Постанова

від 05.07.2019 по справі 910/733/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2019 р. Справа№ 910/733/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.03.2019

у справі №910/733/19 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" в особі

Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю

"Брокенергія"

про стягнення 23 161,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" в особі Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (надалі - відповідач) про стягнення 23 161, 03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, а саме у строки передбачені п. 6.1. договору, що стало наслідком нарахування останньому пені у розмірі 19 043,58 грн. та 3% річних у розмірі 4 117, 45 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/733/19 у позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач не довів суду належними та допустимим доказами наявності права на задоволення своєї позовної вимоги за рахунок особи, яка несе субсидіарну відповідальність - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 повністю та ухвалити нове, яким вимоги позивача про стягнення 23 161, 03 грн. задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення Господарським судом міста Києва порушено норми процесуального права, якими визначено, що судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, має бути законним і обґрунтованим, містити мотивовану оцінку кожного аргументу. Крім того, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставами для його скасування.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначає, що місцевим господарським судом, при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Судом не досліджено того факту, що відповідно до розподільчого балансу від 01.10.2015 новостворена юридична особа є правонаступником в частині прав, обов`язків та правочинів відповідно до вказаного розподільчого балансу, в тому числі прав та обов`язків за договором оренди №098/97 від 08.10.1997. Також, згідно з розподільчим балансом від 01.10.2015 відповідачу були передані активи та пасиви в частині діяльності Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Брок-Енергія , отже, на думку скаржника, Товариство з обмеженою відповідальністю Брокенергія є належним відповідачем по справі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, поданому до суду 13.06.2019, повністю погоджується з висновками місцевого господарського суду при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема, зазначивши, що не є належним відповідачем у даній справі та не є боржником у матеріально-правових відносинах, з яких виник даний спір, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі №910/733/19 Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 та відкрито апеляційне провадження у справі.

Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/733/19 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі- продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі директора Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (надалі - покупець) укладено договір №1954/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 14 800 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідний запір/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" Охтирська філія природний газ на загальну суму 10 421 474,20 грн., що підтверджується підписаними актами приймання передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014 та від 30.06.2014.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем умов договору, а саме в частині здійснення своєчасного розрахунку за поставлений газ (п. 6.1. договору), що стало наслідком прострочення останнім виконання зобов`язання за договором та підставою для нарахування пені у розмірі 19 043, 58 грн та 3 % річних у розмірі 4 117,45 грн.

Оцінивши подані докази, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, в період з січня по червень 2014 року позивачем на виконання умов договору №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 та згідно актів приймання передачі було передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" Охтирська філія природний газ на загальну суму 10 421 474, 20 грн, а саме: згідно акту від 31.01.2014 на суму 3 430 708, 85 грн; від 28.02.2014 на суму 2 625 330, 92 грн; від 31.03.2014 на суму 2 485 884, 08 грн; від 30.04.2014 на суму 969 940, 46 грн; від 31.05.2014 на суму 533 046, 01 грн та від 30.04.2014 на суму 376 563, 88 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 ЦК України та відповідно до п.6.1. договору покупець зобов`язаний був здійснити продавцю оплату за фактично переданий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, починаючи з 15 числа кожного місяця, наступного за звітним відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання, про що свідчить оригінал довідки по операціях за договором №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 за період з 01.01.2014 по 31.12.2017.

З наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" Охтирська філія платежів за природний газ була здійснена у повному обсязі, а саме на суму 10 421 474,20 грн., проте з простроченням строків розрахунків, що передбачені умовами п. 6.1. договору.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 19 043,58 грн за прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання, що передбачено п. 7.2. договору, а також 3 % річних у розмірі 4 117,45 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" було утворено відповідно до рішення Загальних зборів Товариства (протокол №1 від 02 жовтня 2015 року) шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" відповідно до розподільчого балансу останнього.

Статтею 109 Цивільного кодексу України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (ідентифікаційний код 40050036), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (ідентифікаційний код 19360787).

Так, згідно ч. 1 ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства" виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство.

Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, за змістом ч. 5 зазначеної статті, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

З наявного у матеріалах справи Статуту ТОВ "Брокенергія" вбачається, що Товариство є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в частині прав, обов`язків та правочинів відповідно до розподільчого балансу від 01.10.2015 затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ "Брок-Енергія", в тому числі прав та обов`язків за договором оренди №098/97 від 08.10.1997 року, а також щодо здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії, з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії і надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з розподільчим балансом від 01.10.2015, Товариству з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" були передані активи та пасиви в частині діяльності Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія", а саме необоротні активи, запаси, а також дебіторська та кредиторська заборгованість згідно переліку вказаного а Акті приймання-передачі від 01.101.2015.

Додатком №1.1. до розподільчого балансу ТОВ "Брок-Енергія" від 01.102.2015 складено перелік договорів укладених Охтирською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" від імені ТОВ "Брок-Енергія" по яким новостворена юридична особа при виділі стає правонаступником щодо всіх прав, обов`язків та інших зобов`язань.

Як встановлено судом, у вказаному переліку відсутній договір №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014, який був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі директора Охтирської філії ТОВ "Брок-Енергія", та по якому новостворена юридична особа при виділі стає правонаступником щодо всіх прав, обов`язків та інших зобов`язань по вчиненому правочину.

Тобто, зі змісту розподільчого балансу не вбачається, що зобов`язаною особою за договором №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014 стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" внаслідок його виділу із Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія".

При цьому, судом першої інстанції було вірно наголошено на тому, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (ідентифікаційний код 19360787) з яким в особі Охтирської філії укладався договір купівлі-продажу природного газу №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014, не перебуває в стані припинення.

Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Субсидіарна відповідальність має місце у зобов`язаннях з множинністю осіб на стороні боржника. Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред`явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності. Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується.

Тобто, пред`явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках:

1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову;

2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу. Розумність строку для надання відповіді на пред`явлену вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред`являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку.

Отже, субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором.

Таким чином, кредитор, у випадку відмови у задоволенні вимоги основного боржника про сплату заборгованості за певним зобов`язанням, наділений правом пред`явити вимогу як до основного боржника (у даному випадку ТОВ "Брок-Енергія") так і до субсидіарного (додаткового) боржника (ТОВ "Брокенергія").

Матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача до ТОВ "Брок-Енергія" з вимогою сплатити існуючу заборгованість за договором №1954/14-ТЕ-29 від 20.01.2014, яка утворилась внаслідок неналежного його виконання.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У даному спорі такий обов`язок стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність належними та допустимим доказами наявності у позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок особи, яка несе субсидіарну відповідальність - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія", що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

За таких обставин, аргументи апелянта суд визнає такими, що суперечать нормам матеріального права та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/733/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/733/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Матеріали справи №910/733/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай