Рішення

від 24.10.2019 по справі 640/20224/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2019 року № 640/20224/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайка Інтернешнл» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00011581402 від 20.09.2018 року, №00011591402 від 20.09.2018 року-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Чайка Інтернешнл» (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, к.61, код ЄДРПОУ 20049534) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року №00011581402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 25 750,0 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 6 438,00 грн, а загалом 32 188,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року №00011591402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 858,00 грн

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з висновками акту перевірки не погоджується, оскільки такі висновки були прийняті без будь-якого дослідження самого факту здійснення господарських операцій та без дослідження первинних документів, що оформлювались під час вчинення таких господарських операцій, крім того, на думку позивача, перевірка була здійснена за відсутності для цього підстав, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач із такими висновками позивача не погодився, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі та у межах повноважень, наданих йому законодавством.

Ухвалою суду від 07 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом відповідно до ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайка Інтернешнл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом постачальником ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» за період з 01.03.2015 по 31.07.2015, з 01.09.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 31.03.2016.

За результатами здійсненої перевірки був складений Акт №595/26-15-14-02-0114/20049534 від 30.08.2018 року, зі змісту якого вбачається, що відповідач прийшов до висновку про порушення ТОВ «Чайка Інтернешнл»:

- п.44.1,44.2 ст. 44, підпункту 134.1 пункту 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58 566,00 грн, в т.ч: за 2015 рік на суму 46 392,00 грн; за 2016 рік на суму 12 174,00 грн;

- п.44.1,44.2 ст. 44, підпункту 198.1, пункту 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 25 750,00, в т.ч: за вересень 2015 в сумі 3 767,00 грн; за жовтень 2015 в сумі 396,00 грн; за листопад 2015 в сумі 2 111,00 грн; за грудень 2015 в сумі 12 062,00 грн; за січень 2016 1 747,00 грн; за березень 2016 в сумі 5 667,00 грн; та завищене від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в березні 2016 в сумі 3 858,00 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав до ГУ ДФС у м. Києві свої заперечення.

За результатами розгляду заперечень, відповідач виніс рішення від 17.09.2018 року № 64955/10/6-15-14-02-01 яким висновки, викладені в акті визнав такими, що відповідають вимогам закону, а тому скасуванню не підлягають.

На підставі вищевказаного Акту перевірки позивачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року №00011571402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 58 566,00 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 3 044,00 грн, а загалом 61 610,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року № 000115811402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 25 750,00 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 6 438,00 грн, а загалом 32 188 грн; податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 року №00011591402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 858,00 грн.

ТОВ «Чайка Інтернешнл» не погодившись із внесеними податковими повідомленнями-рішеннями, подало скаргу до ДФС України.

Державна фіскальна служба України, розглянувши подану скаргу, рішенням від 16.11.2018 року за № 37301/6/99-99-11-01-01-25 скасувала податкове повідомлення-рішення №00011571402 від 20.09.2018 року, проте залишила без змін прийняті податкові повідомлення-рішення № 00011581402 та № 00011591402.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час вчинення спірних господарських операцій, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов`язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні ст.1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування валових витрат є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ».

Як вбачається з акту перевірки на формування спірних податкових зобов`язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ», а також відомості з баз даних ІС "Податковий блок" та "Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва" щодо вказаного контрагента.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки керівником підприємства-контрагента ОСОБА_1 надані пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» та документального оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ «Чайка Інтернешнл», наявність інших ознак фіктивності, визначених ст. 55-1 Господарського кодексу України. Вказане, на думку відповідача, свідчить про те, що у зазначеного товариства наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у вказаного постачальника відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, не задекларований на папері, на думку податкового органу, у ТОВ "Чайка Інтернешнл" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

При дослідженні ланцюга постачання перевіряючими встановлено нереальність продажу послуг з номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних послуг.

Згідно ЄРПН встановлено, що ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» в перевіряємому періоді декларувало придбання та продаж різноманітних товарів, а саме: перчатки прозорі, фартух, стяжка 400мм синя, алюмінієвий кабельний наконечник, молочну продукцію, куряче філе, доставка контейнерів, мішки, масло, організація перевезення відправлень документів, та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах.

Встановлено, що ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» в періодах, зазначених в видаткових накладних, виписаних на користь ТОВ «Чайка Інтернешнл», не закуповувало товари, а саме: масло солодковершкове селянське, печінка яловича заморожена, яловичина тушкована ж/б, 525 г. Закупку вищезазначених товарів ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» здійснювало значно раніше або значно пізніше їх реалізації на адресу ТОВ «Чайка Інтернешнл». Тобто, для реалізації товарів відповідної якості ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» потрібні були спеціально облаштовані приміщення або склади, холодильники, морозильні камери для зберігання товарів.

Документів на підтвердження даних фактів ані під час перевірки, ані до суду позивачем не було надано.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що взаємовідносини між ТОВ «Чайка Інтернешнл» та ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» відбувались на підставі договору поставки № 29 від 25.02.2015 року. Відповідно до умов договору постачальник передає, а покупець приймає та оплачує товар на умовах визначених у даному договорі.

На виконання умов п.п.2.2 п.2 договору позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні: №0001520 від 18 травня 2015 року, №1522 від 18 травня 2015 року, №111 від 09 червня 2015 року, №0000149 від 15 червня 2015 року, №0000431 від 09 липня 2015 року, №0000915 від 01 вересня 2015 року, № 0001568 від 08жовтня 2015 року, №0002293 від 25 листопада 2015 року, №0002800 від 22 грудня 2015 року, №0002616 від 14 грудня 2015 року, №295 від 17 лютого 2016 року, №0000532 від 01 березня 2016 року, №0001307 від 28 квітня 2015, №0001101 від 16 квітня 2015 року, №0000888 від 01 квітня 2015 року, №0000888 від 27 березня 2015 року, №0000574 від 12 березня 2015 року.

Проаналізувавши надані документи, суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані невідомими особами, оскільки в графах : « від постачальника отримав (ла)» стоять лише підписи та відтиски печаток ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» і ТОВ «Чайка Інтернешнл», посада і прізвище особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, що брала учать у здійсненні господарської операції, відсутні.

Крім того, до перевірки та до матеріалів справи не надано актів прийому-передачі товарів, які б підтверджували факт передачі товару, місце його передачі та т.п

Відповідно до умов договору поставки № 29 від 25.02.2015 року, поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ». Однак, до перевірки не було надано товаро-транспортних накладних або інших документів, що підтверджують факт отримання або переміщення товарів від ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» на адресу позивача. Також відсутня інформація щодо уповноважених осіб, які мали право передавати та приймати товарно-матеріальні цінності.

Позивач зазначає, що перевезення товару відбувалось власними силами та засобами керівника позивача, на власному автомобілі, отримував вказаний товар на складі ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» та в подальшому самостійно перевозив його своїм покупцям військова частина НОМЕР_1 . Проте, жодних доказів про приймання вказаного товару від відповідальних осіб та постачання його до покупців суду не надано.

Позивач посилається на те, що відповідачем необґрунтовано зроблено висновки про особу, яка була засновником товариства під час періоду, який перевірявся.

Так, перевіркою встановлено, що за вказаний період засновником ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» був ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса АДРЕСА_1 .

Про те, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та засновником є ОСОБА_2 , суд не приймає до уваги, оскільки дана особа такий статус набула з 02.06.2016 року, в той час як періодом, за який перевірялась діяльність позивача і ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» становить з 01.03.2015 по 31.07.2015, з 01.09.2015 по 31.12.2015, з 01.02.2016 по 31.03.2016 року.

Позивач зазначає, що відповідачем не підтверджено факт надання пояснень засновником контрагента позивача ОСОБА_1 , в зв`язку із чим позивач вважає такі посилання неправомірними.

Суд не погоджується із такими твердженнями, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме копією пояснення ОСОБА_1 від 20.05.2017 року, в яких останній зазначив, що працює командиром відділення у військовій частині НОМЕР_3 , ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» не реєстрував, підприємницьку діяльність від імені ТОВ не здійснював і не мав на меті здійснювати, про господарську діяльність, майно, яке знаходиться на балансі та про місцезнаходження фінансових і бухгалтерських документів йому невідомо. Будь-яких доручень на реєстрацію товариства ніколи не давав та грошові кошти за реєстрацію не брав.

Щодо ОСОБА_3 , з яким позивач домовлявся про поставки та укладав контракти, то суд не приймає цей аргумент, як помилковість виводів відповідача, оскільки ця особа була директором підприємства в період з 10.02.2015 по 20.01.2016 року, а не засновником. Крім того, в зв`язку із тим, що ОСОБА_1 , як засновник ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ», не був причетний до його діяльності, тому він не мав юридичних прав призначати директором ОСОБА_3 .

Вказані факти свідчать про те, що документи, які були підписані від імені не уповноваженої на те особи ОСОБА_3 , не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.

Також, згідно «Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» ІС «Податковий блок», ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

Крім того, до матеріалів справи долучений лист за підписом начальника СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Чепель О.В, в якому зазначено, що слідчим управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017110130000020 від 30.06.2017 року за фактом ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах. Зокрема, досудовим слідством встановлено, що службові особи ТОВ «Сімплторг» відображали в бухгалтерській та податковій звітності проведення фінансово-господарських операцій з продажу м`яса птиці з використанням реквізитів СГД з ознаками фіктивності, в т.ч. з ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ».

Позивач вказує на те, що факт здійснення фіктивного підприємництва повинен бути доведений рішенням у кримінальній справі.

Суд зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/7736/17 від 25.07.2017 року притягнуто до відповідальності, проте звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.27 ч.1 ст. 205 Кримінального Кодексу України, ОСОБА_1 , в зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі вище викладених обставин суд приходить до висновку про те, що господарська діяльність ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» в перевіряємий період знаходилась поза межами контролю формального (номінального) засновника, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи.

Отже, подані ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з податковим органом, що всі ознаки, як окремо, так і в сукупності дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ».

Таким чином, первинні документи ТОВ «СИНТЕЗ-ПРОФІТ», які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та формування фінансового результату, не посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного суду (адміністративне провадження №К/9901/4919/17від 06.06.2018 року.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14.06.2016 року у справі №21-1318а/16, від 22.11.2016 року у справі №826/11397/14.

До того ж, суд враховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача доведеними та правомірними.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, яка не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайка Інтернешнл» (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 10/10, к.61, код ЄДРПОУ 20049534) відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа