Рішення

від 13.03.2019 по справі 323/2349/17

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/2349/17

Провадження № 2/323/51/19

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

13.03.2019 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Смоковича М.В.,

при секретарі судового засідання Безштанківській О.Д.

за участю представника позивача Петрова Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2017 року, представник позивача - адвокат Діордієв О.С. звернувся до суду в інтересах позивача, ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_2.), з позовом до ОСОБА_3 (надалі по тексту - відповідач, ОСОБА_3.) про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 229 065, 30 грн., а також понесені нею судові витрати.

Разом з позовною заявою до суду представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій він прохав суд накласти арешт на майно відповідача, а саме на двоккімнатну квартиру загальною площею 51,2 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 15.09.2017 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на вищезазначене майно відповідача.

Ухвалою суду від 15.09.2017 року провадження у справі відкрито та призначено попереднє суде засідання.

Ухвалою суду від 17.10.2017 року справу було призначено до судового розгляду.

27.10.2017 року до суду від представника позивача - адвоката Діордієв О.С. в інтересах позивача, ОСОБА_2, до початку розгляду справи по суті, надійшов уточнений позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 229 065, 30 грн., суму 3% річних за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 16 925, 73 грн., а також понесені нею судові витрати.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначає, що 10.02.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, у відповідності до якого вона передала останньому 9 000, 00 доларів США (дев'ять тисяч доларів США), а відповідач зобов'язується повернути кошти в строк до 7 березня 2015 року. Укладення договору позики підтверджується розпискою відповідача від 10.02.2014 року, що відповідає вимогам ст. 1047 Цивільного кодексу України. Кошти в зазначений в розписці термін відповідач не повернув. 10.03.2015 року позивач пред'явила відповідачеві усну вимогу, згідно договору позики та положень чинного цивільного законодавства щодо повернення заборгованості, на що відповідач відмовився повертати борг. До сьогоднішнього часу відповідач ухиляється від повернення боргу, чим порушує взяті на себе зобов'язання. Відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України на дату подання позовної заяви 1 долар США дорівнює 25,4517 українським гривням. Розрахунок суми боргу: 9 000,00 доларів США х 25,4517 грн. = 229 065,30 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.08.2017 року складає 229 065, 30 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч шістдесят п'ять гривень 30 коп.). Також згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягають стягненню 3 % річних від суми заборгованості з моменту виникнення заборгованості до моменту звернення до суду з цією позовною заявою. Період прострочення грошового зобов'язання - з 08.03.2015 року по 23.08.2017 року, тобто 899 днів. Розрахунок 3% річних: 229 065,30 грн. х 3%/365 х 899 = 16 925, 73 грн.

05.04.2018 року до суду від відповідача надійшли його письмові пояснення, відповідно до яких він позовні вимоги не визнає, а також було зазначено наступне. 05.09.2002 році він разом зі своїми знайомими ОСОБА_5, ОСОБА_6 створив товариство з обмеженою відповідальністю Днепрпроменерго (далі ТОВ Днепрпроменерго ) ідентифікаційний код 32151828, юридична адреса: вул. Чонгарська, буд. 44, м. Запоріжжя. Товариство займається виробництвом гофрованого паперу та картону. Згідно із статутом товариства, статутний фонд склав 300 000,00 грн., де вони з ОСОБА_5 внесли по 100 500,00 грн. (по 33,5%), а ОСОБА_6 - 99 000,00 грн. (33%). Для роботи товариства необхідно було закупити обладнання, на яке в них не вистачало грошей, тому вони звернулись за допомогою до їх знайомого ОСОБА_7, який за свої кошти придбав для їхнього товариства флексомашину, вартістю 50 000 доларів США. За усною домовленістю всі засновники пообіцяли повернути ОСОБА_7 гроші у більшій сумі - 60 000 доларів США, як тільки товариство стане приносити добрий прибуток. Строк повернення не оговорювався, тому що вони всі були друзями та довіряли один одному. Однак, на початку 2009 року ОСОБА_5 шляхом обману вніс завідомо неправдиві відомості до протоколу загальних зборів учасників товариства та незаконно виключив його зі складу засновників, заволодівши його часткою у розмірі 33,5%. Через такі незаконні дії ОСОБА_5 в них зіпсувались стосунки, він звернувся до суду та органів міліції за захистом своїх прав. 23.10.2009 року постановою Запорізького апеляційного господарського суду його права учасника товариства поновлені. Крім того, 29.07.2016 року Заводським ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області за викладеними фактами обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч.ч. 1,4 КК України по кримінальному провадженню № 12013080030000886 направлено до Заводського районного суду м. Запоріжжя, де на даний час проводиться судовий розгляд. Через виниклий конфлікт між ним та ОСОБА_5, в 2009 році ОСОБА_7 став вимагати від нього сплатити йому частину вартості придбаної флексомашини у розмірі 20 000 долларів США. Так як грошей в нього не було, він погодився переоформити на ім'я дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_2, земельну ділянку та частину житлового будинку, щоб розрахуватись. Тому, 28.04.2014 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. було оформлено договори купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:01:012:0087 площею 0,0889 га, вартістю 117 251,00 гривень за адресою: АДРЕСА_2, та житловий будинок загальної площею 161 кв.м., вартістю 100 867,00 гривень, розташований на вищезазначеній земельній ділянці, відповідно до яких його дружина ОСОБА_9 та ОСОБА_10, дружина ОСОБА_5, продали ОСОБА_2 зазначене майно. Після переоформлення права власності на будинок та земельну ділянку, він ОСОБА_7 таким чином повернув вартість обладнання на суму 109 059,00 гривень, що відповідно офіційного курсу НБУ на 24.04.2014 року становить 9 579,52 грн. Крім того, він раніше віддав ОСОБА_7 особисто 1 500 доларів США. Таким чином неповернута частина боргу склала 9 000 доларів США. У зв'язку з цим ОСОБА_7 змусив його написати розписку, що він взяв у його дружини в борг зазначену суму грошей, яку зобов'язується повернути. Хоча, насправді ніяких грошей йому ні ОСОБА_7, ні його дружина ОСОБА_2 не давали, він нічого у неї не позичав та не мав навіть такого наміру. При цьому, ОСОБА_7 йому зазначив, що він може не повертати йому 9 000 доларів США, якщо відмовиться добровільно від своєї долі в ТОВ Днепрпроменерго на користь ОСОБА_5 Через психічний тиск з боку ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які продовжували підтримувати між собою стосунки, проти його справжньої волі, він вимушений був написати розписку ОСОБА_7 про те, що він нібито в його дружини позичив гроші в розмірі 9 000 доларів США. На даний час ОСОБА_2, діючи в інтересах свого чоловіка ОСОБА_7, вимагає від нього повернення грошей відповідно до розписки, або відмовитись від підтримки обвинувального акту відносно ОСОБА_5 та відшкодування шкоди.

Ухвалою суду від 05.04.2018 року клопотання відповідача задоволено та призначено технічну експертизу боргової розписки, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 02.05.2018 року провадження у справі було відновлено у зв'язку з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

20.06.2018 року, у зв'язку з ненаданням експерту необхідних для проведення порівняльних зразків, матеріали, надані для проведення експертизи, були повернуті експертною установою до суду.

Ухвалою суду від 06.07.2018 року клопотання відповідача було задоволено, провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 331/2209/18 (провадження № 2/331/1057/2018) за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою суду від 25.01.2019 року провадження у справі було відновлено у зв'язку з тим, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2018 року (справа № 334/2209/18, провадження № 2/331/1057/2018) позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним було залишено без розгляду, а отже відпали підстави, які передували зупиненню провадження.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. У судовому засіданні, яке відбулося 05.04.2018 року, позовні вимоги нею було підтримано у повному обсязі та надано пояснення, відповідно до яких нею у 2014 році було надано відповідачу позику у розмірі 9000 доларів США та з даного приводу позивачем було власноруч складено розписку про отримання грошових коштів, гроші на даний момент їй не повернуті.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Петров Г.М. в судовому засіданні уточнений позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в ньому.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Логінова В.В. у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Більш того, секретарем судового засідання, перед початком розгляду справи, був здійснений телефонний дзвінок до представника позивача - адвоката Логінової В.В. та остання у телефонній розмові повідомила секретаря про те, що відповідач ОСОБА_3 наразі від її послуг відмовився та його інтереси буде захищати інший адвокат. Проте, ані від відповідача, ані від адвоката Логінової В.В., ані від нібито нового представника відповідача, жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Також до суду не надходило і документів, які б підтверджували відмову відповідача від послуг його представника - адвоката Логінової В.В. та документів, які б підтверджували укладення відповідачем будь-яких договорів про надання правової допомоги по даній справі з іншим представником. Крім цього, у судових засіданнях, у яких приймав участь відповідач, він підтримав свої пояснення, які були надані ним до суду 05.04.2018 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, які були ними надані у попередніх судових засіданнях, а також пояснення представника позивача - адвоката Петрова Г.М., надані ним у судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2019 року, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов'язання виникають з цивільних прав і обов'язків, підставами виникнення яких є - договори та інші правочини, як зазначено у ст.11 ЦК України.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно зі ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем 14.02.2014 року був укладений договір позики, згідно з якими позивач ОСОБА_2 передала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 9000 доларів США. На підтвердження факту отримання зазначеної грошової суми позичальник 14.02.2014 року видала позичкодавцю розписку. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язалася повернути грошові кошти не пізніше 01.03.2015 року.

Після спливу вказаного в розписці строку відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за вищезазначеним договором позики належним чином не виконав, отримані від ОСОБА_2 гроші до теперішнього часу не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст. 1049 ЦК України).

Сума заборгованості за договором позики від 14.02.2014 року станом на 23.08.2017 року (дата підписання позовної заяви) становить 9000 доларів США, тобто 229065,30 грн. за офіційним курсом НБУ (9000,00 доларів США х 25,4517 грн. (офіційний курс валют НБУ на дату подання позовної заяви за 1 долар США) = 229 065, 30 грн.).

Курс валют встановлений НБУ визнається судом загальновідомою обставиною, оскільки публікується на офіційному сайті НБУ (http://www.bank.gov.ua/), та відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України не потребує доказуванню.

Також згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягають стягненню 3 % річних від суми заборгованості з моменту виникнення заборгованості до моменту звернення до суду з цією позовною заявою.

Розрахунок 3% річних: 229 065,30 грн. (сума боргу за договором позики) х 3%/365 (кількість днів у одному році) х 899 (період прострочення грошового зобов'язання - 08.03.2015 року по 23.08.2017 року) = 16 925, 73 грн.

Крім цього, суд критично відноситься до письмових пояснень відповідача, наданих ним до суду 05.04.2018 року, та які ним були підтримані у судових засіданнях за його участю, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що розписка про отримання від позивача грошових коштів відповідачем від 14.02.2014 року написана ним власноруч та цей факт відповідачем не заперечувався у судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте ані відповідачем, ані його представником, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, на протязі тривалого розгляду даної справи, не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, які були викладені відповідачем у вищезазначених письмових поясненнях та у поясненнях, які ним надавалися у судових засіданнях.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача понесених нею судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Позивач, у своїй уточненій позовній заяві, окрім вимоги про розірвання шлюбу, просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви та уточненої позовної заяви, на підтвердження суми сплаченого судового збору в розмірі 2290 грн. 66 коп., 320 грн. 00 коп., 144 грн. 00 коп. та судових витрат на правову допомогу у сумі 4480 грн. 00 коп. були надані наступні документи: квитанцію про сплату судового збору за подання позову від 29.08.2017 року, квитанцію про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову від 29.08.2017 року, квитанцію про доплату судового збору за подання уточненої позовної заяви від 26.10.2017 року, Договір про надання правової допомоги від 01.08.2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем, Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2017 року, Розрахунок наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 07.11.2017 року, Квитанцію до прибуткового касового ордеру від 07.11.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 було здійснено оплату послуг адвоката Діордієва О.Г. у розмірі 4480 грн., згідно договору 01.08.2017 року та Акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 01.08.2017 року.

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі та позивачем підтверджено понесені нею витрати на сплату судового збору і правову допомогу, суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 202, 207, 526, 530, 536, 610, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 10-13, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, борг у сумі 229 065 (дві двадцять дев'ять тисяч шістдесят п'ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, суму 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 16 925 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, суму сплаченого судового збору в розмірі 2754 гривні 66 копійок та судові витрати на правову допомогу у сумі 4480 гривень.

Повний текст рішення виготовлений 22.03.2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення .

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.В.Смокович