Постанова

від 18.03.2019 по справі 1640/2800/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 р.Справа № 1640/2800/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року (ухвалене суддею Єресько Л.О., повний текст якого складено 01.11.2018 р.) по справі № 1640/2800/18 за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1, третя особа Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Полтавській області (в подальшому - ГУ ДФС у Полтавській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідачки податковий борг у розмірі: за податковим боргом з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 152410,08 грн.; за податковим боргом з військового збору у розмірі 11430,76 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 р. позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідачки податковий борг: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 122057,01 грн.; з військового збору в загальному розмірі 9154,28 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 р. в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДФС у Полтавській області на підставі акту перевірки

№1779/16-31-13-11-16/-31-13-11-16/НОМЕР_1 від 28.12.2018 р. винесені податкові повідомлення рішення від 21.02.2018 р.: №0021341311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковими зобов'язаннями в загальному розмірі 122 057,01 грн, в тому числі 97645,61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24411,40 грн.; № НОМЕР_2, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору за податковими зобов'язаннями в загальному розмірі 9154,28 грн, в тому числі 7323,42 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1830,86 грн.

У зв'язку з тим, що згідно карток особового рахунку фізичної особи ОСОБА_1, у відповідачки обліковується податковий борг, який нею не сплачений, ГУ ДФС у Полтавській області звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги необґрунтовані в частині стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у вигляді пені в розмірі 30353,07 грн. та з військового збору у вигляді пені в розмірі 2276,48 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пп. 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків нарахованих на суму грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (у редакції чинній з 04.03.2015 р.), пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно із пунктом 129.2 ст. 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пунктом 63 Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" пункти 129.1 і 129.4 статті 129 викладено в наступній редакції.

Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)(п 129.1.1. ст. 129 Податкового кодексу України); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (п 129.1.2. ст. 129 Податкового кодексу України); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (п 129.1.3. ст. 129 Податкового кодексу України). На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пп. 129.4. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 129.2 ст. 129 Податкового кодексу України (у редакції станом на час нарахування пені/), у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Згідно з абзацом 2 підпункту 2 пункту 1 підрозділу 7 розділу 3 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно із витягу з інтегрованої картки фізичної особи ОСОБА_1, в автоматичному режимі на суму заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 97645,61 грн. та військового збору в сумі 7323,42 грн. з граничного дня сплати за звітний період (31.07.2016 р.), за який виявлено заниження по дату закінчення нарахування пені (01.04.2018 р.), загальна кількість календарних днів становить 610 днів. Також враховується облікова ставка НБУ, яка діяла на граничний день сплати.

Згідно із розрахунку податкового органу пеня нарахована на грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб складає 30353,07 грн. (97 645,61 грн. *610*15,5 %*120 % (річних облікової ставки НБУ), пеня нарахована на грошове зобов'язання з військового збору складає 2276,48 грн. (7323,42 грн*610днів*15,5%*120 %).

Тобто, контролюючим органом нараховано пеню за весь період (з 31.07.2016 р. по 01.04.2018 р.), із врахуванням однакової облікової ставки НБУ, яка діяла на граничний день сплати, але податковим органом не враховано, що редакція статті 129 Податкового кодексу України та облікова ставка НБУ змінювалися, у зв'язку з чим позивачем збільшено відповідальність відповідача.

Доводи апелянта, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, так як ним, з урахуванням висновків в цьому рішенні суду, пеня розрахована за обліковою ставкою НБУ, яка діяла на кожен день прострочення, та її розмір на теперішній час становить 29468,40 грн., суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки здійсненням такого розрахунку позивач фактично погодився з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та підтвердив його правильність.

Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року по справі № 1640/2800/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Мельнікова А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 25.03.2019 року