Постанова

від 19.03.2019 по справі 925/1381/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1381/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Шамова О. А. (адвокат),

відповідача - не з'явилися,

прокуратури - Гудименко Ю. В. (за посвідченням від 12.01.2018 №049040),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (головуючий - Сулім В. В., судді: Коротун О. М., Чорногуз М. Г.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Тетяна"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

за участю Прокуратури Черкаської області,

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2016 року Приватне підприємство "Тетяна" (далі - ПП "Тетяна", Підприємство, Орендар) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, Управління) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 25.03.2011, укладеного між ПП "Тетяна" та Драбівською районною державною адміністрацією (далі - Драбівська РДА) на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором, у такій редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 25 березня 2011 року

м. Черкаси

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 39765890) - далі по тексту - "Орендодавець", в особі в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Харченка Володимира Григоровича, який діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.02.2015 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02. 2015 за № 177/26622, та Приватне підприємство "Тетяна" (19800, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Радянська, 223А, ЄДРПОУ 31617764) - далі по тексту "Орендар", в особі керівника Удовика Миколи Леонідовича, який діє на підставі Статуту, керуючись ст. 33 Закону України "Про оренду землі", домовилися поновити договір оренди землі, укладений 25 березня 2011 року між Драбівською районною державною адміністрацією та ПП "Тетяна", та уклали цю додаткову угоду (далі - Угода) про таке:

1. Поновити на 5 (п'ять) років на тих самих умовах Договір оренди землі, укладений 25 березня 2011 року між Драбівською районною державною адміністрацією та ПП "Тетяна" (далі - Договір).

2. Інші умови Договору залишаються без змін.

3. Дана угода набирає чинності з дня укладення.

4. Усі спори, пов'язані з виконанням цієї додаткової угоди, вирішуються судами України, при неможливості врегулювання досудового спору.

5. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та складена в двох примірниках, по одному примірнику для Орендодавця та Орендаря.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, ЄДРПОУ 39765890.

ОРЕНДАР: Приватне підприємство "Тетяна", 19800, Черкаська область, смт. Драбів, вул. Радянська, 223А, ЄДРПОУ 31617764".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що 25.03.2011 між ПП "Тетяна" та Драбівською РДА було укладено договір оренди земельної ділянки площею 123,8га для вирощування сільськогосподарської продукції терміном на 5 років (далі - договір оренди від 25.03.2011), після закінчення строку дії якого Орендар направив до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області лист-повідомлення з проханням поновити договір оренди землі, додавши до цього листа проект додаткової угоди до договору. Оскільки Орендар належним чином виконував та виконує умови договору оренди від 25.03.2011, претензій з боку орендодавця протягом всього періоду дії договору не надходило, заборгованості по орендній платі орендар не має, а Управління протягом одного місяця після закінчення договору оренди від 25.03.2011 не надіслало ПП "Тетяна" повідомлення про заперечення щодо поновлення цього договору на новий строк, тому наявні передбачені частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" підстави для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 25.03.2011.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 (суддя Пащенко А. Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 (Михальська Ю. Б. - головуючий, судді: Тищенко А. І., Отрюх Б. В.), позов задоволено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані обставинами, що після закінчення 24.03.2016 строку дії договору оренди від 25.03.2011 позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, визначеною у цьому договорі, заборгованості зі сплати орендної плати немає, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки, звітами, листом Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, тоді як Управлінням протягом місяця після закінчення строку договору заперечення позивачу не надіслані, у зв'язку з чим договір оренди землі є поновленим в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 (Дроботова Т. Б. - головуючий, Пільков К. М., Чумак Ю. Я.) касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №925/1381/16 скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Зазначена постанова мотивована тим, що здійснюючи розгляд справи, зважаючи на приписи законодавства, чинного на час укладення договору оренди від 25.03.2011, судами попередніх інстанцій помилково ототожнені поняття державна реєстрація договору та державна реєстрація речового права, при цьому, задовольняючи позовні вимоги, не було достовірно встановлено дати виникнення права оренди на спірну земельну ділянку, а отже, і наявності чи відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог за відсутності відомостей щодо набрання договором оренди землі чинності у порядку, передбаченому законодавством на час його укладення.

7. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.07.2018 (суддя Кучеренко О. І.) позов задоволено. Визнано укладеною між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ПП "Тетяна" додаткову угоду до договору оренди від 25.03.2011, укладеного між ПП "Тетяна" та Драбівською РДА, в редакції, запропонованій позивачем.

8. Вказане рішення обґрунтовується тими обставинами, що лист-повідомлення про поновлення договору оренди від 25.03.2011 позивач направив відповідачу 18.10.2016 (не скориставшись своїм правом попереднього повідомлення про свій намір, передбаченим у пункті 7 цього договору), проте це не виключає можливості його поновлення за правилами частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки реалізація переважного права на поновлення договору оренди на підставі цієї правової норми можлива за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди від 25.03.2011. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не надіслало позивачу протягом місяця після закінчення строку дії договору письмового повідомлення про його припинення, а після 25.03.2016 позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою і порушень умов договору немає, що підтверджується поданими позивачем актами обстеження земельної ділянки, звітами, листом Золотоніської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області та не заперечується відповідачем. Щодо порушення Підприємством строку здійснення державної реєстрації свого речового права місцевий господарський суд зазначив, що відповідач і прокурор не навели суду наявності такого строку та не довели, що несвоєчасна реєстрація договору оренди від 25.03.2011 чи права оренди тягне за собою настання якихось негативних наслідків для Орендаря.

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2018 у справі №925/1381/16 закрито.

10. Ухвала мотивована положеннями статей 53, 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній з 15.12.2017, та частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом правових підстав і виключних випадків для представництва заступником прокурора Черкаської області інтересів держави з огляду на те, що неможливість сплати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області судового збору не наділяє прокурора правами звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та не є виключним випадком, натомість прокурор має можливість вступу у справу тільки до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції, а можливістю подання, зокрема апеляційної скарги прокурор наділений тільки за умови його участі у справі від початку її розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, заступник прокурора міста Києва (далі - скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 29 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 42, 53, 55, 86, 254, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) Прокуратурою Черкаської області у 2017 році здійснено вступ у справу шляхом подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 і повноваження прокурора на представництво інтересів держави підтверджено Господарським судом Черкаської області, Київським апеляційним господарським судом і Верховним Судом під час розгляду справи; 2) ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не оскаржувалися рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, представник відповідача займав пасивну позицію під час розгляду справи (неподання відзиву та заперечень), що свідчить про неналежне здійснення відповідачем як суб'єктом владних повноважень захисту інтересів держави протягом розгляду справи; 3) апеляційний суд помилково врахував правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, оскільки у зазначених справах інші правовідносини та інші способи захисту інтересів держави, зокрема у вказаних справах суди виходили з того, що прокурор не може бути самостійним позивачем, так як у таких спорах є орган, уповноважений державою на здійснення функцій по захисту державних інтересів; 4) закривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції фактично позбавив прокурора як учасника справи процесуальних прав на оскарження судового рішення; 5) шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 25.03.2011 відбулося порушення інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яке (порушення) проявилося у безпідставному наданні орендарю переважного права на укладення договору оренди на новий строк.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Позивачем і відповідачем відзиви на касаційну скаргу не подавалися.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14. Розпорядженням Драбівської районної державної адміністрації від 21.03.2011 №66 "Про поновлення договору оренди землі, укладеного між Драбівською районною державною адміністрацією та ПП "Тетяна" та внесення змін до Розпорядження райдержадміністрації від 27.02.2006 №88" вирішено поновити з 21.03.2011 договір оренди землі на 5 років та встановлено нову орендну плату за оренду ріллі та польових шляхів.

15. 25.03.2011 між Драбівською РДА та ПП "Тетяна" укладено договір оренди землі стосовно земельних ділянок загальною площею 123,8 га для вирощування сільськогосподарської продукції, в тому числі 119,6га ріллі, 1,7га польових шляхів та 2,5га полезахисних лісових смуг (далі - Договір) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Жорнокльовівської сільської ради. Згідно з пунктами 7, 39 договору оренди від 25.03.2011 цей Договір укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. 11.12.2015 зареєстровано за ПП "Тетяна" право оренди земельної ділянки з кадастровим №7120683800:02:001:0375 площею 116,6064га на підставі договору оренди землі від 25.03.2011 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.12.2015).

16. 18.10.2016 позивачем направлено до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області лист-повідомлення з проханням поновити договір оренди землі від 25.03.2011, укладений між Драбівською РДА та ПП "Тетяна". До цього листа позивач додав проект додаткової угоди про поновлення цього договору на 5 років на тих самих умовах, однак, Управління не повідомило Орендаря про прийняте рішення і підписану додаткову угоду Підприємству не повернуло.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

18. За змістом частини 3 статті 4 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

19. Статтею 53 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

20. Верховний Суд зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, в господарському процесі в будь-якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

21. На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

22. Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

23. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

24. Відповідно до частини 1 статті 29 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 (станом на час звернення заступника прокурора Черкаської області з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017), прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами 2 або 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

25. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

26. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

27. Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

28. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

29. Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

30. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

31. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

32. Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

33. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

34. У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

35. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

36. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

37. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

38. Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

39. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

40. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

41. "Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

42. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

43. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

44. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль , замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

45. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

46. Колегія суддів зазначає, що на підставі статті 29 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, прокурор вступив у справу №925/1381/16 ще у травні 2017 року, звернувшись під час первісного розгляду справи з апеляційною та касаційною скаргами, зазначивши про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на те, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не оскаржувалися рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017, представник відповідача займав пасивну позицію під час розгляду справи (не подавав відзиву та заперечень), а в подальшому, під час нового розгляду справи у встановлений судом 10-денний строк не усунув недоліки оформлення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2018, що стало підставою для її повернення ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018, внаслідок чого наведені обставини в їх сукупності переконливо свідчать про неналежне здійснення відповідачем як державним органом повноважень із захисту інтересів держави упродовж розгляду справи.

47. Відтак Верховний Суд погоджується з твердженням скаржника про те, що Прокуратурою Черкаської області ще у 2017 році здійснено вступ у справу шляхом подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.04.2017 і повноваження прокурора на представництво інтересів держави підтверджено Господарським судом Черкаської області, Київським апеляційним господарським судом і Верховним Судом під час розгляду справи, чим спростовується висновок апеляційного суду про відсутність передбачених законом виключних випадків для представництва інтересів держави заступником прокурора Черкаської області.

48. Колегія суддів не приймає до уваги як такий, що не стосується цієї справи, висновок суду апеляційної інстанції про те, що за змістом частини 3 статті 53 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, прокурор має можливість вступу у справу тільки до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції, а можливістю подання апеляційної скарги прокурор наділений тільки за умови його участі у справі від початку її розгляду, оскільки зазначена норма процесуального закону не має зворотної дії до спірних процесуальних відносин, пов'язаних зі вступом прокурора в травні 2017 року у справу на стадії її апеляційного перегляду, тобто на підставі статті 29 ГПК України в редакції, чинній на той час.

49. Пунктом 2 частини 1 статті 264 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

50. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційний суд помилково врахував правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, оскільки у зазначених справах інші правовідносини та інші способи захисту інтересів держави, зокрема у вказаних справах суди виходили з того, що прокурор не може бути самостійним позивачем, так як у таких спорах є орган, уповноважений державою на здійснення функцій по захисту державних інтересів.

51. Водночас, закривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, суд апеляційної інстанції фактично позбавив прокурора, як учасника справи з травня 2017 року, процесуальних прав на оскарження судового рішення, прийнятого за результатами нового розгляду справи.

52. Отже, касаційна інстанція вважає таким, що не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, покладений в основу оскаржуваної ухвали висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі в зв'язку з відсутністю підстав для представництва інтересів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в суді апеляційної інстанції Прокуратурою Черкаської області.

53. Натомість Верховний Суд не приймає до уваги передчасне посилання скаржника на те, що шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 25.03.2011 відбулося порушення інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яке (порушення) проявилося у безпідставному наданні орендарю переважного права на укладення договору оренди на новий строк, оскільки з'ясування зазначених питань і встановлення відповідних обставин можливе лише під час здійснення розгляду справи по суті.

54. Крім того, з оскаржуваної ухвали не вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незазначення прокурором обставин, які б свідчили про нездійснення чи неналежне здійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, а відповідно, і про необґрунтованість прокурором наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави.

55. Апеляційний суд вірно зазначив про те, що сама по собі неможливість сплати судового збору державним органом не наділяє прокурора правами звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в інтересах такого органу та не є виключним випадком у розумінні абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

56. Разом з тим колегія суддів зауважує, що хоча відповідач, в особі якого в інтересах держави з апеляційною скаргою звернувся заступник прокурора Черкаської області, і є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю та має підстави і можливість самостійно захищати в суді свої права за договором оренди від 25.03.2011, однак, зважаючи на вищенаведені обставини тривалого неусунення відповідачем недоліків оформлення апеляційної скарги, що призвело до її повернення, прокурор довів неналежне здійснення захисту інтересів держави самим Управлінням, так як доказів повторного звернення відповідача з належно оформленою апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку матеріали справи не містять.

57. В зв'язку з цим в аспекті підтвердження наявності представництва прокурором інтересів держави у цій справі не мають вирішального значення встановлені апеляційним судом обставини щодо подання Прокуратурою Черкаської області апеляційної скарги на рішення від 25.07.2018 значно раніше, ніж було винесено Північним апеляційним господарським судом ухвалу від 06.11.2018 про повернення апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

58. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора під час нового розгляду справи, тоді як до того наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави не піддавалася сумніву судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також не оскаржувалася відповідачем, як це передбачено абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

59 . Відповідно до частини 2 статті 311 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

60. Колегія суддів враховує, що факт помилкового застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин положень статей 53, 264 ГПК України призвів до прийняття неправильної по суті ухвали, тому є достатньою підставою для її скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Згідно з частинами 1, 2 статтею 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 цього Кодексу).

63. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

64. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

65. Ураховуючи наведене та зважаючи на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу - передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

66. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі №925/1381/16 скасувати.

Справу №925/1381/16 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков