Постанова

від 22.03.2019 по справі 910/13572/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2019 р. Справа№ 910/13572/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Хрипуна О.О.

в порядку письмового провадження, відповідно до п. 13 ст. 8 ГПК України

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ "Лівобережний"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року

у справі № 910/13572/18 (суддя Пукшин Л.Г. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ "Лівобережний"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон 2015"

про стягнення 46 158,28 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЦ "Лівобережний" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 46 158,28 грн. (а.с. 6-12).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/13572/18 у позові відмовлено повністю (а.с.162-168).

02 січня 2019 року ТОВ "АТЦ "Лівобережний" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №78/2 від 28.12.2018 р. на рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/13572/18, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті №0407134646317 про направлення апеляційної скарги до суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/13572/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимог ТОВ "АТЦ "Лівобережний" в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2019 року, апеляційна скарга ТОВ "АТЦ "Лівобережний" у судовій справі № 910/13572/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

21 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі відкрито апеляційне провадження у справі №910/13572/18, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ "Лівобережний" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/13572/18 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження .

07 лютого 2019 року надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням викликом сторін - матеріали справи не містять.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України).

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

06 березня 2018 року між ТОВ "АТЦ "Лівобережний" (далі - позивач), як виконавцем та ТОВ "ЛЕГІОН 2015" (далі - відповідач), як замовником укладено Договір №СТО-18-42 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту транспортних засобів, чи їх складових частин, у т.ч. з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем, а замовник бере на себе зобов'язання приймати та оплачувати ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами цього договору (а.с. 13-15).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що надання послуг здійснюється за зверненням Замовника чи за його попередньою заявкою, яка реєструється в журналі реєстрації заявок.

Згідно наряду-замовлень № ГАЗ0003674 від 31.07.2018 p., №ГАЗ0003557 від 24.07.2018 p., № ГАЗ0003554 від 24.07.2018 р. та №ГАЗ0003552 від 24.07.2018, на яких міститься рукописний напис "роботи виконано, Заступник головного інженера ОСОБА_2." (а.с. 19, 22, 25, 28) ТОВ "АТЦ "Лівобережний" прийнято транспортні засоби відповідача, які в подальшому повернуто відповідно до Актів прийому-передачі автомобіля після надання відповідних послуг №ГАЗ0003674 від 31.07.2018 р., у яких зазначено про надання послуг з ремонту, які зі сторони замовника підписані заступником головного інженера ОСОБА_2 (а.с. 18, 21, 24, 27).

Позивач вказує, що ним надано відповідачу послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, про що свідчать акти виконаних робіт №ГАЗ0003674 від 31.07.2018p., №ГАЗ0003557 від 24.07.2018 p., №ГАЗ0003554 від 24.07.2018 р. та №ГАЗ0003552 від 24.07.2018 на загальну суму 43 401,83 грн., які, разом з тим, в графі від замовника будь-яких відміток не містять (а.с. 17, 20, 23, 26).

На виконання умов договору позивачем виставлялись рахунки на оплату №№ГАЗ0001384 від 24.07.2018, ГАЗ0001381 від 24.07.2018, ГАЗ0001386 від 24.07.2018 та ГАЗ0001450 від 31.07.2018 (а.с. 31-34).

28 серпня 2018 року сторонами підписано (зі сторони відповідача - Директором ОСОБА_4) та скріплено печатками Акт звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами за період з 01.01.2018 по 28.08.2018, у якому зазначено про існування станом на 28.08.2018 р. заборгованості у розмірі 43401,83 грн. за спірними актами (а.с. 29-30).

11 вересня 2018 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №74 від 06.09.2018, у якій просив сплатити існуючу заборгованість за договором №СТО-18-42 від 06.03.2018 у розмірі 45 091,68 грн. підписати Акти виконаних робіт та Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 28.08.2018. Разом з тим, у додатках до вказаного листа позивачем зазначено тільки Копії Акту звіряння взаєморозрахунків (а.с. 35-36). На підтвердження направлення цього листа позивачем надано опис вкладення №0103047663559 від 11.09.2018, фіскальний чек та накладна від 11.09.2018, однак, залишений останнім без відповіді та задоволення (а.с. 37).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору не виконав зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт на загальну суму 43401,83 грн., що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 46158,28 грн., з яких: 43401,83 грн. - основна сума боргу, 215,10 грн. - 3% річних та 2541,35 грн. - інфляційні втрати.

У апеляційній скарзі позивач заперечує висновки суду першої інстанції щодо відсутності у головного інженера ОСОБА_2 повноважень на підписання, з посиланням на те, що позивач не має можливості самостійно дізнатись хто з посадових осіб відповідача має які повноваження. Надані відповідачем документи позивач заперечує з посиланням на те, що вони є документами внутрішнього користування. Позивач вказує, що саме ОСОБА_2 протягом співпраці сторін надавав та забирав транспортні засоби. З посиланням на п.п. 3.8, 3.9, 3.10 та 3.11 Договору позивач вказує, що наявний у матеріалах справи акт є підставою для здійснення розрахунків сторонами. Підписаний сторонами акт звіряння розрахунків підтверджує пред'явлену до стягнення заборгованість відповідача. На підтвердження реальності здійснення операцій по договору позивач до апеляційної скарги надає податкові накладні, разом з квитанціями з податкового кабінету позивача про реєстрацію таких податкових накладних.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, у відзиві на неї відповідач зазначає, що позивачем не наведено даних, які могли б свідчити про порушення судом норм матеріального права, які могли б бути підставами для скасування оскаржуваного рішення. Відповідач також вказує на наявність у матеріалах справи доказів які спростовують наведені в обґрунтування позову доводи позивача. Також з огляду на не наведення обґрунтування неможливості своєчасного подання доказів, відповідач вказує на відсутність підстав враховувати при здійсненні апеляційного перегляду, надані до апеляційної скарги податкові накладні разом з квитанціями з податкового кабінету позивача про реєстрацію таких податкових накладних. Також за доводами відповідача, оформлення таких накладних може мати тільки правові наслідки для позивача для включення податкового кредиту до податкової декларації.

Враховуючи те, що ч. 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього та при цьому не наведення позивачем будь-яких обґрунтованих доводів неможливості подання доданих до апеляційної скарги податкових накладних, колегія суддів зазначає про відсутність підстав враховувати зазначені докази під час здійснення апеляційного перегляду.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 4.2 та 4.2.1 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються замовником в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця в національній валюті України (гривні) на підставі Акту виконаних робіт або відповідного рахунку-фактури на умовах відстрочення платежу протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Позивачем надано до матеріалів справи виставлені відповідачу рахунки на оплату №№ГАЗ0001384 від 24.07.2018, ГАЗ0001381 від 24.07.2018, ГАЗ0001386 від 24.07.2018 та ГАЗ0001450 від 31.07.2018 (а.с. 31-34) без доказів направлення цих рахунків відповідачу.

Відповідно до пункту 3.8 Договору, уповноважений на отримання транспортного засобу (його складових частин) та деталей, передбачених пунктом 3.7 договору, представник замовника зобов'язаний також прийняти виконані виконавцем роботи з ремонту та технічного обслуговування та підписати відповідний акт виконаних робіт.

В разі відсутності в уповноваженого замовником представника при отриманні транспортного засобу /його складових печатки замовника, він розписується в акті виконаних робіт без завіряння акту печаткою замовника, а Акт виконаних робіт, завірений печаткою замовника, зобов'язується надати на протязі 3-х робочих днів (пункт 3.9 Договору).

Пунктом 3.10 Договору визначено, що до моменту надання замовником акту виконаних робіт, завіреного печаткою замовника, Акт виконаних робіт, підписаний уповноважений замовником представником, вважається чинним .

Згідно з п. 3.11 Договору пропуск замовником строку, передбаченого пунктом 3.9 договору, тягне за собою ті ж правові наслідки, що й підписання замовником або уповноваженим ним представником відповідного Акту з завіренням печаткою. В такому випадку Акт виконаних робіт є підставою для проведення розрахунків замовником відповідно до пункту 4.2 даного договору.

Відповідно до п. 6.1.5 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надавати замовнику на підпис Акт виконаних робіт, які фактично були виконані, згідно порядку виконання робіт, зазначеному в розділі 2 цього Договору.

Згідно з п. 6.3.2 Договору замовник зобов'язаний прийняти виконані виконавцем роботи, підписати Акт виконаних робіт або надати вмотивовану письмову відмову від підписання такого акту протягом доби з дня отримання від виконавця повідомлення про виконання робіт. В разі ненадання вмотивованої письмової відмови від підписання Акту виконаних робіт в зазначений строк, такий акт вважається підписаний (прийнятий) замовником.

Відповідно до п. 2.13 Договору визначено, що послуги, передбачені розділом 1 цього договору, вважаються наданими з моменту підписання Акту виконаних робіт, який складається у 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін.

Доказів направлення Актів виконаних робіт №ГАЗ0003674 від 31.07.2018p., №ГАЗ0003557 від 24.07.2018 p., №ГАЗ0003554 від 24.07.2018 р. та №ГАЗ0003552 від 24.07.2018 на загальну суму 43 401,83 грн. відповідачу - матеріали справи не містять. У вказаних актах відсутні будь-які відмітки щодо їх підписання "в графі від замовника".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що направлення на адресу відповідача листа-вимоги №74 від 06.09.2018 про сплату заборгованості за надані послуги та підписання актів виконаних робіт, не є виконанням умов договору щодо повідомлення відповідача про виконані роботи, направлення актів виконаних робіт чи виставлення рахунків на оплату, на підставі яких у відповідача виникає обов'язок з оплати послуг, з огляду на те, що у додатках до вказаного листа, а також у наданому на підтвердження його направлення описі вкладення, зазначено лише акт звірки.

Таким чином, посилання позивача на п. 6.3.2. Договору, яким передбачено, що у разі ненадання вмотивованої письмової відмови від підписання Акту виконаних робіт в зазначений строк, такий акт вважається підписаний (прийнятий) замовником, з огляду на відсутність у матеріалах справи містять належних доказів направлення на адресу відповідача актів виконаних робіт та рахунків на їх оплату, не є підставою для задоволення позовних вимог.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 р. у справі №23/236 провадження №3-42гс12).

Сама лише наявність договірних відносин та складення виконавцем актів про виконання робіт (надання послуг) у односторонньому порядку, за умови заперечення замовником та не доведення виконавцем належними та допустимими доказами фактичного виконання робіт (надання послуг) не є достатніми правовими підставами для задоволення позовних вимог.

Позивач вказує, що згідно наряду-замовлень № ГАЗ0003674 від 31.07.2018 p., №ГАЗ0003557 від 24.07.2018 p., № ГАЗ0003554 від 24.07.2018 р. та №ГАЗ0003552 від 24.07.2018, на яких міститься рукописний напис "роботи виконано, Заступник головного інженера ОСОБА_2." (а.с. 19, 22, 25, 28) ТОВ "АТЦ "Лівобережний" прийнято транспортні засоби відповідача, які в подальшому повернуто відповідно до Актів прийому-передачі автомобіля після надання відповідних послуг №ГАЗ0003674 від 31.07.2018 р., у яких зазначено про надання послуг з ремонту, які зі сторони замовника підписані заступником головного інженера ОСОБА_2 (а.с. 18, 21, 24, 27).

Згідно з умовами п. 3.1 Договору прийняття транспортного засобу (його складових) на технічне обслуговування та/або ремонт здійснюється у присутності замовника або його уповноваженого представника шляхом складання Акту приймання-передачі транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту.

Повернення транспортного засобу (його складових частин) замовнику відбувається при обов'язковій наявності довіреності (Додаток № 1 до Договору) та паспорту довіреної особи або іншого документа, що його заміняє (пункт 3.6 Договору).

На підтвердження повноважень особи, яка прийняла об'єкт з ремонту, позивачем надано копію водійського посвідчення ОСОБА_2 (а.с. 130-131)

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, такий документ не є документом, який в силу положень договору підтверджує та визначає повноваження представника на вчинення відповідних дії від імені замовника.

Доказів виконання п. 3.6 Договору та надання довіреності (додаток №1 до договору) при поверненні транспортного засобу з ремонту - матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що п. 3.6 Договору не передбачено повернення транспортного засобу з ремонту без надання довіреності (Додаток № 1 до договору) та паспорту довіреної особи або іншого документа, що його заміняє.

Враховуючи викладене, наряди-замовлення та акти прийому-передачі автомобілів після надання відповідних послуг, які були підписані заступником головного інженера ОСОБА_2, без відповідних документів на підтвердження наявності повноважень та скріплення їх печаткою відповідача, також не є доказами виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не є доказом, який підтверджує факт виконання визначених у спірних актах робіт, наданий позивачем акт звіряння взаєморозрахунків від 28.08.2018, оскільки такий доказ не є первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не відноситься до переліку документів, визначених п. 7 розділу V Правил, які підтверджують факт надання послуг. По суті вказаний акт звіряння розрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає стан розрахунків між сторонами, та не може підтвердити факт виконання робіт позивачем саме за спірним договором .

Враховуючи те, що акти виконаних робіт відповідачем не підписані, доказів направлення їх або рахунків відповідачу матеріали справи не містять, як і не містять доказів про повідомлення відповідача про виконані роботи у відповідності до умов, передбачених п. 6.3.2. договору, у зв'язку з чим останні не можуть бути належними доказами надання позивачем послуг за договором, а також з огляду на відсутність доказів реального надання послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

При цьому, здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/13572/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ "Лівобережний" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/13572/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЦ "Лівобережний" на рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/13572/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №910/13572/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЦ "Лівобережний".

4. Справу №910/13572/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

О.О. Хрипун