спірні грошові кошти за наявності достатніх правових підстав - Договору підряду № 5 від 07.08.2017. Про вказане також свідчать заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, які позивач нараховує відповідачу на підставі того ж Договору підряду. Відтак, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Грошові кошти у сумі 49 000, 00 грн., про стягнення яких заявлено даний позов, сплачені позивачем на виконання умов Договору, тобто вони набуті відповідачем за правової підстави та не можуть бути витребувані на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави як закінчення строку дії договору для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним, апеляційний господарський суд вважає, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору можливим є виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем (наведена правова позиція викладена у постанові ОСОБА_1 Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Враховуючи наведені положення законодавства, апеляційний господарський суд не погоджується і з висновком місцевого господарського суду, наведеним в оскаржуваному рішенні, про те, що закінчення 31.12.2017 строку дії Договору є підставою для застосування у спірних відносинах пункту 3 частини 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (застосування положення глави 83 цього Кодексу до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні), оскільки строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за ним.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом, зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

У даному випадку відмова замовника від Договору могла бути підставою для вимоги про повернення невикористаної частини авансу (попередньої оплати) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, як вбачається зі змісту претензії позивача № 15-03/431 від 12.02.2018 (а.с. 53-56, т. 1) позивач, звернувшись з вимогою до відповідача про повернення передоплати у сумі 49 000, 00 грн., не заявив про відмову від спірного Договору з підстав, встановлених законодавством.

Матеріали справи не містять також доказів розірвання цього Договору за погодженням сторін чи визнання його недійсним у судовому порядку.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави набуття або збереження коштів у спірній сумі, чого в цих правовідносинах не відбулося.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду, не вбачає підстав для стягнення перерахованих позивачем відповідачу за Договором грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 даного Закону.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за кожний день прострочення виконання зобов'язання винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.

Стаття 231 Господарського кодексу України містить положення, які передбачають, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (частина 2).

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено розмір штрафних санкцій якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Абзац 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлює розмір штрафних санкцій якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені і штрафу.

Як встановлено з матеріалів справи, ДП "Східний ГЗК" є державним підприємством, заснованим на державній власності, майно якого є державною власністю та закріплено за позивачем на праві господарського відання (Статут ДП; а.с. 16 - 39, т. 1).

Окрім вимог про стягнення з відповідача коштів у сумі 49 000, 00 грн., набутих в якості передоплати за роботи, які не було виконано, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 5 194, 00 грн. та штраф 7% в сумі 3 430, 00 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо своєчасного виконання робіт.

Зазначені вимоги є самостійними вимогами, які жодним чином не пов'язані з вимогою про стягнення коштів у сумі 49 000, 00 грн., і вирішення яких не залежить від вирішення спору в частині стягнення коштів у зазначеній сумі.

Отже, в даному випадку, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності правових підстав для застосування у спірних відносинах штрафних санкцій в розмірі, визначеному абзацом 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до правил частини 7 ст. 180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з пунктом 4.1. Договору термін виконання роботи складає 30 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати в розмірі 50%.

Отже, роботи за Договором підлягали виконанню відповідачем у строк до 18.09.2017 включно (16 і 17.09.2017 - вихідні дні).

З підстав викладеного, є правомірною вимога позивача про стягнення з Приватного підприємства "Конверсор" на користь Державного підприємства "Східний Гірничо-збагачувальний комбінат" пені, нарахованої в межах строку дії Договору за період прострочення строку виконання робіт з 19.09.2017 по 31.12.2017, що становить 5 096, 00 грн. (0,1% від 49 000,00 грн), та 3 430, 00 грн. штрафу (7% від 49 000,00 грн.).

Щодо підстави для стягнення пені за період з 17 по 18.09.2017, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що вони відсутні, оскільки позивачем в даному випадку не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо ненадання позивачем згідно умов Договору та приписів законодавства, що регулюють відносини між сторонами за договором підряду, будівельного майданчику та під'їзних шляхів до нього, а також не надання можливості використання електричного струму за адресою місця виконання робіт, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів звернення до позивача з претензією чи іншою вимогою щодо невиконання ним умов Договору.

Суд не вбачає підстав для прийняття доданих відповідачем до апеляційної скарги листів, адресованих позивачу, оскільки не вбачає поважності причин не подання їх відповідачем до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 03.07.2018 про відкриття провадження у справі надіслана на адресу відповідача - м. Кропивницький, провул. Цеховий, буд. 3, яка зазначена позивачем у справі та яка значиться в реєстрі, проте зазначена ухвала повернута до суду без вручення адресату 19.07.2018 з відміткою причин невручення: "За закінченням терміну зберігання". (а.с. 67 т.1).

Ті листи, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не містять доказів їх направлення позивачу (а.с. 127-131 т.1.), оскільки апелянтом подано до апеляційного суду листи у кількості 5 штук під різними вихідними номерами і від різних дат, проте копія електронної виписки поштового відправлення "Укрпошти" та ксерокопія конверту зі штрихкодовим ідентифікатором № 2500664188066, на які посилається апелянт, лише одна. Відповідно, об'єктивно оцінити який саме лист був направлений відповідачем позивачу не можливо.

Аргументи відповідача щодо безпідставного неприйняття судом першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи для надання доказів листування з позивачем стосовно незабезпечення останнім належних умов для виконання робіт і необхідності продовжити термін дії Договору, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи у суді першої інстанції, оскільки судом першої інстанції зазначено, що ухвала суду від 03.07.2018 про відкриття провадження у справі надіслана на адресу відповідача - м. Кропивницький, провул. Цеховий, буд. 3, яка зазначена позивачем у справі та яка значиться в реєстрі, проте зазначена ухвала повернута до суду без вручення адресату 19.07.2018 з відміткою причин невручення: "За закінченням терміну зберігання". (а.с. 67 т.1).

Разом з тим, матеріали справи містять Телефонограму № 1249 від 22.08.2018, відповідно до якої місцевий господарський суд повідомив відповідача про судове засідання у справі, призначене на 06.09.2018. Ця телефонограма прийнята директором відповідача.

Отже, з 22.08.2018 відповідач був обізнаний про судовий розгляд справи, у якій він є відповідачем, а тому до вказаної дати судового засідання мав можливість як ознайомитися з матеріалами справи, так і надати докази в обґрунтування своїх доводів. Однак представник відповідача з матеріалами справи ознайомився лише 05.09.2018 та в цю ж дату подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке місцевий господарський суд не задовольнив.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що не задовольнивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції допустив порушення принципу змагальності та рівності сторін, однак з чим не погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, але у даному випадку суд не вбачає такої добросовісності з боку відповідача, оскільки з 22.08.2018 до 06.09.2018 (дати судового засідання у справі) відповідач мав достатньо часу як для ознайомлення з матеріалами справи, формування своєї правової позиції, так і надання доказів до справи.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, в тому числі, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно, і щодо доведення обставин, на які вони посилаються.

Відносно доводів відповідача щодо ненадання позивачем відповідачу будівельного майданчику та під'їзних шляхів до нього, надання можливості використання електричного струму за адресою місця виконання робіт та надання проектно-кошторисної документації, колегія суддів зазначає, що жодної вимоги відповідача до позивача з приводу невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором матеріали справи не містять. Умовами укладеного між сторонами Договору не передбачений порядок передачі та оформлення такої передачі будівельного майданчика, проектно-кошторисної документації від позивача до відповідача, тоді як відповідна обставина також має підтверджуватись належними та допустимими доказами особою, яка на неї посилається.

Щодо ненадання позивачем можливості використання електричного струму за адресою місця виконання робіт, то в силу приписів ч. 1 ст. 879 ЦК України договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг. Проте у спірних відносинах умови Договору на замовника не покладають відповідного обов'язку.

Колегія суддів відхиляє решту доводів відповідача як таких, що спростовуються вищенаведеним.

З огляду на зазначене вище, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а саме в частині позовних вимог про стягнення попередньої оплати у сумі 49 000, 00 грн. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні відповідних позовних вимог.

В решті позовних вимог, а саме в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 430,00 грн. штрафу та 5 096,00 грн. пені, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви, що складаються з судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, що складаються з судового збору, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених вимог за апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Конверсор" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2018 у справі № 912/1631/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2018 у справі № 912/1631/18 скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства "Конверсор" (25014, м. Кропивницький, провулок Цеховий, буд. 3, ідентифікаційний код 13750636) на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14309787) 49 000,00 грн. коштів, набутих в якості попередньої оплати за роботи, та розподілу судових витрат.

В цій частині прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Конверсор" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 49 000,00 грн. коштів, набутих в якості попередньої оплати за роботи, - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Конверсор" (25014, м. Кропивницький, провулок Цеховий, буд. 3, ідентифікаційний код 13750636) на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14309787) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 245, 07 грн.

В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.09.2018 у справі № 912/1631/18 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Приватного підприємства "Конверсор" (25014, м. Кропивницький, провулок Цеховий, буд. 3, ідентифікаційний код 13750636) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 275, 39 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена 22.03.2019

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков