Рішення

від 18.03.2019 по справі 916/173/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/173/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

Секретар судового засідання Шейнцис О.О.,

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5)

про стягнення 131 265,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ордер ОД №277826 від 21.01.2019р.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

24.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія", в якій просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у загальному розмірі 131265,73 грн, яка складається з суми основної заборгованості за Договором поставки № 125-УГГ від 01.06.2017 р. у розмірі 81 064 грн, суми пені у розмірі 36404,08 грн, 3% річних у розмірі 10 712,78 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 432,74 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору поставки №125 - УГГ від 01.06.2017р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2019р. відкрито провадження у справі № 916/173/19 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду по суті на "27" лютого 2019 р. о 10:30.

27.02.2019р. до канцелярії суду від ТОВ "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" надійшла заява про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи (а.с.128-129), яка обґрунтована участю представника відповідача в іншому судовому процесі, що відбудеться 27.02.2019р. об 11год.00хв. в Приморському районному суді м. Одеси.

27.02.2019р. ТОВ "Укрграніт Груп" надано суду клопотання про розподіл судових витрат по справі (а.с.133-135), за змістом якого позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати в загальному розмірі 15 095,56 грн., які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 1 968,99 грн. та вартості професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 13 126,57 грн.

Стосовно витрат на правничу допомогу, позивач зазначив, що відповідна сума визначена згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та складає 10% від ціни заявленого позову, надавши при цьому докази повної оплати професійної правничої допомоги адвоката ОСОБА_1

У судовому засіданні 27.02.2019р. судом оголошено перерву до 18.03.2019р. о 15:00, про що винесено відповідну ухвалу.

12.03.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від ТОВ "Укрграніт Груп" надійшла заява про виправлення описок у прохальній частині позовної заяви (а.с.150), згідно якої позивач, зазначаючи про допущення окремих помилок (технічних описок), просить суд вважати п. 1 прохальної частини позовної заяви викладеним у наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" суму грошових коштів у загальному розмірі 131 265,73 грн, яка складається з суми основної заборгованості за договором поставки №125-ГГ від 01.06.2017р. у розмірі 81 064, грн., суми пені у розмірі 36 404,08 грн., 3% річних у розмірі 3 084,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 712,78 грн.

Також 12.03.2019р. до суду від ТОВ "Укрграніт Груп" надійшли додаткові пояснення по справі (а.с.154-155), згідно яких позивач висловив позицію стосовно дати порушення грошового зобов'язання з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України та навів новий розрахунок суми пені та 3% річних, зазначивши, що різниця між первісно заявленою в межах справи сумою позову та наразі перерахованою складає 138,77 грн.

З огляду на відсутність у позивача процесуальної можливості подати заяву про уточнення позовних вимог, ТОВ "Укрграніт Груп" просив суд при перевірці нарахованих сум використовувати нові розрахунки та зазначив, що погоджується з наявністю підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 18.03.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про виправлення описки в прохальній частині позову, просив суд задовольнити позов.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія", повідомлений належним чином про місце, дату та час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.126), а також клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, у судове засідання не з'явився, про причини відсутності не повідомив.

Водночас 18.03.2019р. на електрону пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" надійшов відзив на позовну заяву, який не містить електронного цифрового підпису, який не взято до уваги та не залучено судом до матеріалів справи, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно до ст.7 названого Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Частинами 2, 3 ст.1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; в свою чергу електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (ч.2 ст.4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що надісланий відповідачем відзив на позовну заяву, який не містить електронного цифрового підпису, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про електронний цифровий підпис", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", а тому не підлягає оцінюванню судом.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків :

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" (Покупець) було укладено договір поставки №125-УГГ (а.с.26-31), відповідно до умов якого Постачальник на умовах цього договору зобов'язується передавати у власність в обумовлені строки Покупцеві будівельну продукцію за потребами Покупця, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.

Згідно п. 1.2. договору одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) у специфікації до цього Договору або 2) товарно-транспортних накладних або 3) у рахунках на оплату Товару та/або у видаткових накладних на такий товар.

Пунктом 2.1.1. договору визначено обов'язок Постачальника поставляти товар Покупцю на підставі погоджених сторонами письмових заявок Покупця, протягом 10 банківських днів з моменту виконання Покупцем п.6.2.1. договору. Письмова заявка Покупця вважається погодженою Постачальником, якщо останній надасть рахунок для оплати Покупцем відповідної замовленої партії товару.

В свою чергу, Покупець, відповідно до п.3.1. договору зобов'язаний своєчасно на умовах цього договору оплачувати вартість Товару, який поставляється за цим договором, а також вартість доставки у разі потреби.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони домовились про застосування наступних умов поставки згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010р.).

У відповідності до п. 5.1. договору моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що "моментом поставки" партії товару вважається дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній накладній або видатковій накладній.

Пунктом 5.6.4. договору сторони також домовились, що якщо на товарно-транспортній або видатковій накладній проставлена основна оригінальна кругла печатка Покупця, в такому випадку Покупець не має право заперечувати факт неприйняття Товару або прийняття його не уповноваженою особою.

За результатом приймання-передачі партії товару сторони підписують товарно-транспортну накладну та/або видаткову накладну (п.5.7. договору).

Відповідно до п. 6.1.1. договору ціна за товару (в тому числі за одиницю товару) визначається сторонами у рахунках Постачальника на оплату товару та /або у накладних на такий товар.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили порядок оплати товару за договором, згідно якого Покупець сплачує вартість партії Товару за цим Договором, шляхом 100% передплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку Постачальника. Якщо вартість партії Товару, що прийнята Покупцем, не оплачена останнім в порядку п.п. 6.2.1. цього Договору, Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість такої партії Товару упродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту поставки.

Також п. 6.4. договору сторони погодили, що у кінці кожного місяця вони здійснюють звірку розрахунків за поставлений товар.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р. Якщо за один місяць до закінчення строку, вказаного в даному пункті, жодні зі сторін не надасть письмове повідомлення про розірвання даного договору. То договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний рік за тих же умов.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки позивачем у період з 06.06.2017р. по 12.10.2017р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 287 948,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с.57-62) та видатковими накладними (а.с.44-56).

Наявні в матеріалах справи копії довіреностей (а.с.63-66), а також відповідні підписи та відтиски печатки на видаткових накладних свідчать про прийняття поставленого товару належним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія".

Як встановлено судом під час розгляду справи, поставлений товар відповідачем було сплачено частково на суму 206 884,15 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с.98-107).

На виконання умов договору сторонами у червні, липні, серпні та вересні 2017р. року були підписані акти звіряння, згідно яких у липні-вересні 2017р. заборгованість за поставлений товар, незважаючи на часткову сплату, збільшувалась та склала станом на 30.09.2017р. 155064 грн (а.с.93-96).

Наявний в матеріалах справи акт за жовтень 2017р. на суму 81 064 грн. (а.с.97) судом до уваги не приймається з огляду на відсутність на ньому підпису та печатки відповідача, водночас, наявні в ньому відомості як щодо поставки товару, так і щодо часткової оплати, цілком підтверджуються матеріалами справи (а.с.55-56, 104-107 відповідно).

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 81 064 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" в цій частині цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 36 404,08 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так згідно до п.7.4. договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару, відповідно до умов п. 6.2.2 договору Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати покупця. Нарахування пені здійснюється до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за цим договором .

Пунктом 7.5. договору сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за цим договором встановлюється терміном у два роки.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору поставки, з урахуванням положень ч.1 ст. 259 ЦК України, суд зазначає про погодження сторонами більш тривалого строку позовної давності щодо стягнення неустойки до двох років, а також іншого терміну нарахування пені (ч.6 ст.232 ГК України).

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем 12.03.2019р. розрахунок пені (а.с.156-160), сума якої склала 36 271,97 грн., суд вважає його вірним. Разом тим, оскільки такий розрахунок було подано вже після початку розгляду справи по суті, для відома суду, з огляду на відсутність процесуальної можливості подання уточненої позовної заяви, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 36 404,08 грн підлягають частковому задоволенню у сумі 36 271,97 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 10 712,78 грн та 3 % річних у розмірі 3 084,87 грн, суд вказує таке.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем 12.03.2019р., з урахуванням відсутності процесуальної можливості подання уточненої позовної заяви, для відома суду розрахунок 3% річних, сума яких склала 3 078,21 грн., вважає його вірним, з огляду на що позовні вимоги ТОВ "Укрграніт Груп" про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 3 078,21 грн.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено його помилковість, з огляду на помилкове врахування індексу інфляції за жовтень 2017р., з урахуванням чого за допомогою системи "Ліга-закон"судом було зроблено власний розрахунок інфляційних втрат, сума яких склала 10 531,41 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 18.10.2017 - 22.01.2019 81064 1.130 10531.41 91595.41

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню у сумі 10 531,41 грн.

Стосовно питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне .

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1,2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відшкодування витрат з надання правової допомоги здійснюються господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги .

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 15.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №109-ПД (а.с.111-113), за умовами якого адвокат приймає на себе обов'язки з надання правової допомоги на підставі доручень клієнта.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що зміст конкретного доручення клієнта про надання правової допомоги адвокатом та розмір гонорару останнього за його виконання, що підлягає сплаті клієнтом, визначається сторонами на підставі цього договору шляхом укладання додаткової угоди до нього.

15.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" та адвокатом ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору №109-ПД (а.с.114), за умовами якої клієнт надав доручення адвокату на представництво інтересів клієнта в межах звернення до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" про стягнення заборгованості за договором поставки№125- УГГ від 01.06.2017р., зокрема (але не виключно): доручення з підготовки та підпису позовної заяви, всіх необхідних процесуальних документів по справі та додатків до них, з правом їх підписання, а також представництво інтересів клієнта в ході здійснення судочинства в суді першої інстанції, складання та подання всіх необхідних на думку адвоката документів, усних та письмових пояснень, збирання доказів, виконання інших (без обмежень) дій що будуть необхідні для належного та якісного представництва інтересів клієнта.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката по справі складає 10% від ціни заявленого позову.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду виставлений адвокатом рахунок на оплату послуг у сумі 13 126,57 грн, що складає 10% ціни позову, а також квитанції до прибуткових касових ордерів №21/01 від 21.01.2019р. та №25/02 від 25.02.2019р. (а.с.137-138).

Також в матеріалах справи наявний детальний опис наданої адвокатом ОСОБА_1 професійної (правової допомоги) за договором про надання правової допомоги №109-ПД від 15.01.2019р. та додаткової угоди до нього.

Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги погодження сторонами у договору про надання правової допомоги гонорару у відсотковому співвідношенні від ціни позову, що не суперечить нормам чинного законодавства, доведеність з боку позивача факту понесених відповідних витрат на послуги адвоката у розмірі 10% від ціни позову, а також те, що сума витрат на правову допомогу не є очевидно неспівмірною, та доказів зворотного відповідачем надано не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру заявлених до стягнення адвокатських витрат.

В той же час, суд вказує, що відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп", судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5, код ЄДРПОУ 35696237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601, код ЄДРПОУ 38573650) суму основного боргу у розмірі 81 064 /вісімдесят одна тисяча шістдесят чотири/ грн, пеню у розмірі 36 271 /тридцять шість тисяч двісті сімдесят одна/ грн 97 коп., 3% річних у сумі 3 078 /три тисячі сімдесят вісім/ грн 21 коп., інфляційні втрати у сумі 10 531 /десять тисяч п'ятсот тридцять одна/ грн 41 коп., судовий збір у розмірі 1 964 /одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири/ грн 18 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13 094 /тринадцять тисяч дев'яносто чотири/ грн 55 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 березня 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська