Ухвала

від 20.03.2019 по справі 353/1049/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 353/1049/18

Провадження № 11-кп/4808/121/19

Категорія ст. 286 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018090000000608 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Тлумацького районного суду Івано Франківської області від 21 січня 2019 року, відносно ОСОБА_8 за ст. 286 ч.2 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабай, Харківського району, Харківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,-

в с т а н о в и л а :

В поданій апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_7 не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає вирок Тлумацького районного суду від 21.01.2019 року щодо нього незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому не в повній мірі враховано наслідки вчинення кримінального правопорушення, а саме загибель потерпілого ОСОБА_13 , та те, що даний злочин обвинуваченим було вчинено в стані алкогольного сп`яніння, що є обтяжуючою обставиною, згідно п. 13 ч.1 ст.67 КК України.

Просить вирок Тлумацького районного суду Івано Франківської області від 21.01.2019 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України скасувати з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 286 ч.2 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Обвинувачений ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності його вини та правильності кваліфікації дій, вважає вирок Тлумацького районного суду від 21.01.2019 незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Зазначає, що в суді першої інстанції свою вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, визнав позовні вимоги потерпілої на загальну суму 400 000 гривень, вживав заходів щодо відшкодування потерпілій завданих злочином збитків, однак з незалежних від нього причин довести до кінця свій добровільний намір не представилось можливим. Окрім цього, до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Просить вирок Тлумацького районного суду від 21.01.2019 року змінити в частині призначеного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання, яке є явно несправедливим через суворість. Призначити більш м`яке покарання, яке є співрозмірним його діянням та особі обвинуваченого, за ст. 286 ч.2 КК України, зокрема три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк три роки.

В поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_10 , вважає вирок Тлумацького районного суду від 21.01.2019 року незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного. Зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 не є необхідним та достатнім для його виправлення та не відповідає меті покарання, оскільки він не відшкодував ні їй, ні матері ОСОБА_11 навіть частково завданої моральної шкоди.

Просить вирок Тлумацького районного суду від 21.01.2019 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки в частині призначеного йому покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 286 ч.2 КК України у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_8 вказано обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведенням вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 300 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_10 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 100 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Скасовано арешт накладений ухвалою Івано Франківського міського суду Івано Франківської області від 14.08.2018 року на автомобіль марки ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Продовжено обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк шістдесят днів, до 21.03.2019 року, включно.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинили смерть потерпілого, за наступних обставин.

11 серпня 2018 року близько 21 год. 15 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21063 реєстраційний № НОМЕР_1 , рухався ділянкою дороги між населеними пунктами с. Королівка та с. Прибилів, Тлумацького району, Івано-Франківської області в напрямку с. Прибилів. Крім водія в салоні автомобіля на передньому сидінні пасажира перебував пасажир ОСОБА_13 . Технічний стан автомобіля ВАЗ - НОМЕР_2 не відповідав вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, правил технічної експлуатації, а саме, на задній осі були встановлені шини різних моделей з різними малюнками протектора, що негативно вплинуло на стійкість транспортного засобу.

ОСОБА_8 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, рухався зі швидкістю біля 100км/год, яка є більшою за максимально дозволену, внаслідок чого втратив керованість автомобілем. Виїхав за межі проїзної частини ліворуч в кювет, де автомобіль перекинувся.

Таким чином, водій ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 2.9., відповідно до якого водієві забороняється :

а) керувати автомобілем у стані алкогольного сп`яніння;

п. 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

п. 12.6 г), згідно якого поза населеними пунктами на інших автомобільних дорогах дозволяється рух зі швидкістю не більше 90км/год;

п. 31.4.5. г), який забороняє експлуатацію транспортних засобів при встановленні на одну вісь шин різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів.

У результаті порушення водієм ОСОБА_8 зазначених пунктів правил дорожнього руху України сталася дорожньо - транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля ОСОБА_13 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №308 від 01.10.2018, отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно мозково лицевої травми з переломом кісток основи та склепіння черепа, верхньої щелепи, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, ранами та саднами в ділянках голови, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку, від яких на місці події наступила його смерть.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор, підтримав подану свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_10 , просив їх задовольнити, щодо апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 заперечив;

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити, призначивши обвинуваченому більш м`яке покарання. Щодо апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_10 заперечили, просили залишити їх без задоволення;

- потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та їх представник ОСОБА_12 підтримали подану апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора, просили їх задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому більш суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вирок суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і його висновок про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України підтверджується наведеними у вироку доказами, що ґрунтуються на всебічному, повному і безпосередньому дослідженні всіх обставин вчиненого злочину, яким дана належна правова оцінка.

Прокурор та потерпіла ОСОБА_10 в поданих апеляційних скаргах посилаються на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 надто м`яке покарання, яке суперечить тяжкості скоєного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 12 КК України.

Однак, на думку колегії суддів призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.

При цьому, як вбачається з вироку, судом враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно (Т.1 а.с. 184), на диспансерному обліку в психіатра та нарколога не перебуває (Т.1 а.с. 185,187), до кримінальної відповідальності притягується вперше (Т.1 а.с. 186), перебуває на обліку УСЗН, як одержувач компенсації працездатній непрацюючій особі, по догляду за перестарілою особою ОСОБА_14 з 16.10.2018 року (Т.1 а.с. 192).

Також судом визнано обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 в силу ст. 66 КК України : повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, судом першої інстанції було враховано те, що ОСОБА_8 хоч і вчинив необережний, проте тяжкий злочин, при цьому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується довідкою з ОНД, свідомо сів за кермо автомобіля, чим поставив у небезпеку не тільки своє життя та здоров`я, але й інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого сталась дорожньо транспортна пригода в результаті якої потерпілий ОСОБА_13 помер.

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ст. 286 ч.2 КК України є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України тому доцільності в призначенні більш суворого покарання колегія не вбачає.

Отже, доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої ОСОБА_10 з приводу невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості спростовуються висновками наведеними у вироку суду першої інстанції.

Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено апеляційних підстав передбачених ст. 409 КПК України для скасування вироку суду та постановлення нового, а тому подані апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_10 є необґрунтованими, а покарання судом першої інстанції призначене без порушень кримінального та кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 посилається на те, що судом першої інстанції призначено йому надто суворе покарання та в повній мірі не враховано всі пом`якшуючі обставини, а саме те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, вживав заходів щодо відшкодування потерпілій завданих злочином збитків, однак з незалежних від нього причин довести до кінця свій добровільний намір не представилось можливості, позитивно характеризується по місцю проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Окрім цього вказують, що за сукупності таких пом`якшуючих обставин при призначені покарання можливо застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий строк та покласти на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню.

Колегія суддів вважає, що дані посилання обвинуваченого ОСОБА_8 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки всі переліченні ним в апеляційній скарзі пом`якшуючі обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.

Окрім цього, апеляційним судом не встановлено підстав, передбачених ст. 409 КПК України для зміни вироку суду першої інстанції, так як суд призначив обвинуваченому покарання в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України, як і не встановлено обставин для застосування ст.75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_10 слід залишити без задоволення, а вирок Тлумацького районного суду Івано Франківської області від 21 січня 2019 року без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407,418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_10 залишити - без задоволення, а вирок Тлумацького районного суду Івано Франківської області від 21 січня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5