Рішення

від 19.03.2019 по справі 911/2657/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2657/18

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Київська область, м. Тетіїв

до Дочірнього підприємства Аромат , м. Київ

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

представники:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Тетіївської міської ради №02-33/1317 від 28.11.2018 року (вх. №2758/18 від 30.11.2018 року) (далі - позивач) до Дочірнього підприємства Аромат (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди землі від 25.01.2017 року у сумі 61832,57 грн., з яких 43617,20 грн. основного боргу, 12190,76 грн. пені, 4877,61 грн. інфляційних нарахувань та 1147,00 грн. 3% річних.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди землі від 25.01.2017 року в частині несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв'язку із чим Виконавчим комітетом нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2657/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.02.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 05.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 05.02.2019 року відкладено розгляд справи на 26.02.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 26.02.2019 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/2657/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.03.2019 року не з'явився.

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2019 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 19.03.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Виконавчим комітетом Тетіївської міської ради (за договором - орендодавець) та Дочірнім підприємством Аромат (за договором - орендар) 25.01.2017 року укладено Договір оренди землі (далі - Договір) відповідно до умов п. 1 якого орендодавець на підставі рішення №270 сімнадцятої сесії 7 скликання від 25.01.2017 року та згідно Закону України Про оренду землі надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться по вул. Академіка Байраківського, 1-А в м. Тетієві.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0812 га, в тому числі: під будівлями та дворами 0,0812 га, кадастровий номер - 3224610100:01:099:0015 (п. 2 Договору).

У п. 5 Договору сторони погодили, що Договір укладено на 5 років. Термін дії договору з 01.01.2017 року.

Відповідно до п. 6 Договору, орендна плата на рік становить 23791,19 грн. (12% від нормативно-грошової оцінки землі) з урахуванням коефіцієнта індексації на 2017 рік та послідуючі роки.

Згідно п. 8 Договору, орендна плата за землю вноситься землекористувачем у грошовому вигляді на рахунок №33218812700617 в ГУ ДКУ Київської області в строки, згідно діючого законодавства.

Пунктом 10 Договору передбачено, що в разі несплати орендної плати буде нараховуватись пеня в розмірі 0,3% за кожен день прострочки.

Відповідно до пп. б) п. 14 Договору, Тетіївська міська рада зобов'язана, зокрема, передати орендарю за актом прийому-передачі у належному стані та у визначених межах земельну ділянку згідно з цим Договором.

Пунктом 26 Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

На виконання пп. б) п. 18 Договору та п.26 Договору, 01.01.2017 року між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки та 17.03.2017 року проведено державну реєстрацію зазначеного Договору, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, станом на 04.10.2018 року.

Однак, відповідачем свої зобов'язання за договором не виконано. Як зазначає позивач, з моменту укладення Договору і станом на день звернення з позовом до суду відповідачем орендна плата за землю не сплачувалась. У зв'язку із несплатою орендної плати згідно умов Договору за відповідачем станом на 01.10.2018 року утворилась заборгованість у сумі 43617,20 грн. за 2017 рік та 10 місяців 2018 року.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивач звернувся до відповідача з претензією №02-33/582 від 11.07.2018 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи), проте, відповідачем зазначена претензія залишена поза увагою.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 43617,20 грн. основної заборгованості.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків зі сплати орендної плати за Договором оренди землі від 25.01.2017 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Водночас, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285-287 цього розділу (пп. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом «в» ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем умови Договору оренди землі від 25.01.2017 року належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно та у визначеному розмірі систематично не сплачується, відтак за 2017 рік та за січень-жовтень 2018 року за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 43617,20 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога про стягнення з відповідача 43617,20 грн. заборгованості з орендної плати підлягає задоволенню.

Також, крім основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 12190,76 грн. пені, а також 1147,00 грн. 3% річних та 4877,61 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 01.02.2017 року по 01.11.2018 року у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично невірним.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом по кожному періоду окремо з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені складає 5590,01 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично невірним.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір інфляційних втрат нарахованих на заборгованість відповідача за період з 01.02.2017 року по 01.11.2018 року по кожному періоду окремо складає 3889,58 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за період з 01.02.2017 року по 01.11.2018 року складає 1150,74 грн. Однак, розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача, позивачем визначено у розмірі 1147,00 грн., тому, стягненню підлягає зазначена сума, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Аромат (01010, м. Київ, Печерський район, вул. Івана Мазепи, буд. 10, код 30737268) на користь Виконавчого комітету Тетіївської міської ради (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Януша Острозького, буд. 5, код 04054889) 43617 (сорок три тисячі шістсот сімнадцять) грн. 20 коп. заборгованості з орендної плати, 5590 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 01 коп. пені, 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. 3% річних, 3889 (три тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 58 коп. інфляційних збитків, 1545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.03.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць