ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
18.03.2019Справа № 910/413/19 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" Фізичної особи-підприємця Ньорби Ольги Олександрівни про стягнення 4 436,74 грн. Суддя Підченко Ю.О. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Ньорба Ольги Олександрівни (надалі - відповідач) про стягнення грошової заборгованості в розмірі 4 436, 13 грн., що включає в себе 3 467,00 грн. основного боргу та 969,13 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на час звернення із позовом до суду відповідачем не погашено заборгованість за передану продукцію, не надіслано позивачеві будь-яких претензій або відповідей щодо виготовленої продукції, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/413/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Водночас, при розгляді даної справи судом, з урахуванням приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", прийнято до уваги приписи частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Разом із тим, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, оскільки ухвали відправлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 ГПК України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 названого Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
За змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як випливає зі змісту ст. 205 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За приписами, ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно положень ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 11.08.2017 ним було виставлено рахунок-фактуру № ЄП-11/08-001 на виготовлення та передачу відповідачеві продукції на суму 41 767,00 грн та 30.11.2017 за видатковою накладною № ЄП-30/11-004 позивачем було передано відповідачеві продукцію, а саме: виріб ресепшн; виріб стільниця; виріб щити для обшивки тумб на суму 41 767,00 грн., однак відповідачем не було сплачено грошові кошти за виготовлену та передану продукцію.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відтак, між Сторонами виникли правовідносини з приводу поставки товару, у яких позивач виступив у якості постачальника а відповідач - у якості покупця, при цьому факт поставки позивачем на користь відповідача товару підтверджується первинними документами - рахунком-фактурою № ЄП-11/08-00 від 11.08.2017 та видатковою накладною № ЄП-30/11-004 від 30.11.2017 на суму 41 767,00 грн.
Так, згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, в матеріалах справи містяться копії банківських виписок, що засвідчують факт оплати часткової оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару та відповідно до акту звірки підписаного Сторонами, станом на 30.11.2017 заборгованість відповідача на користь позивача складала 9 767,00 грн.
Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачеві товару відповідно до рахунку-фактури № ЄП-11/08-00 від 11.08.2017 та видаткової накладною № ЄП-30/11-004 від 30.11.2017 на суму 41 767,00 грн. на виконання договору, що укладеного Сторонами в усній формі, а відповідач, у свою чергу не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості товару в повному обсязі.
Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу №1 від 22.11.2018 щодо погашення у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги заборгованості в розмірі 4 467,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної № ЄП-30/11-004 від 30.11.2017.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем у повному обсязі суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, щодо отримання вартості поставленого відповідачеві товару, за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 467,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, а відтак позов у зазначеній частині вимог підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 969,13 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період за період з 30.11.2017 по 09.01.2018. з урахуванням періодичної сплати заборгованості відповідачем.
Водночас, під час обрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано, що у спірних правовідносинах Сторонами не встановлений термін оплати відповідачем товару, а відтак - у даному разі підлягають застосуванню зазначені вище приписи ст. 2 ст. 530 ЦК України. Тобто зобов'язання з оплати товару у відповідача виникло після перебігу 7-ми днів з моменту направлення позивачем вимоги 1 від 22.11.2018, а саме - починаючи з 29.11.2018 відносно сплати заборгованості в сумі 4 467,00 грн., а не починаючи від 30.11.2017 та відносно заборгованості в сумі 9 767, 00 грн., як на те вказує позивач у наданому ним розрахунку інфляційних втрат.
При цьому, з останніх двох рядків розрахунку вбачається, що позивачем розраховані інфляційні втрати від заборгованості в сумі 4 467,00 грн. за період з 03.07.2018 по 07.12.2018 та від заборгованості в сумі 3 467,00 грн. за період з 07.12.2018 по 09.01.2018.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, обґрунтованим є розрахунок інфляційних втрат, здійснений щодо заборгованості в сумі 4 467,00 грн. за період з 29.11.2018 по 07.12.2018 та від заборгованості в сумі 3 467,00 грн. за період з 07.12.2018 по 09.01.2018.
При цьому, суд приймає до уваги, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).
Таким чином, оскільки першим днем розрахунку є 29.11.2018, індекс інфляції за листопад 2018 року не має враховуватися та разом із тим має бути врахований індекс інфляції за грудень 2018 року, який відповідно до публікації у офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" № 6 від 11.01.2019 становить 100,80%, а відтак, інфляційні втрати відносно заборгованості в сумі 3 467,00 грн. складають 27,74 грн.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 969,13 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими частково - на суму 27,74 грн., у зв'язку із чим позов у даній частині вимог підлягає задоволенню частково - на суму 27,74 грн.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 205, 525, 526, 530, 641, 642 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ньорби Ольги Олександрівни (АДРЕСА_1, код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8, код: 37001371) заборгованість в сумі 3 494,74 грн., що включає в себе основний борг в сумі 3 467,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 27,74 грн. та окрім того - витрати по сплаті судового збору у в сумі 1 513, 14 грн. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.03.2019 року.
Суддя Ю.О. Підченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.03.2019 |
Оприлюднено | 25.03.2019 |
Номер документу | 80647811 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Підченко Ю.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні