Ухвала

від 09.08.2019 по справі 910/413/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги

м. Київ

09.08.2019Справа № 910/413/19

за скаргою на дії у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Байрамова Талята Рафатовича №910/413/19 Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" до проФізичної особи-підприємця Ньорби Ольги Олександрівни стягнення 4 436, 13 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін: від позивача (заявника): Ковальчук М.В. - представник за довіреністю; Федчун А.М. - представник за довіреністю; від відповідача: від ДВС:не з`явився; не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Ньорба Ольги Олександрівни (надалі - відповідач) про стягнення грошової заборгованості в розмірі 4 436, 13 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМАКС ПРОМОУШН" задоволено частково, а саме - вирішено стягнути з Фізичної особи-підприємця Ньорби Ольги Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8, код: 37001371) заборгованість в сумі 3 494,74 грн., що включає в себе основний борг в сумі 3 467,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 27,74 грн. та окрім того - витрати по сплаті судового збору у в сумі 1 513, 14 грн. В іншій частині позову відмовлено.

29.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" (надалі також - скаржник/заявник) надано скаргу на дії Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Байрамова Талята Рафатовича (надалі - державний виконавець), у якій він, зокрема, просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Байрамова Талята Рафатовича стосовно не відкриття виконавчого провадження в строк передбачений ч.5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження та зобов`язати державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Байрамова Талята Рафатовича відкрити виконавче провадження на виконання судового наказу "Про примусове виконання рішення" за справою № 910/413/19 виданого Господарським судом м. Києва від 23.04.2019

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 вказану скаргу призначено до розгляду на 09.08.2019.

Представники відповідача та державного виконавця в судове засідання 09.08.2019 не з`явилися, при цьому про розгляд скарги відповідач та державний виконавець були повідомлені належним чином, про причини неявки відповідач та державний виконавець не повідомили.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників скаржника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 Про незалежність судової влади передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/413/19, що набрало законної сили є обов`язковим до виконання та з урахуванням наведених вище приписів не може залишатися невиконаним.

На виконання зазначеного рішення суду від 18.03.2019 у справі № 910/413/19 видано наказ від 23.04.2019.

Як вбачається із повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 21.05.2019, скаржнику було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ поданий з порушенням вимог п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , а саме - не зазначено дати народження боржника.

Так, згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Зокрема, пунктами 1-4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

Поряд із тим, суд приймає до уваги приписи ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу України, за якими до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, з наведених вище приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що у виконавчому документі, який підлягає пред`явленню до примусового виконання та в якому боржником значиться фізична особа - підприємець, зазначення дати народження такою особою не вимагається.

При цьому, відповідно до обставин, що були встановлені судом під час розгляду справи № 910/413/19 судом було встановлено, що відповідач у справі - Ньорба Ольга Олександрівна є суб`єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем) у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, про що також відображено у наказі від 23.04.2019 по справі № 910/413/19, а відтак, посилання державного виконавця на відсутність дати народження боржника у виконавчому документі, як на підставу для повернення виконавчого документа стягувачеві є необґрунтованою.

За змістом роз`яснень п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, слід дійти висновку, що винесення державним виконавцем спірного повідомлення від 21.05.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, державним виконавцем вчинено дії, які суперечать приписи ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу України, п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України та ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак доводи скаржника є правомірними та скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 343 ГПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, керуючись ст. ст. 234, 339, 340, 341, 342, Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -

УХВАЛИВ:

1. Доводи скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромакс Промоушн" визнати обґрунтованими та задовольнити скаргу на дії Державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Байрамова Талята Рафатовича в повному обсязі.

2 . Визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Байрамова Талята Рафатовича стосовно повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки у виконавчому листі не зазначено дати народження боржника.

3. Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Байрамова Талята Рафатовича щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання.

4. Зобов`язати державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Байрамова Талята Рафатовича відкрити виконавче провадження на виконання судового наказу "Про примусове виконання рішення" за справою № 910/413/19 виданого Господарським судом м. Києва від 23.04.2019.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 14.08.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко