Рішення

від 25.03.2019 по справі 910/733/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2019Справа № 910/733/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул Б. Хмельницького, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд.13/2, нежиле приміщення 1/2) в особі Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Снайпера, 13)

про стягнення 23 161,03 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" в особі Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про стягнення 23 161,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, а саме у строки передбачені п. 6.1. договору, що стало наслідком нарахування останньому пені у розмірі 19 043,58 грн. та 3% річних у розмірі 4 117,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/733/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.02.2019 до господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" не є належним відповідачем у даній справі та не є боржником у матеріально-правових відносинах, з яких виник даний спір. Так, ТОВ "Брокенергія" зазначає, що згідно рішення Загальних зборів засновників Товариства (протокол №1 від 02.10.2015) воно було утворено шляхом виділу з ТОВ "Брок-Енергія" (ідентифікаційний код 19360787) відповідно до розподільчого балансу, у додатку №1.1. до якого не відображено договір №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 за яким новостворена юридична особа при виділі стає правонаступником щодо всіх прав, обов'язків та інших зобов'язань по вчиненому правочину.

25.03.2019 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем умов договору в частині строків оплати природного газу, у позивача виникло право на застосування штрафних санкцій у вигляді пені, а також на отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами (3% річних). Крім того, позивач вважає Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" належним відповідачем по справі, а посилання останнього на створення його шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (ідентифікаційний код 19360787) відповідно до розподільчого балансу не є підставою для уникнення відповідальності.

У поданій відповіді на відзив позивач просить суд продовжити строк на подання відповіді на відзив у зв'язку з складним документообігом у позивача та великою кількістю справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Приймаючи до уваги факт направлення на адресу позивачу відзиву на позовну заяву 13.02.2019 та строк перебігу поштової кореспонденції, позивачу був наданий розумний та достатній строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Згідно з ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що станом на момент заявлення позивачем клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив, останній вже сплинув, тобто, пройшло більше місяця з моменту направлення відзиву, у суду відсутні підстави для визнання обґрунтованості причин пропуску позивачем строку та його продовження.

За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити позивачу в продовженні встановленого судом процесуального строку для подання відповіді на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі- продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі директора Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (надалі - покупець) укладено договір №1954/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 14 800 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідний запір/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" Охтирська філія природний газ на загальну суму 10 421 474,20 грн., що підтверджується підписаними актами приймання передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014 та від 30.06.2014.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем умов договору, а саме в частині здійснення своєчасного розрахунку за поставлений газ (п. 6.1. договору), що стало наслідком прострочення останнім виконання зобов'язання за договором та підставою для нарахування пені у розмірі 19 043,58 грн та 3 % річних у розмірі 4 117,45 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі директора Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як встановлено судом, в період з січня по червень 2014 року позивачем на виконання умов договору №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 та згідно актів приймання передачі було передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" Охтирська філія природний газ на загальну суму 10 421 474,20 грн, а саме: згідно акту від 31.01.2014 на суму 3 430 708,85 грн; від 28.02.2014 на суму 2 625 330,92 грн; від 31.03.2014 на суму 2 485 884,08 грн; від 30.04.2014 на суму 969 940,46 грн; від 31.05.2014 на суму 533 046,01 грн та від 30.04.2014 на суму 376 563,88 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 ЦК України та відповідно до п.6.1. договору покупець зобов'язаний був здійснити продавцю оплату за фактично переданий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, починаючи з 15 числа кожного місяця, наступного за звітним відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання, про свідчить оригінал довідки по операціях за договором №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 за період з 01.01.2014 по 31.12.2017.

Так, з наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" Охтирська філія платежів за природний газ була здійснена у повному обсязі, а саме на суму 10 421 474,20 грн., проте з прострочення строків розрахунків, що передбачені умовами п. 6.1. договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Позивач звертаючись з позовом до суду просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 19 043,58 грн за прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання, що передбачено п. 7.2. договору, а також 3 % річних у розмірі 4 117,45 грн.

Відповідач в своє чергу у відзиві на позовну заяву заперечував щодо заявлених позовних вимог з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" є неналежним відповідачем у справі.

Так, відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія"було утворено відповідно до рішення Загальних зборів Товариства (протокол №1 від 02 жовтня 2015 року) шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" відповідно до розподільчого балансу останнього.

Статтею 109 ЦК України унормовано, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (ч. 3 ст. 109 ЦК України).

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (ч. 4 ст. 109 ЦК України).

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (ідентифікаційний код 40050036), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (ідентифікаційний код 19360787).

Так, згідно ч. 1 ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства" виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство.

Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, за змістом ч. 5 зазначеної статті, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

З наявного у матеріалах справи Статуту ТОВ "Брокенергія" вбачається, що Товариство є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в частині прав, обов'язків та правочинів відповідно до розподільчого балансу від 01.10.2015 затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ "Брок-Енергія", в тому числі прав та обов'язків за договором оренди №098/97 від 08.10.1997 року, а також щодо здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії, з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії і надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (п. 1.4. Статуту).

Судом встановлено, що згідно з розподільчим балансом від 01.10.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" були передані активи та пасиви в частині діяльності Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія", а саме необоротні активи, запаси, а також дебіторська та кредиторська заборгованість згідно переліку вказаного а Акті приймання-передачі від 01.101.2015.

Додатком №1.1. до розподільчого балансу ТОВ "Брок-Енергія" від 01.102.2015 складено перелік договорів укладених Охтирською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" від імені ТОВ "Брок-Енергія" по яким новостворена юридична особа при виділі стає правонаступником щодо всіх прав, обов'язків та інших зобов'язань.

Як встановлено судом, у вказаному переліку відсутній договір №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014, який був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі директора Охтирської філії ТОВ "Брок-Енергія", та по якому новостворена юридична особа при виділі стає правонаступником щодо всіх прав, обов'язків та інших зобов'язань по вчиненому правочину.

Тобто, зі змісту розподільчого балансу не вбачається, що зобов'язаною особою за договором №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" внаслідок його виділу із Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія".

При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" ((ідентифікаційний код 19360787) з яким в особі Охтирської філії укладався договір купівлі-продажу природного газу №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014, не перебуває в стані припинення.

Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Субсидіарна відповідальність має місце у зобов'язаннях з множинністю осіб на стороні боржника. Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред'явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності. Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується.

Тобто, пред'явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках:

1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову;

2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу. Розумність строку для надання відповіді на пред'явлену вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред'являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку.

Отже, субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором.

Таким чином, кредитор, у випадку відмови у задоволені вимоги основного боржника про сплату заборгованості за певним зобов'язанням, наділений правом пред'явити вимогу як до основного боржника (у даному випадку ТОВ "Брок-Енергія") так і до субсидіарного (додаткового) боржника (ТОВ "Брокенергія").

Поряд з цим, жодних доказів звернення позивача до ТОВ "Брок-Енергія" з вимогою сплатити існуючу заборгованість за договором №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014, яка утворилась внаслідок неналежного його виконання, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія".

Таким чином, недоведеність суду належними та допустимим доказами наявності у позивача права на задоволення свої вимоги за рахунок особи, яка несе субсидіарну відповідальність - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія", є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.03.2019

Суддя Пукшин Л.Г.