Ухвала

від 25.03.2019 по справі 816/629/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 березня 2019 р.Справа № 816/629/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П. ,

перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року по справі № 816/629/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-МК"

до Державної фіскальної служби України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврошляхбуд" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс" , Комунальне підприємство "Новокаховське шляхово-експлуатаційне управління"

про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-МК" до Державної фіскальної служби України треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврошляхбуд" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс" , Комунальне підприємство "Новокаховське шляхово-експлуатаційне управління" про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

04.02.2019 року вказане судове рішення повторно оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Одночасно заявлено клопотання, в якому скаржник просить визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження цього рішення.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, скаржник зазначає, що фактично підставою для повернення первісно поданої ДФС України апеляційної скарги слугувала несплата судового збору за її подання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Судом встановлено, що у судовому засіданні 06.08.2018 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 14.08.2018 року (том 2, а.с. 35-45).

14.08.2018 року, тобто в межах процесуального строку, визначеного ч. 1 ст. 295 КАС України, судове рішення вперше оскаржено відповідачем в апеляційному порядку (том 2, а.с. 48-51).

Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 року у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору - відмовлено та залишено апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018р. по справі № 816/629/18 без руху, а також надано Державній фіскальній службі України строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом сплати судового збору в розмірі 7929,00 грн. Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 по справі № 816/629/18 повернуто скаржнику.

04.02.2019 року на рішення суду першої інстанції ДФС України повторно подано апеляційну скаргу.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні заявленого ДФС України клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, єдиною причиною пропуску строку на оскарження відповідачем судового рішення є несплата судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції з причини тимчасової неспроможності контролюючого органу його сплатити у зв'язку із забороною проведення платежів за платіжними дорученнями.

Колегія суддів зазначає, що статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд зверну увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Також, колегія суддів зазначає, що ДФС України, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку контролюючого органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, в даному випадку ДФС України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі « Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними ті причини, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та відмовляє у його задоволенні.

Частинами 2 та 3 статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ДФС України відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України підлягає залишенню без руху та скаржнику слід надати строк для визначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження означеного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ст.ст. 299, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року по справі № 816/629/18 - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року по справі № 816/629/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-МК" до Державної фіскальної служби України треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврошляхбуд" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорсервіс" , Комунальне підприємство "Новокаховське шляхово-експлуатаційне управління" про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху .

Надати Державній фіскальній службі строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин.

Роз'яснити Державній фіскальній службі, що у разі невиконання вимог даної ухвали у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис)ОСОБА_2 ОСОБА_3