Постанова

від 27.02.2019 по справі 804/4751/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 804/4751/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Кязимова Д.В., за участю позивача - Ковалевська М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року в адміністративній справі №804/4751/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Єфанова О.В., повний текст рішення складено 02.11.2018 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро"

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 19.04.2018 року №0009241400.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки акта перевірки №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016 року про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, а відтак винесене на підставі цього акта перевірки податкове повідомлення-рішення від 19.04.2018 року №0009241400 є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами. При цьому, ненадання позивачем товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки останні не є первинними документами. Також відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента не може мати правових наслідків для позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Шахтар-Агро" перебуває на податковому обліку згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200094454 є платником ПДВ.

На підставі направлення від 05.12.2016 року №250 та відповідно до наказу Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС України у Дніпропетровській області №577 від 02.12.2016 року працівниками відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Шахтар-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Експотехімпорт", ПП "Константа-2007", ТОВ "Бінер", ТОВ "Хімагромаш", ПП "Пром-Комплект" за період з 01.12.2013 року по теперішній час на предмет перевірки реальності настання правових наслідків від проведених (задекларованих) фінансово-господарських операцій, а також визначення розміру завданих державі збитків за результатами декларування зазначених взаємовідносин".

Підставою для призначення зазначеної перевірки стало отримання контролюючим органом ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

Так, згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 09.11.2016 року у справі №201/15613/16-к зазначено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Дніпропетровської області у період з 2013-2015 роки створили та придбали шляхом реєстрації на підставних осіб ряд суб`єктів підприємницької діяльності, а саме - ТОВ "Експотехімпорт", ПП "Константа-2007", ТОВ "Бінер", ТОВ "Хімагромаш", ПП "Пром-Комплект", реквізити та рахунки яких використовували для прикриття незаконної діяльності, що полягала у безпідставному переведенні безготівкових коштів у готівку та наданні послуг по незаконному формуванню сум у складі податкового кредиту з ПДВ. Крім того, невстановлені особи використовували зазначені підприємства для надання зацікавленим юридичним особам-клієнтам послуги з мінімізації податкових зобов`язань та вчинення пособництва в ухиленні від сплати податків.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016 року, яким встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 141602,33 грн., у тому числі у січні 2014 року - 53100,00грн., у березні 2014 року - 16232,33 грн., у березні 2015 року - 72270,00 грн.

На підставі висновків акту №8/04-10-14-00-35020481 від 16.12.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2018 року №0009241400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 177002,50 грн., з яких за основним платежем - 141602,00 грн. та за штрафними санкціями - 35400,50 грн.

В адміністративному порядку спірне рішення залишено без змін.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог п.201.11 ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно цього Кодексу.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Експотехімпорт", оскільки з наданих документів на підтвердження виконання укладених договорів поставки добрив між вказаними підприємствами неможливо встановити якість та походження добрив, а також жодним чином не підтверджено транспортування означеного товару, неможливо встановити процедуру та місце навантаження та розвантаження товару. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не вказані відповідальні особи за здійснення господарської операції, документально не підтверджено використання придбаних мінеральних добрив у власній господарській діяльності, що свідчить про відсутність ділової мети та економічної обґрунтованості у досліджених господарських операціях. Крім того, на думку суду першої інстанції, відсутність у ТОВ "Експотехімпорт" трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, офісних, складських або виробничих приміщень свідчить про фіктивність господарських операцій позивача з цим контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, між ТОВ "Шахтар-Агро" та ТОВ "Експотехімпорт" були укладені наступні договори.

Договір № 0114/1 від 15.01.2014 року згідно якого ТОВ "Шахтар-Агро", як покупець, покупає, а ТОВ "Експотехімпорт", як продавець, зобов`язується поставити товарно-матеріальні цінності у обсязі та кількості що визначено сторонами, згідно накладних на поставку товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.2.1 Договору ціна на продукцію та загальна вартість поставки (справедлива вартість) зазначається в накладних на поставку товару. Пунктом 3.1 та 3.2 Договору визначено, що доставка здійснюється згідно накладних на поставку товару, а передача (приймання-здача) - в пункті поставки 20 січня 2014 року.

Відповідно до п.4.1 Договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Датою зарахування коштів є 22 січня 2014 року.

Пунктом 5.1.2 Договору встановлено, що якість продукції повинна відповідати ТУ та ГОСТу.

Так на підставі вищевказаного договору позивачем було придбано аміачну селітру у кількості 90т., що підтверджується видатковою накладною №1 від 20.01.2014р.; прибутковим ордером № 14 від 20.01.2014р.

Оплата за поставку аміачної селітри підтверджується рахунком №1 від 20.01.2014р. на суму 318600,00грн. з ПДВ (ціна 265500,00 грн. та ПДВ 53100,00 гри.); платіжними дорученнями на оплату від 23.01.14р. у сумі 147184,74 грн. та від 23.01.14р. у сумі 171415,26 грн.

Зберігання аміачної селітри на складі підтверджується договором зберігання на складі №3-11-14 від 20.01.2014р.; актом передачі ТМЦ на відповідальне зберігання №1 від 20.01.2014р.

Переміщення аміачної селітри зі складу на поля позивача для використання відбувалось вантажними транспортними засобами позивача, що підтверджується: накладними №1-4 від 24.02.2014 р. та прибутковим ордером №27 від 24.02.2014р. на 19т.; накладними №5-8 від 25.02.2014р. та прибутковим ордером №28 від 25.02.2014р. на 19т.; накладними №9-14 від 26.02.2014р. та прибутковим ордером №30 від 26.02.2014р. на 28т.; накладними №15-16 від 27.02.2014р. та прибутковим ордером №32 від 27.02.2014р. на 9т.; накладною №17 від12.03.2014р.та прибутковим ордером №39а від 12.03.2014р. на 4,5т.; накладною №18 від 13.03.2014р. та прибутковим ордером №40а від 13.03.2014р. на 4,5т.; накладною №19 від 14.03.2014р. та прибутковим ордером №41а від 14.03.2014р. на 6т.; подорожніми листами вантажного автомобіля на переміщення 90 т. аміачної селітри: №37-40 від 24.02.2014р.; №42-44 від 25.02.2014р.; №46-49 від 26.02.2014р.; №50,53 від 27.02.2014р.; №64 від 12.03.2014р.; №68 від 13.03.2014р.; №75 від 14.03.2014р.

Використання аміачної селітри Позивачем на полях у своїй діяльності під підкормку підтверджується: актами на використання добрив від 27.02.2014р. (бригада 2), від 27.02.2014р. (бригада 3) та 31.03.2014р. (бригада 3); дорожніми листами трактора про внесення аміачної селітри: №21 від 25.02.2014р.; №29 від 25.02.2014р.; № 30 від 25.02.2014р.; №22 від 26.02.2014р.; №31 від 26.02.2014р.; №32 від 26.02.2014р.; №24 від 27.02.2014р.; №25 від 27.02.2014р.; №33 від 27.02.2014р.; №76 від 12.03.2014; №79 від 12.03.2014р. ; №80 від 12.03.2014р.; №84 від 13.03.2014р.; №86 від 13.03.2014р. ; №87 від 13.03.2014р.; №90 від 14.03.2014р. ; №92 від 14.03.2014р.; №93 від 14.03.2014р.; №96 від 15.03.2014р.; №98 від 15.03.2014р.; №101 від 15.03.2014р.

Ведення обліку наявності та використання аміачної селітри підтверджується статистичною звітністю 96 с/г за 2014 року, що була подана до відповідних державних органів.

У зв'язку із виконанням вказаного договору було складено податкову накладну яка оформлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Договір №0305/1 від 05.03.2014р., згідно якого ТОВ "Шахтар-Агро", як покупець, покупає, а ТОВ "Експотехімпорт", як продавець, зобов`язується поставити товарно-матеріальні цінності у обсязі та кількості, визначено них сторонами, згідно накладних на поставку товару, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.2.1 договору ціна на продукцію та загальна вартість поставки (справедлива вартість) зазначається в накладних на поставку товару.

Пунктом 3.1 та 3.2 договору визначено, що доставка здійснюється згідно накладних на поставку товару, а передача (приймання-здача) - в пункті поставки 10 березня 2014 року.

Відповідно до п.4.1 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Датою зарахування коштів є 14 березня 2014 року.

Пунктом 5.1.2 договору встановлено, що якість продукції повинна відповідати ТУ та ГОСТу.

На підставі вказаного договору позивачем було придбано 23,3т. карбаміду.

Придбання карбаміду підтверджується: договором №0305/1 від 05.03.2014р.; видатковою накладною № ЗО від 11.03.2014р.; прибутковим ордером № 39 від 1 1.03.2014р.

Оплата за поставку карбаміду підтверджується рахунком №7 від 11.03.2014 на суму 97394,00 грн. з ПДВ (ціна 281161,67 грн. та ПДВ 16232,33 грн.); платіжним дорученням на оплату від 18.03.2014 у сумі 97394,00грн.

Зберігання карбаміду на складі підтверджується договором зберігання на складі №3-11-14 від 20.01.2014р.; актом передачі ТМЦ на відповідальне зберігання №2 від 11.03.2014р.

Переміщення карбаміду зі складу позивача на поля позивача для використання відбувалось вантажними транспортними засобами позивача, що підтверджується: накладною №20 від 21.03.2014р. та прибутковим ордером №46 від 21.03.2014р. на 2т.; накладними №21-23 від 24.03.2014р. та прибутковим ордером №47 від 24.03.2014р. на 13т.; накладною №24 від 26.03.2014р. та прибутковим ордером №49 від 26.03.2014 р. на 5т; накладною .№25 від 16.04.2014р. та прибутковим ордером №68 від 16.04.2014р. на 1т.; накладною №26 від 28.04.2014р. та прибутковим ордером №78 від 28.04.2014р. на 2,3т.; подорожніми листами вантажного автомобіля на переміщення 23,3 т. карбаміду: №87 від 21.03.2014р.; №96 від 24.03.2014р.; №103 від 26.03.2014р.; №118 від 16.04.2014р.; №157 від 28.04.2014р.

Використання карбаміду Позивачем на полях у своїй діяльності під підкормку підтверджується: актами на використання добрив від 31.03.2014р. (бригада 2); від 31.03.2014р. (бригада 3); від 30.04.2014р. (бригада 2); від 30.04.2014р. (бригада 3); від 30.04.2014р. (рекультивація); від 30.05.2014р. (бригада 3); дорожніми листами трактора про внесення карбаміду: №108 від 22.03.2014р.; №125 від 24.03.2014р.; №126 від 25.03.2014р.; №127 від 25.03.2014р.; №133 від 26.03.2014р.; №134 від 26.03.2014р.; №219 від 17.04.2014р.; №222 від 17.04.2014р.; №231 від 18.04.2014р.; №247 від 22.04.2014р.; №248 від 22.04.2014р.; №268 від 23.04.2014р.; №269 від 23.04.2014р.; №277 від 24.04.2014р.; №278 від 24.04.2014р.; №288 від 25.04.2014р.; №289 від 25.04.2014р.; №300 від 26.04.2014р.; №301 від 26.04.2014р.; №307 від 28.04.2014р.; №308 від 28.04.2014р.; №327 від 01.05.2014р.; №351 від 04.05.2014р.; №367 від 07.05.2014р.; №368 від 07.05.2014р.

Ведення обліку наявності та використання карбаміду підтверджується статистичною звітністю 96 с/г за 2014р., що була подана до відповідних державних органів.

Договір поставки №1102-1/13-ША-ДЦ від 11.02.2015 року, згідно якого ТОВ "Експотехімпорт", як постачальник, зобов`язується поставити у власність ТОВ "Шахтар-Агро", як покупця, продукцію сільськогосподарського призначення - мінеральні добрива, в асортименті, кількості, строки, по ціні та якісним характеристикам, узгодженим сторонами та у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.2 договору приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості та кількості у відповідності зі звичаями ділового обороту, а саме дотримання постачальником умов даного договору та вимог інструкцій №П-6, П-7, затверджених Держарбітражем СРСР відповідно 15.06.1965р. та 25.04.1966р. "Про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та якістю".

На виконання цього договору було виписано видаткову накладну на поставку та специфікацію на поставку карбаміду у кількості 33т.

Придбання карбаміду підтверджується договором №1102-1/13-ША-ДЦ від 11.02.2015р.; видатковою накладною № 57 від 13.03.2015р.; прибутковим ордером №27 від 13.03.2015р.; паспортом на карбамід №1088 від 22.12.2014р.

Оплата за поставку карбаміду підтверджується рахунком №33 від 10.03.2015р. на суму 433620,00 грн. з ПДВ (ціна 361350,00 грн. та ПДВ 72270,00 грн.); платіжним дорученням на оплату від 13.03.2014р. у сумі 433620,00грн.

Зберігання карбаміду на Складі підтверджується договором зберігання на складі №3-5-15 від 13.03.2015р.; актом передачі ТМЦ на відповідальне зберігання №1 від 13.03.2015р.

Переміщення карбаміду зі складу на поля Позивача для використання відбувалось вантажними транспортними засобами Позивача, що підтверджується: накладною №1 від 17.03.2015р. та прибутковим ордером №28 від 17.03.2015р. на 4т.; накладною №2 від 20.03.2015р. та прибутковим ордером №29 від 20.03.2015р. на 3,2т.; накладною №3 від 21.03.2015р. та прибутковим ордером №30 від 21.03.2015р. на 4,5т.; накладною №4 від 23.03.2015р. та прибутковим ордером №31 від 23.03.2015р. на 4т.; накладною №5 від 24.03.2015р. та прибутковим ордером №32 від 24.03.2015р. на 4,5т.; накладною №6 від 24.03.2015р. та прибутковим ордером №33 від 24.03.2014р. на 4,5т.; накладною №7 від 27.04.2015р. та прибутковим ордером №56 від 27.04.2015р. на 1т.; накладною №8 від 30.04.2015р. та прибутковим ордером №58 від 01.05.2015р. на 2т.; накладною №9 від 13.05.2015р. та прибутковим ордером №68 від 13.05.2015р. на 1т.; накладною №10 від 21.05.2015р. на 2т.; накладною №12 від 11.06.2015р. та прибутковим ордером №85 від 1 1.06.2015р. на 2,3т.; подорожніми листами вантажного автомобіля на переміщення 33 т. карбоміда: №8 від 17.03.2015р.; №15 від 20.03.2015р.; №18 від 21.03.2015р.; №27 від 23.03.2015р.; №31 від 24.03.2015р.; №34 від 25.03.2015р.; №56 від 27.04.2015р.; №62 від 30.04.2015р.; №126 від 21.05.2015р.

Використання карбаміду позивачем на полях у своїй діяльності під підкормку підтверджується: актами на використання добрив від 31.03.2015р. (бригада 2); від 31.03.2015р. (бригада 3); від 30.04.2015р. (бригада 2); від 23.05.2015р. (бригада 3); від 29.05.2015р. (бригада 2); від 29.05.2015р. (бригада 2); від 30.06.2015р. (бригада 2); від 30.04.2016р. (бригада 2); від 30.05.2016р. (бригада 2); від 30.05.2016р. (бригада 3); дорожніми листами трактора про внесення карбаміду: №41 від 20.03.2015р.; №42 від 20.3.2015р.; №56 від 21.03.2015р.; №57 від 21.03.2015р.; №59 від 22.03.2015р.; №60 від 22.03.2015р.; №62 від 23.03.2015р.; №64 від 23.03.2015р.; №67 від 24.03.2015р.; №74 від 24.03.2015р.; №83 від 25.03.2015р.; №76 від 25.03.2015р.; №90 від 26.03.2015р.; №39 від 20.03.2015р.; №45 від 21.03.2015р.; №47 від 22.03.2015р.; №51 від 23.03.2015р.; №66 від 24.03.2015р.; №34 від 18.03.2015р.; №32 від 17.03.2015р.; №93 від 27.03.2015; №88 від 26.03.2015р.; №73 від 25.03.2015р.; №111 від 24.04.2015р., №121 від 27.04.2015р.; №132 від 28.04.2015р.; №133 від 28.04.2015р.; №142 від 29.04.2015р.; №143 від 29.04.2015р.; №149 від 30.04.2015р.; №150 від 30.04.2015р.; №161 від 01.05.2015р.; №159 від 01.05.2015р.; №170 від 02.05.2015р.; №167 від 02.05.2015р.; №190 від 05.05.2015р.; №189 від 05.05.2015р.; №201 від 06.05.2015р.; №202 від 06.05.2015р.; №205 від 07.05.2015р.; №208 від 07.05.2015; №216 від 08.05.2015р.; №217 від 08.05.2015р.; №220 від 11.05.2015р.; №221 від 11.05.2015р.; №249 від 12.05.2015р.; №250 від 12.05.2015р.; №259 від 13.05.2015р.; №260 від 13.05.2015р.; №302 від 18.05.2015р.; №310 від 20.05.2015р.; №311 від 20.05.2015р.; №314 від 19.05.2015р.; №319 від 21.05.2015р.; №321 від 21.05.2015р.; №348 від 22.05.2015р.; №349 від 22.05.2015р.; №353 від 23.05.2015; №354 від 23.05.2015р.; №355 від 24.05.2015р.; №356 від 24.05.2015р.; №363 від 26.05.2015р.; №364 від 26.05.2015р.; №369 від 27.05.2015р.; №370 від 27.05.2015р.; №378 від 28.05.2015р.; №379 від 28.05.2015р.; №387 від 04.06.2015р.; №388 від 04.06.2015р.; №403 від 05.06.2015р.; №404 від 05.06.2015р.; №418 від 06.06.2015р.; №419 від 06.06.2015р.; №229 від 23.04.2016р.; №237 від 24.04.2016р.; №193 від 02.05.2016р.

Ведення обліку наявності та використання карбаміду підтверджується статистичною звітністю 9б с/г за 2015 рік, що була подана до відповідних державних органів.

Таким чином, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та ТОВ "Експотехімпорт" підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги, використання в господарській діяльності ТМЦ підтверджені відповідними документами, зазначеними вище.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем з ТОВ "Експотехімпорт" договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Колегія суддів також зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Щодо висновків суду першої про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутність у покупця товарно-транспортних накладних на перевезення товару не позбавляє покупця права на податковий кредит у разі наявності у нього відповідних податкових накладних, які, згідно ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України, є підставою для виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду, якщо вони отримані в ході реального виконання господарської операції. При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження відомостей про господарську операцію з перевезення товару, а законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність сертифікатів відповідності та/або походження на зазначений у податкових та видаткових накладних товар не може бути підставою для визнання господарських операцій нереальними, оскільки позивачем до перевірки надані усі необхідні первині документи для фактичного встановлення реальності господарських операцій.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції відносного того, що не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції про виконання договорів зберігання мінеральних добрив, укладених між позивачем та ПП "Джалела", оскільки ці обставини не мають жодного значення для вирішення цієї справи, з урахуванням того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 19.04.2018 року №0009241400 винесено у зв'язку із взаємовідносинам позивача саме з ТОВ "Експотехімпорт".

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року в адміністративній справі №804/4751/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року в адміністративній справі №804/4751/18 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтар-Агро" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 19.04.2018 року №0009241400.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 лютого 2019 року, в повному обсязі постанова складена 11 березня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш

суддя В.А. Шальєва