Рішення

від 14.03.2019 по справі 506/606/18

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/606/18

Провадження № 2/506/62/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2019 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук М.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Івасишина В.П.

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката Басюк О.М.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору ОСОБА_5

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни Одеської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою від 08 жовтня 2018 року позовна заява була залишена без руху.

Після усунення недоліків позовної заяви та отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 07 листопада 2018 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

03 січня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження до 07 лютого 2019 року.

16 січня 2019 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_7 та ОСОБА_5

30 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог, з подальшим їх уточненням, позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_8 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , площею 0,2500 га /присадибна ділянка/, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 на земельну ділянку, площею 0,2445 га /для ведення особистого селянського господарства/, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , на житловий будинок в с. Флора Окнянського району Одеської області згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_4 від 22.02.2008 року. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8. є вона (позивач), як рідна донька покійної та відповідач, яка прийняла спадщину, але не дає їй письмової згоди для прийняття нею спадщини, а також треті особи ОСОБА_11 , як рідна донька покійної та Радчук /дівоче прізвище ОСОБА_12 , як рідна донька померлого рідного брата позивача - ОСОБА_13 , які спадщину після смерті ОСОБА_8 не прийняли. Позивач не скористалася своїм правом на подання заяви про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку для прийняття спадщини, у зв`язку з психологічною травмою, пов`язаною зі смертю матері. Крім того, 22 січня 2017 року у її чоловіка ОСОБА_14 стався інфаркт міокарда, у зв`язку з чим він тривалий час - з 24.01.2017 року по 10.02.2017 року перебував на лікуванні в Одеській обласній клінічній лікарні, після чого постійно перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. У неї склалися тяжкі матеріальні умови, вона не працює, доглядала за хворим чоловіком, в зв`язку з чим своєчасно не звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 . Окрім того, їй пояснили, що спадщину оформляють після спливу шести місяців, тому вона і не розраховувала поспішати вирішувати питання щодо спадщини. У вересні 2018 року вона звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, на що державний нотаріус усно їй повідомив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. Крім того, для оформлення спадщини, їй необхідно встановити факт, що вона є донькою ОСОБА_8 , так як в її свідоцтві про народження прізвище та по батькові матері помилково зазначено як ОСОБА_8 /російською - ОСОБА_8/.

Відповідач подала відзив на позов, в якому не заперечувала проти задоволення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин, однак вважала необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини з наступних підстав. У позовній заяві позивач в якості поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини визначає такі: психологічна травма, пов`язана зі смертю матері; хвороба чоловіка; важке матеріальне становище та юридична необізнаність. Відповідач вважає, що жодна із зазначених позивачем причин не може бути визнана поважною, зокрема психологічна травма, пов`язана зі смертю матері, взагалі не може бути визначена як причина, оскільки надання законом шестимісячного строку для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини має на меті також і надання спадкоємцям строку для психологічної адаптації після такої події як смерть близької людини. Крім того, ОСОБА_8 померла у віці 88 років, а тому ,з урахуванням її досить похилого віку ,факт смерті не може бути абсолютно неочікуваним. Крім того, відповідач зазначила, що позивач перебувала у постійному конфлікті з матір`ю, саме це і стало причиною того, що у липні 2014 року відповідач разом з матір`ю змушена була придбати будинок в с. Чубівка Подільського району та переїхати туди жити для того, щоб убезпечити матір і себе від постійних конфліктів з ОСОБА_1 , яка могла у будь-який момент приїхати і вчинити скандал. У вказаному будинку ОСОБА_8 разом з нею / відповідачем / і проживала до самої смерті. Протягом трьох років проживання матері в с.Чубівка позивач жодного разу не приїхала до матері, тож ніякої психологічної травми, пов`язаної зі смертю матері, у позивача не було. Щодо хвороби чоловіка, то як вбачається з наданих самою позивачкою документів, її чоловік знаходився на стаціонарному лікуванні з 24 січня по 10 лютого 2017 року, а їх мати померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто більше ніж через два з половиною місяці з часу його виписки з лікарні. Як свідчать рекомендації, що містяться у виписці з історії хвороби чоловіка позивача, жодних ін`єкцій, крапельниць чи інших складних процедур йому не призначено. Жодних інших документів, які б підтверджували погіршення стану його здоров`я та пов`язану із цим госпіталізацію чи якесь інше лікування ,не надано. Отже, як на момент смерті ОСОБА_8 , так і протягом шести місяців після того, ОСОБА_14 мав задовільний стан здоров`я, постійного стороннього догляду не потребував. З приводу важких матеріальних умов та незнання законодавства, то вказані причини взагалі не можуть бути визнані поважними. При цьому, навіть за таких умов, жодних доказів свого важкого матеріального становища та значних матеріальних витрат по догляду за чоловіком позивач не надала. Щодо незнання своїх прав, то позивач, проживаючи в районному центрі, мала можливість отримати консультацію щодо порядку прийняття спадщини та, відповідно, вчасно подати заяву про прийняття спадщини. При цьому твердження позивача, що вона прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, взагалі не може братися до уваги, так як чинний Цивільний кодекс України не містить такого поняття як прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном , яке містилося у ст.549 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.

Позивач подала відповідь на відзив, в якій заперечувала проти доводів відповідача щодо того, що психологічна травма, пов`язана зі смертю матері, яка померла у віці 88 років, не може бути поважною причиною, зазначивши, що смерть близької людини завжди є великою втратою. Крім того, відповідач приховувала від позивача стан здоров`я матері, чинила перешкоди у їх спілкуванні, постійно провокувала сварки, належним чином не доглядала за матір`ю, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №119 від 21.08.2012 року. Щодо хвороби чоловіка, то останній з 24.01.2017 року по 10.02.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в Одеській обласній клінічній лікарні, після чого постійно перебував на стаціонарних та амбулаторних лікуваннях, а саме: на стаціонарному лікуванні з 11.02.2017 року по 15.03.2017 року в Котовській ЦРЛ; на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Красноокнянської ЦРЛ з 24.05.2017 року по 06.06.2017 року; на амбулаторному лікуванні з 16.03.2017 року по 21.04.2017 року; з 22.04.2017 року по 15.05.2017 року. При цьому, 15.05.2017 року її чоловік був визнаний інвалідом 2 групи. Доводи відповідача, що позивач постійно конфліктувала з покійною матір`ю, не відповідають обставинам справи, так як саме за заявою позивача мати перебувала на стаціонарному лікуванні в Красноокнянській ЦРЛ з 11 по 19 березня 2008 року, а також за заявою позивача покійній ОСОБА_8 була проведена операція в Міській клінічній лікарні №10 м.Одеса та вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 20.03.2008 року по 08.04.2008 року. Тому, на думку позивача, вказані у відзиві доводи не можуть бути поважними, у зв`язку з чим підстав для їх врахування під час розгляду справи немає, а тому позивач просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що додані до відповіді на відзив документи є свідченням хвороби чоловіка позивача - ОСОБА_14 , що ніхто не оспорює, проте жодним чином не підтверджують наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача як спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини, а саме на звернення до нотаріуса з відповідною заявою, тоді як позивач проживає в населеному пункті, де є нотаріус, хворіла не сама позивач, а її чоловік, який не потребував постійного стороннього догляду, а останньою датою його перебування в лікарні є 06 червня 2017 року, тобто до закінчення строку для прийняття спадщини після його виписки з лікарні було ще більше, ніж чотири місяці, що було достатньо для подання заяви про прийняття спадщини. Тому, на думку відповідача, жодного обґрунтованого аргументу щодо поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивачем не надано.

Позивач та її представник в судовому засіданні на задоволенні позову наполягали, надавши пояснення, аналогічні поясненням, викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Крім того, представник позивача додав, що позивач також має проблеми зі здоров`ям, є інвалідом 2 групи.

Відповідач та її представник в судовому засіданні не заперечували проти задоволення вимог про встановлення факту родинних відносин, підтвердивши, що дійсно позивач є донькою ОСОБА_8 , а в частині позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини просили відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов та запереченнях. Крім того, відповідач додала, що позивачу було відомо про те, що вона оформляє спадщину після смерті матері, про що, у зв`язку з їх неприязними відносинами, вона повідомляла позивача через інших людей. При зверненні до нотаріальної контори вона зазначила всіх спадкоємців, які є після смерті матері, але позивач не звернулась за спадщиною.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила факт, що позивач є донькою ОСОБА_8 , однак проти задоволення позову заперечувала, пояснивши, що так як за матір`ю доглядала їх сестра - відповідач ОСОБА_3 , то, на її думку, відповідач і має приймати спадщину після смерті матері. З тих же мотивів вона і сама не приймала спадщину.

В подальшому ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність /а.с.249/. Тому справа розглянута у відсутність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_7 , що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 вважала, що позов підлягає задоволенню та пояснила, що вона є онукою ОСОБА_8 , а ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є її тітками та доньками ОСОБА_8 . Позивач не могла прийняти спадщину після смерті матері, так як доглядала за своїм чоловіком, у якого був інфаркт. На її думку, позивач має право на спадщину, так як доглядала за своєю матір`ю, вона завжди в дитинстві була присутня у бабусі і все це бачила.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб та свідків, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.97/.

Після її смерті залишилася спадщина у вигляді:

- земельної ділянки, площею 4,5093 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_5 , розташованої на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області /а.с.141/;

- житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_4/;

- земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_6 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .с.183/;

- земельної ділянки, площею 0,2445 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_6 , розташованої за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.198/.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд вправі встановити факт родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У свідоцтві про народження позивача, яка після укладення шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , її матір`ю російською мовою зазначена ОСОБА_8 /а.с.10, 11/.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 06 грудня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_8 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, яке вступило в законну силу, встановлено, що згідно адресно-довідкової картотеки Красноокнянського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області та картотеки заяв про видачу паспорта громадянина України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була документована паспортом серії НОМЕР_7 , виданим Красноокнянським РВ 30.04.2009 року замість втраченого на прізвище ОСОБА_1 . Даний паспорт було замінено в зв`язку з непридатністю для користування Красноокнянським РС ГУ ДМС України в Одеській області на паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 від 12.09.2013 року після уточнення прізвища на ОСОБА_8 /а.с.15-17/.

Також вищевказаним рішенням встановлено, що трудова книжка була відкрита, а пенсійне посвідчення від 25.02.2002 року видане на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно наданих Красноокнянським РС ГУДМС України в Одеській області копій заяв на видачу паспорта (форм №1), 25 лютого 1977 року на підставі свідоцтва про народження було видано паспорт НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_8 ; 08 лютого 2002 року паспорт НОМЕР_11 від 25.02.1977 року замінено на паспорт серія НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_8 ; 30 квітня 2009 року на ім`я ОСОБА_8 видано паспорт серія НОМЕР_7 у зв`язку з втратою паспорта серії НОМЕР_10 від 08.02.2002 року; 12 вересня 2013 року на ім`я ОСОБА_8 видано паспорт НОМЕР_8 , у зв`язку з зміною прізвища з ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається наявного в матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_8 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, до актового запису про народження відповідача вносились зміни, а саме: прізвище матері з ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_8 , ім`я матері змінено з ОСОБА_8 на ОСОБА_8 , по батькові матері змінено з ОСОБА_8 на ОСОБА_8 /а.с.104-107/.

Висновком про внесення змін до актового запису цивільного стану, складеним відділом державної реєстрації актів цивільного стану встановлено, що в свідоцтві про народження ОСОБА_8 , прізвище дитини зазначено як ІНФОРМАЦІЯ_4 , ім`я - ІНФОРМАЦІЯ_4 , по батькові ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвище батька дитини ОСОБА_30 . Достовірність відомостей, які зазначені в свідоцтві про народження, підтверджується архівною довідкою про народження ОСОБА_8. , виданою Державним архівом Волинської області /а.с.108-109/.

Таким чином, судом встановлено, що в різних документах прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_8 значилося по різному - ОСОБА_8 ОСОБА_8 ОСОБА_8, ОСОБА_8 ОСОБА_8 ОСОБА_8, ОСОБА_8 .

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 підтвердили, що дійсно позивач є донькою ОСОБА_8

Таким чином, суд вважає, що факт родинних відносин між ОСОБА_8 та позивачем - ОСОБА_1 підтверджений.

Щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту?порушених, невизнаних або оспорюваних?прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої?статті 16 ЦК України?кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою?статті 15 ЦК України?визначено право кожної особи на захист свого цивільного права?у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа?лише?в разі?порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 ст.263 ЦПК України передбачає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому суд зазначає, що ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доказування та надання доказів, а саме, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ст. 1270 ЦК України, строк для звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 закінчився 22 жовтня 2017 року.

Як вбачається з наданої приватним нотаріусом Окнянського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвою І.І. копії спадкової справи №19/2017, відкритої до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_8 Зіновії Никонівни, з заявою про прийняття спадщини після її смерті зверталася лише відповідач ОСОБА_3 /а.с.86-201/.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Верховного суду від 06.06.2018 року у справі 592/9058/17-ц (провадження №61-200св18), а саме: правила частини третьої 1272?ЦК України?про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши фактичні обставини.??

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України,?належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивач в якості поважних причин пропуску встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини зазначила такі: психологічна травма, пов`язана зі смертю матері; хвороба чоловіка; важке матеріальне становище та юридична необізнаність.

Що стосується хвороби чоловіка позивача - ОСОБА_14 та перебування його на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у період з 24.01.2017 року по 15.05.2017 року та з 24.05.2017 року по 06.06.2017 року, то вказаний факт підтверджується відповідними медичними документами /а.с.18-21, 55-58, 61/ та ніким не оспорюється.

Крім того, свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні повідомив, що чоловік позивача хворів на хворобу серця. Він його провідував і в лікарні, і дома. Він не був прикутим до ліжка - ходив, а лягав, лише коли ставало погано.

Свідок ОСОБА_25 пояснила, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини, так як у неї щось було з прізвищем у документах. Чоловік позивача хворів, йому робили операцію. Після операції позивач була біля нього, син також приїздив. На похованні матері позивача її чоловік був присутнім, як був присутній і на поминальному обіді після поховання , і на поминальному обіді-сороковинах. При цьому поминальні обіди -сороковини окремо одна від одної робили і ОСОБА_1 , і ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що хвороба ОСОБА_29 не завадила йому бути присутнім як на похованні ОСОБА_8 ,так і на поминках одразу після поховання та через 40 днів після поховання.

Крім того, за поясненнями свідка ОСОБА_25 , під час хвороби ОСОБА_29 приїздив на допомогу син і тому, навіть у разі, якби ОСОБА_29 через хворобу потребував цілодобового стороннього догляду, що позивачем під час розгляду справи не було доведено, то позивач мала можливість залишити чоловіка з сином, щоб звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

До того ж, причини поважності пропуску строку на прийняття спадщини законодавець пов`язує з особою саме спадкоємця, а не члена його сім`ї.

При цьому посилання позивача на психологічну травму, пов`язану зі смертю рідної людини, важке матеріальне становище та хворобу чоловіка, як на причини, які завадили їй своєчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ,суперечать її посиланням у позовній заяві на те, що їй пояснили, що спадщину оформляють після спливу шести місяців, тому вона і не розраховувала поспішати вирішувати питання щодо спадщини.

Крім того, як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями ,хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

При цьому, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від?14 вересня 2016 року,?якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні, навіть якщо позивачу не було відомо про смерть спадкодавця.

Так як юридична необізнаність та відсутність коштів не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, то посилання позивача на ці причини судом не приймаються.

Що стосується хвороби позивача, у зв`язку з чим їй присвоєно ІІ групу інвалідності, то і ця обставина не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері, оскільки доказів загострення захворювання , яке б унеможливило її звернення до нотаріуса позивач не надала. При цьому , як встановлено в судовому засіданні, характер хвороби позивача не завадив їй доглядати за чоловіком, організовувати поминальні обіди тощо.

Крім того, слід зазначити, що для подачі заяви про прийняття спадщини позивачу не обов`язково було особисто з`являтися до нотаріальної контори. Таку заяву можливо направити будь-якими доступними засобами зв`язку: поштою, факсом, телеграмою тощо.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що неподання нею заяви про прийняття спадщини після смерті матері у визначений законом шестимісячний строк було пов`язане з поважними причинами, а саме: об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для неї.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини?без поважних причин?не свідчить про наявність у такого спадкоємця?порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Тому підстави для задоволення позову в частині вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні, у зв`язку з чим в задоволенні цих вимог позивачу слід відмовити.

Що стосується вимог про встановлення факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_8 , то вказаний факт підтверджений при розгляді справи.

При цьому, виходячи з положень ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Необхідність встановлення зазначеного факту позивач обґрунтовувала тим, що цей факт має для неї юридичне значення, так як встановлення цього факту надасть їй можливість оформити спадщину після смерті ОСОБА_8

Разом з тим, оскільки суд прийшов до висновку , що підстав для задоволення позову в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 немає, то встановлення факту родинних відносин у такому випадку не має для позивача юридичного значення, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 255, 259, 263-265, 294, 315, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року - відмовити повністю.

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_8 , з метою прийняття спадщини після смерті останньої - закрити.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 березня 2019 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко