Ухвала

від 20.03.2019 по справі 200/14731/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

20 березня 2019 р. Справа №200/14731/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Лопушанського Д.О., позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2018 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області, у якому просив:

- стягнути з відповідача додаткову заробітну плату в розмірі 50% заробітної плати за період з 01 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року;

- зобов'язати відповідача провести перерахунок середньої заробітної плати за період з 01 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року, провести повний перерахунок заробітної плати та виплатити всі суми, що належать позивачу, у зв'язку зі звільненням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 покликалася на те, що під час її роботи у відповідача, останній не виплатив їй гарантовану державою складову частину заробітної плати за фактично відпрацьований час на посаді диспетчера ППЧ-95 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 522 від 22 липня 2015 року Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції за період з 01 травня по 16 листопада 2016 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. За час роботи ОСОБА_5 в ДПРЗ-21 Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області нараховувалась заробітна плата, а з моменту набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції , їй нараховувалось додаткова сума із розрахунку 50 відсотків від заробітної плати. Після звільнення, у 2018 році позивач звернулась з заявою до начальника ДПРЗ-21 Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області, в якій просила виплатити їй недоотриману, на її думку, заробітну плату, оскільки на час її звільнення були затримки у фінансуванні і, відповідно, зазначені виплати не здійснювались. В результаті чого, Позивач дійсно з 01 травня 2016 року по день звільнення не отримував зазначених додаткових виплат. В постанові Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 жодним чином не передбачено, що така виплата є обов'язковою додатковою складовою заробітної плати, яка повинна виплачуватись разом із виплатою основної заробітної плати, отже, видатки на підвищення на 50 відсотків заробітної плати за забезпечення проведення антитерористичної операції не були передбачені у кошторисі на момент його складання та затвердження, що підтверджує факт таких виплат, як не маючих обов'язковий характер, тобто не встановлено конкретні терміни їх виплати. Сума фінансування на зазначені цілі надходжень додаткова, та затверджується окремими довідками про внесення змін до кошторису по мірі виникнення у Головного розпорядника коштів економії асигнувань, тобто не щомісячно і не в повному обсязі. Відповідно, виплати, як позивачу так і іншим працівникам ДПРЗ-21 Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області здійснювались не кожного місяця, та виключно співробітникам, які на момент виплати працювали в установі.

26 грудня 2018 року позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

14 січня 2019 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

05 березня 2019 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів.

У судовому засіданні, яке відбулося 20 березня 2019 року, сторони вважали за можливе закінчити підготовче провадження.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

В трудовій книжці УКР №0841995, виданої на ім'я ОСОБА_1, містяться наступні записи:

№17 від 11 квітня 2016 року переведена на посаду диспетчера 95 професійної пожежної частини, наказ 21 ДПРЗ №53о/с від 06.04.2016;

№18 від 16 листопада 2016 року звільнена за угодою сторін пункт 1 статті 36 КЗпП України, наказ 21 ДПРЗ від 09.11.2016 №203 о/с (а.с. 15).

Згідно пункту 1.5 Положення про 21 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі - Положення) особовий склад ДПРЗ-21 складається з осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників (а.с. 64).

Розділом 8 Положення передбачено, що працівники ДПРЗ-21 реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору. Трудові відносини, особливості праці та відпочинку працівників ДПРЗ-21, регулюються законодавством України про працю (а.с. 82).

Згідно наказів №69 від 26.04.2016, №86 від 25.05.2016, №106 від 22.06.2016, №133 від 26.07.2016, №194 від 24.10.2016 диспетчеру 95 професійної пожежної частини ОСОБА_1, як працівнику за вільним наймом 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області, виплачувалося підвищення на 50% заробітної плати (а.с. 98-102).

06 грудня 2018 року ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача про стягнення додаткової заробітної плати за правилами цивільного судочинства.

За результатами підготовчого засідання суд вважає за необхідне постановити ухвалу про закриття провадження у справі (пункт 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на наступне.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Згідно статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

"Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593(далі - Положення). У […] Положенні визначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов'язані з перебуванням громадян України [...] у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту (пункт 1 Положення). Згідно пункту 3 Положення особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (Заяви №29458/04 та №29465/04) зазначив, що …фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії , що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...) .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не була прийнята на службу цивільного захисту за контрактом, їй не присвоєно відповідно до Положення спеціальні звання, і контракт з відповідачем не укладений. Позивач була прийнята відповідачем на роботу за вільним наймом на умовах трудового договору.

З огляду на положення статей 1 та 19 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між суб'єкт публічного права та суб'єктом приватного права - працівником, в якому працівник звернувся до суду за захистом не публічного, а трудового права, зокрема, права на оплату труда. У даному випадку це спір про право на труд, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

Оскільки, як зазначає позивач, йому не виплачена заробітна плата, тобто порушено право на оплату труда, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При вирішенні питання про підсудність спору, суд врахував наявність ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області, і вважає, що дане судове рішення не обмежує право позивача на доступ до суду.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги (абзац 2 частини 1 статті 319 КАС України).

Отже, розгляд даного спору по суті з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, не буде ефективним засобом юридичного захисту прав позивача, оскільки імперативний припис статті 19 КАС України вимагає обов'язкового скасування рішення із закриттям провадження у справі незалежно від доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, стаття 186 ЦПК України не містить такої підстави для відмови у відкритті провадження у цивільній справі як повторне звернення тієї самої особи до суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, а отже позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом про захист своїх прав до суду, встановленого законом.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 183, 238, 239, 248, 250, 251, 256, 294, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до 21 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Свободи, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 38068306) про стягнення додаткової заробітної плати в розмірі 50% заробітної плати за період з 01 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року; зобов'язання провести перерахунок середньої заробітної плати за цей проміжок часу, провести повний перерахунок заробітної плати та виплатити всі суми, що належать до виплати у зв'язку зі звільненням, закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що заявлені нею вимоги підлягають розгляду в місцевому загальному суді за правилами цивільного судочинства.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засідання 20 березня 2019 року.

Повний текст ухвали виготовлений 25 березня 2019 року.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.