Рішення

від 22.03.2019 по справі 477/644/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/644/18

Провадження №2/477/52/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

за участі секретарів судових засідань - Єрьоміної Н.В., Оселедченко Д.В.,

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - Іванової Н.М.,

представника відповідача - Кириличенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до садово-виноградарського товариства Колос

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати дії садово-виноградарського товариства Колос (далі - СВТ Колос ) в особі голови правління ОСОБА_9, які полягають у неприведені установчих документів СВТ Колос у належний та відповідний до норм чинного законодавства стан, незаконними; визнати рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року №1 незаконними; визнати дії голови правління СВТ Колос ОСОБА_9 щодо відключення від мережі електропостачання садового будинку по АДРЕСА_1, належного йому, незаконними, та зобов'язати підключити електропостачання до вказаного садового будинку; стягнути з голови правління СВТ Колос ОСОБА_9 на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 06 квітня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

14 травня 2018 року ухвалою суду позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків, згідно положень частини 11 статті 187 ЦПК України.

17 травня 2018 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 14 травня 2018 року позивач подав до суду позовну заяву в новій редакції.

Згідно нової редакції позову позивач просить суд визнати дії СВТ Колос , які полягають у неприведені установчих документів СВТ Колос у належний та відповідний до норм чинного законодавства стан, незаконними; визнати рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року №1 незаконними; визнати дії СВТ Колос щодо відключення від мережі електропостачання садового будинку по АДРЕСА_1, який знаходиться в розпорядженні члена СВТ Колос ОСОБА_3, незаконними, та зобов'язати підключити електропостачання до вказаного садового будинку; стягнути з СВТ Колос на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18 травня 2018 року розгляд справи, у відповідності до частини 12 статті 187 ЦПК України, продовжено.

10 серпня 2018 року позивач надіслав заяву про збільшення позовних вимог (а.с.178-194), яку відкликав у підготовчому судовому засіданні 05 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду та повернуто позивачу заяву про збільшення позовних вимог від 10 серпня 2018 року з додатками на 3 аркушах.

Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання дій СВТ Колос , які полягають у неприведені установчих документів СВТ Колос у належний та відповідний до норм чинного законодавства стан, незаконними закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині та прийняття відмови судом.

В обґрунтування позову (нова редакція від 17 травня 2018 року) позивач зазначив, що він є членом СВТ Колос з 5 липня 1998 року та здійснює садівничу діяльність з 30 січня 2016 року на садовій ділянці по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які знаходяться в його розпорядженні, згідно членської книжки садівника.

13 серпня 2017 року за особистим розпорядженням голови правління СВТ Колос ОСОБА_9. в порушення пункту 3.7 Статуту СВТ Колос без будь-якого усного чи письмового попередження було відключено від мережі електропостачання його садову ділянку по АДРЕСА_1 Йому, як власнику ділянки не було вручено ані письмового попередження про порушення, ані акту про відключення, ані будь-який інший документ, який би свідчив про наявність порушення споживання електроенергії. В результаті відключення садового будинку від електроенергії у літній час, відбулося псування продуктів харчування на суму 486 грн.

Після відключення ділянки від електропостачання йому стало відомо, що причиною такого відключення є невиконання ним рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року №1 Про обов'язкове винесення електролічильників на фасад . Вважає, що оскаржуване рішення зборів є незаконним, оскільки в його прийняті брали участь тільки 69 членів СВТ Колос , а для кворуму, згідно пункту 4.5 Статуту необхідно 142, тобто 50 відсотків членів СВТ Колос . Виписку з оскаржуваного рішення позивач отримав лише 18 листопада 2017 року та про наявність такого рішення він не знав. Повний текст цього рішення побачив перший раз під час розгляду справи у суді. В загальних зборах СВТ Колос 04 лютого 2012 року участі не приймав та про прийняті на них рішення не знав. До протоколу загальних зборів від 04 лютого 2012 року №1 не має протоколу рахункової комісії, яка б вела облік членів СВТ Колос , які з'явились на загальні збори. А тому відсутні докази наявності кворуму для прийняття рішення.

Крім підстави незаконності оскаржуваного рішення зборів через відсутність кворуму для прийняття такого рішення вважав, що оскаржуване рішення є незаконним також з інших підстав.

Так, повноваження щодо прийняття рішення стосовно електрифікації СВТ Колос дійсно підлягають вирішенню на засіданні правління, а тому загальні збори взагалі не правомочні вирішувати ці питання.

Заходом впливу може бути відключення від водо- та енергопостачання, після письмового попередження про порушення Статуту (підпункт б пункту 3.7 Статуту).

Згідно Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року (далі - ПКЕЕ), СВТ Колос є споживачем електроенергії - юридичною особою, що закуповує електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок усього населеного пункту, зокрема для забезпечення електричною енергією членів СВТ Колос (споживачів населеного пункту). Розрахунки за спожиту електричну енергію (втрат електричної енергії, порядок та процедура розрахунків тощо) між членами СВТ Колос та безпосередньо СВТ Колос регулюються установчими документами, розрахунки за спожиту електричну енергію між енергопостачальником та СВТ Колос мають проводитись відповідно до умов договору про постачання електричної енергії. Із системного аналізу наведених норм слідує, що споживачі населеного пункту, яким є і позивач, можуть бути відключені від енергопостачання в разі самовільного підключення до електромережі, розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломб або в разі порушення термінів сплати ними за спожиту електроенергію. При цьому таке відключення може здійснити лише ПАТ Миколаївобленерго , як енергопостачальник, або СВТ Колос на вимогу енергопостачальника чи за його погодженням.

Хоча Статутом СВТ Колос і передбачені заходи впливу до його членів у разі порушення положень статуту у вигляді відключення від енергопостачання, але в усіх випадках відключення має відбуватися за вказаними правилами енергопостачальною організацією або населеним пунктом на її вимогу чи за її погодженням, відповідно до ПКЕЕ.

Вважав, що дії СВТ Колос з відключення належної йому земельної ділянки від енергопостачання є протиправними, а тому його права підлягають поновленню шляхом покладення на відповідача обов'язку з відновлення енергопостачання.

Підставою незаконності оскаржуваного рішення позивач зазначив й невідповідність рішення вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), ПКЕЕ та проектних рішень, а також порушення приписів статті 322 ЦК України.

У результаті протиправних дій відповідача позивачу спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 5000,00 грн, оскільки 29 листопада 2017 року був вимушений звернутися за лікарською допомогою, через психо-емоційне перевантаження.

31 травня 2018 року від відповідача СВТ Колос надійшов відзив на позовну заяву (в новій редакції), в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що Статут СВТ Колос відносить вирішення питань електрифікації до повноважень виконавчого органу товариства - правління, а не вищого органу товариства - загальних зборів. Позивач знав, що з питань встановлення лічильників правління неодноразово приймало відповідні рішення, оскільки був членом правління і безпосередньо приймав участь у його засіданнях, де приймалися рішення про винесення електролічильників на фасади будинків.

Оскаржуваним рішенням можна і знехтувати, оскільки з питань, що стосуються встановлення електролічильників, неодноразово приймалося рішення з 2008 по 2012 рік саме тим органом, до повноважень якого відноситься це питання, - правлінням, до складу якого, входить і сам позивач. Незалежно від того, прийнято було чи ні загальними зборами питання про винос лічильників на фасади будинків, такі рішення правління безумовно існували і до лютого 2012 року і ніким не були оскаржені у встановленому порядку. Виконавчий орган товариства не позбавлений права винести питання, що відноситься до його повноважень, на розгляд загальних зборів, адже саме цей орган, згідно з приписами пункту 4.2. Статуту, є вищим органом управління товариством.

При прийнятті рішення правлінням, а згодом і загальними зборами СВТ Колос про винесення лічильників назовні (оскаржуване рішення), ці керівні органи товариства не повинні були керуватися ПКЕЕ, оскільки відповідно до пункту 1, ПКЕЕ регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками. В свою чергу, побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником. Жодних доказів на користь того, що позивач має статус побутового споживача і уклав відповідний договір з електропостачальником, позивачем не додано. Отже ПКЕЕ до спірних правовідносин не застосовується.

Не вірним є і посилання позивача на приписи статті 322 ЦК України.

Відносно наявності чи відсутності кворуму при проведенні загальних зборів товариства 04 лютого 2012 року зазначено, що наведені позивачем у позові цифри не відповідають дійсності, і джерело, яким оперує позивач, вказуючи скільки є за списком і скільки було фактично присутніх на зборах, явно недостовірне.

Позивачем не надано ані доказів на підтвердження наявності у нього будь-якого речового права на будинок та (або) земельну ділянку, ані укладеного договору на постачання електроенергії, ані доказів, що відключення було проведено за розпорядженням ОСОБА_9., і що взагалі таке відключення мало місце. Позивач не наводить законних підстав, з якими в даному випадку було б пов'язане відшкодування моральної шкоди, не наводить жодного розрахунку в обґрунтування тієї суми, яка ним заявлена у позові як моральна шкода.

Крім цього, заявою від 07 травня 2018 року відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Вказана заява вмотивована тим, що позивач знав про існування оскаржуваного рішення у 2012 році, оскільки був членом правління СВТ Колос та приймав участь у засіданні правління в січні 2012 року, на якому було вирішено про призначення загальних зборів СВТ Колос .

04 вересня 2018 року від позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість мотивів відзиву відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини 6 статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного рішення судом відкладено до 22 березня 2019 року.

Позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Іванова Н.М. у судовому засіданні у вступному слові позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім обставин, які викладені в позовній заяві, та відповіді на відзив позивач зазначив, що рішення загальних зборів членів, а також рішення правління СВТ Колос на нього як на члена СВТ Колос розповсюджуються лише з 30 січня 2016 року. Вказав, що ним не порушено строків позовної давності, оскільки він дізнався про існування оскаржуваного рішення лише 18 листопада 2017 року. Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що ним сплачено адвокату 14050,00 грн, з яких у січні 2018 року він сплатив 10000,00 грн, а решту - у січні 2019 року.

Представник відповідача СВТ Колос адвокат Кириличенко О.А. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала через їх необґрунтованість та недоведеність, просила застосувати при розгляді справи строк позовної давності, підтвердила обставини, викладені у відзивах на позовну заяву.

У вступному слові та поясненнях по суті справи крім обставин, що викладені у відзиві, вказала на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, які, на думку позивача, спричинили моральні страждання. Крім цього, зазначила, що розрахунок правничої допомоги адвоката Іванової Н.М. має розбіжності та не відповідає фактично наданій допомозі, наголошувала на порушенні ведення операції розрахунково-касового обслуговування адвокатом Івановою Н.М. та відсутності додатку до договору про надання правової допомоги від 23 листопада 2017 року.

Заслухавши вступні слова позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_3, згідно членської книжки садовода прийнятий у члени СВТ Колос 30 січня 2016 року, садові ділянки АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 (а.с.18).

З пояснень позивача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що членом СВТ Колос до 30 січня 2016 року був його син.

04 лютого 2012 року відбулись загальні збори членів СВТ Колос , що об'єктивно підтверджується протоколом загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року №1 (а.с.110).

Згідно зазначеного протоколу загальних зборів, у зборах брало участь 83 члени СВТ Колос .

Відповідно до пункту 4.5 Статуту СВТ Колос , у редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення, рішення на загальних зборах (зборах уповноважених) членів товариства приймаються простою більшістю голосів відкритим голосуванням. Збори мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше 50 відсотків всіх членів товариства (а.с.75).

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, станом на 07 травня 2018 року до складу СВТ Колос входять 283 члена товариства (а.с.116-119).

Отже, для виникнення права вирішувати будь-які питання на загальних зборах членів СВТ Колос , на час прийняття оскаржуваного рішення, було необхідно наявність не менше 142 членів.

Рішення зборів членів товариства та правління, що суперечать Статуту та діючому законодавству, підлягають відміні рішенням місцевої ради на території якої знаходиться садове товариство (пункт 4.9 Статуту СВТ Колос , у редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення).

Положення Статуту СВТ Колос , у редакції чинній на день розгляду справи у суді, також передбачають підстави для скасування рішення зборів членів товариства та правління у разі їх невідповідності Статуту та законодавству (пункт 4.9).

Заперечення представника відповідача щодо значно меншої кількості членів СВТ Колос , ніж тієї кількості, що значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, судом не приймається, оскільки вказане не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Указана позиція представника відповідача також спростовується й змістом самого протоколу загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року №1, у якому вказуються відомості про членство 237 осіб за списком.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про наявність порушень матеріального права з боку відповідача щодо проведення загальних зборів членів СВТ Колос 04 лютого 2012 року через недотримання процедури, передбаченої Статутом СВТ Колос , у редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про незаконність оскаржуваного рішення через порушення ПКЕЕ, оскільки вказаний нормативно-правовий акт не може бути застосований до спірних правовідносин у частині визнання оскаржуваного рішення незаконним, оскільки між позивачем не укладалось жодних договорів з електропостачальником.

ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) (пункт 1.1.)

Споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Посилання позивача на незаконність оскаржуваного рішення через його невідповідність Правилам улаштування електроустановок (ПУЕ) є неприйнятним, оскільки ПУЕ, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 21 липня 2017 року №476, а оскаржуване рішення прийнято 04 лютого 2012 року, тобто на момент його прийняття ПУЕ не існували.

Крім цього, для перевірки законності та відповідності оскаржуваного рішення, з точки зору якісних технічних характеристик, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Позивачем не надано відповідного висновку експертів, а питання про проведення експертизи перед судом не порушувалось.

Разом з тим, з огляду на обґрунтованість позовної вимоги про визнання рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року №1 незаконним через порушення процедури прийняття, на думку суду наявні обґрунтовані підстави для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності до заявленої позовної вимоги.

Згідно приписів частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулася до суду з позовом.

Тобто, для застосування строку позовної давності необхідно встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

За нормами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16 дійшов наступного правового висновку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі №6-152цс14).

Позивач у судовому засіданні заперечував, що він був членом правління СВТ Колос та вказав, що він ніколи не приймав участі у засіданнях правління. Припустив, що можливо його технічно обрали до правління задля кількості членів.

З указаною позицією позивача суд не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно протоколу загальних зборів СВТ Колос від 01 березня 2008 року №2, позивач ОСОБА_3 обраний членом правління (а.с.91-93).

Як член правління позивач брав участь у засіданнях правління СВТ Колос та спільних засіданнях правління та ревізійної комісії СВТ Колос протягом 2008-2012 років.

Так, згідно протоколу засідання правління СВТ Колос від 03 серпня 2008 року №6, протоколів спільного засідання правління та ревізійної комісії СВТ Колос від 28 вересня 2008 року №8, від 25 січня 2009 року АДРЕСА_1, протоколу засідання правління СВТ Колос від 23 січня 2011 року №9, протоколу спільного засідання правління та ревізійної комісії СВТ Колос від 28 січня 2012 року №12 позивач брав участь у вказаних засіданнях як член правління, якому доручалось виконання певних завдань (а.с.94-96, 97-99, 100-101, 103-104).

Відповідно до протоколу спільного засідання правління та ревізійної комісії СВТ Колос від 28 січня 2012 року №12, на якому був присутній й позивач як член правління, правлінням вирішено провести загальні збори та затверджено порядок денний, одним з питань якого було винесення електролічильників на фасади дачних будинків.

За вказане питання члени правління проголосували одноголосно.

Загальні збори членів СВТ Колос проведені 04 лютого 2012 року, тобто через тиждень після засідання правління.

Будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовує участь позивача в засіданнях правління та спільних засіданнях правління та ревізійної комісії протягом 2008-2012 років, матеріали справи не містять. Не надав таких доказів і позивач.

Позиція позивача, що він не міг бути членом правління, оскільки не був членом СВТ Колос , не відповідає приписам пункту 4.11 Статуту СВТ Колос , у редакції чинній до 12 листопада 2016 року.

Так, згідно вказаного пункту Статуту, обраними в правління можуть бути члени садівничого товариства та члени їх родин.

Крім цього, позивач у позовній заяві зазначає, що він, як член правління з 2006 року, встав на захист сім'ї Усачевих, відстоюючи їх право на презумпцію невинуватості, вимагав законних дій з боку ОСОБА_9. Голові правління це не сподобалось, в результаті чого він почав проти нього війну .

У відповіді на відзив від 04 вересня 2018 року позивач зазначає, що він у письмовій заяві від 23 липня 2016 року доводив до відома голови СВТ Колос про втрату актуальності питання про винос лічильників на фасад.

Вказані обставини спростовують пояснення позивача, що про рішення щодо виносу лічильників на фасад (оскаржуване рішення) він дізнався лише 18 листопада 2017 року, оскільки міг дізнатися у 2012 році.

Судом не приймається посилання сторін на відсутність права оскаржувати рішення загальних зборів членів СВТ Колос не членами цього товариства.

У відповідності до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, яка, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , застосовується як джерело права, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на захист цивільних прав та інтересів та судовий захист особистого немайнового або майнового права та інтересу кожної особи регламентований й статтями 15, 16 ЦК України.

Судом також не приймається позиція позивача щодо того, що на нього не поширюються рішення правління та загальних зборів членів СВТ Колос , які ухвалені та прийняті до 30 січня 2016 року, оскільки він набув членства саме з цього дня.

Адже, за загальним правилом, акти цивільного законодавства, в тому числі локальні нормативні акти із невизначеним строком дії, не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Тобто, на позивача, як на члена СВТ Колос поширюються усі чинні рішення, які прийняті СВТ Колос (правлінням чи загальними зборами) незалежно від дати їх прийняття.

Ураховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку про пропуск позивачем процесуальних строків звернення до суду з вимогою про визнання незаконним рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року №1, що є наслідком відмови у її задоволенні з цих підстав.

Окремо суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4.14 Статуту СВТ Колос , у редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення, питання електрифікації відноситься до повноважень виконавчого органу товариства - правління.

Згідно протоколу засідання правління СВТ Колос від 03 серпня 2008 року №6 заслухано інформацію голови правління про необхідність виносу індивідуальних лічильників на фасади будівель з метою підсилення контролю за споживанням електроенергії, та прийнято рішення всім членам СВТ Колос до 01 січня 2009 року винести індивідуальні електролічильники на фасади будівель (а.с.94-96).

На спільному засіданні правління та ревізійної комісії СВТ Колос від 28 вересня 2008 року (протокол засідання №8) було розглянуто питання щодо стану електропостачання (винос електролічильників, відключення на зиму), та прийнято рішення до 15 жовтня цього року скласти списки власників дачних ділянок, які постійно будуть користуватися електроенергією у зимовий час, а до 1 листопада - винести електролічильники на зовнішні стіни будинків, призначено відповідальних членів правління по секторах, у тому числі в 3 секторі - ОСОБА_3 (а.с.97-99).

25 січня 2009 року відбулось спільне засідання правління та ревізійної комісії СВТ Колос , на якому розглядалося питання щодо стану енергопостачання. Зі змісту протоколу вбачається, що доповідачем повідомлено, що продовжуються крадіжки електроенергії, електролічильники винесли не всі члени та треба починати з себе, тобто з членів правління. Потрібно винести електролічильники ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3 (а.с.100-101).

Згідно протоколу засідання правління СВТ Колос від 23 січня 2011 року №9 прийнято рішення про завершення виносу електролічильників назовні (а.с.102).

Указані рішення правління СВТ Колос щодо електроенергії є чинними.

Будь-яких судових рішень щодо визнання цих рішень протиправними або рішень загальних зборів щодо розгляду скарг на ці рішення правління суду не надано.

Щодо вимоги про визнання дій СВТ Колос щодо відключення від мережі електропостачання садового будинку по АДРЕСА_1, який знаходиться в розпорядженні члена СВТ Колос ОСОБА_3, незаконними та зобов'язати підключити електропостачання до вказаного садового будинку суд встановив наступне.

Згідно частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Обов'язок доказування міститься й в приписах статті 81 ЦПК України.

Відповідно до положень, викладених в статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтовуючи підстави незаконності дій СВТ Колос щодо відключення від мережі електропостачання садового будинку по АДРЕСА_1, який знаходиться в розпорядженні члена СВТ Колос ОСОБА_3, позивач посилається на те, що 13 серпня 2017 року за особистим розпорядженням голови правління СВТ Колос ОСОБА_9. його садову ділянку по АДРЕСА_1 було відключено від мережі електропостачання без будь-якого усного чи письмового попередження, що є грубим порушенням пункту 3.7 Статуту СВТ Колос , а також без наявного акту про порушення користування.

Пунктом 3.7 Статуту СВТ Колос , у редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення, за невиконання статутних вимог до членів товариства можуть застосовуватися заходи впливу:

- письмове попередження про його порушення;

- відключення водо - та енергопостачання;

- згідно договору чи рішенням загальних зборів може стягуватись пеня за несвоєчасну оплату внесків, розмір якої затверджується на загальних зборах (зборах уповноважених);

- заходи адміністративного впливу органами місцевої влади (у тому числі штрафи) за клопотанням правління;

- відшкодування шкоди нанесеної товариству членом товариства чи членами його родини в установленому порядку;

- стягнення заборгованості через суд за заявою правління.

Указані заходи впливу є рівнозначними та не взаємовиключними.

Отже, письмове попередження, поряд з відключенням водо- та енергопостачання, стягненням пені, відшкодуванням шкоди, стягненням заборгованості через суд, є самостійним заходом впливу, який може бути застосований до члена товариства окремо від інших у разі порушення статутних вимог.

Згідно акту від 13 серпня 2017 року, складеного ОСОБА_3 у присутності сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, внаслідок відключення електроенергії на ділянці АДРЕСА_1 по вул. Круговій в СВТ Колос 13 серпня 2017 року відбулося псування продуктів харчування на загальну суму 486 грн (а.с.23).

На думку позивача, відключенню передували його відкриті дії щодо захисту інших членів СВТ Колос та перевірка приладу обліку електроенергії 22 липня 2017 року, який установлений у його дачному будинку.

З показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 вбачається, що ним був підписаний акт про псування продуктів харчування в дачному будинку, що належить ОСОБА_3, у серпні 2017 року. Свідок показав, що зі слів позивача йому відомо, що у серпні 2017 року голова правління СВТ Колос Желнов В.Г. доручив відключити від електропостачання садову ділянку позивача. Грубо порушуючи Статут СВТ Колос , позивачу відключено світло. Безпосередньо під час відключення він не був присутнім та не бачив, хто здійснив відключення, а був запрошений позивачем лише згодом та констатував факт псування продуктів у холодильнику через відсутність світла у садовому будинку по АДРЕСА_1

Згідно листів позивача від 26 серпня 2017 року та 19 листопада 2017 року, які адресовані голові правління СВТ Колос ОСОБА_9, позивач зазначає, що за особистим розпорядженням голови правління 12 серпня 2017 року проведено відключення від електроспоживання садових ділянок по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 (а.с.20, 21).

Аналізуючи зміст вказаних листів, позовної заяви, вступного слова позивача та показання свідка ОСОБА_8, суд встановив наявність розбіжностей у вказаних позивачем датах відключення його садового будинку по АДРЕСА_1.

Крім цього, належних та допустимих доказів навмисного відключення від мережі електропостачання садового будинку по АДРЕСА_1, який знаходиться в розпорядженні члена СВТ Колос ОСОБА_3, саме садовим товариством і за особистим розпорядженням голови правління ОСОБА_9 суду не надано.

Отже, суд бере до уваги факт відсутності електропостачання, що призвело до псування продуктів, але відкидає посилання про таке відключення саме садовим товариством і за особистим розпорядженням голови правління ОСОБА_9 та розцінює таку позицію як припущення.

Показання свідка суд ураховує лише в частині псування продуктів харчування через відсутність електроенергії в садовому будинку, а до решти показань ставиться критично, оскільки вони надані суду з чужих слів та не стосуються предмету доказування.

Відсутні також і докази того, що станом на день звернення до суду з указаним позовом у садовому будинку на ділянці АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не має електропостачання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи зазначене, позовна вимога про визнання дій СВТ Колос щодо відключення від мережі електропостачання садового будинку по АДРЕСА_1, який знаходиться в розпорядженні члена СВТ Колос ОСОБА_3, незаконними та зобов'язати підключити електропостачання до вказаного садового будинку задоволенню не підлягає через її недоведеність.

Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 4 та 5 зазначеної статі, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 3 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно пункту 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом не встановлено наявності спричиненої шкоди, протиправності діяння відповідача та наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та приписи Закону України Про судовий збір , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідачем у відзивах зазначені орієнтовні розрахунки судових витрат, разом з цим під час розгляду справи судом по суті представник відповідача зазначила про відсутність понесених по справі судових витрат.

Керуючись статтями 258-259, 264-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1, зареєстрований за місцем поживання в АДРЕСА_3;

відповідач - Садово-виноградарське товариство Колос , код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23040858, місцезнаходження с. Зайчевське Вітовського району Миколаївської області.

Повний текст рішення складено 22 березня 2019 року.

СУДДЯ С.М.ГЛУБОЧЕНКО