Постанова

від 13.03.2019 по справі 910/4906/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2019 р. Справа№ 910/4906/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 18.10.2018 (вх. №09.1-04.1/1547/18 від 06.11.2018) ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018

у справі №910/4906/18 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн

до ОСОБА_2

про визнання правочину недійсним та стягнення 1 791 163,15 грн

за участю представників учасників процесу:

від позивача - Повар О.М. довіреність № б/н від 08.05.18

від відповідача - ОСОБА_5 ордер серія № 218083 від 23.05.18

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн 20.04.2018 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723 та стягнення 1 791 163,15 грн., що були отримані ОСОБА_2 на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 (повний текст рішення складено 20.09.2018) позов задоволено повністю. Визнано недійсним, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723, договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн . Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн 1 791 163 грн 15 коп., що були отримані ОСОБА_2 на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - ОСОБА_2, 18.10.2018 подала апеляційну скаргу №09/10-01 від 09.10.2018, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у справі №910/4906/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Апелянт зазначає, що покази свідка у справі не можуть бути підставою для задоволення позову, відтак суд безпідставно на основі показів свідка встановив факт передачі майнових прав, оскільки такі факти мають підтверджуватись документально.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2018 у визначеному складі колегії суддів апеляційну ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у справі №910/4906/18 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018, після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, поновлено ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено позивачу процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також усім учасникам провадження надано строк на подання заяв, клопотань, пояснень, протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження але не пізніше 15.01.2019. Розгляд справи призначено на 06.02.2019.

17.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та наявними в ній доказами, що відповідач, на дату укладення спірного Договору, не мала права відчужувати позивачу частку у розмірі 50% статутного капіталу товариства, оскільки частка не була сформована.

В судове засідання 06.02.2019 представник апелянта не з'явився, направив клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 розгляд справи №910/4906/18 відкладено на 13.03.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.03.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2019 проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

25.11.2016 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія , код ЄДРПОУ 40983089.

Протоколом зборів засновників № 1 від 25.11.2016 затверджено статут ТОВ АФС , з якого вбачається, що ОСОБА_2 була єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія , частка якої становила 100% статутного капіталу товариства, що в грошовому еквіваленті становить 3.582.326,30 грн.

За змістом статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Дана норма кореспондується зі ст. 10 Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до п. 12.1 Статуту в редакції від 25.11.2016 учасник Товариства має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі Товариства одному чи кільком учасникам товариства або третім особам.

01.12.2016 між ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн (покупець) укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ АФС (надалі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в договорі передати у вільність покупця частку в розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ Арт Фешн Студія , а покупець зобов'язався в порядку та на умовах договору прийняти та оплатити цю частку.

Згідно з п. 3.1 Договору продавець передає частку у статутному капіталі товариства покупцеві за суму, що становить за домовленістю сторін 1 791 163,15 грн.

Положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язався сплатити вартість (ціну) частки у статутному капіталі зазначену у п. 3.1 п. 3 Ціна договору на банківський рахунок продавця, вказаний у цьому договорі, протягом 2-х робочих днів.

На виконання умов Договору позивачем здійснено оплату частки статутного капіталу ТОВ АФС в розмірі 1 791 163,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 02.12.2016.

Спір виник внаслідок того, що після укладання спірного договору та внесення змін до статуту ТОВ АФС в частині складу учасників товариства, позивач довідався, що придбана ним частка належним чином оплачена (сформована) не була та відчужена відповідачем всупереч вимог чинного законодавства. Невідповідність Договору закону є, на думку позивача, підставою для визнання спірного договору недійсним та повернення позивачу сплачених на підставі такого договору коштів.

Відповідно до пункту 4.5 статуту ТОВ АФС в редакції від 25.11.2016 вкладами учасників до статутного капіталу товариства можуть бути матеріальні цінності та майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), а також грошові кошти.

Згідно з пунктом 4.6 статуту ТОВ АФС в редакції від 25.11.2016 внесення вкладу до статутного капіталу підтверджується щодо грошових коштів - банківськими документами, щодо майна - актами передачі такого майна на баланс товариства. Оцінка негрошових вкладів здійснюється відповідно до чинного законодавства.

За твердженням відповідача, як вклад до статутного капіталу ТОВ АФС ОСОБА_2 внесла майно та права на Систему ведення бізнесу . Передача даного вкладу оформлена договором про передання виключних майнових та немайнових прав від 29.11.2016 у відповідності до якого Система ведення бізнесу включає всі та будь-які виключні майнові, немайнові та інші права, в тому числі право на використання ділової репутації відчужувача (відповідача), його ділового досвіду, а також право власності на маркетингові технології, клієнтські бази, бази постачальників, комерційну інформацію, ноу-хау, майно: швейні верстати, тканини, фурнітуру та т.і. та є окремим єдиним (цілісним) об'єктом права власності.

Відповідно до п. 2.4.1 договору від 29.11.2016 відповідач зобов'язався передати ТОВ АФС Систему ведення бізнесу , що включає передачу всієї документації, клієнтської бази, бази постачальників, комерційної інформації, маркетингової технології в будь-якій формі та майно.

Згідно з п. 1.1 договору від 29.11.2016 відповідач передає ТОВ АФС всі права на Систему ведення бізнесу з метою здійснення ТОВ АФС самостійної підприємницької діяльності та формування статутного капіталу ТОВ АФС .

Передача здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується в день укладання договору (п. 3.1 договору від 29.11.2016).

Договором про передання виключних майнових та немайнових прав від 29.11.2016, а саме пунктом 4, визначено вартість Системи ведення бізнесу , що є предметом цього договору та становить внесок відчужувача (відповідача) до статутного капіталу ТОВ АФС у розмірі 3.582.326,30 грн.

29.11.2016 на виконання п. 3.1 договору від 29.11.2016, ОСОБА_2 та ТОВ АФС підписали акт прийому-передачі майнових та немайнових прав, згідно якого відчужувач передав, а набувач отримав (прийняв) всі права на Систему ведення бізнесу , що є окремим єдиним (цілісним) об'єктом права власності, загальною вартістю 3.582.326,30 грн., а саме: 1. машина вишивальна Brother innov-LS 400 - 1 шт., 2. машина швейна Star Sun Star KM 250A - 5 шт., 3. машина швейна Juki-DD2-8100t - 1 шт., 4. машина швейна побутова Janone-My Excel - 1 шт., 5. машина скорняжна Kaixuar KX 4-M #121026 - 2 шт., 6. оверлок побутовий Janone-My Look204D - 1 шт., 7. оверлок Juki-MO-6700Series - 1 шт., 8. розпошив Zinger Gk 980-364 FQ0412003 - 1 шт., 9. парогенератор Sirber 2035 - 2 шт., 10. утюжний стіл Індекс ПГУ-2 - 1 шт., 11. стіл розкрійний - 1шт., 12. стіл хутровика - 1 шт., 13. право власності на маркетингові технології, 14. право власності на клієнтські бази, 15. право власності на бази постачальників, 16. право власності на комерційну інформацію, 17. право власності на ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу за індивідуальним замовленням, 18. тканина та фурнітура, наявні на дату передання права та будуть використані в подальшій діяльності товариства.

До матеріалів справи позивачем було додано заяву головного бухгалтера ТОВ Арт Фешн Студія ОСОБА_9 від 05.04.2018 (нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Довгою Т.С. та зареєстрована в реєстрі за № 909) (т. 1 а.с.59), в якій зазначено, що документальним підтвердженням фактичної передачі товариству нематеріальних активів, вказаних у пунктах 13-17 акту прийому-передачі майна, а саме права власності на маркетингові технології, права власності на клієнтські бази, права власності на бази постачальників, права власності на комерційну інформацію та права власності на ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу за індивідуальним замовленням, є 3 (три) блокноти з інформацією щодо імен/прізвищ та контактних даних фізичних осіб, що, імовірно, є/були клієнтами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про захист персональних даних поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, що блокноти з персональними даними фізичних осіб, не відносяться до маркетингових технологій, клієнтських баз, баз постачальників, комерційної інформації, більше того до ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу, оскільки відповідачем не надано належних доказів набуття ним права власності на зазначені нематеріальні права, та реєстрацію такого права в установленому законом порядку.

Наведені обставини свідчать, що майно у вигляді права власності на маркетингові технології, права власності на клієнтські бази, права власності на бази постачальників, права власності на комерційну інформацію та права власності на ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу за індивідуальним замовленням відповідачем до статутного капіталу ТОВ АФС внесено не було.

Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Згідно з бухгалтерської довідки ТОВ АФС сукупна вартість вказаного вище, однак невнесеного відповідачем до статутного капіталу товариства майна, оцінена у 2 440 000,00 грн., що складає 68,11% статутного капіталу ТОВ АФС .

Таким чином, на момент продажу позивачу частки у статутному капіталі, до нього було внесено лише 31,89% його вартості, а отже частки у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС вартістю 1 791 163,15 грн., фактично не було сформовано, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Договір від 29.11.2016 та акт прийому-передачі підписані від імені ТОВ АФС головним бухгалтером ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреності від 29.11.2016, при цьому, відповідно до статуту ТОВ АФС одноособовим виконавчим органом ТОВ АФС є директор. Згідно з підпунктами 6.3.1, 6.3.5 пункту 6.3 статуту ТОВ АФС , в редакції від 25.11.2016, директор ТОВ АФС спільно з головним бухгалтером укладає, змінює, припиняє будь-який правочин (договір, контракт, угоду) або низки пов'язаних правочинів за одним предметом або з одним контрагентом протягом календарного року, сума якого/яких перевищує 100.000,00 грн. (сто тисяч) в національній валюті та/або її еквіваленті; видає довіреності (доручення).

Пунктом 6.4 статуту ТОВ АФС , в редакції від 25.11.2016, передбачено, що правочини (угоди, договори тощо), які повинні укладатись директором спільно з головним бухгалтером, мають юридичну силу тільки за наявності підписів директора та головного бухгалтера товариства та відбитка печатки товариства. Документи, оформлені з порушенням вимог цього пункту статуту є не чинними та не створюють для товариства прав та обов'язків, зобов'язань перед будь-якими третіми особами.

Довіреність від 29.11.2016, на підставі якої ОСОБА_9 уклала з відповідачем договір від 29.11.2016, підписана одноособово директором ТОВ АФС - ОСОБА_2 за відсутності підпису головного бухгалтера, як того вимагає статут товариства, відтак й угода від 29.11.2016 укладена всупереч статуту товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі спірного Договору відповідач передав у власність позивача частку у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС та гарантував, що на момент укладення спірного договору частка повністю сплачена відповідачем (п. 1.3.5 Договору).

Разом з тим, обставини справи свідчать, що статутний капітал ТОВ АФС сформовано відповідачем не повністю. Майно, що мало б оплатити 68,11% статутного капіталу ТОВ АФС (майно у вигляді права власності на маркетингові технології, права власності на клієнтські бази, права власності на бази постачальників, права власності на комерційну інформацію та права власності на ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу за індивідуальним замовленням) до статутного капіталу товариства внесено Відповідачем не було.

Таким чином, на момент укладення Договору, частка, що є предметом договору та була відступлена позивачу за 1 791 163,15 грн., відповідачем сформована (сплачена) не була.

Відповідно до ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону України Про господарські товариства частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Дослідивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС на момент укладення Договору сплачена відповідачем не була, відповідач не мав права її відчужувати, а укладення спірного Договору є неправомірним та порушує право позивача на отримання у власність якісного товару - повністю сформованої частки, як того і вимагає чинне законодавство.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсним посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723 Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016.

Колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта на внесення майна до статутного капіталу товариства в повному обсязі, так матеріали справи не містять відомостей щодо того які саме маркетингові технології, ноу-хау чи права інтелектуальної власності передано до складу статуту товариства, в якій формі передано клієнтські бази чи бази постачальників, яка комерційна інформація була передана товариству.

При цьому, зазначені висновки ґрунтуються не лише на заяві свідка, а є результатом повного дослідження матеріалів справи та наявних в ній доказів.

Фактично, ні Договір про передання виключних майнових прав та немайнових прав (т.1 а.с. 50-51), ні акт від 29.11.2016 (т.1 а.с. 52-53) не містять інформації достатньої для ідентифікації предмету Договору про передачу виключних майнових та немайнових прав від 29.11.2016, в частині немайнових прав.

Частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на те, що спірний договір суперечить ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону України Про господарські товариства та підлягає визнанню недійсним, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення 1 791 163,15 грн., що були отримані ОСОБА_2 на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016.

Щодо посилань апелянта на необхідність застосування судом першої інстанції двосторонньої реституції до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину.

Так, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Аналогічні положення містяться у ст. 208 ГК України, якою передбачено наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним. Зокрема, згідно ч. 2 вказаної норми, у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано, відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди.

Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

Враховуючи, що за результатом розгляду даного спору прийнято рішення про визнання недійсним Договору, сторони зобов'язані повернути все отримане в натурі. При цьому відповідач, як продавець, зобов'язаний повернути кошти, а позивач, як покупець, зобов'язаний повернути придбане за Договором. З огляду на те, що позивач придбав права на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія яка не має матеріальної форми, то результатом визнання недійсним спірного Договору є відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн права на частку у статутному капіталі товариства, а той факт, що вказані висновки не відображено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не призвело до порушення прав чи охоронюваних законом інтересів сторін.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у справі №910/4906/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у справі №910/4906/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у справі №910/4906/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у справі №910/4906/18.

4. Справу № 910/4906/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 25.03.2019