Постанова

від 17.11.2020 по справі 506/606/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2592/20

Номер справи місцевого суду: 506/606/18

Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 березня 2019року, ухваленого під головуванням судді Чеботаренко О.Л., повний текст рішення складено 22 березня 2019 року, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила встановити факт, що має юридичне значення, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини у вигляді: житлового будинку з надвірними будівлями, земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельної ділянки площею 0,2445 га для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки площею 4,4093 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування свого позову, позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді:житлового будинку з надвірними будівлями, земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельної ділянки площею 0,2445 га для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки площею 4,4093 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У встановлений строк позивачка не скористалася своїм правом на прийняття спадщини у зв`язку з психологічною травмою, пов`язаною зі смертю матері, хворобою чоловіка, тяжким матеріальним становищем, юридичною необізнаністюта лише у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після смерті матері.

Однак, державний нотаріус усно повідомив ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. Крім того, для оформлення спадщини, їй необхідно встановити факт, що вона є донькою ОСОБА_3 , так як в її свідоцтві про народження прізвище та по батькові матері помилково зазначено як ОСОБА_4 .

Судом до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 березня 2019 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено. Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 , з метою прийняття спадщини після смерті останньої закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, щосудом не надано оцінку тому факту що чоловік позивачки переніс інфаркт міокарда, та в результаті цього тривалий час знаходився стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а саме з січня 2017 року і по червень 2017 рок, а також хвороба самої позивачки ОСОБА_1 та присвоєння їй 2-ї групи інвалідності є поважними причинами пропуску строку та такими, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця.

У своєму відзиві ОСОБА_2 зазначила, що судом вірно надано оцінку всім обставинам справи, зокрема тій обставині, що позивач на підтвердження своїх слів про загострення її хвороби не надала жодного доказу, окрім пояснень наданих у судовому засіданні.

Сторони про розгляд справи на 11 листопада 2020 року були сповіщені належним чином (а.с. 77-81 т. 2).

Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що діють карантинні обмеження з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVІD-19 (а.с. 82-83 т. 2).

Також до суду надійшло клопотання від адвоката Басюк О.М., представника ОСОБА_2 про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 84-85 т. 2).

Вирішуючи питання про слухання справи у відсутності учасників справи, колегія суддів залишає клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення, оскільки Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) не було запроваджено змін до ст.371 ЦПК України щодо строків розгляду апеляційної скарги.

ОСОБА_1 з клопотанням про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст. 212 ЦПК України, не зверталася, при цьому у клопотанні про відкладення позивачемне були зазначені причини, які безпосередньо перешкоджають представнику взяти участь у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції перебуває з травня 2019 року, учасники справи неодноразово були повідомлені про час і місце судових засідань, при цьому призначені судові засідання на 18 вересня 2019 року,26 лютого 2020 року не відбулись з поважних причин,а саме у зв`язку з находженням судді на лікарняному, також судове засідання, яке було призначено на 25 березня 2020 року не відбулось, у зв`язку з заявою ОСОБА_1 про відкладання розгляду справи, тому справа слуханням була відкладена на 11 листопада 2020 року.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, відкладання розгляду справи за заявою ОСОБА_1 , вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, те, жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, а також приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, в т.ч. і поза межами суду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( 17 листопада 2020 року ).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть(а.с.97 т. 1).

Після її смерті залишилася спадщина у вигляді:

- земельної ділянки, площею 4,5093 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123155100:01:004:0083, розташованої на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (а.с.141 т. 1);

- житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.167 т. 1);

- земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123155100:03:001:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.183 т. 2);

- земельної ділянки, площею 0,2445 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5123155100:03:001:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.198 т. 1).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд вправі встановити факт родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача, яка після укладення шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , її матір`ю російською мовою зазначена ОСОБА_3 (а.с.10, 11 т. 1).

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 06 грудня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, яке вступило в законну силу, встановлено, що згідно адресно-довідкової картотеки Красноокнянського районного сектору ГУ ДМС України в Одеській області та картотеки заяв про видачу паспорта громадянина України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була документована паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Красноокнянським РВ 30.04.2009 року замість втраченого на прізвище ОСОБА_7 . Даний паспорт було замінено в зв`язку з непридатністю для користування Красноокнянським РС ГУ ДМС України в Одеській області на паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 12.09.2013 року після уточнення прізвища на ОСОБА_7 (а.с.15-17 т.1).

Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що трудова книжка була відкрита, а пенсійне посвідчення від 25.02.2002 року видане на ім`я ОСОБА_3 , 1928 року народження. Згідно наданих Красноокнянським РС ГУДМС України в Одеській області копій заяв на видачу паспорта (форм №1), 25 лютого 1977 року на підставі свідоцтва про народження було видано паспорт НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_9 ; 08 лютого 2002 року паспорт НОМЕР_3 від 25.02.1977 року замінено на паспорт серія НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_10 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_10 видано паспорт серія НОМЕР_1 у зв`язку з втратою паспорта серії НОМЕР_4 від 08.02.2002 року; 12 вересня 2013 року на ім`я ОСОБА_9 видано паспорт НОМЕР_2 , у зв`язку з зміною прізвища з ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вбачається наявного в матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, до актового запису про народження відповідача вносились зміни, а саме: прізвище матері з ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_7 , ім`я матері змінено з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 , по батькові матері змінено з ОСОБА_13 на ОСОБА_14 (а.с.104-107 т. 1).

Висновком про внесення змін до актового запису цивільного стану, складеним відділом державної реєстрації актів цивільного стану встановлено, що в свідоцтві про народження ОСОБА_3 , прізвище дитини зазначено як ОСОБА_7 , ім`я - ОСОБА_12 , по батькові ОСОБА_14 , прізвище батька дитини ОСОБА_7 , ім`я - ОСОБА_15 . Достовірність відомостей, які зазначені в свідоцтві про народження, підтверджується архівною довідкою про народження ОСОБА_3 , виданою Державним архівом Волинської області (а.с.108-109 т. 1).

Таким чином, судом встановлено, що в різних документах прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_3 значилося по різному - ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Також судом були взяті до уваги пояснення свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які підтвердили, що позивач є донькою ОСОБА_3 .

У зв`язку з викладеним, суд визнав підтвердженим факт родинних відносин між ОСОБА_3 та позивачем - ОСОБА_1 .

Щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, судом зазначено наступне.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захиступорушених, невизнаних або оспорюванихправ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного правау разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особалишев разіпорушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом вірно встановлено, що у відповідності до ст. 1270 ЦК України, строк для звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 закінчився ІНФОРМАЦІЯ_4.

Як вбачається з наданої приватним нотаріусом Окнянського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвою І.І. копії спадкової справи №19/2017, відкритої до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з заявою про прийняття спадщини після її смерті зверталася лише відповідач ОСОБА_2 (а.с.86-201 т. 1).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Верховного суду від 06.06.2018 року у справі 592/9058/17-ц (провадження №61-200св18), в якому зазначено, що правила частини третьої ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши фактичні обставини.

Позивачка, в якості поважних причин пропуску встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини зазначила: психологічну травму, пов`язану зі смертю матері; хворобу чоловіка; важке матеріальне становище та юридична необізнаність.

Проте, доказів того, що дійсно ОСОБА_1 пропустила строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, позивачем до суду надано не було.

У відповідності до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями,хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

При цьому, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року,якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, та він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні, навіть якщо позивачу не було відомо про смерть спадкодавця.

Висновки про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що неподання нею заяви про прийняття спадщини після смерті матері у визначений законом шестимісячний строк було пов`язане з поважними причинами, а саме: об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для неї є вірними та відповідають обставинам справи.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволені позову в частині вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення з заявою про прийняття спадщини без поважних причин, а тому відсутні підстави для визначення додаткового строку.

Щодо вимог про встановлення факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_3 , судом зазначено наступне.

Факт родинних відносин був підтверджений під час розгляду справи.

При цьому, виходячи з положень ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31.03.1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Необхідність встановлення зазначеного факту позивач обґрунтовувала тим, що цей факт має для неї юридичне значення, так як встановлення цього факту надасть їй можливість оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Проте, оскільки суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позову в частині визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 немає, то встановлення факту родинних відносин у такому випадку не має для позивача юридичного значення, у зв`язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, та провадження у справі в цій частині слід підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, щосудом не надано належної оцінки хворобі чоловіка, психологічній травмі, пов`язаною зі смертю матері, її хворобі, важке матеріальне становищета юридичній необізнаності, які єповажними причинами пропуску строку для прийняття спадщини та такими, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки доказів того, що позивачкою дійсно пропущений строк для прийняття спадщини з поважних причин до суду надано не було. Крім того, судом були взяті до уваги показання свідків, на підставі яких суд прийшов до висновку, що у ОСОБА_1 була можливість своєчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак позивачка своєчасно не скористалася цим правом та пропустила строк не з поважних причин.

Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, оскільки доказів на спростування доводів позовних вимог до суду надано не було.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 14 березня 2019 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17 листопада 2020 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Л.А. Гірняк