Постанова

від 18.03.2019 по справі 904/3165/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3165/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.

секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 08.01.2019 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №12/016-юр від 27.12.2018 р., представник.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018р., повне рішення складено 11.12.2018р., суддя Панна С.П., у справі №904/3165/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд", м. Харків

до Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 77 100,78 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення в розмірі 77100,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №29081 від 29.08.2017 року в частині несвоєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018р. у справі №904/3165/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" 61 193,69 грн. - основного боргу, 3% річних в розмірі 464,66 грн., пеню в розмірі 5 323,22 грн., 449,56 грн. - інфляційних втрат, 2 659,28 грн. - процентів за користування грошовими коштами, 6 119,38 грн. - 10% штрафу, судовий збір в розмірі 1 741,64 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" на користь Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643, 00 грн.

Скаржник вважає, що порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права призвели до прийняття неправильного судового рішення. Висновки господарського суду Дніпропетровської області не відповідають фактичним обставинам справи та законодавству України , на підставі неповного та неналежного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не є вичерпними, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Скаржник вважає, що господарським судом не повністю встановлені обставини, що мають значення для справи, а саме: підтвердження Позивачем належними доказами виконання прийнятих на себе зобов'язань по Договору щодо надання сертифіката якості, у зв'язку з чим висновки господарського суду Дніпропетровської області щодо безпідставності доводів Відповідача з посиланням на невиконання Позивачем зобов'язань щодо передачі разом з продукцією всіх документів, які підлягають переданню згідно п. 6.2 Договору, не відповідають дійсності та спростовуються вищенаведеними поясненнями і матеріалами справи, зроблені з порушенням вимог матеріального та процесуального права, а тому вимоги Позивача є неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку скаржника, господарським судом невірно визначено термін прострочення виконання зобов'язання за Договором щодо оплати вартості Товару, та відповідно розрахунок пені, штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів за користування чужими коштами та 3% річних є невірним.

Як зазначено скаржником, одночасне стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, та пені, обчисленої у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційну скаргу відхилити. Так, позивач з доводами апеляційної скарги не погоджується з наступних міркувань.

Згідно п. 1.3.1 Договору підпис у товаротранспортних та/або видаткових документах особи, уповноваженої Покупцем на здійснення приймання Товару, так само як і дії Покупця, спрямовані на прийняття Товару (оформлення довіреності, здійснення перевірки кількості та якості Товару, прийняття Товару) підтверджують факт акцепту Покупцем пропозиції Постачальника. Датою акцепту (прийняття умов поставки) Покупцем пропозиції Постачальника є дата оформлення відповідного товаросупровідного або видаткового документу. З моменту акцепту Покупцем пропозиції Постачальника Сторони є такими, що в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і умов постачання індивідуально визначеного Товару (асортимент, ціна, кількість, умови та терміни поставки), зазначеного в товаротранспортних або видаткових документах.

Позивач посилається на те, всі документи у повному обсязі були направлені на адресу Відповідача відповідно до умов Договору разом з Товаром і прийняття останнім Товару без претензій і вимог додаткових документів є підтвердженням вказаного.

Жодної претензії з боку Відповідача відповідно до положень п.8.1 Договору у разі невідповідності якості та/або кількості поставленого Товару до позивача не поступало.

Посилаючись на положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , позивач вважає, що одночасне нарахування штрафу, пені, інфляційних нарахувань, процентів річних та процентів за користування чужими коштами за прострочене грошове зобов'язання, не порушує норм ст.61 Конституції України про недопустимість притягнення до юридичної відповідальності за одне і те ж порушенні двічі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" (постачальник) і Акціонерним товариством "Дніпроазот" (покупець) укладений договір № 29081 від 29.08.2017 та додаткова угода №1 від 08.06.2018.

За умовами договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар у кількості та асортименті, передбаченому договором, а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки товару в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Сторони допускають погодження зазначених у даному пункті договору умов без складання специфікації.

Згідно п. 1.3 договору, у разі, якщо постачання товару здійснюється без складання специфікації до даного договору, всі істотні та узгоджені сторонами умови поставки визначаються в товаротранспортних та/або видаткових документів (накладних, актах приймання-передачі тощо), які складаються постачальником і підтверджуються (акцептуються) покупцем при здійснені приймання - передачі товару, що свідчить про вчинення господарської діяльності. У даному випадку, складені постачальником товаротранспортні або видаткові документи (накладні, акти приймання - передачі тощо), до моменту їх акцепту покупцем, є пропозицією постачальника покупцеві вчинити господарську операцію (прийняти поставку товару) за даним договором в кількості на умовах і за ціною, зазначених у товаротранспортних та/або видаткових документах (накладних, актах приймання - передачі та ін.).

Пунктом 6.2 договору визначено, що товар вважається переданим покупцеві: за кількістю - згідно накладної (товаротранспортної накладної) або акта приймання - передачі; по якості - згідно сертифікату якості.

Відповідно до п.13.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. Датою підписання цього договору є дата, зазначена в правому верхньому кутку першої сторінки договору.

Позивач поставив товар відповідачу за специфікацією №8 від 20.02.2018, що підтверджується видатковою накладною №26021 від 26.02.2018р. на суму 56194,87 грн., довіреністю №А3/245 від 22.02.2018, актом приймання товару від 26.02.2018 (а.с.17-20) та за специфікацією №9 від 23.03.2018, що підтверджується видатковою накладною № 290362 від 29.03.2018р. на суму 4998,82 грн. та довіреністю №А3/413 від 26.03.2018р., актом приймання товару від 29.03.2018 (а.с.21-24).

Відповідно до умов специфікацій №8, 9 (а.с.17,21) у пунктах 6 зазначено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар згідно виставлених рахунків на протязі 30 календарних днів від дати поставки на склад покупця, яка указана в видаткових накладних.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим заборгованість склала 61 193,69 грн.

Позивач направив Відповідачу претензію (а.с.16) з вимогою сплатити борг.

Доказів сплати існуючої заборгованості відповідачем до суду не надано.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовною заявою до суду.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов специфікацій №8, 9, строк оплати поставленого обладнання за актами приймання товару від 26.02.2018 та 29.03.2018 згідно видаткових накладних № 26021 від 26.02.2018р. та № 290362 від 29.03.2018р. є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого обладнання відповідач до суду не надав, доводи, наведені в обґрунтування позову не спростовував.

За викладеного є правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 61 193,69 грн.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо невиконання позивачем умов договору щодо надання передбачених п. 6.2 Договору документів, якими підтверджується якість товару, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом в силу наступного.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доказів витребування відповідачем вказаних у п.6.2 договору документів матеріали справи не містять.

Факт прийняття товару згідно видаткових накладних № 26021 від 26.02.2018р. та №290362 від 29.03.2018р. без будь-яких зауважень та претензій посвідчується актами приймання товару від 26.02.2018, 29.03.2018.

В силу приписів статті 614 Цивільного кодексу України невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання свідчить про вину останньої в невиконанні зобов'язання.

Матеріалами справи посвідчується, що відповідачем заходи щодо належного виконання зобов'язання не вживалися (направлення позивачу вимоги про надання повного пакету документів на товар). Навпаки, матеріали справи підтверджують відсутність будь-яких претензій замовника (відповідача) щодо поставленого товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

В рішенні господарський суд Дніпропетровської області зробив висновок про те, що поставка товару за специфікацією № 8 відбулась 26.02.2018, що підтверджується актом приймання товару № 1 продукції за кількістю та якістю від 26.03.2018 р. Таким чином, за видатковою накладною № 26021 від 26.02.2018 р. оплата повинна бути здійснена 29.03.2018р.

Проте, відповідно до п.6 Специфікації № 8 на поставку продукції від 20.02.2018 року до Договору, Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за Товар згідно виставлених рахунків на протязі 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки на склад Відповідача, яка указана в видаткових накладних.

У видатковій накладній № 26021 від 26.02.2018 року на суму 56 194,87 грн. датою поставки Товару на склад Відповідача зазначено 05.03.2018. Факт отримання Товару саме 05.03.18 підтверджується квитанцією про прийом вантажу та внутрішніми документами підприємства, а саме прибутковим ордером №ТМЦ-0-00510 від 05.03.2018 та актом приймання товару по кількості та комплектності від 05.03.2018 (а.с.98-100).

Отже, відповідно до умов п.6 Специфікації № 8 на поставку продукції від 20.02.2018 року до Договору, Відповідач зобов'язаний оплатити Товар по видатковій накладній № 26021 від 26.02.2018 року в строк по 04.04.2018 р. включно.

Відповідно до п.6 Специфікації № 9 на поставку продукції від 23.03.2018 року до Договору, Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за Товар згідно виставлених рахунків на протязі 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки на склад Відповідача, яка указана в видаткових накладних.

У видатковій накладній № 290362 від 29.03.2018 року на суму 4 998,82 датою поставки Товару на склад Відповідача зазначено 03.04.2018 р. Факт отримання Товару саме 03.04.2018р. підтверджується квитанцією про прийом вантажу № НОМЕР_1 логістичної компанії ДЕЛЕВЕРІ , та внутрішніми документами підприємства, а саме прибутковим ордером ЖГМЦ-О-00713 від 03.04.2018 та актом приймання товару по кількості та комплектності від 03.04.2018 (а.с.101-103).

Отже, відповідно до п.6 Специфікації № 9 на поставку продукції від 23.03.2018 року до Договору, Відповідач зобов'язаний оплатити Товар в строк по 03.05.2018 р. включно.

Згідно ч. 1 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Таким чином, господарський судом Дніпропетровської області не вірно визначено дату тримання товару, а отже і термін прострочення виконання зобов'язань за Договором щодо оплати вартості Товару, та відповідно розрахунок пені та 3 % річних є невірним.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами в розмірі 17% за специфікацією №8 від 20.02.2018 в розмірі 2 564,95 грн. за період з 27.03.2018 по 02.07.2018; за специфікацією №9 від 29.03.2018 в розмірі 167,63 грн. за період з 22.04.2018 по 02.07.2018.

За розрахунком Господарського суду за специфікацією №8 від 20.02.2018 за період з 30.03.2018 по 02.07.2018 задоволено у стягненні 17% на суму 2 512,60 грн. та 17% за специфікацією №9 від 29.03.2018 за період з 01.05.2018 по 02.07.2018 - 146,68 грн.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України застережено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення охоплюються визначенням пені.

Судом стягнуто з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 9.2 договору, яким сторони погодили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 449,56 грн. - інфляційних втрат, 6 119,38 грн. - 10% штрафу .

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку із подачею позовної заяви та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018р. у справі №904/3165/18 змінити, виклавши 2 абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х.Горобця, код ЄДРПОУ 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" (62302, м. Харків, вул. Короленка,25, код ЄДРПОУ 38632904) 61 193,69 грн. - основного боргу, пеню в розмірі 4 938, 18 грн., 3% річних в розмірі 435, 72 грн., 449,56 грн. - інфляційних втрат, 6 119,38 грн. - 10% штрафу, судовий збір в розмірі 1 671, 43 грн. .

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018р. у справі №904/3165/18 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель Трейд" на користь Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" 135, 85 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22.03.2019р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков