Рішення

від 20.03.2019 по справі 924/21/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2019 р. Справа № 924/21/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю „Старт Бізнес Плюс» , м. Вінниця

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - згідно довіреності

від відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю

встановив:

Позивач у позові просить суд визнати укладеним між Хмельницькою міською радою та ТОВ „Старт Бізнес Плюс» договір оренди земельної ділянки площею 1243 м. кв. по вул. Трудовій, 4, кадастровий номер 6810100000:18:002:0051, для обслуговування будівлі автозаправної станції терміном на 10 років, в редакції орендодавця - Хмельницької міської ради (редакція договору викладена у позові).

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 27.12.17р. Хмельницькою міською радою прийнято рішення № 60 згідно якого відповідачу має бути передано в оренду земельну ділянку площею 1243 м. кв. по вул. Трудовій, 4, кадастровий номер 6810100000:18:002:0051 для обслуговування будівлі автозаправочної станції по вул. Трудовій, 4, терміном на 10 років. На виконання даного рішення 07.12.18 згідно акту прийому - передачі працівником управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів представнику відповідача передано два примірники проекту договору оренди землі для підписання. 18.12.18 на адресу позивача відповідач направив протокол розбіжностей до договору оренди землі, датований 14.12.18 з підписаним примірником договору оренди з урахуванням протоколу розбіжностей. Суть протоколу розбіжностей полягає в тому, що відповідач не погоджується з п. 14 договору, яким встановлено штрафні санкції у разі невчасного внесення орендної плати, а саме - сплата у 10 денний термін штрафу у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором. Відповідач має на меті змінити зміст даного пункту своєю редакцією.

Проаналізувавши умови чинного законодавства, зокрема норми ЦК України та Закону „Про оренду землі» позивач наголошує, що укладення договору оренди землі, в разі наміру набути орендні права на землю, є обов'язковим. Зокрема, згідно вищевказаного Закону оренда землі - засноване на договорі строкове, платне володіння і користування землею. Орендні права набуваються на підставі договору оренди.

Згідно Закону „Про оренду землі» відповідальність за несплату оренди (що передбачає п. 14 проекту договору) є істотною умовою договору. Питання регулювання земельних відносин, згідно Закону „Про місцеве самоврядування в Україні» віднесені до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Згідно даного Закону, акти міської ради є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами. Таким чином, прийняте міською радою рішення № 60 підлягає виконанню.

Крім того, проект договору оренди, про визнання якого укладеним просить позивач, виготовлено на підставі типового договору оренди. Згідно чинного законодавства типова форма договору оренди землі затверджена Постановою КМУ від 03.03.04 № 220, якою і передбачено наявність у договорі пункту щодо сплати орендарем у 10 денний термін штрафу в розмірі 100 % річної орендної плати, встановленої договором, у випадку невчасного внесення орендної плати.

Таким чином, на даний час, відсутні підстави щодо погодження змісту п. 14 договору, запропонованого відповідачем.

У відповіді на відзив від 28.01.19 позивач додатково стверджує, що сам відповідач зазначає, що типова форма договору оренди землі затверджена КМУ та укладення такого договору є обов'язковими. В зв'язку з цим, критично слід відноситися до твердження відповідача щодо того, що не вбачається законодавчо закріпленої вимоги відносно обов'язку укладення спірного договору для відповідача, оскільки останній може не реалізовувати надане йому право та відмовитись від укладення договору оренди.

Враховуючи законодавчо встановлене правило щодо обов'язковості виконання рішень міської ради, а також прийняття міською радою рішення щодо надання відповідачу землі в оренду, відповідач зобов'язаний укласти спірний договір оренди в силу закону.

Також вказано, що необхідність укладення договору оренди землі, яка перебуває в державній чи комунальній власності, за типовою формою, затвердженою КМУ, передбачена в Податковому Кодексі України. Статтею ж 4 ГК України встановлено, що не є предметом регулювання цього кодексу, зокрема земельні відносини. Тому, статті 179 - 181 ГК України, (на які посилається відповідач в своїх запереченнях) не можуть застосовуватися до спірних відносин.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у відзиві позов не визнають, вказують таке. Типовий договір оренди землі, виходячи з аналізу чинного законодавства, не є обов'язковим для його врахування при укладення договору. Він може прийматись за основу під час складання тексту договору, з обов'язковим врахуванням істотних умов, проте, це не виключає можливості доповнення такого договору іншими додатковими умовами, про які сторонами досягнуто згоди.

Згідно норм статтей 179 - 187 ГК України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів розглядаються судом лише тоді, коли такі спори пов'язані з договорами за державними замовленнями чи договорами, укладення яких є обов'язковим на підставі закону. Укладення ж господарського договору є обов'язковим, якщо він: заснований на держзамовленні; виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом; існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Проте, з аналізу діючого законодавства, що регулює спірні відносини, не вбачається законодавчо закріпленого обов'язку укладення спірного договору для відповідача, оскільки він може не реалізовувати надане йому право та відмовитися від оренди землі. Отже, правові підстави для розгляду судом спору про визнання укладеним договору, укладення якого не є обов'язковим, відсутні.

Також, згідно чинного законодавства, неврегульовані розбіжності сторін, щодо деяких умов договору можуть бути передані на розгляд судом, якщо на це є згода другої сторони. Наявність протоколу розбіжностей свідчить про виникнення між сторонами спору щодо умов договору. Однак, за відсутності згоди сторін на передачу неврегульованих питань на вирішення суду, виключається можливість вирішення цього спору судом.

Матеріалами справи встановлено.

27.12.17 за номером 60 Хмельницька міська рада прийняла рішення, яким припинено право користування земельними ділянками, розірвано договори оренди землі за згодою сторін (зазначено договори) та надано земельні ділянки в оренду юридичним та фізичним особам, зокрема ТОВ „Старт Бізнес Плюс» передано земельну ділянку у м. Хмельницький, вул. Трудова, 4, кадастровий номер 6810100000:18:002:0051, площею 1243 м. кв. для обслуговування будівлі автозаправочної станції по вул. Трудова, 4 на 10 років.

Згідно акту прийому - передачі від 07.12.18 представник відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів передав представнику відповідача проект договору оренди землі за адресою: вул. Трудова, 4. Акт підписаний представником одержувача матеріалів.

18.12.18 Хмельницька міська рада отримала від відповідача (про що свідчить штамп міськвиконкому на листі) лист, де вказано, що у зв'язку з тим, що надані міською радою проекти договору оренди землі б/н і дати, земельної ділянки площею 1243 м. кв., кадастровий номер 6810100000:18:002:0051 розташована у м. Хмельницький, вул. Трудова, 4, а саме окремі його положення викладені в редакції, з якою не погоджується відповідач, керуючись ст. 30 Закону „Про оренду землі» та ч. 4 ст. 181 ГК України, відповідач підписав даний договір з протоколом розбіжностей. Додатками до листа є примірник договору оренди землі, протокол розбіжностей та довіреності.

Згідно протоколу розбіжностей відповідач запропонував свою редакцію п. 14 договору, а саме - „у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0, 5 від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня відповідно до діючого законодавства» замість запропонованої редакції позивачем, а саме - „у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10 денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі 0, 5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення» .

Як видно з копії проекту договору оренди землі, щодо земельної ділянки по вул. Трудова, 4, м. Хмельницький, сторонами якого вказано Хмельницьку міську раду (орендодавець) та ТОВ „Старт Бізнес Плюс» (орендар) та який містить підписи обох сторін та їх печатки, даний договір, зі сторони відповідача містить вказівку, що він підписаний з протоколом розбіжностей. До договору додано: розрахунок орендної плати з підписом сторін; витяг з техдокументації про нормативну грошову оцінку землі; план зовнішніх меж земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки; акт прийому - передачі землі (вказаної у договорі), підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Рішенням Хмельницької міської ради від 27.12.18 № 18: не погоджено запропоновану ТОВ „Старт Бізнес Плюс» в протоколі розбіжностей редакцію п. 14 проекту договору оренди землі по вул. Трудовій, 4; вирішено звернутись до суду для вирішення питання щодо узгодження розбіжностей та укладення договору оренди землі по вул. Трудова, 4 в м. Хмельницький.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними пояснення по суті справи та докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Як видно з матеріалів справи та пояснень сторін, між ними виник спір щодо укладення договору оренди земельної ділянки. Визначаючи законодавство, яким регулюються спірні відносини, судом враховується, що до такого законодавства відносяться спеціальні норми, а саме: Земельний кодекс України, Закон України „Про оренду землі» та інші спеціальні норми. Судом враховується, що для господарюючих суб'єктів регуляторним актом є також Господарський кодекс України, норми якого співвідносяться до спеціальних норм як норми загальні.

Норми спеціального законодавства в сфері земельних відносин можуть передбачати спеціальні положення, якими регулюється порядок укладення, зміни чи припинення орендних відносин щодо землі. Так Земельний кодекс України регулює: земельні відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель; земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря. Закон України „Про оренду землі» регулює відносини, пов'язані з орендою землі, та відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів. Зокрема, ст. 33 Закону „Про оренду землі» регулює порядок поновлення договору оренди землі, а ст. 8-2 цього кодексу - особливості набуття і реалізації права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення. Останнім зокрема закріплено право звернення особи (за певних умов) до суду з позовом про визнання укладеним договору оренди землі.

В даному випадку позивач вимагає визнати укладеним вперше договір оренди земельної ділянки не віднесеної до земель сільськогосподарського призначення та на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно (АЗС ). Позивачем не наведено норм спеціального законодавства, які-б, за умови недосягнення згоди з відповідачем щодо умов договору, передбачали можливість укладення спірного договору за рішенням суду.

За змістом же ч. 5 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності , що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Суд вважає не переконливими доводи позивача стосовно неможливості застосування у спірних правовідносинах норм ГК України (ст. 181) щодо загального порядку укладення господарських договорів з посиланням на п. 1 ст. 4 ГК України, з огляду на те, що дані норми не врегульовують та не вирішують питання в сфері земельних відносин, а є регуляторними нормами, які носять загальний характер щодо укладення будь-яких договорів (які укладаються на основі вільного волевиявлення) у сфері господарювання.

Тому, судом вказується, що спірні відносини, як переддоговірний спір, підпадають під регулювання ст. 181 ГК України, за змістом якої до суду може бути передано спір, в частині розбіжностей, які виникли між сторонами щодо умов договору. Проте, недосягнення згоди між сторонами з усіх істотних умов договору (п. 14 проекту договору стосується відповідальності за невчасне внесення оренди, що є істотною умово), з врахуванням п. 8 ст. 181 ГКУ може бути лише свідченням неукладеності договору і не дає право жодній з сторін звертатись до суду з позовом про визнання договору укладеним в цілому. При цьому, сторони не скористалися процедурами, визначеними ст. 181 ГК України, та не передали на розгляд суду переддоговірний спір в частині неврегульованих умов договору.

Також, суд врахував, що відповідачем у справі може бути особа, яка своїми діями (поведінкою) порушує певне право позивача. Тобто відповідач вчиняє неправомірні дії, що суперечать вимогам чинного законодавства, чим порушує права позивача чи перешкоджає реалізації законного інтересу. Однак, на стадії укладення договору сторони діють як рівноправні партнери і при недосягненні згоди жодна із сторін не може визначатися як сторона, яка діє неправомірно.

Крім того, судом враховується, що основним обґрунтуванням підстав звернення позивача з цим позовом є законодавчо закріплений обов'язок відповідача вносити плату за користування землею. Проте, суд виходить з того, що заявленим позовом не вирішується питання оплати за користування землею. Наявність обставин, за яких у відповідача наявне нерухоме майно на земельній ділянці, якою він вправі користуватися, виключно на умовах оренди, свідчить про виникнення кондикційних відносин та обов'язків внесення плати на підстав ст. 1212 ЦК.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 21.03.19.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 3 прим:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Гагаріна, 3, м. Хмельницький)

3 - відповідачу (вул. Р. Скалецького, 7, оф. 401 -А, м. Вінниця, 21000).

Рек. з пов.