Постанова

від 20.03.2019 по справі 904/3929/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3929/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання : Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від відповідача-1: ОСОБА_1, довіреність №2566 від 20.08.2018 р., адвокат;

від відповідача-2: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 03.08.2018 р., адвокат;

представник позивача у судове засідання не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 ( повний текст складено 28.11.2018 року, суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/3929/18

за позовом ОСОБА_2, м. Синельникове Дніпропетровської області

до відповідача-1: ОСОБА_3, с. Томаківка Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", м. Дніпро

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на частку в статутному капіталі

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1, ОСОБА_3, та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", в якому просив:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" від 16 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" розміром 2 500,00 грн., що складає 50% статутного капіталу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 16 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ". Відповідно до п. 2.2 укладеного договору, договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню протягом 7-ми днів з дня його укладення. Однак, відповідач-1 ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору, що перешкоджає позивачу здійснювати свої законні права власника стосовно придбаної частки у статутному капіталі відповідача-2.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 по справі №904/3929/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що судом не встановлено факту безповоротного ухилення відповідачем -1 від нотаріального посвідчення договору. Також суд зазначив, що позивачем не доведено факту оспорювання чи невизнання права власності на майно відповідачами.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_2 із апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 року по справі №904/3929/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає наступне:

2.1. Договором було визначено, що він підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню протягом 7-ми (семи) днів із дня його укладання (п. 2.2. Договору). При цьому передумовою нотаріального посвідчення такого договору не було визначено обов'язкове надання позивачем будь-яких запрошень чи листів відповідачу 1, адже обов'язок щодо нотаріального посвідчення виник у відповідача 1 вже в силу самого договору, без залежності від будь-яких додаткових факторів. Вважає висновок суду щодо необхідності окремого запрошення позивачем відповідача 1 з'явитись до нотаріуса є помилковим.

2.2. Щодо відмови суду в задоволенні вимоги про визнання права власності, вважає, що це питання також вирішено помилково, адже наразі позивачем виконано всі передумови, необхідні для того, щоб отримати статус власника частки у ТОВ Арка-Дія , однак невизнання відповідачем 1 вказаного права (а про таке невизнання, на його думку, свідчить ігнорування відповідачем 1 обов'язку нотаріально посвідчити договір) позбавляє позивача можливості реалізовувати свої права власника та, зокрема, зареєструвати зміни у складі учасників ТОВ Арка-Дія .

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відповідачі не скористалися своїм правом надати відзиви на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 у справі №904/3929/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2019 року.

18.02.2019 року розгляд справи відкладено на 20.03.2019 року.

20.03.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник відповідачів надала пояснення по справі на навела обгрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 року у справі №904/3929/18 слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.

27 листопада 2017 року громадянкою України ОСОБА_3, як засновником, прийнято рішення №1 створити Товариство з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", сформувати статутний капітал товариства у розмірі 5 000,00 грн. за рахунок грошового внеску засновника (учасника), а саме: ОСОБА_3 вносить 5 000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу (п.п.1.2 рішення (а.с.87)).

Вказаним рішенням також затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" (п.5 рішення) та призначено директором товариства ОСОБА_3 (п.6 рішення).

16 травня 2018 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця (відступити) належну їй частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" (ідентифікаційний код 40996831) розміром 2 500,00грн., що складає 50 % статутного капіталу ТОВ "АРКА-ДІЯ", з усіма правами та обов'язками, що належать учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" та законодавства України, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.3 договору розмір частки, яка продається за цим договором, становить 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", та має вартість 2 500 грн.

Продавець заявляє та гарантує, що частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", яка є предметом цього договору, на дату укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, не відступлена іншим способом, не заставлена (в тому числі в податковій заставі не знаходиться), в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає (п.1.4 договору).

У пункті 2.2 договору сторони визначили, що цей договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню протягом 7 днів із дня його укладення.

Згідно з п. 2.3 договору після укладання цього договору продавець втрачає права та обов'язки щодо частки, яка є предметом цього договору. Крім того, сторони мають вчинити необхідні дії, які направлені на державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", пов'язаної зі зміною складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", в найкоротший розумний строк.

За настання обставин, зазначених у п. 2.2 цього договору, редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", затверджена рішенням засновника ТОВ "АРКА-ДІЯ" №1 від 27.11.2016, щодо продавця вважається недіючою, всі його умови втрачають для продавця юридичне значення (п.2.4 договору).

Відповідно до п.3.1 договору вартість частки в розмірі 2 500,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу ТОВ "АРКА-ДІЯ", становить 100 000 грн.

Оплата вартості частки, що є предметом цього договору, здійснюється в момент підписання цього договору. Підписання сторонами цього договору свідчить про здійснення повного розрахунку між сторонами (п.3.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 4.1 договору).

Позивач зазначав, що на виконання своїх обов'язків по договору в момент підписання договору сплатив відповідачу-1 кошти у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується, зокрема, п. 3.2 договору, відповідно до якого підписання сторонами договору свідчить про здійснення повного розрахунку між ними.

Між тим, за твердженнями позивача, відповідач-1 ухиляється від нотаріального посвідчення даного договору, ігнорує всі вимоги позивача з даного приводу, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на придбану за спірним договором частку у статутному капіталі, а саме внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України види правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, а відповідно до 209 Цивільного кодексу України передбачене їх нотаріальне посвідчення.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У пункті 2.2. договору сторони передбачили, що цей договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню протягом 7 днів із дня його укладення.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 Цивільного кодексу України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин посвідчити правочин.

Правовий аналіз статті 220 Цивільного кодексу України свідчить про те, що, по-перше, дійсним можна визнати лише укладений договір, а по-друге, суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість .

Відповідно до пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням правочинів, які підлягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), господарські суди повинні з'ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не посвідчено нотаріально та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач вжив заходів щодо нотаріального посвідчення договору, а відповідач ухилився від цього, а саме: звертався до відповідача-1 із листом (листами), у яких би пропонував зустрітися у нотаріуса для письмового посвідчення спірного договору купівлі-продажу,сам звернувся до нотаріуса, але відповідач ухилився від прибуття нотаріальну контору.

Судом не встановлено факту ухилення відповідачем-1 від нотаріального посвідчення договору, а також того, що позивач остаточно втратив можливість посвідчити правочин нотаріально.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 29.11.2016 у справі №922/1102/16, від 05.12.2017 у справі №5/161/10.

Оскільки позивачем не додано доказів звернення до відповідача-1 із пропозицією (з посилання на дату, час та місце зустрічі) щодо нотаріального посвідчення договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань позивача на ухилення відповідача-1 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

Тому, вимога про визнання дійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" від 16 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно відхилена судом першої інстанції.

Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ" розміром 2 500,00 грн., що складає 50% статутного капіталу слід зазначити наступне.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на майно.

Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом зазначених норм вбачається, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Проте, як свідчать матеріали справи, відсутнє порушення прав позивача відповідачами, оскільки відповідачі станом на дату подання позовної заяви та на час розгляду справи, не заперечували щодо визнання договору дійсним, не оспорювали право власності на частку у статутному капіталі.

Так, у п. 2.3 договору сторони визначили, що після укладання цього договору продавець втрачає права та обов'язки щодо частки, яка є предметом цього договору. Крім того, сторони мають вчинити необхідні дії, які направлені на державну реєстрацію нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", пов'язаної зі зміною складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", в найкоротший розумний строк.

За настання обставин, зазначених у п. 2.2 цього договору, редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКА-ДІЯ", затверджена рішенням засновника ТОВ "АРКА-ДІЯ" №1 від 27.11.2016, щодо продавця вважається недіючою, всі його умови втрачають для продавця юридичне значення (п.2.4 договору).

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі. І навпаки, за відсутності в особи прав на таку частку не може йтися про корпоративні права та корпоративні правовідносини.

За змістом статті 167 Господарського кодексу України ознаками корпоративних прав є те, що суб'єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).

Право власності на частку в статутному капіталі ТОВ або ТДВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 Цивільного кодексу України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.

Право участі у ТОВ або ТДВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв'язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

Право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Закон не пов'язує момент виникнення права участі у ТОВ або ТДВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ або ТДВ. Водночас згідно з положеннями статті 89 Цивільного кодексу України відомості про зміни у складі учасників ТОВ або ТДВ підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Якщо товариство після прийняття рішення про внесення змін до установчих документів (зміна складу учасників) не повідомило орган, що здійснив реєстрацію, для внесення необхідних змін до Єдиного державного реєстру, новий учасник має право звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства вчинити дії щодо державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України "Про господарські товариства" (пункт 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Об'єктом правовідносин купівлі-продажу є частка в статутному капіталі, право на яке є майновим, тобто майнове право є оборотоздатним об'єктом (стаття 190 Цивільного кодексу України). При цьому корпоративні права не можуть переходити у власність набувача, тобто корпоративні права не є об'єктом права власності.

Як на підставу виникнення права власності на частку в статутному капіталі "АРКА-ДІЯ" за ОСОБА_2 в розмірі 50%, скаржник вказує на договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 16.05.2018, який укладений між ним та ОСОБА_3. Однак, як зазначає позивач, ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 у справі №6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тобто, обраний позивачем спосіб захисту повинен бути не лише таким, що передбачений законом (статтею 392 Цивільного кодексу України), а й "ефективним" в розумінні положень Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем у спірних правовідносинах спосіб захисту у вигляді визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не можна вважати ефективним, оскільки, позивач не здійснив дій, направлених на нотаріальне посвідчення договору та на реєстрацію за собою права власності на придбану ним за спірним договором частку у статутному капіталі шляхом внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (доказів звернення до державного реєстратора та відмови у реєстрації останнім - матеріали справи не місять).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 листопада 2018 року у справі №910/605/18.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України здійснюється захист прав існуючого власника у разі, коли право власності не визнається або оспорюється іншою особою , в той час як позивач у даному спорі про визнання права власності на частку у статутному капіталі звернувся до господарського суду з метою набуття права власності на таке майно (частку). Втім, визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Враховуючи, що позивач не довів факту оспорювання чи невизнання права власності на майно відповідачами у справі, що свідчить про відсутність порушення відповідачами прав позивача, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на частку у статутному капіталі відсутні.

7 . Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів зазначає, що у апеляційній скарзі скаржник не спростовує висновки суду першої інстанції, а тільки повторює свої доводи, на яких він наполягав у ході судового розгляду і яким вже дана оцінка судом першої інстанції.

Проте для виконання вимог процесуального закону щодо належної мотивованості судового рішення судова колегія вважає за доцільне зупинитися на кожному з них.

Колегія суддів відхиляє довід скаржника, викладений в п. 2.1 цієї постанови, оскільки позивач при поданні позову не обґрунтував, в чому саме полягає ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі ст. 220 ЦК України. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач-1 ухилявся від нотаріального посвідчення договору.

Стосовно доводу скаржника, викладеного у п. 2.1. цієї постанови, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 392 ЦК України підставами для застосування цього способу захисту є оспорювання або невизнання права власності іншою особою, яка і має бути відповідачем у разі звернення власника до суду, оскільки судом не встановлено факту оспорювання чи невизнання права власності на майно відповідачами, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на частку в статутному капіталі.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Порушення прав скаржника не встановлено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, не спростовують висновки суду першої інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

10.Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 у справі №904/3929/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2018 у справі №904/3929/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст постанови складено 22.03.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко