Рішення

від 14.03.2019 по справі 816/506/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2019 року м. ПолтаваСправа №816/506/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.

та представників сторін:

від позивача - Арзуманян В.А.,

від відповідача: Деміхіна О.М., Швидь О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (надалі - позивач, ПП "ПЛМЗ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.17 №0002231401, від 22.03.17 №№ 0001921304, 0002511401, 0002541401.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 1.02.18 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.17 №0002511401 в частині збільшення Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215208,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604,00 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.17 №0001921304. У іншій частині позовних вимог - відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.05.18 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1.02.18 скасував в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.17 №0001921304 та у цій частині у задоволенні позовних вимог ПП "ПЛМЗ" відмовив. У іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1.02.18 залишене без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 2.10.18 частково задовольнив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.18 у справі №816/506/17 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.17 №0002511401 про збільшення ПП "ПЛМЗ" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215208,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604,00 грн та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1.02.18 у цій частині скасував, з направленням справи на новий розгляд у цій частині до Полтавського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.18 та рішення Полтавського окружного адміністративного суду, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції - залишив без змін.

Таким чином, у межах даного провадження суд розглядає вимоги ПП "ПЛМЗ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.17 №0002511401 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями у розмірі 215208,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 107604,00 грн.

Позовні вимоги у зазначеній частині обґрунтовані посиланням на протиправність донарахування платнику податку грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств з огляду на підтвердження належним чином оформленими первинними документами фактів придбання товарів у ТОВ "Аніта Буд" і ТОВ "Грантефія" та недоведеність контролюючим органом фіктивності таких господарських операцій. Крім того, позивач стверджував про допущення ревізорами Головного управління ДФС у Полтавській області помилки у акті перевірки в частині зазначення суми за проводкою "Обороти рахунку 704" в частині визначення доходу від повернення товарів ТОВ "ВКФ "Велта".

2. Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що позивачем у ході проведення податкової перевірки не надано первинну транспортну документацію та відомості про підтвердження якості товару, начебто придбаного у ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія" /т. 3, а.с. 51-57/. Крім того, дослідження ланцюгів постачання товарів свідчить про відсутність у постачальників відповідного товару, про придбання якого стверджував позивач. Також наголошував на тому, що перевіркою встановлено невідповідність значення задекларованого доходу у декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 9 місяців 2016 року, значення доходів у фінансовій звітності підприємства за 9 місяців 2016 року значенням доходів, що відображені у бухгалтерському обліку підприємства.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 6.11.18 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 30.01.19 (постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У період з 12.12.16 по 1.03.17, на підставі направлень від 1.12.16 №№ 2692, 2693, 2694, від 9.12.16 №2777, від 9.02.17 №400, виданих Головним управлінням ДФС у Полтавській області та відповідно до наказу від 22.11.16 №1590, керуючись підпунктом 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, статті 77, пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на грудень 2016 року, фахівцями відповідача проведена виїзна планова документальна перевірка ПП "ПЛМЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.15 по 30.09.16, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1.01.15 по 30.09.16.

Результати перевірки оформлені актом від 9.03.17 №245/16-31-14-01-10/31495420 /т. 1, а.с. 9-96/, у якому, окрім іншого, зафіксовано факт порушення позивачем вимог пункту 4, пункту 23 ПСБО 7 "Основні засоби", ПСБО 9 "Запаси", пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 48.7 статті 48, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено завищення платником податків від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2015 рік у розмірі 727024,00 грн та заниження податку на прибуток за 9 місяців 2016 року у розмірі 227724,00 грн.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 22.03.17 сформовано податкове повідомлення-рішення №0002511401, яким ПП "ПЛМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 341586,00 грн (у т.ч., 227724,00 грн - за основним платежем та 113862,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) /т. 1, а.с. 97/.

Рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань у спірній частині, що є предметом розгляду у межах даного судового провадження, стосується правомірності включення ПП "ПЛМЗ" до складу витрат за 2015 рік відомостей про придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Аніта Буд" (код ЄДРПОУ 39594907) у жовтні 2015 року загальною вартістю 418664,51 грн (у т.ч., ПДВ - 83732,90 грн) та у ТОВ "Грантефія" (код ЄДРПОУ 39450889) у березні 2015 року загальною вартістю 287500,00 грн (у т.ч., ПДВ - 57500,00 грн). У цій частині відповідач стверджує про безпідставність врахування вказаних господарських операцій при формуванні витрат підприємства, оскільки відповідні витрати не підтверджені документально. Зокрема, відповідач у Акті перевірки зазначив, що ПП "ПЛМЗ" на перевірку не надано документального підтвердження транспортування товарів від постачальників до покупця (умови поставки - самовивіз) та їх якості. Крім того, за твердженням відповідача, дані Єдиного реєстру податкових накладних свідчать про невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів у ланцюгах постачання, тобто, мав місце пересорт з метою документування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Окрім того, перевіркою встановлено завищення ПП "ПЛМЗ" показників різниці, на яку зменшується фінансовий результат за 9 місяців 2016 року на суму 727024,00 грн. Дане порушення встановлене за результатами перевірки показника, відображеного у рядку 03 (додатку РІ до Декларації "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)" за період з 1.01.15 по 30.09.16 шляхом аналізу суцільним порядком оборотно-сальдових відомостей за рахунками бухгалтерського обліку 13, 20, 64, 94, 903, 97, 631, 311.

Направляючи справу у цій частині на новий розгляд Верховний Суд (надалі також Суд) не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та прийняв до уваги доводи податкового органу щодо їх не відповідності, з огляду на те, що у видаткових та прибуткових накладних не вказано посади осіб, відповідних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в усіх наданих позивачем світлокопіях документів відсутня розшифровка підпису осіб, які їх підписали, реквізити довіреностей за якими отримано ТМЦ, не зазначено адресу складу та місце складання документу, з якого здійснено навантаження.

Судом зазначено, що розгляд справи здійснений за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, який діє з 15 грудня 2017 року, в порушення статті 94 якого позивачем надані копії письмових доказів, а саме неякісні світлокопії, не засвідченні належним чином відповідно до частини четвертої та п'ятої цієї статті, відтак суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що є грубим порушенням норм процесуального права.

Суд також прийняв до уваги доводи податкового органу про порушення судами попередніх інстанцій правил оцінки доказів, встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частинами третьою та четвертою цієї статті, з огляду на те, що зібрана ним податкова інформація використана для виконання покладених завдань відповідно до пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України, не оцінена судами попередніх інстанцій під час розгляду справи стосовно податкового повідомлення-рішення.

Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі сертифікат якості не є первинним документом, разом із тим, зазначив, що характер придбаної продукції, особливі умови її постачання вказують на необхідність дослідження ГОСТУ (ТУ) за їх наявності і як наслідок документів якими визначенні параметри відповідності та транспортування.

Суд зазначив, що порушення правил обліку контрагентами позивача товару, який у подальшому реалізований позивачу, за висновком судів попередніх інстанцій не впливає на суть спірних правовідносин, разом із тим відсутність такого товару у продавця вказує на неможливість його продажу. Впродовж усього розгляду справи сторони не спромоглися довести у межах спірних відносин має місце відсутність проданого контрагентом позивача товару взагалі або тільки його несвоєчасне оприбуткування на етапі придбання.

За висновком Верховного Суду, аналізуючи формування витрат, навівши повну правову базу, суди попередніх інстанцій не встановили склад податкових правопорушень, окреслений на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та докази покладені в основу оскаржуваних рішень та нові докази, які наведені під час судового розгляду та які за правилами частини другої статті 77 КАС України є неприйнятними.

Стосовно висновків податкового органу про заниження підприємством доходів у рядку 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 9 місяців 2016 року на суму 88 098 грн, Верховний Суд зазначив, що в ході перевірки встановлено невідповідність значення задекларованого доходу в декларації за 9 місяців 2016 року, значення доходів відображених в фінансовій звітності підприємства за 9 місяців 2016 року та значенням доходів, які відображено в бухгалтерському обліку підприємства.

У березні 2016 року позивачем здійснено продаж товару Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ "Велта" та частину придбаного у позивача товару на загальну суму 733096,8 грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 122182,8 грн повернуто позивачу. Позивачем у декларації з податку на прибуток задекларовано доходи від операційної діяльності, зокрема від реалізації товарів, за мінусом суми товарів, що були йому повернуті контрагентом. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відомості щодо поверненого товару відображалися підприємством по рахунку 704, цифру "- 122182,80" відображено у вищенаведеній проводці на рахунку 64, як суму податку на додану вартість від вартості повернутого товару, а безпосередньо суму, яка вираховувалася з доходу у зв'язку з поверненням товару відображено в даній проводці на рахунку 79, яка складає "610914,00", що не взято до уваги перевіряючими в ході перевірки. Разом із тим, наведена відповідачем структура бухгалтерського обліку за наданими підприємством документами бухгалтерського обліку не відповідає зазначеним висновкам. Розбіжності між сторонами не досліджені.

Суд визнав, що судами попередніх інстанцій неповно досліджений акт перевірки та долучені до матеріалів справи первинні документи, а також рух придбаного позивачем товару (продукції).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.13 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Певні недоліки в заповненні первинних документів (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів/послуг, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару/послуг у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару/послуг вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів/послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.18 у справі №808/2447/17.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідач у ході проведення перевірки та за її результатами не заперечував наявності у позивача належним чином оформлених податкових та видаткових накладних, договорів поставки, а також перерахування ПП "ПЛМЗ" коштів в рахунок оплати придбаних товарів.

Доводи контролюючого органу щодо невідповідності видаткових та прибуткових накладних вимогам частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", висловлені під час розгляду справи у суді, судом відхиляються з огляду на їх відсутність у Акті перевірки, що є підставою для висновку про те, що відповідні обставини не були підставою для прийняття спірного рішення.

Щодо ненадання на перевірку товарно-транспортних накладних, судом встановлені такі обставини.

У судовому засіданні 14.03.19 судом заслухано як свідка ОСОБА_5, яка на момент проведення перевірки займала посаду начальника відділу закупівель ПП "ПЛМЗ". Свідок підтвердила факти придбання товарів у ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія", а також зазначила, що товарно-транспортні накладні не були надані на перевірку у зв'язку з їх виїмкою у ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді у рамках кримінального провадження.

До матеріалів справи залучено роздруківку ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 4.12.15 у справі №554/10850/15-к (провадження №1-КС/554/7497/2015) про надання дозволу на проведення обшуку за адресою фактичного розташування офісного приміщення ПП "ПЛМЗ" та вилучення, зокрема, товарно-транспортних накладних за період з 1.01.14 по 1.10.15 по взаємовідносинам з ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія" /т. 3, а.с. 183-184/.

Залученою до матеріалів справи копією протоколу обшуку від 29.12.15, складеного прокурором відділу прокуратури Полтавської області Савченком О.І. на підставі ухвали слідчого судді від 4.12.15 у справі №554/10850/15-к, підтверджено, що у позивача вилучені первинні документи згідно з переліком, зокрема, товарно-транспортні накладні на 32 арк. /т. 3, а.с. 178-182/.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що товарно-транспортні накладні не були надані позивачем на перевірку з поважних причин, а саме - у зв'язку з їх вилученням за результатами обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Разом з цим, свідок ОСОБА_5 пояснила, що доставка товарів від постачальників до покупця здійснювалась із залученням сторонніх перевізників, що підтверджено договорами надання транспортно-експедиційних послуг, актами виконаних робіт, пропусками, актами зважування металопрокату.

На підтвердження наведених доводів до матеріалів справи залучені копії актів виконаних робіт /а.с. 84, 90, 91/, договорів надання транспортних послуг /т. 3, а.с. 87, 99-100/, пропусків, актів зважування, викопіювання з книг вхідного контролю про надходження матеріалів /а.с. 185-196/.

На уточнююче запитання представника позивача свідок ОСОБА_5 підтвердила, що вона особисто займалась прийманням товарів, що надходили до ПП "ПЛМЗ" від ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія".

На запитання представника відповідача стосовно того, хто безпосередньо отримував товари у постачальників свідок ОСОБА_5 пояснила, що особою, відповідальною за отримання товарів від постачальників, був експедитор ОСОБА_4, який особисто виїздив до постачальників для отримання товарів.

На запитання представника відповідача стосовно того, ким здійснювалась доставка металопрокату від ТОВ "Аніта Буд" свідок ОСОБА_5 повідомила, що доставку здійснювали перевізники ФОП ОСОБА_7 та ТОВ "Фортуна Плюс", на підтвердження чого надано копію договору про надання транспортних послуг від 5.01.15 №5/01/15-1 та актів виконаних робіт, а також копії актів зважування металопрокату.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що видаткові накладні складені 28.10.15 та 30.10.15, а акт виконаних робіт підписаний 3.11.15, свідок пояснила, що у цьому випадку має місце фактичне одержання підприємством товару після вихідних, оскільки ТОВ "Аніта Буд" у суботу та неділю не працює. До того ж, акти зважування підписані 29.10.15 та 3.11.15.

