Постанова

від 05.03.2019 по справі 804/3733/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3733/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Груп" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року в адміністративній справі №804/3733/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Груп" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Відділ державної виконавчої служби Центрально-Міського району м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 03.01.2018 №378/4.2-11/15 , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Груп" звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати постанову №378/4.2-11/15 про накладення штрафу у сумі 32000,00 грн., прийняту уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 03.01.2018. В обґрунтування позову позивач вказував на відсутність підстав для застосування до підприємства штрафних санкцій, оскільки ненарахування та невиплата директору заробітної плати відбулись за рішенням засновників, з метою мінімізації податкового навантаження у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. Також позивач зазначав про порушення закону під час проведення перевірки, складання акту перевірки та прийняття спірної постанови.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати та позов задовольнити. Скаржник стверджує, що виїзне інспекційне відвідування відповідачем здійснено незаконно, і всі документи та матеріали, зібрані за його результатами як докази для встановлення факту начебто порушення законодавства, не можуть слугувати підставою для винесення будь-яких рішень відповідачем. Також, апелянт вказує на те, що згідно Господарського кодексу України керівництво підприємства здійснюється або через найманого працівника директора, або власники здійснюють таке керівництво. Зважаючи на те, що підприємство перебувало в скрутному матеріальному становищі, мало від'ємний баланс, а Фесенко Є.О. є одноособовим власником цього підприємства, ним було прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом про те, що на період до відновлення фінансового стану підприємства він буде здійснювати керівництво підприємством без нарахування заробітної плати. Скаржник, також, вказує на те, що він мав у цей період часу основну роботу на ТОВ Метенергомаш де отримував заробітну плату.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами.

Від Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов лист про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

08 грудня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на підставі інформації, наданої листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.10.2017 №30597/10/04-36-13-03-19 (вх.№13999 від 08.11.2017 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, вз. №6611 від 10.11.2017 управління з питань праці) щодо фактів порушення законодавства про працю, виявлених в ході здійснення контрольних повноважень, видано наказ № 623-І про проведення в період з 12.12.2017 по 13.12.2017 інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Груп". 08 грудня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було направлено на адресу керівника ТОВ "Брок Бізнес Груп" запит щодо надання інформації від 08.12.2017 №738. 11 грудня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було направлено на адресу керівника ТОВ "Брок Бізнес Груп" направлення на проведення інспекційного відвідування від 11.12.2017 за №361/42-11. 12 грудня 2017 року за №16 директором ТОВ "Брок Бізнес Груп" було направлено на адресу начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області письмові пояснення від 12.12.2017 за №16. 13 грудня 2017 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Клімчук О.В. складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №38/4.2-11. 20 грудня 2017 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було направлено на адресу керівника ТОВ "Брок Бізнес Груп" повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яким запрошували останнього 03 січня 2018 року на 10.45 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Козакова, буд. 3, каб. №412 для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. 03 січня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено відносно ТОВ "Брок Бізнес Груп" постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №387/4.2-11/15 від 03.01.2018, якою вирішено накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Груп" штраф у розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірної постанови, яка прийнята на підставі акту перевірки, висновки якого про порушення позивачем законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції проігнорував пояснення представника позивача щодо порушень під час проведення перевірки - відсутності згоди Держпраці на проведення перевірки, як це передбачено п.3, п. 4 Порядку № 295.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (Порядок № 295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин). Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Здійснюючи перевірку доводів скаржника, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність, оскільки наведеною постановою Кабінету Міністрів України № 295 було затверджено два документи: 1) Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю і 2) Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Інспекційні відвідування визначені Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю і згода Держпраці цим Порядком не передбачена.

Скаржник вказує, що інспекційне відвідування було здійснено 12.12.2017, Акт перевірки складено 13.12.2017, що викликає сумнів у можливості складання Акту на наступний день.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 19 Порядку №295, передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20 Порядку №295).

Наведені доводи скаржника колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони грунтуються на припущеннях без підтвердження доказами.

Скаржник стверджує, що не був повідомлений про розгляд справи, за наслідками якого відповідачем прийнята спірна постанова.

Відповідачем до суду першої інстанції надані наступні докази направлення повідомлення: копія повідомлення № 10230-15/04 від 20.12.2017 р. про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (а.с.79), копія реєстру на відправлення поштової кореспонденції від 21.12.2017, копія фіскального чеку, копія списку № 1477 згрупованих поштових відправлень (а.с.135).

Судом першої інстанції встановлена обставина належного повідомлення позивача про день, місце і час розгляді справи про накладення штрафу, тому наведені скаржником доводи в цій частині спростовані наявними у справі письмовими доказами.

Скаржник стверджує про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності.

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом першої інстанції встановлено, що Фесенко Є.О., не зважаючи на наказ про звільнення №14-к від 30.05.2016, дійсно працював на посаді директора ТОВ "Брок Бізнес Груп", що підтверджується наказом №4 від 02 листопада 2010 року про призначення останнього на зазначену посаду та вірно не прийнято у якості доказу відсутності у роботодавця обов'язку щодо здійснення оплати праці найманої особи посилання представника позивача на факт набуття Фесенком Є.О. корпоративних прав ТОВ "Брок Бізнес Груп", а також на винесення зазначеною особою рішення №27/05від 27.05.2016 про припинення виплати собі заробітної плати. Судом першої інстанції також зазначено, що жодним чинним нормативно-правовим актом не поставлено в залежність обов'язок щодо своєчасної виплати мінімальної заробітної плати найманій особі від наявності чи відсутності або розміру прибутку, отримуваного підприємцем-роботодавцем.

Колегія суддів, у свою чергу, звертає увагу, що позивачем на підтвердження наявності підстав для ненарахування і невиплату директору товариства не були надані докази припинення господарської діяльності товариства. Статут товариства не містить положень про те, що на період тимчасового зупинення діяльності, керівник виконує свої повноваження без отримання заробітної плати.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем було винесено законну і обґрунтовану постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 03.01.2018 р. №378/4.2-11/15.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок Бізнес Груп" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року в адміністративній справі №804/3733/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 березня 2019 року і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 25 березня 2019 року.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук