Рішення

від 14.03.2019 по справі 910/17445/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019Справа № 910/17445/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Колективного підприємства "Київ-1" "Укренергомонтаж"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 317 357, 78 грн.

Представники:

від позивача: Рябчинський О.Ю.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство "Київ-1" "Укренергомонтаж" (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 317 357, 78 грн., з яких: 300 000, 00 грн. - основний борг, 13 042, 71 грн. - індекс інфляції та 4 315, 07 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору № 21/ТЕЦ6-27-18 про відступлення права вимоги від 15.02.2018 за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 від 14.06.2017 набув право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 позовну заяву Колективного підприємства Київ-1 Укренергомонтаж залишено без руху. Встановлено Колективному підприємству Київ-1 Укренергомонтаж строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення на юридичну адресу Публічного акціонерного товариства Київенерго копії позовної заяви б/н від 18.12.2018.

10.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Колективного підприємства Київ-1 Укренергомонтаж надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.02.2019.

12.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Колективного підприємства "Київ-1" "Укренергомонтаж" надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій позивач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 14.02.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 14.03.2019.

12.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що за умовами договору про відступлення права вимоги сплата боргу здійснюється протягом 30 календарних днів з дня отримання відповідачем від позивача рахунку-фактури, проте у матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача рахунку-фактури № 1 від 06.03.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем здійснено частково оплату заборгованості та у призначенні платежу в платіжних дорученнях міститься посилання на рахунок-фактуру № 1 від 06.03.2018.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - замовник) та Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт (далі - виконавець) укладено договір № 113/ТЕЦ6-27-17 про надання послуг, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується за завданням замовника надати на свій ризик та своїми силами послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити надані послуги

Найменування послуг: 50530 Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки (Капітальний ремонт обладнання енергоблоку № 1 ТЕЦ-6 СВП Київські ТЕЦ ПАТ Київенерго ). Кількість послуг зазначено в обсязі послуг (додаток 1 до договору). Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010) Код: 33.12.1 Ремонтування та технічне обслуговування машин загальної призначеності (п. 1.2. договору).

15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - боржник), Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт (далі - первісний кредитор) та Колективним підприємством "Київ-1" "Укренергомонтаж" (далі - новий кредитор) укладено договір № 21/ТЕЦ6-27-18 про відступлення права вимоги за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 від 14.06.2017, умовами якого передбачено, що боржник не заперечує та погоджується з тим, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає, на підставі ст. 512, 513, 518 Цивільного кодексу України, на себе право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у сумі 500 000, 00 грн. з ПДВ, за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 від 14.06.2017 (далі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником за надані послуги, згідно з довідкою про вартість наданих послуг за листопад 2017 року, актом приймання-передачі послуг № 18 від 29.11.2017.

За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов'язань з оплати наданих за основним договором послуг у сумі, визначеній в п.1.1. цього договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, з моменту набуття чинності цим договором боржник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за основним договором в частині, зазначеній в п. 1.1. цього договору, на користь нового кредитора.

Згідно п. 3.2. договору, зазначена у п. 1.1. цього договору сума перераховується боржником на поточний рахунок нового кредитора, зазначений в розділі 10 договору, протягом 30 календарних днів з дати отримання від останнього рахунку-фактури.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання кожною стороною та діє до повного виконання своїх зобов'язань (п. 7.1. договору).

Як зазначає позивач, останнім відповідно до умов договору № 21/ТЕЦ6-27-18 від 15.02.2018 про відступлення права вимоги за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 від 14.06.2017 було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 1 від 06.03.2018 на оплату заборгованості за надані послуги у розмірі 500 000, 00 грн.

Проте, відповідач в порушення умов договору, за надані послуги розрахувався частково, сплативши на користь нового кредитора кошти у розмірі 200 000, 00 грн. згідно платіжних доручень № 2117164790 від 11.05.2018 на суму 100 000, 00 грн. та № 2117202468 від 27.06.2018 на суму 100 000, 00 грн., внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Київенерго" утворилась заборгованість у розмірі 300 000, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 12/09 від 12.09.2018, в якій позивач просив Публічне акціонерне товариство "Київенерго" виконати свої зобов'язання за договором № 21/ТЕЦ6-27-18 від 15.02.2018 належним чином шляхом погашення заборгованості, яка отримана відповідачем 13.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" , Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт та Колективним підприємством "Київ-1" "Укренергомонтаж" договору № 21/ТЕЦ6-27-18 про відступлення права вимоги від 15.02.2018, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 про надання послуг від 14.06.2017, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 300 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 042, 71 грн. - індекс інфляції за період з 27.06.2018 по 18.12.2018 та 4 315, 07 грн. - 3 % річних за період з 27.06.2018 по 18.12.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, 15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (боржник), Дочірнім підприємством Енергоремонт Приватного акціонерного товариства Київенергоремонт (первісний кредитор) та Колективним підприємством "Київ-1" "Укренергомонтаж" (новий кредитор) укладено договір № 21/ТЕЦ6-27-18 про відступлення права вимоги за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 від 14.06.2017, умовами якого передбачено, що боржник не заперечує та погоджується з тим, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає, на підставі ст. 512, 513, 518 Цивільного кодексу України, на себе право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у сумі 500 000, 00 грн. з ПДВ, за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 від 14.06.2017 (основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником за надані послуги, згідно з довідкою про вартість наданих послуг за листопад 2017 року, актом приймання-передачі послуг № 18 від 29.11.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином позивач, як новий кредитор, внаслідок укладення договору № 21/ТЕЦ6-27-18 про відступлення права вимоги від 15.02.2018 та згідно ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідача сплати грошових коштів у розмірі 500 000, 00 грн., за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 від 14.06.2017.

Згідно п. 3.2. договору № 21/ТЕЦ6-27-18 про відступлення права вимоги від 15.02.2018, зазначена у п. 1.1. цього договору сума перераховується боржником на поточний рахунок нового кредитора, зазначений в розділі 10 договору, протягом 30 календарних днів з дати отримання від останнього рахунку-фактури.

З матеріалів справи вбачається, що Колективним підприємством "Київ-1" "Укренергомонтаж" відповідно до умов договору № 21/ТЕЦ6-27-18 від 15.02.2018 про відступлення права вимоги за договором № 113/ТЕЦ6-27-17 від 14.06.2017 було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 1 від 06.03.2018 на оплату заборгованості за надані послуги у розмірі 500 000, 00 грн., який частково оплачений відповідачем у розмірі 200 000, 00 грн. згідно платіжних доручень № 2117164790 від 11.05.2018 на суму 100 000, 00 грн. та № 2117202468 від 27.06.2018 на суму 100 000, 00 грн., внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Київенерго" утворилась заборгованість у розмірі 300 000, 00 грн.

Суд зазначає, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 12/09 від 12.09.2018, в якій позивач просив Публічне акціонерне товариство "Київенерго" виконати свої зобов'язання за договором № 21/ТЕЦ6-27-18 від 15.02.2018 належним чином шляхом погашення заборгованості, яка отримана відповідачем 13.09.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовного того, що у матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача рахунку-фактуру № 1 від 06.03.2018, з огляду на те, що відповідний рахунок виставлений позивачем на загальну суму 500 000, 00 грн., який частково сплачений відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 2117164790 від 11.05.2018 та № 2117202468 від 27.06.2018, при цьому вказані платіжні доручення в призначені платежу містять посилання на рахунок-фактури № 1 від 06.03.2018, що свідчить про те, що вказаний рахунок-фактура отриманий відповідачем та останній обізнаний про необхідність погашення заборгованості у розмірі 500 000, 00 грн.

Тобто, факт здійснення Публічним акціонерним товариством "Київенерго" оплати за рахунком-фактури № 1 від 06.03.2018 підтверджує його отримання відповідачем.

Таким чином, за Публічним акціонерним товариством "Київенерго" наявна заборгованість у розмірі 300 000, 00 грн., при цьому матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Колективному підприємству "Київ-1" "Укренергомонтаж" в розмірі 300 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору договір № 113/ТЕЦ6-27-17 про надання послуг від 14.06.2017, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 300 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 042, 71 грн. - індекс інфляції за період з 27.06.2018 по 18.12.2018 та 4 315, 07 грн. - 3 % річних за період з 27.06.2018 по 18.12.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за надані послуги та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 042, 71 грн. - індекс інфляції за період з 27.06.2018 по 18.12.2018 та 4 315, 07 грн. - 3 % річних за період з 27.06.2018 по 18.12.2018.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Колективного підприємства "Київ-1" "Укренергомонтаж" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31, ідентифікаційний код - 00131305) на користь Колективного підприємства "Київ-1" "Укренергомонтаж" (02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-А, ідентифікаційний код - 21477930) 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. - основний борг, 4 315 (чотири тисячі триста п'ятнадцять) грн. 07 коп. - 3 % річних та 13 042 (тринадцять тисяч сорок дві) грн. 71 коп. - інфляційних втрат та 4 760 (чотири тисячі сімсот шістдесят) грн. 37 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 19.03.2019.

Суддя Щербаков С.О.