На запитання представника відповідача про те, яким чином обирались контрагенти, свідок пояснила, що пошук постачальників здійснювався за допомогою мережі Інтернет, на момент укладення договорів поставки ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія" не перебували у стані припинення, були зареєстровані платниками ПДВ. При цьому, основною умовою поставки було проведення ПП "ПЛМЗ" оплати вартості товарів виключно після здійснення їх фактичної поставки.

Щодо запитання представника відповідача про отримання товарів у місті Дніпро свідок повідомила, що адреса завантаження товарів повідомлялась безпосередньо постачальниками після укладення договору.

З цього питання суд зауважує, що чинне законодавство не містить вимог щодо необхідності навантаження товару, що реалізується продавцем, виключно за адресою реєстрації останнього, а звичаями ділового обороту передбачено, що продавець може здійснювати навантаження товару за адресою, відмінною від адреси реєстрації, зокрема в разі наявності у власності або в оренді складів за іншою адресою, або в разі відвантаження товару одразу після його придбання у контрагента зі складу останнього.

За вищевикладених обставин, суд визнає доведеним належними та допустимими доказами факт транспортування товарів від постачальників до покупця та відхиляє як необґрунтовані твердження контролюючого органу про відсутність у платника податків доказів доставки товарів.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку виконаної роботи.

З наведеного слідує, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який доводить факт або реальність господарської операції.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.02.19 у справі №813/1049/16.

Стосовно ненадання на перевірку сертифікатів якості придбаних товарів Верховний Суд у постанові 2.10.18 у цій справі зазначив, що сам по собі сертифікат якості не є первинним документом.

Щодо необхідності дослідження ГОСТУ (ТУ) та документів, якими визначені параметри відповідності, (за їх наявності), свідок ОСОБА_5 повідомила, що перевірка якості товарів здійснювалась у момент їх оприбуткування на склад ПП "ПЛМЗ", що підтверджено викопіюваннями з книг вхідного контролю /т. 3, а.с. 186-188, 191-192, 195-196/. За наявності зауважень до якості товарів відповідні товари, за умовами договорів поставки, могли бути повернуті постачальнику, однак у межах спірних операцій відповідні випадки відсутні.

Щодо висновків Верховного Суду про необхідність дослідження у судовому засіданні належним чином засвідчених копій первинних документів, складених за результатами здійснення спірних господарських операцій, суд витребував та дослідив відповідні копії, засвічені представником позивача (адвокатом).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд також враховує, що на сторінці 23 Акта перевірки зазначено, що описані порушення в частині безпідставності віднесення до витрат фінансового результату господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія" вплинули на суміжний об'єкт оподаткування податком на додану вартість /т. 1, а.с. 31/.

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.19 зазначив, що на підставі висновків акта перевірки від 9.03.17 №245/16-31-14-01-10/31495420 Головним управлінням ДФС у Полтавській області було сформовано податкове повідомлення-рішення від 22.03.17 №0002531401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 592320,50 грн, в тому числі 473850,00 грн - податкове зобов'язання та 118462,50 грн - штрафна санкція.

У свою чергу представник відповідача підтвердила, що підставою для донарахування податкових зобов'язань зі сплати ПДВ у т.ч. стали висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій ПП "ПЛМЗ" з ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія".

Представник позивача повідомив, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.17 у справі №816/505/17 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22.03.17 №0002531401 скасовано.

Наявна у матеріалах справи копія постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.17 у справі №816/505/17 свідчить про те, що за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про підтвердження належним чином складеними первинними документами фактів придбання позивачем товарів у ТОВ "Аніта Буд" та ТОВ "Грантефія" /т. 1, а.с. 209-214/.

Представник відповідача наведених доводів не заперечувала, суду пояснила, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.17 у справі №816/505/17 оскаржена Головним управлінням ДФС у Полтавській області до Верховного Суду, однак визнала, що дію згаданого рішення не зупинено, воно є чинним.

За змістом частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

А відповідно до частини четвертої цієї статті, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на тотожність предмета доказування у цій справі та справі №816/505/17 в частині дослідження реальності здійснення господарських операцій між ПП "ПЛМЗ" як покупцем з однієї сторони та ТОВ "Аніта Буд" і ТОВ "Грантефія" як постачальниками з іншої сторони на підставі одних і тих самих договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, з огляду на констатацію судом у межах розгляду справи №816/505/17 факту підтвердження належним чином складеними первинним документами реальності здійснення відповідних господарських операцій, за відсутності у матеріалах справи доказів скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.17 у справі №816/505/17, суд враховує відповідну оцінку обставин справи, що надана судом у межах розгляду адміністративної справи №816/505/17.

Суд також враховує, що відповідач під час нового розгляду справи у суді першої інстанції не спростував належними, достатніми і допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Доводи контролюючого органу про неможливість проведення звірки з контрагентами позивача визнані неприйнятними Верховним Судом у постанові від 2.10.18 у цій справі.

Відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача сама по собі не впливає на склад податкового правопорушення.

Твердження відповідача про те, що аналізом ЄРПН не встановлено факт придбання контрагентами позивача товару, який реалізований позивачу, не можуть бути визнані прийнятними, оскільки товар міг бути придбаний в інші (попередні) періоди, а також із залученням третіх осіб, які не є платниками ПДВ, що відповідачем фактично не досліджувалось.

Також, у відповідності до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.15 №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару (купівлі-продажу) меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Крім того, відповідачем не заперечується факт оприбуткування позивачем товару за номенклатурою та у кількості, що визначені у первинних документах, складених постачальниками. Так само, контролюючий орган не заперечує використання відповідних товарів позивачем у межах ведення господарської діяльності.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

На вимогу суду про надання відомостей про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000866 відповідачем надано копію листа Головного слідчого управління Національної поліції України від 12.12.17 вих. №23725/24/1/1-2017, яким повідомлено, що у кримінальному провадженні службові особи ТОВ "Аніта-Буд" не допитувались, експертизи не проводились, повідомлення про підозру не складалось /т. 3, а.с. 58/.

Щодо кримінального провадження №12016040660002247 листом Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області від 22.05.17 вих. №45.2/2854 повідомлено, що на виконання ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.16 про призначення документальної позапланової перевірки працівниками управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві 9.12.16 здійснено вихід за податковою адресою ТОВ "Аніта-Буд", однак підприємство та його посадові особи відсутні /т. 3, а.с. 59-61/.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

За таких обставин, оскільки в силу положень частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, висновки відповідача про завищення ПП "ПЛМЗ" витрат за результатами відображення у податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Аніта-Буд" та ТОВ "Грантефія" суд визнає такими, що ґрунтуються на припущеннях, а утому відхиляються судом у якості належного обґрунтування правомірності спірного рішення. За відсутності належних доказів, що свідчили б про безтоварність здійснених господарських операцій, суд підтверджує правомірність формування позивачем витрат у спірній частині.

Щодо висновків перевірки про заниження підприємством доходів у р. 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 9 місяців 2016 року у розмірі 88098,00 грн судом встановлено такі обставини.

Як слідує із додаткових письмових пояснень відповідача, висновок про заниження підприємством доходу за 9 місяців 2016 року на суму 88098,00 грн ґрунтується на тому, що при поданні звітності з податку на прибуток приватних підприємств за 9 місяців 2016 року ПП "ПЛМЗ" задекларовано дохід у розмірі 87293340,00 грн (податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2016 року рядок 01 "Дохід від будь-якої діяльності"), тоді як за даними Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2016 року доходи підприємства становлять 97007000,00 грн.

На дату проведення перевірки на підставі наданих підприємством документів: головних книг за 2015 рік, 9 місяців 2016 року, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 701, 702, 703, 704, 711, 712, 714, 717, 718, 732, 746 та первинних документів до них, перевіркою було визначено обсяг та структуру доходів підприємства за 9 місяців 2016 року на суму 97496770,00 грн відповідно бухгалтерських проводок, відображених в таблиці на сторінці 5-6 акта перевірки, зокрема:

дохід від реалізації готової продукції за 9 місяців 2016 року 64638330,00 грн (д 701 к 79),

дохід від реалізації товарів за 9 місяців 2016 року 248330,00 грн (д 702 к 79),

дохід від реалізації робіт і послуг за 9 місяців 2016 року 23017590,00 грн (д 703 к 79),

вирахування з доходу (повернення товару) за 9 місяців 2016 року - 122180,00 грн (д 704 к 79),

всього чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 9 місяців 2016 року 87782070,00 грн,

дохід від купівлі-продажу іноземної валюти за 9 місяців 2016 року 157790,00 грн (д 711 к 79),

дохід від реалізації інших оборотних активів за 9 місяців 2016 року 2099310,00 грн (д 712 к 79),

дохід від операційної курсової різниці за 9 місяців 2016 року 7361830,00 грн (д 714 к 79),

дохід від списання кредиторської заборгованості за 9 місяців 2016 року 95500,00 грн (д 717 к 79),

всього інші операційні доходи за 9 місяців 2016 року 9714430,00 грн (д 71 к 79),

відсотки одержані за 9 місяців 2016 року 270,00 грн (д 732 к 79),

всього доходи за 9 місяців 2016 року 97496770,00 грн.

Таким чином, в ході перевірки встановлено невідповідність значення задекларованого доходу в декларації за 9 місяців 2016 року, значення доходів відображених в фінансовій звітності підприємства за 9 місяців 2016 року та значенням доходів, які відображено в бухгалтерському обліку підприємства.

У судовому засіданні 14.03.19 судом заслухано як свідка ОСОБА_8, яка на момент проведення перевірки займала посаду головного бухгалтера ПП "ПЛМЗ".

На запитання представника позивача щодо суті виявленого порушення свідок пояснила, що на її думку в означеній частині має місце помилка ревізора, оскільки по рахунку 704 "Вирахування з доходу" підприємством упродовж січня - вересня 2016 року відображено операції з повернення реалізованої продукції ТОВ "ВКФ "Велта". Так, при поверненні товару свідок, як головний бухгалтер підприємства, відображала відповідні операції шляхом вчинення записів по рахунку 704 про зменшення доходів підприємства на суму вартості повернутих товарів. У свою чергу, інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області при проведенні перевірки відомостей по рахунку 704 помилково зменшено доходи не на суму собівартості повернутих товарів (610914,00 грн), а на суму податку на додану вартість, включеного до ціни таких товарів, що становила 122180,00 грн, про що зазначено у таблиці на стор. 6 Акта перевірки.

Суд враховує, що наведені доводи свідка підтверджені залученою до матеріалів справи копією записів про обороти рахунку 704 за січень - червень 2016 року, за змістом якої ПП "ПЛМЗ" зменшено доходи у зв'язку з поверненням товарів на суму дебетових оборотів по рахунку 79 "Фінансові результати" у розмірі 610914,00 грн та окремо відображено зменшення оборотів по рахунку 64 "Податковий кредит" у розмірі 122182,80 грн /т. 3, а.с. 126/.

Позивачем до матеріалів справи надано копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, якими підтверджено факт повернення товарів ТОВ "ВКФ "Велта" загальною вартістю 733096,80 грн, у т.ч., ПДВ - 122182,80 грн /т. 3, а.с. 127-133/, а також копії видаткових накладних на повернення товарів /т. 3, а.с. 134-135/.

Детальною роздруківкою записів по рахунку 704 за січень - вересень 2016 року підтверджено, що у спірних відносинах мало місце повернення товарів ТОВ "ВКФ "Велта" загальною вартістю 733096,80 грн, у т.ч., ПДВ - 122182,80 грн /т. 3, а.с. 136-139/.

Відповідачем наведені вище доводи позивача не спростовані.

Так само, відповідачем не надано належних, достатніх та достовірних доказів, якими б було підтверджено правомірність доводів контролюючого органу про невідповідність задекларованого ПП "ПЛМЗ" доходу за 9 місяців 2016 року даним бухгалтерського обліку підприємства.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПП "ПЛМЗ" в частині вимог, що є предметом розгляду у межах даного провадження.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 6046,70 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 7.04.17 №5196 /т. 1, а.с. 3/.

Відповідачем доказів понесення судових витрат не надано.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що предметом судового розгляду у межах даного провадження були вимоги ПП "ПЛМЗ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.17 №0002511401 в частині збільшення ПП "ПЛМЗ" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215208,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604,00 грн, і такі вимоги судом задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 4842,18 грн ((215208,00 грн + 107604,00 грн) х 1,5%).

Керуючись статтями 2, 6-9, 72-78, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 22 березня 2017 року №0002511401 в частині збільшення Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 215208,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107604,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 31495420; вул. Ливарна, 12, м. Полтава, Полтавська область, 36034) судові витрати у розмірі 4842,18 грн (чотири тисячі вісімсот сорок дві гривні вісімнадцять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 25 березня 2019 року.

Суддя О.О. Кукоба