Рішення

від 14.03.2019 по справі 160/8450/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Справа № 160/8450/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. за участі секретаря судового засіданняЧерніженко К.Е. за участі: представника позивача представника відповідача Стрижак Є.Ю. Москалець Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Альфа-Сталь до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 року № 0028351417, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Альфа-Сталь (далі - ПП Альфа-Сталь або позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 року № 0028351417, яким Приватному підприємству Альфа-Сталь збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 210831,25 грн. (за податковими зобов'язаннями - 168665 грн., за штрафними санкціями - 42166,25 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 року № 0028351417 є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, складено на підставі необгрунтованих висновків акта перевірки № 57097/04-36-14-04/33563318 від 26.09.2018 року. Вказує, що висновки перевірки про завищення податкового кредиту на загальну суму 168665 грн. та заниження податку на додану вартість по операціям з придбання товару у контрагента ТОВ Профі Маркет , які грунтуються на нереальності правовідносин з контрагентом ТОВ Профі Маркет , є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин ТОВ Профі Маркет мало необхідний обсяг правосуб'єктності та було зареєстровано як платник податку на додану вартість. Також заперечує, що навіть саму можливість обізнаності щодо поведінки контрагента та будь-яку злагодженість дій, а чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку, а також, не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах. Щодо відсутності джерела законного ведення товарів в обіг та реального задекларованого виконання вказано, що правовідносини контрагентів з третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарській відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства жодним чином не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки позивача з питання не підтвердження господарських відносин із контрагентом-постачальником, і не довів правомірності прийнятого ним податкового-повідомлення рішення.

Ухвалою суду від 28.11.2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11 грудня 2018 року о 10:00.

10.12.2018 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити та зазначив, що в ході проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Профі Маркет за період з 01.11.2016 р. по 28.02.2017 р. не підтверджено реальність господарських операцій по придбання товарів (електроди, втулка, труба та інші) у підприємства ТОВ Профі Маркет . Вказує, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової інформації контрагента позивача ТОВ Профі Маркет та встановлено, що податкова звітність з податку на прибуток за 2016, 2017 роки не подавалась, на підприємстві працює одна особа (керівник), податковий розрахунок з доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2017 року не подана, підприємство не є імпортером, отже, за сукупності встановлених обставин неможливо встановити ланцюг постачання товару, що характеризує діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, з метою створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Також, посилається на обставини встановлені в рамках кримінального провадження № 42017100000000028 від 19.04.2017 року, згідно якого, ТОВ Профі Маркет є фігурантом в останньому. Отже, надані ПП Альфа-Сталь до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, метою яких є мінімізація податкових зобов'язань ПП Альфа-Сталь . Отже, наведене свідчить про відсутність у постачальника джерела первинного походження товарів, відтак, не існує дійсної можливості набуття його у власність ПП Альфа-Сталь , а тому, відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядження ним ПП Альфа-Сталь .

28.12.2018 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якому позивачем зазначено, що між ПП Альфа-Сталь та ТОВ Профі Маркет відбулись реальні господарські операцій, що підтверджується відповідними первинними документами (договори поставки, видаткові накладні, платіжні доручення, документи щодо надання послуг перевезення). Посилається на те, що будь - яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому, здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними. Також вказує, що у кримінальному провадженні № 42017100000000028 від 19.04.2017 року винесено вирок ОСОБА_5, який не причетний до господарської діяльності між ПП Альфа-Сталь та ТОВ Профі Маркет .

14.01.2019 року було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2019 року о 14:00 год.

21.01.2019 року було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 28.01.2019 року о 10:00 год.

У підготовчому засіданні 28.01.2019 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Приватне підприємство Альфа-Сталь (код ЄДРПОУ 33563318) зареєстровано 18.05.2005 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Соборному районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; здійснює діяльність за видом: посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

У період з 13.09.2018 року по 19.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 5181-п від 11.09.2018 року, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Альфа-Сталь з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Профі Маркет за період з 01.11.2016 року по 28.02.2017 року.

За результатами перевірки 26.09.2018 року складено акт №57097/04-36-14-04/33563318, у висновку якого, зазначено про встановлення наступних порушень:

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено податковий кредит на загальну суму 168665,00 грн., що призвело до:

- заниження податку на додану вартість за листопад 2016 року в сумі 21837,00 грн.,

- заниження податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі 88294,00 грн.,

- заниження податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 16885,00 грн.,

- заниження податку на додану вартість за лютий 2017 року в сумі 25749,00 грн.,

- заниження податку на додану вартість за березень 2017 року в сумі 15900,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними висновками акту перевірки, ПП Альфа-Сталь подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт №57097/04-36-14-04/33563318 від 26.09.2018 року, за розглядом яких, листом від 12.10.2018 року № 53510/10/04-36-14-11 повідомлено, що висновки акту перевірки є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі акта №57097/04-36-14-04/33563318 від 26.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 року № 0028351417, яким ПП Альфа-Сталь збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 210831,25 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 168665 грн., за штрафними санкціями - 42166,25 грн.

Досліджуючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ПП Альфа-Сталь , як покупцем, було укладено з постачальником ТОВ Профі Маркет (м.Київ) в особі директора ОСОБА_6 договір поставки № 1011/16 від 10.11.2016 року, предметом якого є постачання товару, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в специфікаціях, оформлених на кожну партію товару.

Умови, строки поставки товару і, в разі необхідності, перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів і виготовлювачів вказуються в рахунках-фактурах.

Датою поставки вважається дата календарного штемпелю станції відправника зазначена в з.д. накладної (квитанції), або дата іншого товарно-транспортного документу, якщо інше не передбачено базисними умовами постачання (пункт 4.3 Договору).

На підтвердження виконання умов договору з постачання товару (електроди в асортименті, дріт фехралевий, труба ф89*4,5 мм сталь) позивачем надано: специфікації № 1 від 10.11.2016 р., № 2 від 21.11.2016 р., № 3 від 01.12.2016 р., № 4 від 08.12.2016 р., № 5 від 22.12.2016 р., № 6 від 30.12.2016 р., № 7 від 13.01.2017 р., № 8 від 01.02.2017 р., № 9 від 15.02.2017 р., № 10 від 28.02.2017 р.; податкові накладні № 6 від 01.02.2017 р., № № 9 від 01.12.2016 р., № 130 від 08.12.2016 р., № 149 від 10.11.2016 р., № 198 від 15.02.2017 р., № 278 від 13.01.2017 р., № 296 від 21.11.2016 р., № 357 від 28.02.2017 р., № 360 від 22.12.2016 р., № 475 від 30.12.2017 р., видаткові накладні: № РН-2802/01 від 28.02.2017 року на суму 95401,62 грн. (з ПДВ), № РН-1502/01 від 15.02.2017 року на суму 99808,01 грн. (з ПДВ), № РН-0102/01 від 01.02.2017 року на суму 54683,68 грн. (з ПДВ), № РН-1301/01 від 13.01.2017 року на суму 101312,02 грн. (з ПДВ), № РН-3012/01 від 30.12.2016 року на суму 112001,76 грн. (з ПДВ), № РН-2212/01 від 22.12.2016 року на суму 67321,80 грн. (з ПДВ), № РН-0812/01 від 08.12.2016 року на суму 148544,16 грн. (з ПДВ), № РН-0112/01 від 01.12.2016 року на суму 201894,38 грн. (з ПДВ), № РН-1021/01 від 21.11.2016 року на суму 59819,05 грн. (з ПДВ), № РН-1011/01 від 10.11.2016 року на суму 71201,28 грн. (з ПДВ).

Також ПП Альфа-Сталь надано до суду платіжні доручення про перерахунок коштів на адресу ТОВ Профі Маркет № 424 від 14.11.2016 р., № 440 від 23.11.2016 р., № 463 від 06.12.2016 р., № 474 від 14.12.2016 р., № 480 від 22.12.2016 р., № 495 від 10.01.2017 р., № 509 від 23.01.2017 р., № 542 від 14.02.2017 р., № 554 від 27.02.2017 р., № 580 від 13.03.2017 р.

В ході судового розгляду справи, представником позивача пояснювалось, що вказаний товар (електроди в асортименті, дріт фехралевий, труба ф89*4,5 мм сталь) в подальшому було реалізовано кінцевим споживачам ПАТ СКФ Україна та ПрАТ Сентравис Продакшн Юкрейн .

До пояснень надано: договір поставки № 804/9310/120 від 01.02.2010 року, укладений з покупцем ПАТ СКФ Україна , на постачання товару контрукційні леговані, інструментальні, нержавіючі сталі (строк дії договору до 31.12.2010 року), додаток до договору № 7 від 25.12.2016 року до договору № 804/9310/120 від 01.02.2010 року, яким продовжено строк дії договору до 31.12.2017 року, договір № 05-1/931 від 27.10.2014 року, укладений з ПрАТ Сентравис Продакшн Юкрейн на постачання товару згідно специфікацій, додаткова угода № 7 від 30.12.2016 року до договору № 05-1/931 від 27.10.2014 року, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2017 року; накладні на постачання товару (електроди, труба сталь, заготовка, лист, дно гал. барабана, дріт), товарно-транспорті накладні на постачання товару від вантажовідправника ПП Альфа-Сталь до вантажоодержувача АТ СКФ Україна , акт здачі-прийняття робіт № 64890 від 31.12.2016 р., складений з виконавцем ТОВ Делівері , акт здачі-прийняття робіт № НП/3-0165810 від 20.12.2016 р., складений з виконавцем ТОВ Нова пошта , акт здачі-прийняття робіт № 055002879 від 01.12.2016 р., складений з виконавцем ТОВ Транспортна компанія САТ , акт здачі-прийняття робіт № 055002805 від 22.11.2016 р. складений з виконавцем ТОВ Транспортна компанія САТ .

Також, в ході розгляду справи представником позивача надані письмові пояснення, згідно яких, видача бланків довіреностей підприємствами та їх реєстрація у Журналі реєстрації довіреностей відповідно до затверджених типових форм були передбачені Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99. Вказана Інструкція поширювалася на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, та передбачала обов'язкове ведення обліку підприємствами виданих довіреностей, проте, такий обов'язок був встановлений лише до 01.01.2015 року.

Досліджуючи взаємовідносини ПП Альфа-Сталь із контрагентом-постачальником ТОВ Профі Маркет , які мали вплив на формування податкового кредит та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розглядаючи заявлений спір, суд виходить із того, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181п.14.1ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету, відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Суд зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ, згідно з цим визначенням, містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Приписами пункту 2.15 та пункту 2.16 вказаного Положення, встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Окрім того, суд зазначає, що при з'ясуванні неможливості виконання операцій з постачання (продажу) товарів наявним трудовим ресурсом слід враховувати специфіку конкретної операції, яка характеризується фізичними властивостями операції з якими потребують значного обсягу трудових витрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників, високого рівня їх оплати праці, тощо.

За певних інших обставин, названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Але цього недостатньо. Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14 березня 2017 року у справі№ 826/20366/13-а.

Суд зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей, є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Судом встановлено, що ТОВ Профі Маркет не є виробником товару, поставленого на адресу позивача на підставі договору поставки № 1011/16 від 10.11.2016 року. У той же час, під час перевірки посадовими особами відповідача було проаналізовано ланцюг постачання товару та встановлено відсутність реального придбання зазначеного товару (електроди в асортименті, дріт фехралевий, труба ф89*4,5 мм сталь) в інших підприємств.

Так, судом встановлено, що на ТОВ Профі Маркет у спірний період працювала одна особа - керівник, що відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 -ДФ) за 4 квартал 2016 року від 08.02.2017 року; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 -ДФ) за 1 квартал 2017 року ТОВ Профі Маркет до контролюючого органу не подано.

Під час судового розгляду суд прийшов до висновку про необхідність допиту свідка, громадянина України ОСОБА_6, який є керівником підприємства ТОВ "Профі Маркет" (код ЄДРПОУ 40556943), зареєстрованого за адресою: 04114, м. Київ, Оболонський район, вул. Золочівська, буд. 11 (електронна пошта юридичної особи: profimarkettov@ukr.net, телефон: (068) 4665075), з яким ПП "Альфа-Сталь" мало взаємовідносини в період з 01.11.2016р. по 28.02.2017р.

Ухвалами суду від 11.12.2018 року та від 21.01.2019 року з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі, судом було викликано для допиту свідка, а саме: громадянина України ОСОБА_6, який є керівником підприємства ТОВ "Профі Маркет" (код ЄДРПОУ 40556943), зареєстрованого за адресою: 04114, м. Київ, Оболонський район, вул. Золочівська, буд. 11 (електронна пошта юридичної особи: profimarkettov@ukr.net, телефон: (068) 4665075).

В судовому засіданні 11.12.2018 року та від 21.01.2019 року, відповідно, на ПП "Альфа-Сталь" було покладено обов'язок забезпечити явку свідка керівника підприємства ТОВ "Профі Маркет" ОСОБА_6 для допиту.

Вимоги ухвали ПП "Альфа-Сталь" не виконано, явку ОСОБА_6 для допиту як свідка не забезпечено, а також, ОСОБА_6 за судовим викликом до суду не з'явився.

Посилання позивача на акти від 15.01.2019 року, від 25.01.2019 року, від 08.02.2019 року, якими зафіксовано намагання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 додзвонитись до ОСОБА_6, судом не примайються, оскільки, такий документ не є доказом, який має юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та не може бути визначений як доказ, тобто, будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В ході судового розгляду справи представником позивача пояснювалось, що доставка вище вказаного товару здійснювалася автотранспортом постачальника або перевізника, а в ціну товара включені витрати з постачання товару на склад покупця. Аналогічні пояснення викладені в додаткових поясненнях від 15.02.2019 року.

Також, в додаткових поясненнях від 15.02.2019 року представником позивача зазначено, що обсяги постачання товару за вказаними вище видатковими накладними були незначними (максимальна вага партії товару 144 кг). Для постачання таких партій товару непотрібні значні трудові ресурси та наявність основних фондів.

Більшість товарів на підставі договору поставки від 01.11.2016 року № 1011/16 були доставлені ПП Альфа-Сталь компаніями, що здійснюють доставку вантажів. Деякі партії були доставлені позивачу безпосередньо ТОВ Профі Маркет .

Окрім того, зауважено, що ПП Альфа-Сталь укладено з ТОВ АЛЬТАІР-Д договір зберігання від 04.01.2016 року № 040110, предметом якого є відповідальне зберігання металопрокату (майна). Строк дії договору до 31.12.2016 року. Згідно з договором зберігання від 02.01.2017 року № 020121, укладеного між ПП Альфа-Сталь та ТОВ АЛЬТАІР-Д , останній приймає на відповідальне зберігання металопрокат в асортименті (майно). Зберігач зобов'язується прийняти майно на зберігання в наступний термін: з 02.01.2017 року по 31.12.2017 року.

Також, для всестороннього та об'єктивного розгляду адміністративної справи, у судовому засіданні 04.03.2019 року були допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

ОСОБА_8 пояснила, що є керівником ПП Альфа-Сталь та транспортування товару, придбаного у ТОВ Профі Маркет , здійснювалось компаніями, що здійснюють доставку вантажів, а саме, ТОВ Нова пошта , пояснень щодо детальної організації здійснення перевезень не надала. Будь-які документи, в підтвердження здійснення поставки товару від ТОВ Профі Маркет до ПП Альфа-Сталь за маршрутом м.Київ - м.Дніпро (вантажні накладні, акти здачі-прийняття робіт з постачання), не надано. ОСОБА_9 пояснив, що є комерційним директором ПП Альфа-Сталь та йому відомо, що транспортування товару, придбаного у ТОВ Профі Маркет , здійснювалось компаніями, що здійснюють доставку вантажів.

Натомість, аналізуючи зміст договору поставки № 1011/16 від 10.11.2016 року, суд вказує, що умовами договору передбачено, що умови, строки поставки товару і, в разі необхідності, перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів і виготовлювачів вказуються в рахунках-фактурах (пункт 4.1 договору).

У наданих ПП Альфа-Сталь видаткових накладних не відображено умови поставки спірного товару, а також не вказано, що витрати на доставку включені до вартості товару.

Суд критично ставиться до наданих ПП Альфа-Сталь актів здачі-прийняття робіт № 64890 від 31.12.2016 р., складений з виконавцем ТОВ Делівері , № НП/3-0165810 від 20.12.2016 р., складений з виконавцем ТОВ Нова пошта , № 055002879 від 01.12.2016 р., складений з виконавцем ТОВ Транспортна компанія САТ , № 055002805 від 22.11.2016 р., оскільки, такі не містять даних про вантожовідправника та вантажоодержувача, складені відносно послуги організація транспорто-експедиційних послуг без зазначення маршруту, не розкривають сутність та зміст виконаних робіт/наданих послуг.

Таким чином, судом не встановлено факт постачання товару від ТОВ Профі Маркет до ПП Альфа-Сталь , обумовленого договором поставки № 1011/16 від 10.11.2016 року.

Окрім того, судом встановлено, що в провадженні четвертого слідчого відділу прокуратури міста Києва перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2017 року за № 42017100000000028. В рамках означеного кримінального провадження, зокрема, ТОВ Профі Маркет (ЄДРПОУ 40556943) виступало фігурантом, як підприємство, яке здійснювало видаткові операції на користь ТОВ РексСістемз (код ЄДРПОУ 39530047), та задіяно в противоправному фінансово-економічному мехінізмі.

Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/9523/17 10.07.2017 року винесено вирок керівнику ТОВ РексСістемз (код ЄДРПОУ 39530047) за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1ст. 205 КК України.

Згідно вказаного вироку, після перереєстрації ТОВ "РексСістемз" директор даного підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, не укладав правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу, не мали на меті настання реальних наслідків, не користувався печаткою підприємства, не використовував банківських рахунків підприємства, не здійснював перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, не формував податкові зобов'язання та податковий кредит, прикриваючись фактом державної реєстрації ТОВ "РексСістемз", а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі.

Такі дії, щодо придбання (перереєстрації) ТОВ "РексСістемз", дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, в тому числі: укладати правочини з суб'єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу, не мали на меті настання реальних наслідків, користуватися печаткою підприємства, використання банківських рахунків підприємства, здійснювати перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам підприємства, формувати податкові зобов'язання та податковий кредит, що в свою чергу, є фіктивним підприємництвом.

Суд вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 826/16865/14, від 27.03.2018 року у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 року у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18).

Суд зазначає, що мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак, і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому, мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Для цього необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому, при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг, тощо) над комерційною метою.

Принцип обачності, є основним принципом бухгалтерського обліку та фінансової звітності, згідно статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, положення якого, передбачають застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Відтак, обачність за своєю суттю, є правилами, за якими діє платник податку в силу положень цього Закону, незалежно від будь-якого впливу.

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві, зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду представником позивача не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладеного договору, не надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі №К /800/3230/13.

З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії ТОВ Профі Маркет з ПП Альфа-Сталь є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаним підприємством не є реальними, оскільки, судом не встановлено самого факту їх здійснення.

На підставі викладеного, надаючи оцінку правомірності винесення оскаджуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи, що судом не встановлено факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Профі маркет (ЄДРПОУ 40556943), суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентом ТОВ Профі маркет , отже, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно податкового повідомлення-рішеннявід 17.10.2018 року № 0028351417, здійснено на законних підставах, з урахуванням чого, означене податкове повідомлення - рішення винесено правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому, відсутні підстави для скасування його судом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач належними доказами підтвердив правомірність спірного рішення, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, позовна заява Приватного підприємства Альфа-Сталь є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Приватного підприємства Альфа-Сталь , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Альфа-Сталь" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 року № 0028351417- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 березня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька