Постанова

від 04.07.2019 по справі 916/173/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/173/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Бєляновського В.В., Мишкіної М.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія на рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року (суддя суду першої інстанції: Щавинська Ю.М.; час і місце оголошення рішення: 18.03.2019 о 16:42, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 10) у справі за позовом до відповідача про№ 916/173/19 Товариства з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія стягнення 131 265,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія , в якій просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у загальному розмірі 131265,73 грн, яка складається з суми основної заборгованості за Договором поставки № 125-УГГ від 01.06.2017 р. у розмірі 81 064 грн, суми пені у розмірі 36 404,08 грн, 3% річних у розмірі 10 712,78 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 432,74 грн., а також судовий збір.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5, код ЄДРПОУ 35696237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, офіс 601, код ЄДРПОУ 38573650) суму основного боргу у розмірі 81 064 /вісімдесят одна тисяча шістдесят чотири/ грн, пеню у розмірі 36 271 /тридцять шість тисяч двісті сімдесят одна/ грн 97 коп., 3% річних у сумі 3 078 /три тисячі сімдесят вісім/ грн 21 коп., інфляційні втрати у сумі 10 531 /десять тисяч п`ятсот тридцять одна/ грн 41 коп., судовий збір у розмірі 1 964 /одна тисяча дев`ятсот шістдесят чотири/ грн 18 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13 094 /тринадцять тисяч дев`яносто чотири/ грн 55 коп.; в решті позову відмовлено.

17.04.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року, в якій апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 по справі № 916/173/19 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що ігноруючи положення статей 162, 164, 172 Господарським судом Одеської області було відкрито провадження по справі за позовною заявою, яку було подано без додержання вимог процесуального законодавства, зокрема позивачем не було направлено відповідачу ряд документів, які були визначені додатками до позовної заяви.

Апелянт зазначає, що на момент отримання судом електронної копії відзиву на позовну заяву, яка не мала електронного підпису, в матеріалах справи вже перебувала довіреність на здійснення представництва інтересів ТОВ Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія , видана на ім`я ОСОБА_1 та заява про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, з проставленим підписом, а тому апелянт вважає не взяття до уваги та не залучення судом до матеріалів справи відзиву на позовну заяву актом надмірного формалізму.

Також, апелянт звертає увагу, що умови укладеного між сторонами договору не містять положення про те, що пеня нараховується на весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання. Та апелянтом надано власний розрахунок пені з обмеженням періоду нарахування 6-ти місячним строком.

Крім того, апелянт вважає розмір витрат на правничу допомогу (оплату послуг адвоката) завищеним та необґрунтованим, оскільки справа № 916/173/19 є типовою і не потребує великого обсягу правових знань, значних розумових або часових затрат адвоката.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 916/173/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 у справі № 916/173/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 05.06.2019; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 05.06.2019 подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

06.06.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 916/173/19, в якому позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 по справі № 916/173/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.06.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп надійшло клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу по справі.

Розпорядженням керівника апарату суду № 357 від 02.07.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/173/19, у зв`язку з перебуванням судді Колоколова С.І. та Поліщук Л.В. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року у справі № 916/173/19 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.; продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року по справі № 916/173/19, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суд від 15.05.2019, до - 06 червня 2019 року; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп про поновлення строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу - залишено без розгляду.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, копію ухвали суду від 15.05.2019 про відкриття апеляційного провадження позивач отримав - 23.05.2019, відповідач отримав - 22.05.2019, тобто повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин :

01.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" (Покупець) було укладено договір поставки №125-УГГ (а.с.26-31), відповідно до умов якого Постачальник на умовах цього договору зобов`язується передавати у власність в обумовлені строки Покупцеві будівельну продукцію за потребами Покупця, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.

Згідно п. 1.2. договору одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) у специфікації до цього Договору або 2) товарно-транспортних накладних або 3) у рахунках на оплату Товару та/або у видаткових накладних на такий товар.

Покупець, відповідно до п.3.1. договору зобов`язаний своєчасно на умовах цього договору оплачувати вартість Товару, який поставляється за цим договором, а також вартість доставки у разі потреби.

У відповідності до п. 5.1. договору моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що "моментом поставки" партії товару вважається дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній накладній або видатковій накладній. Пунктом 5.6.4. договору сторони також домовились, що якщо на товарно-транспортній або видатковій накладній проставлена основна оригінальна кругла печатка Покупця, в такому випадку Покупець не має право заперечувати факт неприйняття Товару або прийняття його не уповноваженою особою.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили порядок оплати товару за договором, згідно якого Покупець сплачує вартість партії Товару за цим Договором, шляхом 100% передплати протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку Постачальника. Якщо вартість партії Товару, що прийнята Покупцем, не оплачена останнім в порядку п.п. 6.2.1. цього Договору, Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість такої партії Товару упродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки.

Також п. 6.4. договору сторони погодили, що у кінці кожного місяця вони здійснюють звірку розрахунків за поставлений товар.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р. з можливістю його автоматичної пролонгації на наступний рік за тих же умов.

Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що на виконання умов договору поставки позивачем у період з 06.06.2017р. по 12.10.2017р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 287 948,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с.57-62) та видатковими накладними (а.с.44-56).

Наявні в матеріалах справи копії довіреностей (а.с.63-66), а також відповідні підписи та відтиски печатки на видаткових накладних свідчать про прийняття поставленого товару належним представником Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія .

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що поставлений товар відповідачем було сплачено частково на суму 206 884,15 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с.98-107).

На виконання умов договору сторонами у червні, липні, серпні та вересні 2017 року були підписані акти звіряння, згідно яких у липні-вересні 2017р. заборгованість за поставлений товар, незважаючи на часткову сплату, збільшувалась та склала станом на 30.09.2017р. 155 064 грн (а.с.93-96).

Також, суд першої інстанції зазначив, що наявний в матеріалах справи акт звірки за жовтень 2017р. на суму 81 064 грн. (а.с.97) судом до уваги не приймається з огляду на відсутність на ньому підпису та печатки відповідача, водночас, наявні в ньому відомості як щодо поставки товару, так і щодо часткової оплати, цілком підтверджуються матеріалами справи (а.с.55-56, 104-107 відповідно).

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 81 064 грн, відповідач згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрграніт Груп в цій частині визнав цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 36 404,08 грн., суд першої інстанції зазначив, що перевіривши наданий позивачем 12.03.2019р. розрахунок пені (а.с.156-160), сума якої склала 36 271,97 грн., суд вважає його вірним. Разом тим, оскільки такий розрахунок було подано вже після початку розгляду справи по суті, для відома суду, з огляду на відсутність процесуальної можливості подання уточненої позовної заяви, вимога позивача про стягнення пені у сумі 36 404,08 грн. судом задоволена частково у сумі 36 271,97 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 10 712,78 грн. та 3 % річних у розмірі 3 084,87 грн., суд вказав, що перевіривши наданий позивачем 12.03.2019р., з урахуванням відсутності процесуальної можливості подання уточненої позовної заяви, для відома суду розрахунок 3% річних, сума яких склала 3 078,21 грн., вважає його вірним, з огляду на що позовні вимоги ТОВ Укрграніт Груп про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 084,87 грн. задоволені частково у сумі 3 078,21 грн.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено його помилковість, з огляду на помилкове врахування індексу інфляції за жовтень 2017р., з урахуванням чого за допомогою системи Ліга-закон судом було зроблено власний розрахунок інфляційних втрат, сума яких склала 10 531,41 грн. А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 10 712,78 грн. задоволені частково у сумі 10 531,41 грн.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду при розгляді апеляційної скарги на рішення господарського суду.

Що стосується доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, то вони не спростовують висновків суду першої інстанцій, оскільки є необґрунтованими та безпідставними, тому до уваги апеляційним господарським судом не приймаються.

Конкретний аналіз та оцінка кожного доводу апелянта:

1) Апелянт зазначає, що ігноруючи положення статей 162, 164, 172 Господарським судом Одеської області було відкрито провадження по справі за позовною заявою, яку було подано без додержання вимог процесуального законодавства, зокрема позивачем не було направлено відповідачу ряд документів, які були визначені додатками до позовної заяви.

Але позивач у позовній заяві з посиланням на ст. 80 ч. 9 ГПК України вказує на те, що в результаті господарської діяльності та укладення між сторонами договору поставки № 125-УГГ від 01.06.2017 у відповідача є в наявності усі документи, які зазначені як додатки до позову, тому позивач направив на адресу відповідача разом із позовом тільки ті документи, які у відповідача дійсно відсутні.

Статтею 80 частиною 9, 10 ГПК України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи , крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду , з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Додатки до позовної заяви, на відсутність яких посилається апелянт, є документами, які пов`язані із укладанням та виконанням сторонами договору поставки, тому повинні бути в обох сторін договору.

Таким чином колегія суддів вважає дії позивача при направленні відповідачу позовної заяви з додатками такими, що не суперечать положенням діючого ГПК України, оскільки норми ст. 164 Кодексу треба застосовувати у сукупності із нормами ст. 80 ч. 9, 10 цього ж Кодексу. Тому господарський суд правомірно прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі.

2) Апелянт вважає, що не взяття до уваги та не залучення судом до матеріалів справи електронної копії відзиву на позовну заяву, яка не мала електронного підпису, актом надмірного формалізму з боку господарського суду, оскільки в матеріалах справи вже перебувала довіреність на здійснення представництва інтересів ТОВ Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія , видана на ім`я ОСОБА_1 та заява про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, з проставленим підписом.

Але колегія суддів вважає вказані дії господарського суду такими, що відповідають вимогам діючого ГПК України та іншим нормам законодавства, детальний аналіз якого з цього питання навів суд першої інстанції у своєму рішенні.

Відповідно до ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно до ст.7 названого Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (ч.2 ст.4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Таким чином на переконання колегії суддів виконання вимог закону господарським судом при вчиненні судочинства не може бути розцінене як надмірний формалізм.

3) Апелянт стверджує, що умови укладеного між сторонами договору не містять положення про те, що пеня нараховується на весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання. На думку апелянта правильно проводити розрахунок пені з обмеженням періоду нарахування 6-ти місячним строком у відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України.

Але вказаний довід апелянта не відповідає тому, про що сторони зазначили в договорі.

Так згідно до п.7.4. договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару, відповідно до умов п. 6.2.2 договору Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати покупця. Нарахування пені здійснюється до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за цим договором .

Тобто сторони умовами договору поставки визначили нарахування пені без обмеження 6-ти місячним строком, яке не припиняється до моменту повного погашення заборгованості.

Статтями 251-253 ЦК України визначено поняття строків та термінів. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В даному конкретному випадку сторонами договору визначено не строк, а термін, протягом якого здійснюється нарахування пені, що цілком відповідає положенням цивільного законодавства.

4) Також апелянт вважає розмір витрат на правничу допомогу (оплату послуг адвоката) завищеним та необґрунтованим, оскільки справа № 916/173/19 є типовою і не потребує великого обсягу правових знань, значних розумових або часових затрат адвоката.

З цього питання господарський суд детально проаналізував наявні докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для покладення витрат позивача на правничу допомогу на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 15.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" та адвокатом Байдеріним О.А. було укладено договір про надання правової допомоги №109-ПД (а.с.111-113), за умовами якого адвокат приймає на себе обов`язки з надання правової допомоги на підставі доручень клієнта.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що зміст конкретного доручення клієнта про надання правової допомоги адвокатом та розмір гонорару останнього за його виконання, що підлягає сплаті клієнтом, визначається сторонами на підставі цього договору шляхом укладання додаткової угоди до нього.

15.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрграніт Груп" та адвокатом Байдеріним О.А. було укладено додаткову угоду №1 до договору №109-ПД (а.с.114), за умовами якої клієнт надав доручення адвокату на представництво інтересів клієнта в межах звернення до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія" про стягнення заборгованості за договором поставки№125- УГГ від 01.06.2017р., зокрема (але не виключно): доручення з підготовки та підпису позовної заяви, всіх необхідних процесуальних документів по справі та додатків до них, з правом їх підписання, а також представництво інтересів клієнта в ході здійснення судочинства в суді першої інстанції, складання та подання всіх необхідних на думку адвоката документів, усних та письмових пояснень, збирання доказів, виконання інших (без обмежень) дій що будуть необхідні для належного та якісного представництва інтересів клієнта.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката по справі складає 10% від ціни заявленого позову.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду виставлений адвокатом рахунок на оплату послуг у сумі 13 126,57 грн, що складає 10% ціни позову, а також квитанції до прибуткових касових ордерів №21/01 від 21.01.2019р. та №25/02 від 25.02.2019р. (а.с.137-138).

Також в матеріалах справи наявний детальний опис наданої адвокатом Байдеріним О.А. професійної (правової допомоги) за договором про надання правової допомоги №109-ПД від 15.01.2019р. та додаткової угоди до нього.

Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги погодження сторонами у договорі про надання правової допомоги гонорару у відсотковому співвідношенні від ціни позову, що не суперечить нормам чинного законодавства та в даному випадку сума позову не є занадто великою, а тому сума витрат на правову допомогу не є очевидно неспівмірною, колегія суддів підтримує висновок господарського суду про стягнення адвокатських витрат.

Висновки апеляційного господарського суду :

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат, судового збору, та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року по справі № 916/173/19.

Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, апелянтом не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія на рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року по справі № 916/173/19 без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморська Реставраційно-Будівельна Компанія залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 року по справі № 916/173/19 залишити без змін.

Відповідно до ст. 286 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 286 цього Кодексу.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Бєляновський

М.А. Мишкіна