Постанова

від 29.05.2019 по справі 907/595/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Справа №907/595/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Зварич О.В.

Дубник О.П.

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж за № 19/77-1 від 18.03.2019

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2019 (повний текст рішення складено 26.02.2019, м. Ужгород, суддя Ушак І.Г.)

у справі № 907/595/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж , м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства Ранет , с. Тарнівці Закарпатської області

про стягнення заборгованості на суму 43 398,76 грн., включаючи основний борг на суму 30 000,00 грн., інфляційні нарахування на суму 10 787,53 грн., 3 % річних на суму 2 611,23 грн.

за участю представників:

від позивача: Антонів Н.С. - ордер серії ЛВ № 114877 від 15.05.2019 року

від відповідача : Терпак О.В. - довіреність б/н від 02.01.2019 року

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ БП-Монтаж звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Фермерського господарства Ранет про стягнення 43 398,76 грн., включаючи основний борг на суму 30 000,00 грн., інфляційні нарахування на суму 10 787,53 грн., 3 % річних на суму 2 611,23 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2019 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж відмовлено, з підстав пропуску строку позовної давності.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ТзОВ БП-Монтаж подало апеляційну скаргу за № 19/77-1 від 18.03.2019, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2019 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що у даному випадку позивачем не пропущено строк позовної давності, адже, відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею боргу, а останній платіж по договору відповідачем був здійснений - 10.05.2016.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 10 від 19.04.2019, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2019 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 28.04.2015 між ТзОВ БП-Монтаж (підрядник) та Фермерське господарство Ранет (замовник) було укладено договір підряду. Згідно умов договору замовник доручив, а підрядник зобов`язався у визначений договором строк виконати роботи по влаштуванню бетонних підлог та лотків водовідведення на об`єкті замовника під назвою Холодильник з регульованим газовим середовищем ємністю 600 тонн для зберігання плодів власного виробництва , а замовник - прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно п. 2.1. договору вартість підрядних робіт 44 730,00 грн.

П.п. 2.3-2.7 договору сторони передбачили, що розрахунки здійснюються у безготівковому порядку, платіжними дорученнями, з авансуванням 70 % вартості робіт на протязі 3-х днів з підписання договору та остаточного розрахунку за виконані роботи на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Підрядник зобов`язався розпочати виконання робіт не пізніше 04.05.15 та виконати їх у строк до 14.05.15 з правом дострокового виконання (п.п. 3.1-3.2 договору).

Умовами договору (п. 2.2) встановлено, що у разі зміни (збільшення чи зменшення) обсягу підрядних робіт з ініціативи замовника сторони підписують додаткову угоду до даного договору та визначаються із остаточною вартістю відповідних робіт.

07.09.15 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору. За змістом якої сторони погодили договірну вартість підрядних робіт у сумі 358484,00 грн., що включає обсяг робіт, визначений предметом договору із розрахунку площі об`єкту замовника 2500 кв.м., інші умови основного договору підряду залишилися без змін.

У ході судового розгляду встановлено та не заперечується ніким з учасників процесу, що підрядником за умовами договору та додаткової угоди виконано, а замовником прийнято підрядних робіт по влаштуванню монолітних бетонних підлог та лотків водовідведення на об`єкті Холодильник з регульованим газовим середовищем ємністю 600 тонн для зберігання плодів власного виробництва на суму 423 924,88 грн., що оформлено трьома актами виконаних робіт (в т.ч. на суми 47235,00 грн.,18217,50 грн., 358472,38 грн.), які підписані представниками сторін.

Судом встановлено, що примірники Актів виконаних робіт відповідача не містять дати їх складання, натомість примірник Акту виконаних робіт позивача на суму 358 472,38 грн. містить біля підпису відповідача написану від руки дату 30.10.15 .

Позивач стверджує, що роботи по договору оплачені відповідачем лише у сумі 393924,88 грн. З урахуванням наведеного позивач просить стягнути з відповідача 30000,00 грн. заборгованості по договору, 10 787,53 індексу інфляції та 2 611,23 грн. -3% річних.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, і за змістом наведених норм, і за змістом договірних відносин сторін у даній справі підставою для проведення розрахунків за договором підряду є факт прийняття замовником виконаних підрядником робіт за відповідними актами.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем робіт, згідно договору на суму 423 924,88 грн. Однак, матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 30 000,00 грн.

Оскільки, відповідач не розрахувався в повному обсязі перед позивачем згідно договору і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов`язань в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 30 000,00 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач у даній справі пропустив строк позовної давності, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву б/н від 29.10.2018 про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 256 ЦК України).

П.п 3.1-3.2 договору встановлено, що підрядник зобов`язався розпочати виконання робіт не пізніше 04.05.15 та виконати їх у строк до 14.05.15 з правом дострокового виконання.

Згідно п. 2.6 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи замовник зобов`язаний провести з підрядником на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

07.09.15 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору. За змістом якої сторони погодили договірну вартість підрядних робіт у сумі 358484,00 грн., що включає обсяг робіт, визначений предметом договору із розрахунку площі об`єкту замовника 2500 кв.м., інші умови основного договору підряду залишилися без змін.

З матеріалів справи не можливо встановити коли саме були підписані акти виконаних робіт, згідно договору. Адже, примірники Актів виконаних робіт відповідача не містять дати їх складання, натомість примірник Акту виконаних робіт позивача на суму 358 472,38 грн. містить біля підпису відповідача написану від руки дату 30.10.15 . При цьому позивач стверджує, що Акти виконаних робіт були підписані 15.05.2015.

Ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що 10.05.2016 відповідачем було оплачено на рахунок позивача 10 000,00 грн. за підрядні роботи, згідно договору від 28.04.2015 (що підтверджується банківською випискою від 10.05.2016). Зазначене підтверджує факт визнання відповідачем боргу згідно договору перед позивачем. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку строк позовної давності переривався.

З огляду на те, що строк позовної давності переривався 10.05.2016, а з даною позовною заявою позивач звернувся до суду - 29.10.2018, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що звернення до суду про захист порушеного права відбулося в межах строку позовної давності та, відповідно, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок розрахунку позовних вимог щодо індексу інфляції та 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 9 987,78 грн. індексу інфляції (за період грудень 2015 по серпень 2018) та 2 608,72 3% річних (за період з 05.11.2015-28.09.2018).

Щодо посилань суду першої інстанції, що копія банківської виписки надіслана на адресу суду в додатку до відповіді на відзив електронною поштою не може слугувати доказом, оскільки подана в електронній копії, не засвідченій електронним цифровим підписом, що за змістом ст. 96 ГПК України позбавляє її доказової сили, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу .

Матеріали справи не містять відомостей про те, що судом першої інстанції вчинялись дії щодо витребування від позивача оригіналу банківської виписки від 10.05.2016.

Позивач у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції надав суду оригінал банківської виписки від 10.05.2016, для огляду, з якої вбачається, що відповідачем було оплачено на рахунок позивача 10 000,00 грн. за підрядні роботи, згідно договору від 28.04.2015.

Враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2019 у справі № 907/595/18 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов ТзОВ БП-Монтаж задоволити частково, стягнути з Фермерського господарства Ранет на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж 30 000,00 грн. заборгованості, 9 987,78 грн. індексу інфляції, 2 608,72 трьох відсотків річних, в решті позову відмовити.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж за № 19/77-1 від 18.03.2019 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2019 у справі № 907/595/18 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж задоволити частково. Стягнути з Фермерського господарства Ранет (89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тарнівці, вул. Концівська, 16-А, код ЄДРПОУ 33222590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж (79018, м. Львів, вул. Затишна 2/8, код ЄДРПОУ 35664582) 30 000,00 грн. заборгованості, 9 987,78 грн. індексу інфляції, 2 608,72 трьох відсотків річних. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Фермерського господарства Ранет (89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тарнівці, вул. Концівська, 16-А, код ЄДРПОУ 33222590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БП-Монтаж (79018, м. Львів, вул. Затишна 2/8, код ЄДРПОУ 35664582) 1728,53 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 2592,79 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.06.2019.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Зварич О.В.