УХВАЛА
22 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/21756/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Агрикова О.В., Хрипун О.О.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 (суддя Босий В.П.)
за заявою Фізичної особи-підприємця Мельник Вікторії Вікторівни
про заміну сторони виконавчого провадження
у справі № 910/21756/16
за позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Вікторії Вікторівни
до Державного підприємства "Укртрансфармація"
про відшкодування вартості майна на суму 206 939,93 грн,
ВСТАНОВИВ:
12.03.2019 Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Північний апеляційний господарський суд із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 у справі № 910/21756/16.
Касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" оформлено з дотриманням вимог, передбачених статтями 288, 290, 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Разом із цим, вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою суду АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018, Суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
За змістом частини 2 статті 293 ГПК у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:
1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або
2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений в пункті 2 частини 2 статті 293 ГПК, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Розглянувши матеріали касаційної скарги АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 і постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017, задоволено позов у справі № 910/21756/16. Стягнуто з Державного підприємства "Укртрансфармація" (далі - ДП "Укртрансфармація") на користь Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Мельник В.В. заборгованість у розмірі 206 939,93 грн і судовий збір у розмірі 3 104,10 грн.
13.07.2017 на виконання зазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
ФОП Мельник В.В. звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, заяву ФОП Мельник В.В. про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено боржника у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/21756/16 від 13.07.2017 - ДП "Укртрансфармація" його правонаступником - АТ "Українська залізниця".
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, АТ "Українська залізниця" звернулося до суду із касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати, а скаргу ФОП Мельник В.В. залишити без розгляду.
Узагальнені доводи скаржника зводяться до того, що заяву про зміну сторони у виконавчому провадженні підписано особою, яка не має процесуального статусу; при постановленні оскаржених судових рішень судами попередніх інстанцій порушено норми статті 104 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 59 Господарського кодексу України , статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців", оскільки ДП "Укртрансфармація" є окремою юридичною особою і станом на момент розгляду судами заяви ФОП Мельник В.В. інформація про припинення цієї особи у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня.
Приймаючи рішення про заміну сторони виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ПАТ "Українська залізниця" (після зміни назви - АТ "Українська залізниця") правонаступником усіх прав і обов'язків ДП "Укртрансфармація", враховуючи відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дані зведеного передавального акта від 06.08.2015, положення статуту ПАТ "Українська залізниця" і керуючись приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 № 200, частини 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" , яка має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до статті 104 Цивільного кодексу України, що вбачається із пункту 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону, та не ставить факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, у тому числі і ДП "Укртрансфармація".
Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.03.2018 у справі №910/24431/16, від 20.06.2018 у справі № 910/5809/15-г, від 10.08.2018 у справі № 910/5955/17, від 13.08.2018 у справі № 910/25268/15, від 20.09.2018 у справі № 910/7086/17.
Ураховуючи приписи частини 2 статті 234 ГПК, частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", якими визначено, що із заявою про заміну сторони її правонаступником має право звернутися сторона, а також заінтересована особа, з огляду на встановлену судами попередніх інстанцій відсутність доказів припинення діяльності саме позивача у справі та зважаючи на правила частини 2 статті 300 ГПК, колегія суддів вважає очевидно правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у ФОП Мельник В.В. права на підписання заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про визнання касаційної скарги АТ "Українська залізниця" необґрунтованою і відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/21756/16.
Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною 2 статті 293 ГПК, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/21756/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2018.
2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги разом із доданими до скарги матеріалами на 20 аркушах (у тому числі оригінал платіжного доручення про сплату судового збору від 05.03.2019 № 1634034 на суму 3 842,00 грн) надіслати скаржникові.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: І. С. Міщенко
В. Г. Суховий
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 22.03.2019 |
Оприлюднено | 24.03.2019 |
Номер документу | 80632879 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Берднік І.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні