Постанова

від 07.06.2019 по справі 477/644/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.06.19

22-ц/812/931/19

Провадження № 22-ц/812/931/19 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Єдиний унікальний номер судової справи № 477/644/18

Категорія - 59

Постанова

іменем України

06 червня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 та його представника - Іванової Н ОСОБА_2 М ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Кириличенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_3 , на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Глубоченка С.М., того ж дня о 09 год. 16 хв., повний текст рішення складено 22 березня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничо-виноградарського товариства (далі - СВТ) Колос про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання рішення незаконним, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до СВТ Колос про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання рішення незаконним, відшкодування моральної шкоди, який неодноразово уточнював та обґрунтовував наступним.

З 05 липня 1998 року він є членом СВТ Колос та користується двома суміжними садовими ділянками № 10 та АДРЕСА_1 . Круговій, які знаходяться в його розпорядженні на підставі членської книжки садівника.

13 серпня 2017 року без будь-якого усного чи письмового попередження за особистим розпорядженням голови правління СВТ Колос ОСОБА_4 в порушення пункту 3.7 Статуту СВТ Колос вказані земельні ділянки, зокрема земельна ділянка № НОМЕР_1 , на якій знаходиться садовий будинок, були відключені від мережі електропостачання, в результаті чого у літній час відбулося псування продуктів харчування, у зв`язку з чим позивачу нанесені матеріальні збитки на суму 486 грн.

Вже після відключення ділянки від електропостачання йому стало відомо, що причиною такого відключення є невиконання ним рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року № 1 Про обов`язкове винесення електролічильників на фасад , про яке він не був обізнаний та дізнався лише 18 листопада 2017 року.

Посилаючись на те, що таке рішення загальних зборів є незаконним, оскільки його прийнято без кворуму в порушення вимог пункту 4.5 Статуту, просив його скасувати. Крім того, посилався на те, що хоча Статутом СВТ Колос і передбачені заходи впливу на його членів у разі порушення положень статуту у вигляді відключення від енергопостачання, але в усіх випадках відключення має відбуватися за вказаними правилами енергопостачальною організацією або населеним пунктом на її вимогу чи за її погодженням, відповідно до ПКЕЕ.

-2-

У зв`язку з цим, вважав дії СВТ Колос з відключення належної йому земельної ділянки від електропостачання є протиправними, а тому просив покласти на відповідача обов`язок відновити енергопостачання.

Посилаючись на викладене та те, що незаконними діями голови правління СВТ Колос йому заподіяна моральна шкода, позивач просив:

- визнати дії СВТ Колос , які полягають у неприведені установчих документів СВТ Колос у належний та відповідний до норм чинного законодавства стан, незаконними;

- визнати рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року № 1 незаконним;

- визнати дії СВТ Колос щодо відключення від мережі електропостачання садового будинку по АДРЕСА_2 Колос , який знаходиться в його розпорядженні як члена СВТ ОСОБА_5 , незаконними, та зобов`язати підключити електропостачання до вказаного садового будинку;

- стягнути з СВТ ОСОБА_5 на його користь у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Жовтневого районного суду від 26 лютого 2019 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними дій СВТ Колос , які полягають у неприведені установчих документів СВТ ОСОБА_5 у належний та відповідний до норм чинного законодавства стан, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині та прийняття відмови судом.

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову представник відповідача посилався, як на обізнаність позивача з оскаржуваним рішенням загальних зборів СВТ Колос , так і сплив позовної давності, а також недоведеність вимог про відключення будинку від електроенергії працівниками садового товариства, відсутність електропостачання та заподіяння моральної шкоди.

У відповіді на відзив позивач посилався на безпідставність та недоведеність тверджень відповідача та наполягав, що Статутом СВТ Колос взагалі не передбачено порядок відключення чи підключення до електромережі будинків членів товариства.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено наявність порушень матеріального права з боку відповідача щодо проведення загальних зборів членів СВТ Колос 04 лютого 2012 року через недотримання процедури, передбаченої Статутом СВТ Колос , у редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення.

Встановивши обґрунтованість зазначеної позовної вимоги на підставі заяви відповідача про застосування позовної давності, суд дійшов до висновку про пропуск позивачем процесуальних строків звернення до суду з вимогою про визнання оскаржуваного рішення незаконним, що є наслідком відмови у її задоволенні з цих підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо неправомірності відключення від мережі електропостачання садового будинку, зобов`язання підключення електропостачання та відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем недоведене те, що відключення будинку від електроенергії здійснено працівниками садового товариства, та має місце відсутність електропостачання та цим позивачу заподіяна моральна шкода.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

-3-

Скаргу обґрунтував невідповідністю висновків суду обставинам справи та положенням чинного цивільного та цивільно-процесуального законодавств, а саме, невірну оцінку наданих ним доказів, порушення судом принципу неупередженості та об`єктивності.

При цьому вважав, що суд вірно встановив факт допущення порушень статуту під час прийняття оскаржуваного рішення на загальних зборах товариства.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що згідно членської книжки садовода, ОСОБА_1 має садовий будинок АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 якого він є з 30 січня 2016 року (а.с.18 т.1). До цього часу членом СВТ Колос був його син ОСОБА_6

Постачання електричної енергії в СВТ Колос здійснюється на підставі укладеного договору між ВАТ Миколаївобленерго та товариством.

04 лютого 2012 року на загальних зборах СВТ Колос прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, про винос до 01 червня 2012 року електролічильників на фасад будинків, а в разі невиконання - відключення від електромережі (а.с.105 - 110). Згідно цього протоколу загальних зборів, у зборах брало участь 83 члени СВТ Колос .

Відповідно до пункту 4.5 Статуту СВТ Колос , у редакції 2007 року чинній на день прийняття оскаржуваного рішення, рішення на загальних зборах (зборах уповноважених) членів товариства приймаються простою більшістю голосів відкритим голосуванням. Збори мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше 50 відсотків всіх членів товариства (а.с.75 т.1). Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, станом на 07 травня 2018 року до складу СВТ Колос входять 283 члена товариства. Іншого відповідачем недоведене.

Для виникнення права вирішувати будь-які питання на загальних зборах членів СВТ Колос , на час прийняття оскаржуваного рішення, було необхідно наявність не менше 142 членів. Ці факти сторони визнали та не оспорювали.

Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність порушень матеріального права з боку відповідача щодо проведення загальних зборів членів СВТ Колос 04 лютого 2012 року через недотримання процедури, передбаченої Статутом СВТ Колос , у редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не заслуговують на увагу посилання позивача про незаконність оскаржуваного рішення через порушення ПКЕЕ. Так, на час виникнення спірних правовідносин, правовідносини між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулювалися Правилами користування електричною енергією для населення (далі - Правила), затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28. У пункті 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

-4-

Пунктом 1.4 Правил точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Пунктом 2 Правил визначено, що електропостачальник - учасник ринку електричної енергії України, який купує електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам.

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Частиною першою статті 1 Закону України Про електроенергетику визначено, що споживачі енергії - суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю; енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту.

Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення); Правила містять наступні визначення: населений пункт - юридична особа - споживач (власник електроустановок населеного пункту або уповноважена власником експлуатаційна організація, в господарському віданні якої є електроустановки населеного пункту), об`єднує населення на визначеній території та утримує ці електроустановки з метою забезпечення електричною енергією споживачів населеного пункту; населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Особливості постачання електричної енергії для населених пунктів визначені розділом 12 Правил. Згідно з пунктом 12.13 Правил відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку, встановлених на території населеного пункту, та пломб на засобах обліку покладається на населений пункт. Пломбування і передача на збереження населеному пункту розрахункових засобів обліку, що йому не належать, та пломб на усіх засобах обліку, установлених на території населеного пункту, здійснюється відповідно до цих Правил та оформляється двостороннім актом.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України, суд першої інстанції правильно виходив із того, що вирішення питання за оскаржуваним рішенням щодо перенесення засобів обліку, регулюються установчими документами садового товариства та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту. Тому доводи позивача на невірне застосування судом зазначених Правил не заслуговують на увагу.

До того ж, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що посилання позивача на незаконність оскаржуваного рішення через його невідповідність Правилам улаштування електроустановок (ПУЕ) є неприйнятним, оскільки ПУЕ, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 21 липня 2017 року №476, а оскаржуване рішення прийнято 04 лютого 2012 року, тобто на момент його прийняття ПУЕ не існували.

-5-

З огляду на обґрунтованість позовної вимоги про визнання рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року № 1 незаконним через порушення процедури прийняття, у суду першої інстанції були обґрунтовані підстави для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності до цієї позовної вимоги.

За нормами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14).

Судом установлено та таке вбачається з матеріалів справи, що згідно протоколу загальних зборів СВТ Колос від 01 березня 2008 року №2, позивач був обраний членом правління СВТ Колос та приймав участь, як у засіданнях правління, так і спільних засіданнях правління та ревізійної комісії протягом 2008- 2012 років, зокрема на яких приймались рішення щодо винесення індивідуальних електролічильників на фасади будівель. За змістом протоколу № 10 від 25 січня 2009 року позивачу вказували на необхідність винесення електролічильника на фасад будинку (а.с. 91-96, 97-99, 100-101, 103-104). Ці протоколи засідань позивач не оскаржував та вони є чинними.

Відповідно до протоколу спільного засідання правління та ревізійної комісії СВТ Колос від 28 січня 2012 року №12, на якому був присутній й позивач, як член правління, правлінням вирішено провести загальні збори та затверджено порядок денний, одним з питань якого було винесення електролічильників на фасади дачних будинків.

За вказане питання члени правління проголосували одноголосно.

Загальні збори членів СВТ Колос проведені 04 лютого 2012 року, тобто через тиждень після засідання правління.

Отже, суд першої інстанції вірно звернув увагу на вказані обставини, які спростовують пояснення позивача про те, що про рішення щодо виносу лічильників на фасад (оскаржуване рішення) він дізнався лише 18 листопада 2017 року, оскільки мав об`єктивну можливість дізнатися по таке рішення ще 04 лютого 2012 року.

Крім того, суд вірно констатував те, що позиція позивача про те, що він не міг бути членом правління, оскільки не був членом СВТ Колос , не відповідає приписам пункту 4.11 Статуту СВТ Колос , у редакції чинній до 12 листопада 2016 року.

Згідно абз. 2 вказаного пункту Статуту, обраними в правління можуть бути члени садівничого товариства та члени їх родин.

За змістом довідки СВТ Колос від 24 серпня 2008 року слідує, що з 2006 року членом товариства був син позивача ОСОБА_6 , внески за якого вносив позивач (а.с.208 т.1).

Іншого суду не надано, тому посилання позивача на недоведеність його членства з родиною ОСОБА_6 та його членстві в правлінні СВТ ОСОБА_5 , не є беззаперечними та переконливими.

-6-

Аналізуючи вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про пропуск позивачем процесуальних строків звернення до суду з вимогою про визнання незаконним рішення загальних зборів членів СВТ Колос від 04 лютого 2012 року № 1, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є наслідком відмови у її задоволенні з цих підстав.

Обґрунтовуючи підставність незаконності дій СВТ Колос щодо відключення від мережі електропостачання садового будинку по АДРЕСА_2 Колос , позивач зазначав, що 13 серпня 2017 року за особистим розпорядженням голови правління СВТ Колос ОСОБА_4 його садову ділянку по АДРЕСА_2 було відключено від мережі електропостачання без будь-якого усного чи письмового попередження, що є грубим порушенням пункту 3.7 Статуту СВТ Колос , а також без наявного акту про порушення користування.

Пунктом 4.14 Статуту СВТ Колос , у редакції 2007 року, затвердженого загальними зборами членів СВТ Колос , протокол №5 від 13 жовтня 2007 року зареєстрованого Жовтневою районною державною адміністрацією за реєстровим №15111050002000781 від 23 жовтня 2007 року та у редакції 2016 року, затвердженого загальними зборами СВТ Колос протокол № 3 12 листопада 2016 року передбачено, що питання електрифікації відноситься до повноважень виконавчого органу товариства - правління.

Відповідно до розділу 5 Статуту СВТ Колос до власності товариства відносяться електростанції. Майно товариства належить на праві загальної (колективної) власності, без визначення долі членів товариства.

Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено позивач ОСОБА_1 з 30 січня 2016 року є членом СВТ Колос і йому виділено в користування земельні ділянки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 . На земельній ділянці № 10 побудований садовий будинок, який приєднано до електропостачання.

В серпні 2017 року садовий будинок позивача відключено від електропостачання.

26 серпня 2017 року та 25 листопада 2017 року позивач звертався до СВТ Колос із письмовими заявами про повернення йому сплачених ним коштів із наданням документів на підставі яких проведено відключення електропостачання.

Свідок ОСОБА_7 , який підписав акт від 13 серпня 2017 року, складений ОСОБА_1 у його присутності та сусіда ОСОБА_8 про псування продуктів харчування позивача на загальну суму 486 грн., пояснив, що зі слів позивача йому відомо, що у серпні 2017 року голова правління СВТ Колос ОСОБА_4 доручив відключити від електропостачання садову ділянку позивача. Грубо порушуючи Статут СВТ Колос , позивачу відключено світло. При цьому свідок пояснив, що безпосередньо під час відключення він не був присутнім та не бачив, хто здійснив відключення, а був запрошений позивачем лише згодом з метою констатування факту псування продуктів в холодильнику через відсутність світла в садовому будинку.

Даючи оцінку показам свідка зі сторони позивача на підтвердження того, що відключення від енергопостачання садового будинку відбулося садовим товариством і за особистим розпорядженням голови товариства ОСОБА_4 , суд першої інстанції обґрунтовано не взяв їх до уваги та ставився критично, розцінивши таку позицію, як припущення, оскільки зазначений свідок безпосередньо не був очевидцем відключення будинку позивача від енергопостачання та переважна частина обставин по справі йому відома лише зі слів позивача.

-7-

Представник відповідача не визнала те, що відключення від електропостачання садового будинку позивача проведено, як працівниками товариства, так і за вказівкою голови правління.

З огляду на відсутність інших доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем недоведене відключення електропостачання до садового будинку працівниками СВТ Колос . А тому суд, належно оцінивши надані докази, обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача щодо неправомірності дій відповідача.

Разом з тим, відповідачем не спростоване твердження позивача про безпідставну відсутність електропостачання.

Як встановлено позивач, як член садівничого товариства є співвласником електромереж в товаристві і тому має право на користування ними.

Оскільки відключення від електропостачання не було ініційовано відповідачем із пред`явленням певних вимог, тому підстав вважати, що таке відключення відбулося внаслідок невиконання ним статутних вимог, неможна.

За такого, відключення від енергопостачання також не можна вважати заходом впливу на позивача, що передбачене положенням п. 3.7 Статуту СВТ Колос . Тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача до вчинення дій підлягають задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки та відмовив у задоволенні вимог щодо зобов`язання СВТ ОСОБА_5 підключити електропостачання до садового будинку ОСОБА_1 , то на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення таких вимог.

Разом з тим, наполягаючи на задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди з відповідача, ОСОБА_1 вказував на те, що неправомірність зазначених дій голови правління СВТ Колос щодо відключення садового будинку від електропостачання спричинило йому немайнову шкоду, оскільки він в результаті психо-емоційного перевантаження вимушений був звертатися за лікарською допомогою та проходив лікування на стаціонарному обстеженні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що внаслідок дій голови правління СВТ Колос позивачу завдана майнова шкода, пов`язана із протиправністю його дій через що у нього погіршився стан здоров`я, та між шкодою та його діями існує причинний зв`язок.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач належними та допустимими доказами не довів факт неправомірності дій відповідача, у зв`язку з тим заподіяння моральної шкоди, є вірним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення в зазначеній частині колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, відповідно до положень ст.ст. 139, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню (пропорційно задоволених вимог) понесені останнім судові витрати у сумі 5 274 грн. 50 коп. (704 грн. 80 коп. + 1 057 грн. 20 коп. судовий збір за вимогу немайнового характеру в обох судових інстанціях) + 3 512 грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу (14 050 грн. : 4), згідно поданого детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, сплата, яких підтверджена квитанцією до прибуткового касового ордеру № 4 від 17 січня 2019 року).

-8-

Керуючись ст. ст. 367, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання підключити електропостачання до садового будинку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Зобов`язати Садово-виноградарське товариство Колос підключити електропостачання до садового будинку ОСОБА_1 , розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2 -виноградарському товаристві Колос .

Стягнути з Садово-виноградарського товариства Колос на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5 274 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 07 червня 2019 року.