Рішення

від 14.03.2019 по справі 904/4673/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2019Справа № 904/4673/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного підприємства "ВІТАНТРАНС"

до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача приватна фірма "Ранал"

про зобов'язання зняття заборони відчуження

за участю представників учасників справи:

від позивача Проценко М.М. (довіреність № 1 від 18.12.18),

від відповідача не з'явились,

третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ВІТАНТРАНС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача зняти заборону відчуження транспортного засобу марки Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2; транспортного засобу марки Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_2; напівпричіпу, 2004 року випуску, номер: НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_5, та вилучити запис 2 від 29.12.2017 року за №16652066 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що в березні 2018 року, звернувшись до місцевого територіального сервісного центру МВС України з метою перереєстрації зазначених транспортних засобів, виявив наявність приватного обтяження - заборони відчуження на вказане вище майно за № 16652066 від 29.12.2017 року, обтяжувачем за яким є АТ КБ Приватбанк , а боржником ПФ Ранал .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) позовні матеріали приватного підприємства "ВІТАНТРАНС" передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 матеріали позовної заяви № 904/4673/18 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.

29.11.2018 через відділ автоматизованого діловодства суду позивач подав заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 відкладено підготовче засідання на 17.01.2019 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача приватну фірму "Ранал" (далі - третя особа на стороні позивача).

17.01.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 17.01.2019 представник позивача надав суду документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів з ініціативи суду; відкладено підготовче засідання на 12.02.2019; зобов'язано відповідача надати суду засвідчену копію договору застави № 26/р від 30.07.2008, укладеного з приватною фірмою "Ранал" (код 25090205); засвідчену копію основного договору, в забезпечення якого укладався договір застави № 26/р від 30.07.2008; письмові пояснення щодо того, чи виконані боржником (приватна фірма "Ранал") зобов'язання за основним договором, та докази, якщо заборгованість погашена; витяг, сформований станом на момент укладання договору застави № 26/р від 30.07.2008; запропоновано третій особі на стороні позивача надати правовстановлюючі документи на спірне майно.

У підготовче засідання 12.02.2019 представники учасників процесу не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 відкладено підготовче засідання на 28.02.2019, повторно зобов'язано відповідача та третю особу виконати вимоги попередньої ухвали суду.

28.02.2019 через відділ діловодства суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшла заява на виконання ухвали суду від 12.02.2019, в якій відповідач просить суд розглядати справу без участі представника АТ КБ "Приватбанк" та надає суду копію договору застави автотранспорту № 26/р від 30.07.2008; копію договору про внесення змін до договору застави автотранспорту від 30.07.2008; копію кредитного договору № 26/р від 30.07.2008; витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, сформований станом на момент укладання договору застави № 26/р від 30.07.2008. Крім того, відповідач зазначає, що ПФ "Ранал" не мала права відчужувати майно, яке знаходиться в заставі.

У підготовчому засіданні 28.02.2019 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 14.03.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2019 викликано АТ КБ "Приватбанк" та ПФ "Ранал" у судове засідання по суті, призначене на 14.03.2019.

У судовому засіданні 14.03.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, ухвалами суду, направленими на адреси юридичних осіб, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 14.03.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Як зазначає позивач, у 2011 році останній придбав у приватної фірми "Ранал" у власність наступне рухоме майно:

- транспортний засіб марки Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2;

- транспортний засіб марки Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_2;

- напівпричіп, 2004 року випуску, номер: НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_5.

Позивач вказує, що зареєстрував право власності на зазначені транспортні засоби, на підтвердження чого долучив до матеріалів позову копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 23.03.2011, виданого Луцьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 30.03.2011, виданого Луцьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 30.03.2011, виданого Луцьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Волинській області.

У позовній заяві ПП "ВІТАНТРАНС" стверджує, що звернувшись в березні 2018 року до місцевого територіального сервісного центру МВС України з метою перереєстрації зазначених транспортних засобів, виявило наявність приватного обтяження - заборони відчуження на вказане вище рухоме майно за № 16652066 від 29.12.2017, обтяжувачем за яким є АТ КБ "Приватбанк", а боржником ПФ "Ранал".

Позивачем долучений до матеріалів справи витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 57114749 від 04.10.2018, з якого вбачається, що 29.12.2017 об 15:00:31 до Державного реєстру був внесений запис за № 16652066 про приватне обтяження:

- тип обтяження - застава рухомого майна;

- підстава обтяження - договір застави 26/р від 30.07.2008, ПАТ КБ "Приватбанк";

- об'єкт обтяження - інший транспортний засіб, Renault Magnum, 2003 року випуску, номер об'єкта: НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2; інший транспортний засіб, Renault Magnum, 2003 року випуску, номер об'єкта: НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_2; інший транспортний засіб, напівпричіп, 2004 року випуску, номер об'єкта: НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_5;

- відомості про обмеження відчуження - заборонено відчуження;

- обтяжувач - ПАТ КБ Приватбанк ;

- боржник - ПФ "Ранал";

- розмір основного зобов'язання - 140000 дол. США;

- строк виконання зобов'язання - 27.11. 2022;

- термін дії - 29.12.2022.

26.03.2018 та 03.08.2018 позивач направляв на адресу відповідача вимоги № 02-1194/18 та № 02-1249/18 про припинення обтяження та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

За твердження позивача, зазначені вимоги про припинення обтяження та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна залишись без відповіді відповідача.

Таким чином, стверджуючи, що зазначене обтяження внесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна неправомірно, оскільки не стосується особи позивача та порушує законні права останнього як єдиного власникам майна, позивач просить суд зняти заборону відчуження зазначеного рухомого майна та вилучити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Як встановлено судом, 29.07.2008 між закритим акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (змінено найменування на акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ) (далі - банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № 26/р, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит в межах суми 140 000 дол. США, на термін і на умовах, передбачених у договорі, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки, а також виконати інші зобов'язання згідно з цим договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 вказаного кредитного договору, виконання зобов'язань позичальника за даним договором забезпечуються, зокрема, договором застави автотранспорту.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 26/р від 29.07.2008, 30.07.2008 між приватною фірмою "Ранал" (заставодавець) та закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (змінено найменування на акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") (заставодержатель) був укладений договір застави автотранспорту, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 3994 (далі - договір застави).

23.05.2011 до вказаного договору застави був укладений договір про внесення змін до договору застави автотранспорту від 30.07.2008.

Відповідно до п. 1 договору застави, предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу автотранспорту, опис якого зазначений в п. 6 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 (позичальника) перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Умовами вищезазначеного договору застави передбачено, що:

- заставою забезпечуються виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору № 26/р, укладеного 29.07.2008, з повернення кредиту в сумі 140000 дол. США; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 18% річних; сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту; сплати винагороди згідно з п. 4.5 та 4.6 кредитного договору; сплати пені, у порядку та розмірі, визначених п. 6.1 кредитного договору; сплати штрафу, в розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 6.2 кредитного договору; сплати штрафу, в розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

- предметом застави є: транспортний засіб марки Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2; транспортний засіб марки Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_2; напівпричіп, 2002 року випуску, номер: НОМЕР_12, номер державної реєстрації НОМЕР_5 напівпричіп, 2004 року випуску, номер: НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_5.

Відповідно до п. 6 договору застави, вказаний вище автотранспорт належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 (відповідно), виданими 28.05.2008 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області.

У той же час, 23.05.2011 у п. 6 договору застави внесено зміни та зазначено, вказаний вище автотранспорт належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу відповідно: НОМЕР_9, виданим 28.05.2008 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області; НОМЕР_13 виданим 21.05.2011 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області, НОМЕР_14, виданим 21.05.2011 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області; НОМЕР_11, виданого 28.05.2008 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області.

За згодою сторін зазначений предмет застави передається в заставу за вартістю 754500,50 грн. (п. 9 договору застави).

Відповідно до п. 27 договору застави, термін дії договору - до повного виконання заставодавцем та заставодержателем зобов'язань за кредитним договором, та всім додатковим угодам до нього.

За приписами ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про заставу" закріплено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Статтею 17 Закону України "Про заставу" встановлено, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Заставодавець зобов'язаний не передавати предмет застави в оренду (майновий найом), у спільну діяльність або безоплатне користування, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом застави без письмової згоди заставодержателя (п. 17.7 договору застави).

Крім того, п. 17.6 договору застави на заставодавця покладений обов'язок у випадку пред'явлення до заставодавця іншими особами вимог про визнання за ними права власності або інших прав на предмет застави, про вилучення (витребування) або про обтяження предмету застави вимогами, заставодавець зобов'язується не пізніше наступного дня за днем отримання вимоги повідомити про це заставодержателя.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про заставу").

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про заставу" реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Учасники судового процесу не надали суду докази на підтвердження надання відповідачем, як обтяжувачем спірного майна, письмової згоди на відчуження вказаного майна, як того вимагають положення укладеного сторонами договору застави автотранспорту від 30.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 3994.

Отже, обтяження спірного транспортного засобу у вигляді застави такого майна зберігає свою силу і для його наступних власників, які набули такий транспортний засіб у особи, яка передала його в заставу.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом враховано, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, позивачем не доведено дійсного наявного права власності на спірні транспортні засоби, оскільки позивач зазначає, що набув їх у 2011 році, на підтвердження чого надав копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів від 30.03.2011 та від 23.03.2011. Під час розгляду справи та дослідження доказів, оригіналів спірних свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів для огляду не надано. Жодних інших правовстановлюючих документів на спірні транспортні засоби, наприклад договір купівлі-продажу, на підставі якого позивачем придбавались транспорті засоби, акти приймання-передачі транспортних засобів, позивачем суду не надано. При цьому, суд зазначає, що долучені позивачем копії платіжних доручень № 1 від 29.03.2011, № 2 від 30.03.2011, № 4 від 31.03.2011 прав власності позивача на спірні транспортні засоби не підтверджують.

У той же час, як встановлено судом, 23.05.2011, тобто вже після реєстрації за позивачем права власності на спірні транспортні засоби, до п. 6 договору застави внесено зміни та зазначено, що станом на 23.05.2011 спірні транспортні засоби належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу відповідно: НОМЕР_9, виданим 28.05.2008 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області; НОМЕР_13 виданим 21.05.2011 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області; НОМЕР_14, виданим 21.05.2011 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області; НОМЕР_11, виданого 28.05.2008 Луцьким ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області.

Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що права та інтереси саме позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявності у нього прав власності на транспортні засоби Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2; Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_2; напівпричіп, 2004 року випуску, номер: НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_5, за захистом яких він звернувся, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд також враховує, що за ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється, в тому числі, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Учасники судового процесу не надали суду докази на підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором № 26/р, укладеного 29.07.2008, що були забезпечені шляхом передання в заставу спірного рухомого майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для зобов'язання відповідача зняти заборону відчуження транспортного засобу марки Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_2; транспортного засобу марки Renault Magnum, 2003 року випуску, номер кузова (шасі): НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_2; напівпричіпу, 2004 року випуску, номер: НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_5, та вилучити запис 2 від 29.12.2017 року за №16652066 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.03.2019.

Суддя О.Г. Удалова