Постанова

від 19.03.2019 по справі 909/22/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/22/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 (головуючий - Кордюк Г. Т., судді: Плотніцький Б. Д., Хабіб М. І.) у справі

за позовом першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс"

про стягнення збитків в сумі 182941,41 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2016 року перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради (далі - Івано-Франківська міськрада, Міськрада) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" (далі - ТОВ "Промбудсервіс", Товариство) про стягнення збитків в сумі 182941,41 грн.

2. Позовна заява обґрунтовується використанням відповідачем земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, що призвело до недоотримання міським бюджетом доходу за період з 07.10.2013 по 05.08.2016.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 (суддя Фанда О. М.) позов задоволено повністю.

4. Рішення мотивоване доведеністю завдання Товариством Міськраді збитків у спірній сумі.

5. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2018 (суддя Фанда О. М.), з врахуванням ухвали від 24.04.2018 про виправлення описки, заяву ТОВ "Промбудсервіс" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 за нововиявленими обставинами задоволено частково. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 змінено шляхом стягнення з ТОВ "Промбудсервіс" на користь Івано-Франківської міськради 71308,30 грн. збитків. В частині стягнення з Товариства 111633,11 грн. збитків у позові відмовлено.

6. Вказане рішення обґрунтовується статтями 75, 76, 77, 79, 86, 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній з 15.12.2017, з посиланням на які суд виходив з того, що нарахування збитків за використання земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів за 2013-2015 роки здійснено на підставі рішення Івано-Франківської міськради від 25.06.2011 №248-10/1 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" (далі - рішення від 25.06.2011 №248-10/1), яке визнано незаконним та в частині пунктів 1 і 6 цього рішення скасовано згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі №876/7281/15, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016, у зв'язку з чим рішення від 25.06.2011 №248-10/1 втратило юридичну силу з моменту його прийняття, що в свою чергу свідчить про неправомірність застосування позивачем та ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області матеріалів технічної документації про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківська, затверджених цим рішенням при нарахуванні збитків за 2013-2015 роки.

7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2018 скасовано повністю і прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Промбудсервіс" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 за нововиявленими обставинами відмовлено повністю. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 залишено в силі.

8. Постанова мотивована статтями 282, 320, 325 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність нововиявлених обставин з огляду на те, що рішення від 25.06.2011 №248-10/1 як підзаконний нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, а не акт індивідуальної дії, було чинним до 26.10.2015 (дата набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду в справі №876/7281/15), відтак затверджена цим рішенням Міськради нормативна грошова оцінка земель міста Івано-Франківська правомірно застосовувалася позивачем при розрахунку розміру неодержаного доходу за період з 07.10.2013 по 25.10.2015.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Промбудсервіс" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2018 залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 236 ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційним судом безпідставно не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 по справі №909/910/17, згідно з якими скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, а визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. З огляду на наведене, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення плати за користування землею за 2014-2015 роки, розрахунок якої здійснено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке саме визнано незаконним та скасовано; 2) суд апеляційної інстанції не з'ясував наявності підстав для представництва інтересів держави першим заступником прокурора Івано-Франківської області; 3) судами при розгляді цієї справи не враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, згідно з якою у спірних правовідносинах немає підстав для застосування приписів законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, так як такі правовідносини є кондикційними, а не деліктними.

Узагальнені доводи інших учасників справи

11. Позивач і перший заступник прокурора Івано-Франківської області у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі №876/7281/15, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016, рішення Івано-Франківської міськради №248-10/1 від 25.06.2011 визнано незаконним та скасовано в частині пунктів 1 та 6.

Позиція Верховного Суду

13. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

14. Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

15. За змістом частини 2 статті 320 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2)встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

16. Відповідно до частин 4, 5 статті 320 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

17. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

18. Задовольняючи частково заяву відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції визнав нововиявленою обставиною скасування постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі №876/7281/15 пунктів 1, 6 рішення Івано-Франківської міськради №248-10/1 від 25.06.2011, яким затверджено матеріали нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська, як наслідок, дійшов висновку про те, що технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківська, яка затверджена вказаним рішенням, не могла використовуватися Міськрадою при здійсненні розрахунку розміру збитків у вигляді недоодержаної орендної плати за користування земельною ділянкою за 2013-2015рр. (з 07.10.2013 по 25.10.2015), оскільки втратила юридичну силу з моменту прийняття.

19. Водночас нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов'язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Проте, обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення позовної вимоги або інших вимог на стадії виконання судового рішення.

20. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

21. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені положення цивільного і процесуального законодавства, вірно зазначив, що рішення Івано-Франківської міськради №248-10/1 від 25.06.2011 "Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" є підзаконним нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, яке у порядку адміністративного судочинства визнано незаконним з мотивів його невідповідності акту вищої юридичної сили - Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а в подальшому, враховуючи правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 у справі №21-1573во09, постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №265/6419/16-а, від 31.08.2018 у справі №822/1815/16 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2018 у справі №909/749/17, дійшов обґрунтованого висновку про те, що незаконне та скасоване рішення Івано-Франківської міськради №248-10/1 від 25.06.2011 втратило свою чинність саме з моменту набрання законної сили судовим рішенням (постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі №876/7281/15), а не з моменту його прийняття, позаяк інший момент втрати ним чинності не встановлено законом та не визначено судом.

22. У зв'язку з цим, апеляційний суд правильно зазначив, що нормативна грошова оцінка земель м. Івано-Франківська, затверджена рішенням №248-10/1 від 25.06.2011, була чинною до 26.10.2015 і правомірно застосовувалася Міськрадою при розрахунку розміру неодержаного доходу за період з 07.10.2013 по 25.10.2015 та судом першої інстанції при прийнятті первісного рішення від 10.03.2017.

23. При цьому касаційна інстанція відхиляє помилкове посилання скаржника на безпідставне неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 по справі №909/910/17, згідно з якими скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, а визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта, оскільки, по-перше, при розгляді справи №909/910/17 судами всіх інстанцій не досліджувалася правова природа рішення Івано-Франківської міськради №248-10/1 від 25.06.2011 як підзаконного нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування, втрата чинності яким істотно відрізняється від втрати чинності правовим актом індивідуальної дії. По-друге, перший заступник прокурора Івано-Франківської області у відзиві на касаційну скаргу вірно зауважує, що у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 по справі №909/910/17 відсутні будь-які висновки щодо наявності нововиявлених обставин у зв'язку зі скасуванням рішення №248-10/1 від 25.06.2011 в порядку адміністративного судочинства та їх відповідності вимогам статті 320 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

24. Верховний Суд зазначає, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

25. Колегія суддів не може прийняти до уваги передчасні доводи Товариства про доцільність врахування судами при розгляді цієї справи вміщеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц правового висновку про те, що у спірних правовідносинах немає підстав для застосування приписів законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, так як такі правовідносини є кондикційними, а не деліктними, оскільки згідно імперативних положень частини 5 статті 320 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Тобто в порушення норм процесуального закону скаржник фактично наполягає на необхідності розгляду судом інших підстав позову на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами, що є неприпустимим.

26. Крім того, як на час вирішення спору місцевим господарським судом, так і на час розгляду заяви ТОВ "Промбудсервіс" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2017 за нововиявленими обставинами, зазначена правова позиція ще не існувала, відтак об'єктивно не могла бути врахована судом на підставі частини 4 статті 236 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

27. Верховний Суд також відхиляє недоречні аргументи скаржника щодо відсутності з'ясування судом апеляційної інстанції наявності підстав для представництва інтересів держави першим заступником прокурора Івано-Франківської області з огляду на таке.

28. Відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2, 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

29. Колегія суддів зазначає, що на підставі статті 29 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, прокурор вступив у розглядувану справу ще у грудні 2016 року, звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, вказавши про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та попередньо, до звернення до суду, повідомивши про це Івано-Франківську міську раду як відповідного суб'єкта владних повноважень.

30. Відтак Верховний Суд констатує, що наявність у прокурора підстав на представництво інтересів держави підтверджено Господарським судом Івано-Франківської області ще до прийняття рішення від 10.03.2017, а також не оскаржувалася позивачем, як це передбачено абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

31. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 325 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

32. Отже, обставини, на які послався заявник як на нововиявлені (визнання незаконним та скасування пунктів 1 і 6 рішення Івано-Франківської міськради від 25.06.2011 №248-10/1 за постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі №876/7281/15), є правовою оцінкою обставин справи судом, зробленою за результатами вирішення конкретного спору на підставі наявних у матеріалах саме цієї справи доказів, а сама по собі постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 є новим доказом і не може вважатися нововиявленою обставиною, яка у розумінні положень статті 320 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, визначає втрату чинності підзаконним нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з моменту його прийняття.

33. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

34. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

35. Отже, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2018 і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Промбудсервіс" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі №909/22/17.

36. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзивах на касаційну скаргу доводами позивача і першого заступника прокурора Івано-Франківської області, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність підстав вважати наведені скаржником обставини нововиявленими, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Щодо судових витрат

39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №909/22/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков