Рішення

від 15.03.2019 по справі 915/1189/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Справа № 915/1189/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Міського комунального підприємства Миколаївводоканал (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161)

до відповідача: Приватного підприємства Фірма Сідкорн (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 157)

про: стягнення 65888,25 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_3, адвокат,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2018 року Міське комунальне підприємство Миколаївводоканал звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 31.10.2018 № 952/юр, в якій просило стягнути з Приватного підприємства Фірма Сідкорн 61059,50 грн вартості витрат води, 3358,30 грн інфляційних витрат, 1470,45 грн - 3% річних та 1762,00 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про здійснення відповідачем безоблікового використання води на суму 61059,50 грн, що було зафіксовано інспекцією позивача на території належного відповідачу об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22; прострочення відповідачем відшкодування вартості безоблікового спожитого обсягу води шляхом несплати виставленого рахунка, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу 3 358,30 грн втрат від інфляції та 1 470,45 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; посилався на акт про порушення від 14 січня 2016 року № 00424, акт про обстеження від 14 січня 2016 року, звернення відповідача до позивача від 07 грудня 2016 року щодо укладення договору, лист позивача до відповідача від 19 грудня 2016 року, акт про обстеження від 20 жовтня 2017 року, акт про обстеження від 17 листопада 2017 року, рішення комісії від 01 грудня 2017 року, рахунок від 04 січня 2018 року № Ш-8002/0674-12.2017/1, договір від 01 січня 2009 року № А/3943 на постачання питної води та приймання стічних вод, претензію від 19 червня 2018 року № 8/юр, застосування статей 319, 322, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190.

У відзиві на позовну заяву від 14 грудня 2018 року відповідач просив відмовити у позові в повному обсязі та зазначав, що не здійснював самовільних підключень до систем водопостачання, зокрема, зафіксовані позивачем колодязь та труба дійсно знаходяться за територією некомерційних будівель відповідача та не перебувають у нього на обслуговуванні; позивач не надав доказів того, що водогін (трубопровід) в місцях виявленого комісією позивача підключення для безоблікового споживання належить відповідачу; відповідач не може нести відповідальність за здійснене третіми особами самовільного підключення; вважав надані позивачем акти та фотографії неналежними доказами; ставив під сумнів повноваження інспекції позивача, що склала акти про порушення; посилався на порушення позивачем процедури проведення інспекції та ненадання позивачем доказів вилучення відповідачем води з облаштованого колодязя та її використання.

19 грудня 2018 року позивач надав відповідь на відзив, у якій пояснював, що місце підключення самовільного приєднання розташоване поруч із нежитловим об'єктом № 22 по вулиці Новозаводській, який розміщений не на відкритій місцевості, а має свій паркан, ворота та охоронника, на території якого облаштований колодязь із запірним вентилем на вводі. Позивач багаторазово запрошував відповідача на комісію з розгляду актів про порушення для з'ясування всіх обставин обстеження, на які відповідач не відреагував.

У запереченні від 26 грудня 2018 року на відповідь на відзив відповідач зазначив про недоведеність позивачем правомірності своїх дій з проведення обстеження водопровідної мережі діаметром 100 мм, до якої виявлено самовільне підключення; надані позивачем копії фотографій не є належним електронним доказом; недоведеність здійснення відповідачем самовільного приєднання до мереж водопостачання та здійснення безоблікового водовикористання на території складських приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22.

14 грудня 2018 року відповідач звернувся до Господарського суду Миколаївської області із зустрічним позовом від 14 грудня 2018 року без номера (вхідний № 16871/18 від 14 грудня 2018 року) до позивача, в якому просив визнати протиправним і скасувати акт від 14 січня 2016 року № 00424 про порушення, акт від 14 січня 2016 року без номера про обстеження, акт від 12 грудня 2016 року № 00063 про порушення вимог законодавства у сфері питного водопостачання, протокол від 01 грудня 2017 року № 84 засідання комісії МКП Миколаївводоканал з розгляду актів про порушення вимог законодавства у сфері питного водопостачання; стягнути з МКП Миколаївводоканал судовий збір у сумі 1762,00 грн.

22 грудня 2018 року у зв'язку з невиконанням позивачем вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд постановив ухвалу, якою зустрічний позов Приватного підприємства Фірма Сідкорн залишив без руху та надав позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

У зв'язку з невиконанням Приватним підприємством Фірма Сідкорн вимог ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху ухвалою від 22 січня 2019 року суд повернув зустрічну позовну заяву та додані до неї документи позивачу за зустрічним позовом та роз'яснив право повторного звернення до господарського суду з відповідною заявою.

Повторно зустрічний позов Приватним підприємством Фірма Сідкорн не заявлявся.

У позовній заяві позивач заявляв клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, яке суд задовольнив ухвалою про відкриття провадження у справі від 26 листопада 2018 року.

Ухвалою від 10 грудня 2018 року суд задовольнив заяву відповідача від 05 грудня 2018 року без номера (вхідний № 16084/18) та постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Відповідачем неодноразово заявлялися клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції. Суд задовольнив відповідне клопотання від 17 грудня 2018 року без номера (вхідний № 16939/18) та постановив ухвалу про участь представника Приватного підприємства Фірма Сідкорн у судовому засіданні 26 грудня 2018 року у режимі відеоконференції. У зазначене судове засідання відповідач свого представника не направив, про причини його нез'явлення суд не повідомив.

У задоволенні заяв Приватного підприємства Фірма Сідкорн від 09 січня 2019 року (вхідний №348/18 від 09 січня 2019 року) та від 05 лютого 2019 без номера (вхідний № 1834/19) про участь у судовому засіданні 24 січня 2019 року у режимі відеоконференції суд відмовив ухвалами від 15 січня 2019 року та 07 лютого 2019 року відповідно з підстави відсутності у Господарського суду Миколаївської області можливості відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України визначити суд, який забезпечує проведення відеоконференції, із зазначених позивачем судів, а, отже, і провести судове засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 24 січня 2019 року суд задовольнив клопотання відповідача від 23 січня 2019 року без номера (вхідний №1157/19), зокрема, відклав розгляд справи та продовжив строк проведення підготовчого засідання.

16 січня 2019 року до суду від позивача надійшло доопрацьоване клопотання про залучення третіх осіб від 15 січня 2019 року № 88/36, в якому позивач просив суд залучити як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача осіб - власників мережі, до якої було здійснено самовільне підключення, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд , Товариство з обмеженою відповідальністю Український радіаторний завод Кронід , Товариство з обмеженою відповідальністю Молстрой , Товариство з обмеженою відповідальністю Тропік , фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

11 лютого 2019 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Електротехніка надійшло клопотання від 01 лютого 2019 року без номера (вхідний № 2029/19) про залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, на стороні позивача, в обґрунтування якої, посилаючись на пункт 4.4.2 договору на постачання питної води та приймання стічних вод, заявник зазначав, що рішення, яке буде ухвалене у цій справі, може вплинути на права і обов'язки підприємства як споживача-співвласника мережі, яке не є стороною у справі.

Відповідач проти задоволення зазначених клопотань заперечував.

Ухвалою від 14 лютого 2019 року суд відмовив у задоволенні зазначених клопотань з підстави недоведення заявниками того, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки осіб, щодо залучення яких як третіх осіб заявлялися клопотання.

Також цією ухвалою суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив дату її розгляду по суті на 14.03.2019.

14.03.2019 суд оголошував перерву в засіданні до 15.03.2019.

У судовому засіданні 15 березня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив на позов.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у позові з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченні.

15.03.2019, суд, за результатами розгляду даної справи, відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представників сторін та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Міське комунальне підприємство Миколаївводоканал (позивач у справі) виступає суб'єктом господарської діяльності з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачем у м. Миколаєві.

Згідно з поясненнями позивача, у 2003 - 2004 роках фізична особа - підприємець ОСОБА_4, ТОВ Молстрой , ТОВ Укрмашбуд , ТОВ Аннабелла отримали у позивача технічні умови на проектування та будівництво водопровідної мережі діаметром 100 мм по вулиці Новозаводській у місті Миколаєві, яка б забезпечувала отримання послуг з централізованого водопостачання їхніх об'єктів, що розташовані по вулиці Новозаводській. Приєднання цієї мережі було передбачено від існуючого централізованого трубопроводу діаметром 150 мм по вулиці 4 Поздовжня - вугол вулиці Новозаводська. У місці приєднання був облаштований колодязь без засобу обліку води.

Згідно з матеріалами справи, приватному підприємству Фірма Сідкорн на праві приватної власності належить нежитловий об'єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16 травня 2006 року у справі № 11/107/06, з урахуванням ухвал від 25 грудня 2006 року про затвердження доповнення до мирової угоди (викладення пункту 2 мирової угоди у новій редакції) та від 01 березня 2007 року про виправлення описки в ухвалі від 25 грудня 2006 року. Зазначене підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13775922, виданого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 03 березня 2007 року.

В ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 01 березня 2007 року зазначено, що нежитловий об'єкт, розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22, складається з 9-ти основних та 3-х службових будівель (літера А-1 сторожка - 8.0 кв.м.; літера Б-1 склад-401,1 кв.м.; літера В-1 склад-260,9 кв.м.; літера Г-1 склад-411,5 кв.м.; літера Д-1 склад-462,1 кв.м.; літера Ж-1 склад 381,6 кв.м.; літери 3-1,1-1 склад разом - 127,5 кв.м.; літера К-1 сарай; літера Л-1 адмін. будівля-45,6 кв.м.; літера Н-1 вбиральня; літера М-1 навіс; № 5, 6, 7 фіртка, ворота; № 8, 9, 10 огорожа; літера І покриття).

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2009 року між Приватним підприємством Фірма Сідкорн та Миколаївським комунальним підприємством Миколаївводоканал було укладено договір на постачання питної води і приймання стічних вод № А/3943 (далі - Договір), згідно з пунктом 2.1 якого Виробник - МКП Миколаївводоканал - зобов'язався надавати Споживачу - ПП Фірма Сідкорн - послуги з постачання питної води в точку передачі та приймати від нього стічні води у систему каналізації в точці приймання відповідно до умов цього договору, а Споживач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому Виробником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і скидання стічних вод до комунальної каналізації, що встановлений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за від 27 червня 2008 року № 90, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року № 3936/1562 (далі за текстом - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств, у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691 (далі за текстом - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, затвердженими рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 січня 2003 року № 70 (далі за текстом - Місцеві правила приймання) та цим договором, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, що виникають за цим договором.

Відповідно до пункту 10.1 Договір укладений на один календарний рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір може бути пролонгований на наступний календарний рік шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. Додатковими угодами від 30 грудня 2009 року, 27 грудня 2010 року, 04 січня 2012 року Договір щороку пролонгувався. Також додатковою угодою від 25 грудня 2012 року пункт 10.1 Договору був викладений у новій редакції, згідно з якою Договір укладається до 31 грудня 2013 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Відомості щодо заяв сторін про розірвання або перегляд договору у суду відсутні, тому суд вважає Договір чинним, що, в свою чергу, не заперечується сторонами.

Підпункти 4.3.1 - 4.3.3 пункту 4.3 Договору передбачають обов'язок споживача надавати повну і достовірну інформацію (додаток 2 до Договору - Дислокація об'єктів ), яка є невід'ємною частиною цього Договору, щодо кількості та місцезнаходження всіх об'єктів водоспоживання, приєднаних до міських комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або таких, що знаходяться у його повному господарському віданні тощо; забезпечувати на всіх об'єктах водоспоживання та водовідведення облік шляхом встановлення лічильників відповідно до технічних умов, виданих Виробником; у семиденний строк з моменту здійснення правочину щодо об'єктів водоспоживання (відчуження, придбання, прийняття в користування) вносити зміни до Дислокації об'єктів.

Згідно з пунктом 8.4 Договору у разі несвоєчасного надання та / або надання недостовірної інформації щодо кількості об'єктів водоспоживання та водовідведення та їх місцезнаходження, не заявлені Споживачем об'єкти при виявлення Виробником їх належності вносяться останнім шляхом їх включення в Дислокацію об'єктів згідно з пунктом 4.3.1 цього договору без узгодження із Споживачем. По таких об'єктах Виробник має право проводити нарахування за надані послуги згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил користування.

Пункт 8.6 Договору встановлює, що представник Виробника має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого Споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання та складати акти за результатами цих обстежень. У разі виявлення представником Виробника порушень вимог Правил користування та умов цього Договору актом встановлюються терміни їх усунення. Акт оформлюється за підписами представника Виробника та Споживача. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником Виробника, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за водокористування згідно з пунктом 3.3 Правил користування.

Додаток № 2 до Договору Дислокация объекта не містить нежитлового об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22.

14 січня 2016 року представники відділу контролю за водокористуванням Міського комунального підприємства Миколаївводоканал провели обстеження водопровідної мережі, що прокладена по вулиці Новозаводській у м. Миколаєві, за результатами якого склали акт про порушення №00424 та акт про обстеження труби діаметром 100 мм співвласників, яка проходить по вулиці Новозаводській від вулиці 4 Повздовжня.

В акті обстеження від 14 січня 2016 року відображено, серед іншого, що по вулиці Новозаводській від вулиці 4 Повздовжня проходить труба діаметром 100 мм, з якої споживають воду ТОВ Молстрой , ФОП ОСОБА_4, ТОВ Укрмашбуд , ТОВ Завод Електротехніка , ТОВ Тропік , ТОВ Український радіаторний завод Кронід , та самовільно підключений споживач (дослівно в акті - самовольщик ) за адресою: вул. Новозаводська, 22, на території якого має місце водозабірна колонка, також по території прокладений гнучкий шланг.

У акті від 14 січня 2016 року № 00421 про порушення працівники позивача зафіксували самовільне приєднання до системи централізованого водопостачання та безоблікове водокористування за умови відсутності договору. Зокрема, в цьому акті зазначено, що до водопроводу діаметром100 мм спостерігається самовільна врізка трубою з пластику діаметром 50 мм, яка заходить на територію об'єкта за адресою: вул. Новозаводська, 22, з колодязя виведений шланг. Прилад обліку відсутній. Згідно з актом, він був складений у присутності охоронника об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22, який відмовився від підпису в акті.

Представники позивача здійснили опломбування запірного вентиля в закритому стані, про що був складений акт про пломбування від 14 січня 2016 року № 7074. Отже, 14 січня 2016 року припинена технічна можливість водопостачання вказаного об'єкта.

Також матеріали справи свідчать про наступне:

07 грудня 2016 року відповідач звернувся до позивача із листом-проханням щодо укладання договору на постачання води та пломбування лічильника за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22.

До моменту отримання зазначеного звернення від відповідача, за даними МКП Миколаївводоканал , останнє не володіло інформацією про власника нежитлового об'єкта за адресою: вул. Новозаводська, 22. Відповідачем протилежного не доведеного. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на момент обстеження у 2016 році позивач володів інформацією про власника нежитлового об'єкта № 22 по вул. Новозаводська у м. Миколаєві, оскільки ще у 2009 році під час проведення водопровідної труби по вул. Новозаводській директором відповідача надавалося погодження, яке міститься на плані мереж для будівництва для водопостачання та водовідведення для ТОВ Бестгросер , що розташоване по вул. Новозаводська, 1.

Водночас, зазначеного плану відповідачем суду не надано.

Разом з тим, суд дослідив надану позивачем копію звернення ТОВ Бестгроссер , яке надійшло до позивача 02 вересня 2009 року, про надання технічних умов на прокладення водопроводу до ТОВ Бестгроссер . На зворотному боці цього звернення містяться погодження, надані Товариству з обмеженою відповідальністю Бестгроссер фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю Молстрой , фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмашбуд . Згадки про ПП Фірма Сідкорн зазначений документ не містить.

На цій підставі суд приймає аргумент позивача щодо неможливості під час складання акту запросити власника та/або його представника для фіксації обставин безоблікового водокористування через відсутність інформації про його особу.

12 грудня 2016 року представники позивача склали акт № 00063 про порушення вимог законодавства у сфері питного водопостачання, в якому зафіксували факт самовільного, не оформленого в МКП Миколаївводоканал , приєднання до відомчих мереж водопостачання, по вулиці Новозаводській. В акті зазначено також, що при обстеженні об'єкта 14 січня 2016 року мав місце факт водозабору з дворої колонки на території майданчика. 14 січня 2016 року водопостачання об'єкта було припинено шляхом опломбування водопровідного вводу. Згідно з цим актом, до нього додаються фотографії, акт про пломбування вводу та акт обстеження від 14 січня 2016 року.

22 грудня 2016 року позивач надав відповідачу відповідь на звернення від 07 грудня 2016 року, в якій проінформував останнього про порядок укладання договору на водопостачання, зазначив про складені акти про порушення відповідачем законодавства у сфері питного водопостачання в частині самовільного водокористування від 14 січня 2016 року та 12 грудня 2016 року та запросив представника відповідача на комісію з розгляду актів про порушення у сфері питного водопостачання.

Зазначена обставина підтверджується копією фіскального чека до рекомендованого поштового відправлення № 5405506510560.

У подальшому позивач неодноразово запрошував відповідача на засідання відповідної комісії, а саме: листами від 04 січня 2017 року № 11/36 , від 17 січня 2017 року № 68/31 , від 13 лютого 2017 року № 273/36 , що підтверджується копіями цих листів, відмітками про отримання, копією фіскального чеку до поштового відправлення та інформацією з офіційного сайту МД УДППЗ Укрпошта .

На засідання комісії відповідач жодного разу не з'явився, письмових відповідей або заперечень на ці запрошення позивачу не надав.

20 жовтня 2017 року представниками позивача проведено обстеження складських приміщень за адресою: вул. Новозаводська, 22, м. Миколаїв для перевірки наявності води в системі у присутності сторожа, який від підпису в акті відмовився, та повторно відображено факт самовільного приєднання до відомчої мережі водопостачання; зазначено, що 14 січня 2016 року водопостачання припинене шляхом пломбування водопровідного вводу; 20 жовтня 2017 року пломбу знято для перевірки наявності води в системі та знову опломбовано. Одночасно позивачем було оформлено акт про пломбування вводу № 22302.

17 листопада 2017 року у присутності представників інших споживачів - ОСОБА_6, ОСОБА_7, Телякова І Л., ОСОБА_8, ОСОБА_9 - представники позивача провели обстеження мереж водопостачання складських приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22. При обстеженні виявлено самовільне приєднання трубою з пластику діаметром 50 мм. В акті наведена схема водопостачання, з якої вбачається, що у пластикову трубу діаметром 100 мм, яка пролягає по вулиці Новозаводській, має місце врізка пластиковою трубою діаметром 50 мм, що веде на територію нежитлового об'єкта з адресою: вул. Новозаводська, 22.

22 листопада 2017 року листом № 2261/36 від 22.11.2017 позивач запросив відповідача на комісію з розгляду акта про порушення. Отримання відповідачем зазначеного листа, яке останнім було залишено без належного реагування, підтверджується відміткою на копії листа.

Відповідно до протоколу № 84 засідання комісії МКП Миколаївводоканал з розгляду актів про порушення у сфері питного водопостачання від 01 грудня 2017 року , на якому відповідач був відсутній, комісія прийняла рішення виконати нарахування відповідачу за період з 15 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року у сумі 61 059,50 грн відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за N 936/15627 (далі - Правила користування).

На підставі зазначеного рішення позивач сформував рахунок від 01 грудня 2017 року № Ш-8002/0674-12.2017/1 на суму 61 059,50 грн з ПДВ до сплати відповідачем.

Листом від 07 грудня 2017 року позивач повідомив відповідача про необхідність сплатити рахунок протягом семи днів з дати отримання рахунку, направив відповідачу протокол засідання комісії від 01 грудня 2017 року № 84 та рахунок від 01 грудня 2017 року № Ш-8002/0674-12.2017/1 на суму 61 059,50 грн з ПДВ.

Зазначені документи були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку 08 грудня 2017 року та отримані ним 04 січня 2018 року, що підтверджується копіями опису вкладення до цінного листа, фіскального чеку від 08 грудня 2017 року та роздрукованою інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта .

Листом від 05 січня 2018 року № 1 відповідач повідомив позивача про незгоду з протоколом та рахунком; зазначив, що про будь-які порушення відповідачу не відомо та про відсутність наміру оплачувати рахунок.

20 червня 2018 року позивач направив відповідачу претензію № 8/юр від 19 червня 2018 року на суму 61 059,50 грн, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Отже, на підставі вищенаведеного суд установив, що між сторонами у даній справі виникли спірні господарсько-правові відносини у сфері питного водопостачання, які регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про житлово-комунальні послуги , Законом України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за N 936/15627, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 05 липня 1995 року № 30, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 року за № 231/767.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями, управителями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон).

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Закону, його норми застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі статтею 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Статтею 1 Закону визначено:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Отже, відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону). Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати: 1) безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; 2) з акту управління господарською діяльністю; 3) з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; 4) внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; 5) у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

За приписами частини першої 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частина перша статті 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за №936/15627) (далі - Правила), дотримуватись яких відповідач зобов'язався у Договорі.

Вказані Правила користування є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

В силу норм статті 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення відносини сторін в сфері питного водопостачання ґрунтуються на укладеному сторонами договорі.

Згідно зі статтею 46 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення, особи, винні у самовільному підключенні споживачів до об'єктів та систем питного водопостачання та водовідведення притягаються до відповідальності згідно із законами України.

Відповідно до пункту 4.3 Правил користування забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньо-будинкових мереж або до мереж споживачів).

Відповідно до пункту 3.1 Правил користування розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі засобів обліку.

За пунктом 3.2 Правил користування водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункти 3.3, 3.4 Правил користування).

У пункті 10.4.5 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 липня 1995 № 30, зазначено, що у разі виявлення самовільного приєднання споживача до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складається відповідний акт. При цьому плата за воду стягується згідно з вимогами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Згідно з пунктом 2.18 Тимчасових правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в місті Миколаєві, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 22 квітня 2010 №45/10 (далі - Тимчасові правила), якщо самовільний користувач не згодний зі змістом акта, він зобов'язаний підписати акт із вказівкою своїх заперечень по заявлених претензіях. При відмовленні винного в цих діях від підписання акта, акт вступає в силу в односторонньому порядку з позначкою від підпису відмовився .

Відповідно до пункту 12.12 Тимчасових правил представник Водоканалу має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого Споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти за результатами цих обстежень. У разі виявлення представником Водоканалу порушень, вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення, який оформлюється за його підписом та підписом Споживача, водокористувача. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником Водоканалу, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також підставою для розрахунків за водокористування.

Як вже вище було наведено, пункт 8.6 Договору № А/3943 передбачає, що у разі виявлення представником Виробника порушень вимог Правил користування та умов цього Договору актом встановлюються терміни їх усунення. Акт оформлюється за підписами представника Виробника та Споживача. Якщо останні відмовляються підписати акт, він підписується представником Виробника, і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов'язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за водокористування згідно з пунктом 3.3 Правил користування.

Як зазначено вище, комісія позивача з розгляду актів про порушення законодавства прийняла рішення про нарахування відповідачу 61 059,50 грн відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Правил користування та оформила своє рішення протоколом від 01 грудня 2017 року № 84, на підставі якого позивач виставив відповідачу рахунок від 01 грудня 2017 року № Ш-8002/0674-12.2017/1 на суму 61059,50 грн з ПДВ, який отримано останнім 04 січня 2018 року.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення вартості використаної води за період з 15 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року на суму 61 059,50 грн, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично правильним та таким, що відповідає чинному законодавству.

Одночасно, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на недоведеність здійснення ним самовільного підключення до систем водопостачання та водокористування через виявлену врізку діаметром 50 мм, яка підключена до трубопроводу діаметром 100 мм.

Однак, як зазначено вище, відповідно до пункту 3.2 Правил користування водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Складеними актами обстеження від 14 січня 2016 року, 20 жовтня 2017 року, 17 листопада 2017 року, а також актами про порушення від 14 січня 2016 року № 004242, від 12 грудня 2016 року № 00063 засвідчені факти порушення, які було виявлено під час здійснення обстеження водопровідної мережі, прокладеної по вулиці Новозаводська у місті Миколаєві, та мереж водопостачання за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22. Зафіксовано результати обстежень водопровідних систем, відомості щодо наявності безоблікового приєднання, які стосувалися саме об'єкта, належного Приватному підприємству Фірма Сідкорн (м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22).

Суд не приймає аргументи відповідача щодо складання актів у односторонньому порядку як довід неналежності цих доказів, оскільки складання таких актів передбачено чинним законодавством, акти складені з дотриманням пункту 8.6 Договору на постачання питної води і приймання стічних вод № А/3943, укладеного сторонами 01 січня 2009 року. Крім того, зафіксовані у них обставини та схема самовільного підключення підтверджуються також змістом акту від 17 листопада 2017 року, який складений позивачем за участю інших споживачів. За таких підстав суд вважає складені позивачем акти належними та допустимими доказами обставин, на які в обґрунтування позову посилається позивач, а саме: самовільного підключення відповідача до мереж водопостачання та безоблікового водокористування.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує: На момент прийняття у власність складських приміщень на територію не була заведена вода. Водопостачання відсутнє і на сьогоднішній день, у зв'язку з відсутністю її необхідності . Надаючи оцінку цьому доводу відповідача, суд бере до уваги, що відповідач звернувся до позивача із листом від 07 грудня 2017 року про укладання договору на водопостачання об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22 та пломбування приладу обліку. На цей час водопровідний ввід був опломбований представниками позивача 14 січня 2016 року. Зазначені обставини не дають можливості погодитися із твердженням щодо відсутності необхідності водопостачання вказаного вище об'єкта, про яку йдеться у відзиві.

Також, як зазначалося вище, укладений сторонами Договір передбачає обов'язок споживача надавати повну і достовірну інформацію щодо кількості та місцезнаходження всіх об'єктів водоспоживання, приєднаних до міських комунальних мереж, якими він користується на праві власності, оперативного управління або таких, що знаходяться у його повному господарському віданні тощо; забезпечувати на всіх об'єктах водоспоживання та водовідведення облік шляхом встановлення лічильників відповідно до технічних умов, виданих Виробником; у семиденний строк з моменту здійснення правочину щодо об'єктів водоспоживання (відчуження, придбання, прийняття в користування) вносити зміни до Дислокації об'єктів.

Суд установив, що право власності на нежитловий об'єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22 відповідач набув на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16 травня 2006 року у справі № 11/107/06, з урахуванням ухвал від 25 грудня 2006 року про затвердження доповнення до мирової угоди (викладення пункту 2 мирової угоди у новій редакції) та від 01 березня 2007 року про виправлення описки в ухвалі від 26 грудня 2006 року.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, проте відповідно до частини четвертої цієї статті - власність зобов'язує.

Отже, тягар утримання майна покладений на власника.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, положення укладеного сторонами Договору від 01 січня 2009 року, суд дійшов висновку, що у разі наявності відповідного самовільного приєднання станом на дату набуття відповідачем права власності на зазначений об'єкт, відповідач зобов'язаний був включити цей об'єкт до додатку 2 до Договору - дислокацію або, у разі відсутності потреби у водопостачанні цього об'єкта - звернутися до позивача для фіксації наявного підключення та унеможливлення споживання води за місцезнаходженням належного відповідачу нежитлового об'єкта.

Якщо самовільне підключення відбулося вже після набуття відповідачем у власність нежитлового об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22, відповідач, як споживач, так само повинен був звернутися в установленому порядку до позивача для оформлення відповідного підключення згідно з чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово запрошував представників відповідача на засідання комісії з розгляду актів про порушення законодавства у сфері питного водопостачання. Листи відповідного змісту отримувалися відповідачем, але відповідач не з'являвся та не реагував на відповідні запрошення , в тому числі не скористався правом та можливістю висловити позивачу свої доводи і заперечення із зазначеного питання та взяти участь у розгляді акту про порушення, у тому числі, у разі незгоди з матеріалами, що розглядалися на засіданні комісії, вимагати повторного обстеження мереж водопостачання об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22.

Згідно з поясненнями представника відповідача, реагування на отримані листи позивача про запрошення відповідача на засідання комісії здійснювалося відповідачем у телефонному режимі. Зазначені доводи оцінюються судом критично, враховуючи відсутність доказів змісту, дат, періодичності, учасників, результату цього спілкування, самого факту його здійснення як такого.

Акт обстеження, яким зафіксовано факт самовільного безоблікового приєднання відповідача, є обов'язковим для обох сторін в силу умов пункту 8.6 укладеного Договору, а також є підставою для проведення розрахунку відповідно до пункту 3.3 Правил.

Також відповідач ставить під сумнів повноваження представників позивача під час обстеження труби, прокладеної по вулиці Новозаводській та мереж водопостачання належного відповідачу об'єкта. Ці аргументи спростовуються положеннями пункту 12.12 Тимчасових правил та пунктом 8.6 Договору, які закріплюють повноваження представників водоканалу проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого Споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання, тощо та складати акти за результатами цих обстежень.

Позивач є суб'єктом господарської діяльності з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення споживачам в м. Миколаєві. До функцій позивача, як виробника послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, належить забезпечення розповсюдження цих послуг в межах систем комунального водопостачання та водовідведення, що прокладенні на території міста Миколаєва.

Припущення відповідача щодо того, що можливо, по трубопроводу тече вода з приватної свердловини одного з суб'єктів господарювання, розташованого по вулиці Новозаводська, та позивач в розумінні законодавства не є виробником води, а, отже, не має жодних прав заявляти про будь-які втрати та вимагати грошової компенсації , є явно необґрунтованим і не підлягає оцінці судом на підставі пункту третього частини четвертої статті 238 ГПК України. Крім того, жодних доказів цього відповідач не надав, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем пункту 4.2.4 Договору під час проведення інспекції щодо процедури допуску представників позивача на територію споживача суд зазначає таке. Сам факт отримання представниками водоканалу доступу на територію об'єкта споживача, до якого вільного доступу немає, а також присутність охоронця (сторожа) під час проведення обстеження і відсутність доказів несанкціонованого (насильницького, таємного тощо) проникнення представників позивача на територію належного відповідачу об'єкта, свідчить про те, що особа (особи), яка перебувала на території цього об'єкта, позитивно вирішила питання допуску представників позивача.

Аргумент відповідача щодо неправильного застосування позивачем тарифу для розрахунку вартості втрат води суд також відхиляє, оскільки визначені позивачем витрати води, що були розраховані за один місяць - за період з 15 грудня 2015 року по 14 січня 2016 року були розраховані згідно з тарифом, що діяв у цей період, встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року № 1250.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу 61059,50 грн вартості витрат води.

Отже, у відповідача виникло зобов'язання сплатити нараховану суму (грошове зобов'язання). Терміну сплати відповідного нарахування Договір та чинне законодавство не містить.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Тобто суму витрат води за виставленим позивачем рахунком відповідач повинен був сплатити протягом 7 днів з дати отримання цього рахунку - - з 04 січня 2018 року по 11 січня 2018 року включно.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не сплатив позивачу нараховану вартість витрат води, він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього статті 625 ЦК України.

На цій підставі суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем втрат від інфляції в сумі 3358,30 грн за період з січня 2018 року по жовтень 2018 року та 3 % річних у сумі 1470,45 грн за період з 12 січня 2018 року по 31 жовтня 2018 року.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінивши докази у їх сукупності та проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що позивачем належними, допустимими і достатніми доказами доведена обставина наявності у відповідача самовільного підключення до мережі централізованого водопостачання та здійснення безоблікового водокористування, а також прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості витрат води.

Відповідач, у свою чергу, не надав доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Зокрема, наполягаючи на відсутності колодязя на території належного відповідачу нежитлового об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 22, наявність якого зафіксована складеними позивачем актами обстеження та актами про порушення, відповідач не надав жодних доказів цьому, в тому числі власних актів альтернативного змісту тощо.

Участь відповідача у процесі доказування та його заперечення, на погляд суду, фактично були зведені до оцінки доказів, наданих позивачем. Водночас, жодних доказів, які б спростовували ті чи інші обставини, на які йшло посилання в обґрунтування заперечень, відповідач не надав.

Відповідач також не надав доказів реагування на письмові запрошення позивача на засідання комісії позивача з розгляду актів про порушення, завчасне отримання яких відповідачем підтверджується матеріалами справи, або доказів будь-якого іншого реагування як споживача на дії надавача послуг з водопостачання та водовідведення.

Отже, дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог судовий збір за подання позовної заяви, сплачений позивачем за платіжним дорученням від 31 серпня 2018 року № 4410 у сумі 1762,00 грн, належить стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства Фірма Сідкорн (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 157, ідентифікаційний код: 24063175) на користь Міського комунального підприємства Миколаївводоканал (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161, ідентифікаційний код: 31448144) 61059, 50 грн - вартості витрат води, 3358,30 грн - інфляційні витрати, 1470,45 грн - 3% річних та 1762,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Міське комунальне підприємство Миколаївводоканал (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 161, ідентифікаційний код: 31448144);

Відповідач: Приватне підприємство Фірма Сідкорн (54055, м. Миколаїв, вул. Погранична, 157, ідентифікаційний код: 24063175).

Повне рішення складено та підписано 22 березня 2019 року.

Суддя О. Г. Смородінова