Рішення

від 19.03.2019 по справі 915/33/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року Справа № 915/33/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОМАСТЕР» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бєлякова, 236)

до відповідача Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120);

про стягнення грошових коштів у сумі 55960,32 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

14.01.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОМАСТЕР» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» про стягнення грошових коштів за договором поставки № 255 від 06.07.2018 у загальній сумі 55960,32 грн, із яких: 52400,00 грн — основний борг, 3026,27 грн — пеня, 534,05 грн — 3% річних, а також грошових коштів на відшкодування судових витрат у справі у сумі 1921,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки № 255 від 06.07.2018 з додатком та додатковою угодою до нього; рахунку № 129 від 09.07.2018; накладної № 119 від 10.07.2018; довіреності на отримання цінностей № 246 від 09.07.2018; претензії № 77 від 31.08.2018; листа № 3129 від 03.10.2018; застосування норм статей 11, 202, 509, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» грошових зобов'язань за укладеним договором поставки № 255 від 06.07.2018, а саме зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 18.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/33/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 21.02.2019 о 09 год. 30 хв.; викладено вимоги до позивача; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

04.02.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 31.01.2019 (вх. № 1733/19) на виконання вимог ухвали суду від 18.01.2019, у якій заявник повідомив суд про те, що заходи забезпечення доказів та позову до подання позовної заяви не здійснювалися.

18.02.2019 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 15.02.2019 (вх. № 2474/19) у якому заявник підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив проводити розгляд справи № 915/33/19, призначений на 21.02.2019 без участі представника позивача та долучити до матеріалів справи оригінали та нотаріально засвідчені копії документів, копії яких додавалися до позовної заяви.

18.02.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 409 від 14.02.2019, у якому державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» позов не визнає та вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено. Відповідач вважає, що товар поставлений за накладною № 119 від 10.07.2018 є непоставленим у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують належну якість такого товару. За твердженням відповідача, станом на сьогодні, у останнього строк для оплати за поставлений товар не настав, а також відсутні правові підстави для стягнення пені за порушення строків оплати та 3% річних за порушення грошового зобов'язання.

За результатами судового засідання, проведеного 21.02.2019, судом було оголошено перерву до 19.03.2019 о 09 год. 30 хв.

19.03.2019 в судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини нез'явлення суд не сповістили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про отримання позивачем копії ухвали суду від 21.02.2019 у справі № 915/33/19 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400135737212 та підпис представника відповідача на повідомленні про дату розгляду справи.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 19.03.2019 за результатами розгляду даної справи підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши представника відповідача у попередньому судовому засіданні, суд –

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2018 року між державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОМАСТЕР» укладений договір поставки № 255, відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах передбачених даним Договором, поставити відповідачу, як покупцю, Насос паливний високого тиску НПВТ-334.1111005 (далі – Товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в Специфікаціях, що є Додатками до цього Договору, покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та у строки, передбачені даним Договором.

За умовами наведеного договору:

- товар поставляється у наступні строки: 14 календарних днів з моменту здійснення передплати покупцем, якщо інший строк не визначний сторонами в Специфікації (п. 3.2 Договору);

- при передачі товару покупцю, постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів: Рахунок-фактуру; Видаткову накладну; Товарно-транспортну накладну; Сертифікат та/або паспорт якості на Товар, або інший документ, що підтверджує якість Товару; податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару (п. 3.3 Договору);

- у разі ненадання/надання не в повному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або ненадання належно оформлених супровідних документів, Товар вважається непоставленим (п. 3.4 Договору);

- оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунку) (п. 5.1 Договору);

- оплата по даному договору, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється наступним чином: передплата у розмірі 50 % від суми Специфікації здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати отримання рахунка постачальника на оплату; остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше п'яти банківських днів від дати поставки товару (п. 5.2 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України (п. 7.1 Договору);

- у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості (п. 7.2 Договору);

- сплата неустойки (штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від необхідності виконання зобов'язань за договором (п. 7.6 Договору);

- даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 9.3 Договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до Специфікації від 06.07.2018, яка є Додатком № 1 до Договору № 255 від 06.07.2018, в найменування товару увійшло: НПВТ-334.1111005 (2 шт.).

Загальна вартість товару, що поставляється за цією Специфікацією складає: 52400,00 грн (п. 1 Специфікації).

Умови оплати: протягом 15 днів з моменту отримання товару (п. 2 Специфікації).

Термін поставки: 5 робочих днів з дня підписання договору (п. 8 Специфікації).

В усьому іншому, що не передбачено цим Додатком, Сторони керуються положеннями вищевказаного Договору (п. 10 Специфікації).

Отже порядок оплати за товар визначений саме Специфікацією від 06.07.2018, яка є узгодженим Додатком № 1 до Договору № 255 від 06.07.2018.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за укладеними між ними договором поставки від 06.07.2018 №255, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку здійснено нарахування пені у порядку п. 7.2 договору та 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 52400,00 грн, що підтверджується такими доказами:

1. Копія видаткової накладної № 119 від 10.07.2018 на суму 52400,00 грн.

2. Копія довіреності на отримання товару № 246 від 09.07.2018.

Крім того, на виконання умов п. 5.1 Договору позивачем надано відповідачу рахунок № 129 від 09.07.2018 на суму 52400,00 грн.

За твердженнями позивача, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію № 77 від 31.08.2018. У вказаній претензії позивач просив відповідача протягом 15 календарних днів, з дати отримання Претензії, перерахувати грошові кошти (сума 52400,00 грн) в повному обсязі.

Листом № 3129 від 03.10.2018 відповідач, за результатами розгляду претензії, повідомив позивача, що скрутне становище підприємства не дозволило здійснити відповідний розрахунок. Крім того, наголосив, що у разі отримання найближчим часом додаткових джерел доходу заборгованість перед позивачем буде погашена в першочерговому порядку.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності оплати за товар, поставлений за договором № 255 від 06.07.2018, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, відхиляються судом, оскільки факт приймання Товару за договором поставки № 255 від 06.07.2018 підтверджується видатковою накладною № 119 від 10.07.2018, яка містить підпис уповноваженої особи відповідача, та була підписані ним без будь-яких зауважень і заперечень.

Доказів зауважень, існування будь-яких спірних питань (претензії, вимоги, листи тощо) щодо виконання позивачем умов п.3.3 Договору, відповідач суду не надав.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 52400,00 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 3026,27 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

На підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені позивачем допущено помилку в розрахунках.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за період заявлений позивачем (з 13.08.2018 по 13.01.2019) за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою пені за вказаний період є 3961,58 грн.

Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), то з вказаних причин з відповідача належить стягнути суму пені, яка була заявлена позивачем, в розмірі 3026,27 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних у розмірі 663,25 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не має характеру штрафних санкцій, а виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування 3% річних в розмірі 534,05 грн за період з 13.08.2018 по 13.01.2019, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою до стягнення з відповідача є 663,25 грн.

Водночас, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), то з вказаних причин з відповідача належить стягнути суму 3 % річних, яка була заявлена позивачем, в розмірі 534,05 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120; ідентифікаційний код 07856371) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОМАСТЕР» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бєлякова, 236; ідентифікаційний код 41248676) заборгованість в сумі 55960,32 грн, у тому числі: 52400 грн – основний борг; 3026,27 грн – пеня; 534,05 грн – 3% річних та 1921 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АГРОМАСТЕР» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бєлякова, 236; ідентифікаційний код 41248676);

Відповідач: Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120; ідентифікаційний код 07856371).

Повне рішення складено та підписано 25.03.2019.

Суддя                                                                                 О.Г. Смородінова