Постанова

від 18.03.2019 по справі 922/2598/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р. Справа № 922/2598/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат ОСОБА_1, довіреність від 17.08.2018 року, свідоцтво ЗР №21/1551 від 17.07.2018 року;

відповідача - не з'явився;

апелянта - адвокат ОСОБА_2, ордер 000113 від 08.02.2019 року, свідоцтво ЧН №00015 від 21.04.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка , м. Харків (вх. №543 Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2018 року у справі №922/2598/18, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Р.М. Аюпова), повний текст якого складено 29.10.2018 року

за позовом Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція", с. Черкаська Лозова

до Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради, с. Протопопівка

про усунення перешкод у користуванні ділянкою, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2018 року у справі №922/2598/18 у позові відмовлено частково; зобов'язано усунути перешкоди у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою лісового фонду, що належить Державному підприємству Харківська лісова науково-дослідна станція , з боку Комунального підприємства Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості Протопопівської сільської ради Харківської області; скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості Протопопівської сільської ради Харківської області про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №42787260 від 31 серпня 2018 року; зобов'язано Комунальне підприємство Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості Протопопівської сільської ради Харківської області розглянути заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень, від 28 серпня 2018 року за реєстраційним номером 29836829; зобов'язано Комунальне підприємство Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості Протопопівської сільської ради Харківської області здійснити державну реєстрацію припинення права власності на об'єкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір Вогник , що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.) внаслідок знищення такого об'єкта нерухомості; стягнуто з Комунального підприємства Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості Протопопівської сільської ради Харківської області на користь Державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція судовий збір у розмірі 7048,00 грн.

Апелянт-особа, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки - ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області у справі №922/2598/18 від 19.10.2018 року скасувати; ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; судові витрати покласти на позивача.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Предметом спору у справі є об'єкт нерухомості, зареєстрований як дитячий оздоровчий табір Вогник з реєстраційним номером 2509367, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв. м., який є власністю апелянта, що підтверджується договором купівлі-продажу №1094 від 29.07.2005 року, зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів за №742670; витягом Про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Технічної інвентаризації Інвенрос №7983725 від 05.08.2005 року, а тому не залученням апелянта до участі у розгляді справи було порушено його право на мирне володіння власністю.

З моменту приватизації Дитячого оздоровчого табору Вогник до апелянта перейшло законне право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості.

Частиною 2 ст.349 ЦК України передбачено виключно право власника об'єкта ініціювати внесення запису про припинення права власності на майно до державного реєстру, однак, власником об'єкта, такі дії не здійснювались та апелянт взагалі не був повідомлений про розгляд даної справи у суді.

Довідка КП Технічної інвентаризації Інвенрос від 31.07.2018 року №718 не є доказом знищення об'єкта нерухомості - Дитячого оздоровчого табору Вогник , а свідчить лише про його зруйнування. Натомість, підставою для припинення права власності є остаточне знищення об'єкта нерухомого майна.

Посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 17.01.2019 року у справі №708/254/18 .

Додатками до апеляційної скарги є належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу Дитячого оздоровчого табору Вогник №1094 від 29.07.2005 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (продавець) та Відкритим акціонерним товариством Харківський науково-дослідницький і проектний інститут Нафтогазтехніка (покупець) про купівлю-продаж, що приватизовано шляхом продажу на аукціоні, Дитячого оздоровчого табору Вогник , що знаходиться на балансі АК Харківобленерго за адресою: 61023, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе,8; протоколу аукціону по лоту №1 від 22.07.2005 року, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство Харківський науково-дослідницький і проектний інститут Нафтогазтехніка отримав право на укладення договору купівлі-продажу Дитячого оздоровчого табору Вогник за адресою: 61023, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе,8; Витягу з Державного реєстру правочинів №1292335 від 29.07.2005 року про реєстрацію правочину за №742670, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Відкритим акціонерним товариством Харківський науково-дослідницький і проектний інститут Нафтогазтехніка - договору купівлі-продажу Дитячого оздоровчого табору Вогник за адресою: 61023, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе,8; акту приймання-передачі Дитячого оздоровчого табору Вогник від 25.07.2005 року №765; Витягу Про реєстрацію права власності на нерухоме майно Дергачівського КП Технічної інвентаризації Інверос № 7983725 від 05.08.2005 року, згідно якого Дитячий оздоровчий табір Вогник за адресою: 61023, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе,8 зареєстрований на праві колективної власності за Відкритим акціонерним товариством Харківський науково-дослідницький і проектний інститут Нафтогазтехніка .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 року поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2018 року у справі; учасникам справи встановлено строк до 10.03.2019 року на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 ГПК України; призначено справу до розгляду на18.03.2019 року.

11.03.2019 року на адресу суду від апелянта надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.2520), яка долучена до матеріалів справи.

18.03.2019 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на впеляційну скаргу (вх. 2749), в якому останній просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, який долучено до матеріалів справи.

18.03.2019 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, в якому останній просить призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання : Чи слід з урахуванням стану будівельних конструкцій вважати знищеним об'єкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 - Комплекс Дитячий оздоровчий табір Вогник загальною площею 3824,5 кв.м., що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходився за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8; проведення судової будівельно-технічної просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертизи імені засл.проф.М.С.Бокаріуса (вх.2748), яке долучено до матеріалів справи.

В обгрунтування клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи позивач посилається на таке.

Хоча позивач і переконаний, що ніяк, крім знищених , будівлі, що перебувають у такій стадії руйнації, названі бути не можуть але все ж таки готовий певним чином піти назустріч позиції апелянта про призначення будівельно-технічної експертизи, що має з'ясувати питання про те, чи дійсно спірний об'єкт нерухомості є таким, що знищений.

Розглянувши клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 99 ГПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Поняття судової експертизи визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як висновками експертів.

Відповідно до ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк;у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів;докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, заявником не доведено, для з'ясування яких саме обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, що потребує дослідження експертом; не вказано в чому саме є дійсна потреба у спеціальних знаннях щодо встановлення саме яких фактичних даних, що входять до предмета доказування та чи може висновок експерта замінити інші засоби доказування.

Окрім того, заявник не обґрунтував з яких об'єктивних причин або ж поважних причин, таке клопотання не було заявлено ним безпосередньо до господарського суду першої інстанції, неможливість його подання з причин, що не залежали від нього, що взагалі виключає прийняття такого клопотання до розгляду судом .

Між тим, позивачем, разом з поданням позовної заяви як доказ в обґрунтування заявлених вимог була надана довідка Комунального підприємства Технічної інвентаризації Інвенрос від 31.07.2018 року за № 718 про те, що будівлі і споруди об'єкту нерухомості - Комплексу Дитячого оздоровчого табору Вогник , що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8 на час видання довідки є зруйнованими, що не потребує та виключає з'ясування питання про те, чи дійсно спірний об'єкт нерухомості є таким, що знищений.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

А за таких обставин підстав для задоволення клопотання не має.

18.03.2019 року на адресу суду від кореспондентки Надзвичайні новини , телеканал ICTV надійшла заява (вх.2753) про надання дозволу на відеозйомку судового засідання, яка долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.03.2019 року представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2018 року скасувати; представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 18.03.2019 року не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підтвердження направлення копії ухвали від 19.02.2019 року сторонам у справі додано фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта" від 21.02.2018 року: №6102227607768 з якого вбачається, що Комунальне підприємство "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради отримало копію ухвали 25.02.2018 року (а.с.125, том 1).

Крім того, вказану ухвалу суду від 19.02.2018 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та https://eag.court.gov.ua/sud4875/.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Державне підприємство Харківська лісова науково-дослідна станція є постійним користувачем земель лісового фонду, розташованих на території Дергачівського району Харківської області, що підтверджується Державним актом на право користування землею Б № 047674, виданим Дергачівською районною Радою народних депутатів Харківської області у 1993 році та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 236.

За матеріалами Проекту організації та розвитку лісового господарства Південного лісництва Данилівського дослідного держлісгоспу (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями), розробленого ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Державного агентства лісових ресурсів України у 2014 році, на одній з ділянок якого знаходяться рештки будівель та споруд, які згідно довідки Комунального підприємства Технічної інвентаризації Інвенрос від 31.07.2018 р. за № 718 зруйновані.

Зазначені зруйновані будівлі та споруди за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковуються, як об'єкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір Вогник , що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.).

28.08.2018 р. позивач звернувся до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень із заявою про здійснення державної реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір Вогник , що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.) внаслідок знищення такого об'єкта нерухомості.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості Протопопівської сільської ради Харківської області ОСОБА_3 № 42787260 від 31 серпня 2018 року у здійсненні державної реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомості з реєстраційним номером 2509367 (Комплекс Дитячий оздоровчий табір Вогник , що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв.м.) було відмовлено з підстав: відповідний об'єкт нерухомості зареєстровано не за заявником; заявником подано докази зруйнування, а не знищення об'єкта нерухомості; заявником не подано документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомості.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

19.10.2018 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов та посилаючись на відповідні норми Конституціїї України, ЗК України, ЦК України та окрім іншого, на пп. 2 п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції від 23.08. 2016 року № 553), виходив зокрема, з того, що наявність на ділянці лісового фонду зруйнованих будівель хоч і не позбавляє позивача права володіння відповідною земельною ділянкою лісового фонду, однак істотно перешкоджає виконанню ним обов'язків щодо належного ведення лісового господарства, а тому він мав право звертатись до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно із заявою про скасування державної реєстрації відповідного об'єкта нерухомості та, що право на зруйнований об'єкт нерухомості зареєстроване у встановленому порядку в Державному реєстрі прав, через що відповідний документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна поданню державному реєстратору не підлягає, вирішив спір без залучення до участі у розгляді справи власника нерухомого майна - ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка .

Колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду не погоджується та зазначає наступне.

Статтею 12 ГПК України передбачено дві форми господарського судочинства: наказне провадження; позовне провадження (загального або спрощеного).

До складу учасників справи, згідно з частиною 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження входять сторони та треті особи.

Згідно з частиною 2 статті 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частина 1 статті 254 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, якими є учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Колегією суддів врахована правова позиція, викладена у постанові від 11.07.2018 року Верховного Суду у справі №911/2635/17.

Пунктом 5 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено про те, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

У пункті 4) ч.3 ст. 277 ГПК України зазначено на те, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є об'єкт нерухомості, зареєстрований як Дитячий оздоровчий табір Вогник за реєстраційним номером 2509367, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 8 загальною площею 3824,5 кв. м..

Відповідно до договору купівлі-продажу №1094 від 29.07.2005 року, зареєстрованому у Державному реєстрі правочинів за №742670 та витягу Про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП Технічної інвентаризації Інвенрос №7983725 від 05.08.2005 року об'єкт нерухомості, який зареєстрований як Дитячий оздоровчий табір Вогник за реєстраційним номером 2509367 та розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 8 загальною площею 3824,5 кв. м., є власністю апелянта - ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка попереднє найменування якого - ПрАТ Нафтогазтехніка .

Інформація щодо зміни найменування ПрАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Нафтогазтехніка на Приватне акціонерне товариство Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка є публічно доступною та підтверджується протоколом №13 Загальних зборів ПрАТ Нафтогазтехніка від 18.03.2013 року, розміщеним по електронній адресі http://energoatom.bgs.kh.ua/attachments/150_Naftozaztehnika_protocol_18.03.2013.pdf

Також, до апелянта - ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка з моменту його приватизації перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості, який зареєстрований як Дитячий оздоровчий табір Вогник за реєстраційним номером 2509367 за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 8 загальною площею 3824,5 кв. м..

Вказані обставини стверджують той факт, що на момент подання позовної заяви та винесення оскаржуваного рішення власником вказаного вище нерухомого майна є ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка та те, що прийняте рішення у даній справі впливає на права ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка як власника майна, а отже місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

А тому, колегія суддів дійшла висновку про порушення прав та обов'язків ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка , місцевим господарським судом, що є процесуальним порушенням, яке полягає в тому, що господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка , яке не було залучено до участі у розгляді справи.

А отже, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не з'ясовано чи може стосуватися рішення господарського суду першої інстанції безпосередньо прав та обов'язків ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка і, як наслідок, не вчинено відповідних процесуальних дій згідно з чинним законодавством України.

Відтак, рішення господарського суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п.4) ч.3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, оскільки суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі.

Таким чином, колегія суддів, з'ясувавши, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків апелянта та встановивши такі обставини, вирішує це питання залученням ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка до участі у справі у якості третьої особи.

Також, виходячи з наявності порушень господарським судом першої інстанції норм процесуального права, які є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю.

Колегія суддів зазначає, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8 с.3 ст. 129).

Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Так, позивач у справі як на підставу позовних вимог посилався на своє право постійного користування землями лісового фонду, розташованими на території Дергачівського району Харківської області, на одній із земельних ділянок якого знаходяться рештки будівель та споруд, які згідно з довідкою КП Технічної інвентиризації Інверос від 31.07.2018 року №718 на даний час зруйновані.

Господарський суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що наявність на ділянці лісового фонду зруйнованих будівель істотно перешкоджає виконанню позивачем вказаних обов'язків щодо належного ведення лісового господарства і здійснення ним права користування земельною ділянкою.

Втім, таке твердження суперечить положенням чинного законодавства.

Так, ч.2 ст.349 ЦК України передбачено виключно право власника об'єкта ініціювати внесення запису про припинення права власності на майно до державного реєстру.

Власником об'єкта нерухомості є апелянт - ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка .

Вказане підтверджується копіями наступних документів: договору купівлі-продажу Дитячого оздоровчого табору Вогник №1094 від 29.07.2005 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (продавець) та Відкритим акціонерним товариством Харківський науково-дослідницький і проектний інститут Нафтогазтехніка (покупець) про купівлю-продаж, що приватизовано шляхом продажу на аукціоні, Дитячого оздоровчого табору Вогник , що знаходиться на балансі АК Харківобленерго за адресою: 61023, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе,8; протоколу аукціону по лоту №1 від 22.07.2005 року, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство Харківський науково-дослідницький і проектний інститут Нафтогазтехніка отримав право на укладання договору купівлі-продажу Дитячого оздоровчого табору Вогник за адресою: 61023, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе,8; Витягу з Державного реєстру правочинів №1292335 від 29.07.2005 року про реєстрацію правочину за №742670, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Відкритим акціонерним товариством Харківський науково-дослідницький і проектний інститут Нафтогазтехніка - договору купівлі-продажу Дитячого оздоровчого табору Вогник за адресою: 61023, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе,8; акту приймання-передачі Дитячого оздоровчого табору Вогник від 25.07.2005 року №765; Витягу Про реєстрацію права власності на нерухоме майно Дергачівського КП Технічної інвентаризації Інверос № 7983725 від 05.08.2005 року, згідно якого Дитячий оздоровчий табір Вогник за адресою: 61023, Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе,8 зареєстрований на праві колективної власності за Відкритим акціонерним товариством Харківський науково-дослідницький і проектний інститут Нафтогазтехніка (а.с. 94-120 т.1).

Довідка Комунального підприємства Технічної інвентаризації Інвенрос від 31.07.2018 року за № 718, в якій зазначено про те, що будівлі і споруди об'єкту нерухомості - Комплексу Дитячого оздоровчого табору Вогник що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8 на час видання довідки є зруйнованими не є доказом знищення вказаного об'єкту нерухомості, а стверджує лише факт його зруйнування.

Натомість, підставою для припинення права власності є остаточне знищення об'єкта нерухомого майна.

Господарський суд першої інстанції вказав, на те, що Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції від 23.08.2016 року № 553), не визначено, хто саме має право звертатись до державного реєстратора із заявою про здійснення державної реєстрації припинення права власності на зруйнований, і відтак фізично не існуючий, об'єкт нерухомості.

Однак, згідно ч.2 ст 349 ЦК України саме власник об'єкта нерухомості може звернутися до державного реєстратора для припинення його власності на цей об'єкт.

А тому, звернення інших осіб до державного реєстратора з заявою щодо припинення права власності на об'єкт, який не є їх власністю є порушенням права власника на мирне володіння майном .

Крім того, п.75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції від 23.08. 2016 року № 553), визначено, що відсутність обов'язку подавати документ, що підтверджує право власності на знищений об'єкт обумовлено тим, що державний реєстратор зобов'язаний перевірити право власності заявника на цей об'єкт.

Матеріалами справи підтверджується , що під спірним об'єктом нерухомості, зареєстрованим як Дитячий оздоровчий табір Вогник за реєстраційним номером 2509367 та розташованим за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 8 фактично наявна земельна ділянка загальною площею 3824,5 кв. м., право користування на яку до апелянта перейшло з переходом до нього права власності на вказаний об'єкт нерухомості.

Виходячи з приписів законодавства чинного на час виникнення у апелянта права власності на об'єкт нерухомості - Комплекс Дитячого оздоровчого табору Вогник , що знаходиться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вулиця Київське шосе, 8, слідує:

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з пунктом е) ст.141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є окремою автоматичною підставою припинення права користування земельною ділянкою в момент переходу права власності на такий жилий будинок, будівлю або споруду і не потребує ніяких додаткових дій чи рішень.

Отже, чинним земельним законодавством передбачений автоматичний перехід права користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованій на ній.

Принцип нерозривної єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані зовсім не означає пріорітет земельної ділянки для усіх штучно створених об'єктів нерухомості.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 06.09.2018 року у справі №911/2391/17 та від 12.06.2018 року у справі №815/5779/15, де зазначено про те, що виходячи з приписів статті 120, 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, чітко вбачається, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт е) статті 141 Земельного кодексу України) є самостійною та незалежною підставою для припинення права на земельну ділянку.

Отже, користувач земельної ділянки законодавчо не наділений повноваженнями звертатися до суду з заявами щодо позбавлення права власності особи лише з тієї підстави, що об'єкти, які є власністю іншої особи заважають йому належним чином користуватися земельною ділянкою.

Натомість, з моменту приватизації Дитячого оздоровчого табору Вогник до апелянта перейшло законне право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Колегія суддів враховує аналогічну правову позицію викладену у постанові від 17.01.2019 року Верховного Суду у справі № 708/254/18.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що об'єкт нерухомості, який є власністю апелянта, знищений.

А неможливість розпоряджатись земельною ділянкою, на якій знаходяться залишки об'єкту нерухомості, не можуть бути визнані підставою для примусового припинення права власності власника об'єкта нерухомості, який є власністю апелянта.

Крім того, за змістом статті 349 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, право власності на знищене майно може бути припинено тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Проте, позивачем не доведено, що власник об'єкта нерухомості, звертався із заявою про припинення свого права власності, оскільки такої заяви власником не подавалось, належних та допустимих доказів на підтвердження факту знищення спірного об'єкта нерухомості, а також звернення власника - ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна, що є його власністю матеріали справи не містять.

Беззаперечними є посилання позивача на встановлення постановою ВГСУ від 04.11.2013 року у справі №5023/409/11 факту того, що відповідачем за первісним позовом у тій справі, тобто апелянтом у даній справі - ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка , протягом 2005-2010рр. вчинялись заходи щодо оформлення земельної ділянки під об'єктом приватизації, проте такого оформлення не відбулось з причин ненадання згоди Данилівським дослідним держлісгоспом на її передачу в оренду ВАТ "ХНДПІ "Нафтогазтехніка" та у зв'язку з законодавчо встановленою забороною на таке.

Разом з тим, цим же судовим рішенням встановлено, що процедура оформлення права користування земельною ділянкою під об'єктом приватизації відповідачем за первісним позовом у тій справі, тобто апелянтом у даній справі - ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка , не була завершена з незалежних від нього обставин.

Згідно ч.4 ст. 75 ГПК Ураїни обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані факти, встановлені судовим рішенням у господарській справі не підлягають доказуванню та стверджують ті обставини, що апелянт ПАТ Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка , з моменту приватизації, тобто з 29.07.2005 року, є постійним користувачем земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, який зареєстрований як Дитячий оздоровчий табір Вогник за реєстраційним номером 2509367 за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 8, загальною площею 3824,5 кв. м..

Між тим, правова позиція окремої думки у справі № 916/4625/15 (провадження № 12-149гс18) щодо застосування частини другої статті 349 ЦК України, на яку окрім іншого посилається позивач в обгрунтування позовних вимог була викладена суддями Верховного Суду з підстав її застосування у спорі при фактичній відсутності майна .

Втім, позивач у даній справі як на підставу позову посилається на його право постійного користування землями лісового фонду, на одній із земельних ділянок якого знаходяться рештки будівель та споруд, які на даний час не фактично відсутні, а зруйновані, що взагалі не було предметом дослідження у справі № 916/4625/15 (провадження № 12-149гс18).

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Таким чином, місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення було недотримано норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для його скасування, оскільки суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі.

А отже, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити; рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2018 року у справі №922/2598/18 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, ч.2 ст. 275, п.1, ч.1, п.4 ч.3 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2018 року у справі №922/2598/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" (62340, Харківська обл., Дергачівський район, село Черкаська Лозова; код ЄДРПОУ 00994058) на користь Приватного акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектний інститут Енергоатомтехніка (61057, місто Харків, вул. Скрипника, 14 А; код ЄДРПОУ 19464239) 10 572,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.03.2019 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін