Ухвала

від 19.03.2019 по справі 910/17182/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

м. Київ

19.03.2019Справа № 910/17182/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Театральна, 34, офіс 16)

До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)

Про визнання недійсним рішення

Суддя Бондаренко Г. П.

Секретар судового засідання Коваленко О. В.

Представники сторін:

від позивача: Бондар В.В., довіреність № б/н від 07.02.19;

від відповідача: Д`яков М.О., довіреність № 300-122/02-119.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 682-р від 04.12.2018 по справі №20-26.13/380-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хлортехвод" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви із належним нормативно-правовим обґрунтуванням необхідності та підстав залучення до участі у справі в якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпохлорсервіс"; подання до суду письмової заяви із дорученням оригіналу фіскального чеку про відправку на адресу відповідача позовної заяви з додатками; подання до суду письмової заяви, яка буде містити підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання заяви з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат по справі, які позивач поніс та з яких сум складаються вказані витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/17182/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання у справі № 910/17182/18 призначено на 19.02.2019.

У судовому засіданні 19.02.2019 оголошено перерву на 19.03.2019.

18.03.2019 від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення № 682-р від 04.12.2018 та виключення позивача зі зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів та накладення штрафу.

У судове засідання 19.03.2019 представники сторін з'явилися та надали усні пояснення щодо поданої заяви. Представник позивача підтримав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а представник відповідача заперечив проти її задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивачів про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на таке.

Дана заява обґрунтована тим, що 06 грудня 2018 року ТОВ Компанія Хлортехвод було внесено до Зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу (порядковий № 856). Після внесення ТОВ Компанія Хлортехвод до Зведених відомостей, суб'єкт господарювання не може приймати участі в публічних закупівля, що негативно впливає, як на репутацію підприємства, так і на його економічний стан. Ухваленням оскаржуваного рішення фактично припинена діяльність підприємства. До моменту набрання чинності ухваленого судом рішення у даній справі ТОВ Компанія Хлортехвод не може вважатися порушником Закону України Про захист економічної конкуренції . Позивач зазначає, що наразі вже декілька замовників відхилили тендерну пропозицію ТОВ Компанія Хлортехвод з огляду на перебування товариства у Зведених відомостях про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50. пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляд: спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу (порядковий № 856). Єдиним способом, який може поновити порушене право позивача (можливість прийняття участі в процедурах закупівлі) є вжиття заходів забезпечення.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Отже, чинне законодавство України передбачає можливість вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмету спору.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, основною підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є те, що невжиття таких заходів зможе утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у справі, або невжиття таких заходів до забезпечення позову унеможливить ефективний захист або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд зазначає, що предмет спору у даній справі є немайновий, а отже, навіть у разі задоволення позову, не передбачається виконання рішення суду у справі, а отже нема і підстав забезпечувати таке виконання рішення.

За відсутності законодавчого визначення понять "істотного" ускладнення виконання рішення суду, "унеможливлення виконання рішення суду" суди повинні у кожному конкретному випадку оцінювати подані учасником справи докази на підтвердження обставин щодо настання зазначених наслідків у випадку незабезпечення позову. Разом з тим, наявність пов'язаних з цим обставин підлягає обґрунтуванню та доведенню заявником (позивачем) на загальних підставах, визначених ГПК. Саме лише припущення про можливість настання таких наслідків, не обґрунтоване посиланням на конкретні обставини та докази у справі, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Щодо унеможливлення ефективного судового захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів до забезпечення позову, то суд має констатувати наступне.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, зупинення виконання оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України від 04.12.2018 по справі №20-26.13/380-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" не здатне забезпечити ефективне порушення прав позивача та захист його інтересів, оскільки воно прийнято щодо встановлення обставин - проведення торгів, що вже відбулися, а єдиним виконанням рішення буде стягнення штрафу, у разі відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним такого рішення органу Антимонопольного комітету України.

Щодо посилання позивача на те, що вказане рішення унеможливлює його участь в інших торгах, то суд зазначає, що прийняття рішення органами Антимонопольного комітету щодо встановлення факту порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не позбавляє можливості позивача приймати участь в інших торгах, а питання перемоги в торгах є результатом господарської діяльності самого позивача та прийняття оскаржуваного рішення не повинно впливати на процедуру визначення переможця торгів.

Суд звертає увагу заявника на те, що дослідження дій суб'єктом господарювання як антиконкурентних, внесення позивача до зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів та накладення штрафу (порядковий № 856), а також порушення законодавства про захист економічної конкуренції є прямими повноваженнями органів Антимонопольного комітету України, визначеними законом, а тому суд не може втручатися у діяльність органів державною влади, обмежуючи їх повноваження.

Водночас ні положення Законів України "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції", ані положення ГПК не забороняють заявнику, відповідачу, третій особі звертатися із заявами про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення органу АМК, як не містять і заборони вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконання таких рішень.

Разом з тим при виборі заходу забезпечення позову слід виходити, зокрема, з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову у відповідній категорії справ, суди повинні враховувати положення частини одинадцятої статті 137 ГПК, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За таких обставин, потреби у вжитті таких заходів до забезпечення позову як зупинення дії рішення № 682-р від 04.12.2018 та виключення позивача зі зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів та накладення штрафу (порядковий № 856) немає, як і підстав для вжиття таких заходів до забезпечення позову.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, про який клопоче позивач, немає, як через немайновий характер спору, так і через не доведеність позивачем утруднення відновлення його порушених прав у разі задоволення позову, а також неможливість втручання суду у діяльність органів державною влади, обмежуючи їх повноваження, що означає, що необхідності забезпечення позову немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 136, 137, 139, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.03.2019

Суддя Г.П. Бондаренко