Рішення

від 12.03.2019 по справі 915/1862/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Справа № 915/1862/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: акціонерного товариства «Миколаївобленерго» , 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40 (код ЄДРПОУ 23399393),

до відповідача: обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» , 54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а (код ЄДРПОУ 31319242),

про: стягнення заборгованості за договором № 46/69 від 01.12.2015 року в сумі 86769,46 грн., з яких:

- 45330,18 грн. - пеня,

- 8216,11 грн. - 3% річних,

- 33223,17 грн. - інфляційні втрати,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/54-14 від 02.01.2019 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №10 від 03.01.2019 року;

СУТЬ СПОРУ.

27.12.2018 року акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом № 01/22-9210 від 20.12.2018 року до обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» про стягнення грошових коштів у сумі 772523,42 грн., з яких:

- 571249,86 грн. - пеня,

- 57376,88 грн. - 3% річних,

- 143896,68 грн. - інфляційні втрати.

Як на підставу свого позову позивач послався в тому числі на неналежне виконання відповідачем умов договорів № 46/69 від 01.12.2015 року, № 46/69 від 25.11.2016 року, № 46/69 від 13.11.2017 року про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 38/326 від 30.09.2009 року, № 40/2161 від 17.03.2008 року, № 42/25 від 27.10.2014 року, № 44/4062 від 26.09.2009 року в частині об'єднання платежів та договірні величини споживання електричної енергії щодо своєчасної оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.02.2019 року. Роз'єднано позовні вимоги:

1) позовні вимоги по стягненню пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії протягом 2016 року , постановлено розглядати у справі № 915/1862/18;

2) позовні вимоги по стягненню пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії протягом 2017 року , виділено у самостійне провадження;

3) позовні вимоги по стягненню пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії протягом 2018 року , виділено у самостійне провадження.

Зобов'язано позивача надати розрахунок позовних вимог за договором № 46/69 від 01.12.2015 року.

25.01.2019 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 02.01.2019 року надано розрахунок позовних вимог за договором № 46/69 від 01.12.2015 року (том 2 а.с. 143-151), згідно якого заборгованість становить 86769,46 грн., з яких:

- 45330,18 грн. - пеня,

- 8216,11 грн. - 3% річних,

- 33223,17 грн. - інфляційні втрати.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.02.2019 року.

07.02.2019 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.02.2019 року.

27.02.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.03.2019 року.

07.03.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2019 року.

12.03.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

06.02.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив (том 2 а.с. 154-157).

18.02.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (том 2 а.с. 187-189).

26.02.2019 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 2 а.с. 191-194).

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Як на підставу свого позову позивач послався в тому числі на неналежне виконання відповідачем умов договору № 46/69 від 01.12.2015 року про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 38/326 від 30.09.2009 року, № 40/2161 від 17.03.2008 року, № 42/25 від 27.10.2014 року, № 44/4062 від 26.09.2009 року в частині об'єднання платежів та договірні величини споживання електричної енергії щодо своєчасної оплати рахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що позивачем у період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат включено день фактичної оплати заборгованості. Крім того, позивачем не враховані всі здійснені відповідачем оплати. Із посиланням на приписи ст. 551 Цивільного кодексу, ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просить врахувати збитковість підприємства та зменшити розмір пені. Отже, відповідач позов визнає частково, просить відмовити у стягненні 3% річних у сумі 141,15 грн., інфляційних втрат у сумі 1817,34 грн., а також зменшити розмір нарахованої пені до 1000 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

17.03.2008 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання електричної енергії № 40/2161 , відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 20,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 зазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

26.09.2009 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання електричної енергії № 44/4062 , відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 29831 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 зазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

30.09.2009 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання електричної енергії № 38/326 , відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 184,9 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 зазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

27.10.2014 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання електричної енергії № 42/25 , відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 676,6 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 зазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

01.12.2015 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір № 46/69 про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 38/326 від 30.09.2009 року, № 40/2161 від 17.03.2008 року, № 42/25 від 27.10.2014 року, № 44/4062 від 26.09.2009 року в частині об'єднання платежів та договірні величини споживання електричної енергії.

Зазначений договір № 46/69 від 01.12.2015 року діяв протягом 2016 року (том 1 а.с. 16-17).

Відповідно до п. 1 Договору № 46/69 від 01.12.2015 року остаточний розрахунок здійснюється платником протягом 10-ти операційних днів з дня виписки рахунків постачальником, які платник зобов'язаний отримати 31 числа (або в інший останній день) кожного місяця.

Факт переходу платнику права власності на спожиту у календарному місяці електричну енергію підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції.

Відповідно до п. 2 Договору № 46/69 від 01.12.2015 року за внесення платежів з порушенням термінів, передбачених пунктом 1 цього договору, платник сплачує постачальнику пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від сум заборгованості за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати , 3% річних та індекс інфляції.

01.02.2016 року сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 46/69 від 01.12.2015 року (том 1 а.с. 18), якою сторони погодили, що платник до 29 числа місяця до початку розрахункового періоду здійснює оплату на наступний розрахунковий період (попередню оплату) у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Платник протягом розрахункового періоду до 25 числа місяця здійснює плановий платіж за перетікання реактивної електроенергії, який дорівнюється вартості фактичного перетікання реактивної електроенергії попереднього розрахункового періоду на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку. За внесення платежів за фактично спожиту електроенергію з порушенням термінів платник сплачує постачальнику пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від сум заборгованості, 3% річних та індекс інфляції за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

Дана додаткова угоди набуває чинності з 01.02.2016 року та діє до 31.12.2016 року.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати рахунків за перетікання реактивної електроенергії за період з березня по грудень 2016 року, позивачем нараховано відповідачу:

- 45330,18 грн. - пеню,

- 8216,11 грн. - 3% річних,

- 33223,17 грн. - інфляційні втрати.

ВИСНОВКИ СУДУ.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, умовами договору №46/69 від 01.12.2015 року за внесення платежів з порушенням термінів передбачено нарахування пені у межах подвійної облікової ставки НБУ від сум заборгованості, 3% річних та індекс інфляції за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 12.04.2016 року по 14.07.2017 року в сумі 45330,18 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов'язанню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем вірно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (том 2 а.с. 144-146). Отже, вимога про стягнення пені є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 12.04.2016 року по 13.11.2017 року, по кожному окремому зобов'язанню в сумі 8216,11 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних (том 2 а.с. 147-148), судом встановлено, що під час нарахування 3% річних у зв'язку із порушенням строків оплати рахунків за листопад та грудень 2016 року позивачем не враховані здійснені відповідачем проплати.

Судом за допомогою програми «Законодавство» здійснено перерахунок 3% річних з урахуванням всіх здійснених відповідачем проплат та встановлено, що розмір 3% річних становить 8179,11 грн.

Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з травня 2016 року по жовтень 2017 року включно, по кожному окремому зобов'язанню, розмір яких склав 33223,17 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (том 2 а.с. 149-151), судом встановлено, що під час нарахування інфляційних втрат у зв'язку із порушенням строків оплати рахунку за грудень 2016 року позивачем не враховані здійснені відповідачем проплати.

Судом за допомогою програми «Законодавство» здійснено перерахунок інфляційних втрат з урахуванням всіх здійснених відповідачем проплат та встановлено, що їх розмір становить 33127,82 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 46/69 від 01.12.2015 року.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги збитковість підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2018 року (том 2 а.с. 163), а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 30000,00 грн.

Заперечення відповідача щодо включення у період розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних днів фактичної оплати заборгованості відхиляються судом, оскільки такий порядок визначення періоду прострочення заборгованості передбачено умовами договору №46/69 від 01.12.2015 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення неустойки).

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, код ЄДРПОУ 31319242) на користь акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) грошові кошти в сумі 71306,93 грн. , в тому числі:

- 30000,00 грн. - пеня,

- 8179,11 грн. - 3% річних,

- 33127,82 грн. - інфляційні втрати,

та судовий збір у сумі 1299,56 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 37,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 95,35 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 22.03.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв