Рішення

від 18.03.2019 по справі 640/20224/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/20224/18

н/п 2/640/833/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

18 березня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про надання дозволу на виготовлення закордонного паспорта неповнолітній дитині без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2018 р. представник позивача - адвокат Соловей Л.М. звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить дозволити позивачу без згоди батька дитини - відповідача по справі, виготовлення закордонного біометричного паспорта дитині - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, подавати та оформлювати документи у посольських, консульських та візових центрах України.

В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. Позивач і відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_2. Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її забезпеченні, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. У червні 2015 року відповідач надав позивачу нотаріально посвідчену згоду на короткострокові виїзди дитини за кордон. Позивач разом з донькою виїхала проживати до Польщі. Відповідач проти цього не заперевав, та 23.02.2017 року надав на це нотаріально посвідчену згоду, в якій зазначив, що не заперечує проти прийняття дитиною громадянства Республіки Польщі. На даний час позивач разом з дитиною проживають в м. Легніца Республіки Польща, проте громадянство на цей час не прийняли, дитина відвідує школу. Наприкінці листопада 2018 року у дитини закінчився термін дії проїзного документа дитини і в подальшому необхідне оформлення біометричного паспорта для виїзду за кордон, на виготовлення якого необхідна згода обох батьків. Однак, відповідач перестав відповідати на телефонні дзвінки, та його місцезнаходження не відомо. Також позивач зверталась до районного суду м. Легніца Республіки Польща із заявою про стягнення з відповідача аліментів, яка була задоволена, проте рішення суду виконано не було. На думку позивача, вказане небажання спілкуватись з позивачем та дитиною, та не надання дозволу на виготовлення закордонного паспорта дитині суперечить інтересам дитини та порушує її права, а тому позивач змушена звернутись до суду за захистом свого права.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Представник позивача -адвокат Соловей Л.М. в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, позов підтримала, просила задовольнити та ухвалити заочне рішення.

Відповідач до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Причину не явки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Від представника третьої особи до суду надійшла заява, в якій представник просить розглянути справу за своєї відсутності, та прийняти рішення по справі з урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін в заочному провадженні за згодою представника позивача та за наявними в справі доказами.

31.10.2018 року вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

05.11.2018 року судом надано запит до Департаменту реєстрації ХМР для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який повернувся до суду 13.11.2018 року.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2018 року було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами

загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року було закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких народилась донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої в свідоцтві про народження зазначений відповідач по справі.

19.06.2015 року відповідач надав нотаріально посвідчену згоду на тимчасові, короткострокові поїзди дитини за кордон з України до Республіки Польща та інших країн Шенгенської угоди у супроводі матері ОСОБА_1 в період з 19.06.2015 року по 19.06.2016 року.

03.02.2017 року відповідач надав нотаріально посвідчену згоду на прийняття його донько ОСОБА_2 громадянства Республіки Польща разом з її матір'ю ОСОБА_1

На даний час позивач разом з дитиною проживають в м. Легніца Руспубліки Польща, дитина відвідує там школу, однак громадянство вказаної країни ними прийнято на разі не було.

Відповідач кошти на утримання дитини не надає, що стало підставою для звернення позивача до суду у м. Лігниці з заявою про стягнення аліментів, яка була задоволена.

На разі у дитини закінчився термін проїзного документа і необхідне оформлення біометричного закордонного паспорта, однак на його виготовлення необхідна згода обох батьків, а відповідач вказану згоду не надає, що і стало підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини . Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько дитини мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІ Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57.

У відповідності до п. 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою КМУ від 27.01.1995 р. № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків

відсутній у пункт пропуску. Згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Як з'ясовано судом, Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення. Надання дозволу на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків за рішенням суду законодавством не передбачено та суперечить положенням цього Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та ст. 141, 153, 157 СК України.

Згідно п.п. 2 п. 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон затверджених постановою КМ України № 152 від 07.05.2014 р., з наступними змінами і доповненнями, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.

З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітніх дітей за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків, та діючим законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на виїзд, а не на постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі, а тому позовні вимоги в частині надання дозволу позивачеві подавати та оформлювати документи у посольських, консульських та візових центрах України задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не вказано та не конкретизовано які саме документи необхідно оформлювати у вказаних установах, та мету їх оформлення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки у позивачки є складнощі в отриманні згоди відповідача на виготовлення закордонного біометричного паспорта своїй дитині, та взагалі в його отриманні, оскільки його отримання можливе за заявою одного з батьків, тому суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та надання останній дозволу на виготовлення закордонного біометричного паспорту дитині без згоди її батька, а в іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити за наведених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст. ст. 12, 76, 206,263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про надання дозволу на виготовлення закордонного паспорта неповнолітній дитині без згоди батька - задовольнити частково.

Надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, дозвіл на виготовлення закордонного біометричного паспорту дитині - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь ОСОБА_1, витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1, місцеперебування: АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2.

Відповідач - ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1.

Третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2019 року.

Суддя - Г.А. ЗУБ