Рішення

від 11.03.2019 по справі 907/595/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

11.03.2019 м. Ужгород Справа № 907/595/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БП-Монтаж» , м. Львів

до фермерського господарства Ранет , с.Тарнівці Закарпатської області

про стягнення заборгованості на суму 43398,76 грн., включаючи основний борг на суму 30000,00 грн., інфляційні нарахування на суму 10787,53 грн., 3 % річних на суму 2611,23 грн.

представники:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, адвокат

Господарським судом Закарпатської області 21.02.19 прийнято рішення у даній справі, яким у позові відмовлено повністю. При цьому, ухвалено - питання розподілу судових витрат за заявою позивача вирішити у порядку ст. 221 ГПК України після прийняття рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.02.19 призначено судове засідання з розгляду питання про судові витрати на 11 березня 19.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, участі уповноваженого представника у засіданні суду не забезпечив.

У судовому засіданні представник відповідача заперечує проти відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу у зв язку з їх недоведеністю. У свою чергу, наполягає на відшкодуванні за рахунок позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу, що були останнім сплачені адвокату на суму 8400,00 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, встановив таке.

Позивач 08.10.18 звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості на суму 43398,76 грн., включаючи основний борг на суму 30000,00 грн., інфляційні нарахування на суму 10787,53 грн., 3 % річних на суму 2611,23 грн., сплативши при цьому судовий збір на суму 1762,00 грн. Разом з цим, позивач просив стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги на суму 11050,00 грн., надавши попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, договір про надання правової допомоги, акт здавання-приймання правової допомоги за договором на суму 6800,00 грн.

31.10.18 відповідач поданим письмовим відзивом заперечив, зокрема, щодо обґрунтованості витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленій сумі та, у свою чергу, клопоче про відшкодування за результатами судового розгляду за рахунок позивача власних витрат на професійну правничу допомогу, сума яких становить 8400,00 грн. На обґрунтування клопотання до матеріалів справи долучено попередній розрахунок суми судових витрат, ордер та свідоцтво адвоката, договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг, платіжні документи на підтвердження оплати послуг.

21.02.2019 р. судом ухвалено рішення у даній справі, яким у позові відмовлено повністю. Питання розподілу судових витрат вирішено розглянути після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, згідно ст. 129 ГПК України покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, вирішуючи питання ухвалення додаткового рішення у даній справі виходить з того, що при ухваленні рішення по суті спору не було вирішено питання судових витрат, які за приписами ст. 129 ГПК України належить покласти на позивача.

Так, у зв'язку з відмовою у позові на позивача покладається сплачений ним судовий збір за розгляд даної справи на суму 1762,00 грн., а також його витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, суд приймає до уваги також те, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів оплати ним вартості наданих правничих послуг.

Натомість, матеріалами справи встановлено, що витрати відповідача на правничу допомогу суму 8400,00 грн. пов'язані з розглядом даної справи, доведені належним чином, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом ОСОБА_1 роботами (вивчення позовних матеріалів, ознайомлення з первинними документами клієнта, аналіз законодавства та судової практики Верховного Суду, підготовка відзиву на позов, клопотання про застосування позовної давності), які прийняті відповідачем за актом та оплачені останнім. За таких фактичних обставин та за змістом вищенаведених норм процесуального закону на позивача належить покласти відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи на суму 8400,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123-129, 236-238, 240, 242244 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

Щодо судових витрат в частині судового збору:

1. Покласти на позивача сплачений ним за розгляд даної справи судовий збір на суму 1762,00 грн.

Щодо судових витрат в частині професійної правничої допомоги:

1. Покласти на позивача судові витрати позивача на професійну правничу допомогу.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж (79018, м. Львів, вул. Затишна, 2, код ЄДРПОУ 35664582) на користь фермерського господарства Ранет (89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Тарнівці, вул.Концівська,16-А, код ЄДРПОУ 33222590) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суму 8400,00 грн. (вісім тисяч чотириста грн. 00 коп.)

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 20.03.2019р.

Суддя Ушак І.Г.