Постанова

від 03.12.2019 по справі 910/4906/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 910/4906/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Романова Ю.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн та Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 17.09.2019

у справі №910/4906/18 (суддя Сівакова В.В.)

за заявою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

Гненного Дмитра Анатолійовича

про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Дафна Мей Юкрейн

до ОСОБА_1

про визнання правочину недійсним та стягнення 1 791 163,15 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/4906/18 в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України відмовлено.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати та задовольнити подання приватного виконавця та тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянку України - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначив про наявність підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта, адже ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду у даній справі. За твердженнями приватного виконавця, відповідачка під час розгляду даної справи відчужила належний їй автомобіль, а згодом належну їй на праві власності квартиру загальною площею 68,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , передала в іпотеку громадянці Республіки Білорусь. Крім цього, ОСОБА_1 не виконує вимоги приватного виконавця з`явитись до нього в офіс та надати відповідні документи, а в результаті неодноразових виходів виконавця за адресою: АДРЕСА_2 , двері ніхто не відкрив, відтак не можливо встановити майновий стан боржника. Актами приватного виконавця неодноразово зафіксовано факт відсутності доступу до нерухомого майна, яке належить боржнику, з метою виявлення іншого рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн , не погоджуючись зі згаданою ухвалою, також оскаржило його в апеляційному порядку, просило її скасувати, подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно основним зобов`язанням боржника, виконання якого забезпечено іпотекою належної боржнику квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є зобов`язання з повернення позики за Договором від 16.05.2018, розмір якого складає 1 700 000, 00 грн. Відтак, виходячи з положень ст. 3 Закону України Про іпотеку , відповідно до яких іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності, позивач вважає, що за Договором позики відповідач отримала 1 700 000, 00 грн. Крім цього, позивач стверджує, що виходячи з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до 16.05.2018 відповідачеві на праві власності належала земельна ділянка площею 0,097 га за адресою: АДРЕСА_3 та об`єкт незавершеного будівництва (садовий будинок, що зводився на даній ділянці). Оскільки ділянка та будинок на підставі Договорів купівлі-продажу від 16.05.2018, які за своєю правовою природою є відплатними, перейшли у власність до ОСОБА_2 , боржник очевидно отримала певну суму грошових коштів за вказаними правочинами. Також позивач вказує, що в матеріалах цієї справи міститься квитанція № 981\з5 від 26.11.2018 (тобто, оформлена після відкриття ВП) про сплату судового збору від імені ОСОБА_1 як учасника справи № 910/4906/18 у розмірі 42 944, 17 грн., що також свідчить про наявність у неї значних сум коштів та можливість виконання обов`язків у даному виконавчому провадженні. При цьому, позивач зазначив, що суд першої інстанції встановивши, що боржник не має рахунків в банках та нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, не досліджував питання наявності у нього грошових коштів, які на рахунках у банках не розміщені. Більше того, суд першої інстанції проігнорував свідоме ухилення боржника від надання приватному виконавцю декларації про доходи та майно, у якій боржник мав би зазначити про отримані кошти за Договорами позики та купівлі-продажу. Вказане свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції істотних для справи обставин та невідповідність висновків суду таким обставинам. Крім цього, позивач зазначив, оскільки подання приватного виконавця розглядалось без виклику представників сторін, позивач був об`єктивно позбавлений можливості подати суду першої інстанції докази на підтвердження обґрунтованості такого подання, а тому відповідні докази (копії інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно) просив врахувати судом апеляційної інстанції.

В судове засідання апеляційної інстанції 03.12.2019 з`явились представники позивача та приватного виконавця, відповідач та /або його представник не з`явились не зважаючи на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали про призначення розгляду справи, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, відтак апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представники позивача та приватного виконавця в даному судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення, в яких підтримали свої апеляційні скарги й просили їх задовольнити за наведених в них підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта.

Заслухавши пояснення представників позивача та приватного виконавця, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, в квітні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723 Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн , а також про стягнення 1 791 163,15 грн., які були отримані ОСОБА_1 на виконання Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у справі № 910/4906/18 позов задоволено повністю. Визнано недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723 Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн 1 791 163,15 грн., що були отримані ОСОБА_1 на виконання Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, та 28 629,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/4906/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн 25.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

11.10.2018 на виконання рішення від 06.09.2018 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ, а 18.10.2018 видано наказ на виконання додаткового рішення від 13.09.2018.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 у справі № 910/4906/18 залишено без мін.

13.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло подання Приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 , яке мотивоване ухиленням боржника від виконання рішення суду, неможливістю встановити майновий стан боржника, а також невиконанням боржником без поважних причин вимог приватного виконавця та вимог виконавчого документу у даній справі.

Як вище згадувалось, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/4906/18 в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України відмовлено. Відмовляючи в задоволенні цього подання, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не надано доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, а також наявності у боржника наміру перетнути державний кордон України, тобто не надав відповідних доказів необхідності застосування обмеження фізичної особи-боржника у праві виїзду за кордон як виключного заходу забезпечення виконання судового рішення.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України ).

За змістом листа Верховного Суду України від 01.02.2013 Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Як встановлено матеріалами справи, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57533944 від 26.10.2018 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4906/18 від 11.10.2018, зобов`язано боржника ( ОСОБА_1) подати декларацію про доходи та майно та сплатити суму боргу з урахуванням виконавчого збору.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 57538484 від 26.10.2018 приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4906/18 від 18.10.2018, зобов`язано боржника (ОСОБА_1) подати декларацію про доходи та майно та сплатити суму боргу з урахуванням виконавчого збору.

Однак, зобов`язання щодо подання декларації про доходи та майно згідно постанови про відкриття виконавчого провадження боржником не виконано у визначений законом строк - декларацію не подано.

Крім цього, 26.10.2018 з метою виявлення майна боржника, яке зареєстроване за ним на праві власності, місця його реєстрації приватним виконавцем надіслані відповідні запити до реєстраційних органів України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до відомостей, наданих на запити приватного виконавця, боржнику на праві власності належить квартира загальною площею 68,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , яка передана в іпотеку громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_3

Також приватним виконавцем було встановлено, що джерела доходів у боржника відсутні, у власності боржника будь-яке рухоме майно відсутнє, відкритих рахунків у фінансових установах немає, зареєстрованих транспортних засобів теж, пакетами акцій емітентів боржник не володіє, право власності/користування земельними ділянками на території м. Києва та Київської області за боржником не зареєстровано.

Приватний виконавець здійснював вихід за адресою: АДРЕСА_2, проте боржника там не виявлено, про що останнім складено акти приватного виконавця від 03.11.2018 та 13.11.2018.

Проте судом першої інстанції не враховано, що боржник була власником транспортного засобу Hyundai Accent 2012 року випуску д.н.з НОМЕР_2, який було перереєстровано на нового власника під час розгляду даної справи, а саме 06.05.2018.

Крім цього, з наданих позивачем суду апеляційної інстанції копій інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що основним зобов`язанням боржника, виконання якого забезпечено іпотекою належної боржнику квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є зобов`язання з повернення позики за Договором від 16.05.2018, розмір якого складає 1 700 000, 00 грн., що свідчить про отримання боржником цієї суми грошових коштів за відповідним Договором позики.

За даними цих Довідок судом встановлено, що до 16.05.2018 відповідачеві на праві власності належала земельна ділянка площею 0,097 га за адресою: АДРЕСА_3 та об`єкт незавершеного будівництва (садовий будинок, що зводився на даній ділянці), які на підставі Договорів купівлі-продажу від 16.05.2018 перейшли у власність до ОСОБА_2 , отже очевидним є, що боржник отримала певну суму грошових коштів за цими правочинами, адже договори купівлі-продажу за своєю правовою природою є відплатними.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, які стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами,які зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Оскільки подання приватного виконавця дійсно розглядалось без виклику представників сторін, що об`єктивно позбавило позивача можливості подати суду першої інстанції докази на підтвердження обґрунтування подання приватного виконавця, суд апеляційної інстанції приймає долучені позивачем до апеляційної скарги копії інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно як належні та допустимі докази.

Встановлені судом апеляційної інстанції за цими доказами обставини, зокрема, щодо отримання боржником позики та відчуження належних йому земельної ділянки та будинку свідчать про наявність у боржника значних сум грошових коштів та, як наслідок, про можливість виконання ним своїх обов`язків у виконавчому провадженні.

Таким чином, отримання боржником коштів за вищезгаданими Договорами позики та купівлі-продажу, неподання боржником декларації про доходи і майно, нез`явлення на вимогу приватного виконавця та не надання відповідних документів, а також невчинення боржником дій з добровільного погашення присудженої до стягнення суми, за висновками суду апеляційної інстанції є свіченням факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Разом з цим, слід зазначити, що згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі Шмалько проти України зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005 по справі Чіжов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Агрокомплекс проти України (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа Юрій Миколайович Іванов проти України , заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Оскільки приватним виконавцем та позивачем належними засобами доказування доведено факт навмисного ухилення боржника від виконання остаточного рішення суду, апеляційний суд з огляду на приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання остаточних судових рішень вважає правомірним та обґрунтованим застосування до боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження та п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , що в свою чергу є підставою для задоволення подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є незаконними, не можуть бути достатніми підставами для відмови у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта, відтак апеляційні скарги позивача та приватного виконавця підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого суду - скасуванню.

З огляду на задоволення апеляційних скарг позивача та приватного виконавця з відповідача на їх користь підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційних скарг.

Разом з цим, слід зазначити, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які ідентифікуючі дані (реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків, розрахунковий рахунок та ін.) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, окрім його адреси, номеру мобільного телефону та e-mail, які б дозволяли в подальшому виконати постанову суду апеляційної інстанції, питання щодо стягнення судового збору на користь приватного виконавця судом апеляційної інстанції на даний час не вирішується.

Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн та Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича задовольнити, увалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 у справі №910/4906/18 - скасувати.

Подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України задовольнити.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянку України - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на боржника наказом Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 у справі № 910/4906/18 про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн (02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, 175, код ЄДРПОУ 40983974) 1 791 163, 15 грн., отримані ОСОБА_1 на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, 28 629, 45 грн. витрат по сплаті судового збору, а також наказом Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 у справі № 910/4906/18 про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн (02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, 175, код ЄДРПОУ 40983974) 25 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн (02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, 175, ідентифікаційний код 40983974) 1 921, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/4906/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 10.12.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Є.Ю. Пономаренко