Постанова

від 21.03.2019 по справі 909/175/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінісе-Тлумач" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 (суддя Скапровська І.М.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 (головуючий суддя: Кравчук Н.М., судді : Кордюк Г.Т., Хабіб М.І. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінісе-Тлумач"

до Тлумацької районної ради, м. Тлумач, Івано-Франківська область

про визнання права власності на матеріали (товари); визнання незаконним (недійсним) та скасування п.1 рішення Тлумацької районної ради №634-36/15 від 22.10.2015,

За участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. ТзОВ "Лінісе-Тлумач" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Тлумацької районної ради про визнання права власності на матеріали (товари); визнання незаконним (недійсним) та скасування п.1 рішення Тлумацької районної ради №634-36/15 від 22.10.2015 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с. 95-97 том І).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Тлумацької районної ради 6 демократичного скликання № 634-36/15 від 22.10.2015 прийняте з порушенням приписів ст.ст.319, 331 ЦК України, ст.ст.32, 36, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимог ст.ст.4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також вказав на те, що внаслідок прийняття спірного рішення Тлумацька районна рада позбавила позивача права власності на товари (матеріали), придбані на підставі Договору поставки №10/02-13 від 10.07.2013 та Договору купівлі-продажу №15.07.2013 Т від 15.07.2013. В підтвердження позовних вимог товариство подало суду: копії протоколу №07/02/07-18 Загальних зборів учасників ТОВ "Західтеплоенергоінвест-Тлумач" від 07.02.2018, рішення Тлумацької районної ради 6 демократичного скликання № 634-36/15 від 22.10.2015, договору №32/13 на проведення проектних робіт від 17.07.2013, акту №32 здачі-приймання проектно-вишукувальної науково-технічної продукції, договору №1945-37 від 05.11.2013, висновку експертизи з питань охорони праці від 25.11.2013, договору купівлі-продажу №15.07.2013 Т від 15.07.2013, видаткових накладних, договору поставки №10/02-13, договору №20Ч-13 від 29.07.2013 та акту виконаних робіт №01 від 10.10.2013.

3. Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував, вказуючи на те, що Тлумацькою районною радою не вчинялося будь-яких дій щодо обмеження права власності позивача на придбані ним матеріали (товари); позивачем не надано доказів, що вказані матеріали знаходяться на території Тлумацької центральної лікарні чи були використані при спорудженні приміщення котельні. Також вказав на те, що всі матеріали і роботи були придбані у 2013 році і є підстави вважати, що строк позовної давності, визначений ст.257 ЦК України, сплив. Щодо вимоги позивача про визнання незаконним (недійсним) та скасування Рішення Тлумацької районної ради 6 демократичного скликання № 634-36/15 від 22.10.2015 в частині п.1., відповідач вказав на те, що районна рада, приймаючи вищезазначене рішення, діяла в межах своїх повноважень та у спосіб визначений Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". В підтвердження своїх заперечень подав копію листа Тлумацької центральної районної лікарні №717 від 05.10.2015, копії висновку про вартість об'єкта оцінки, акту ревізії фінансово-господарської діяльності Тлумацької центральної районної лікарні за період з 01.10.2012 по 30.06.2015 №04-21/13 від 28.09.2015, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та договору оренди нерухомого майна №247 від 22.10.2015.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 у справі № 909/175/18 у задоволені позову відмовлено.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 у справі № 909/175/18 залишено без змін.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 08.01.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінісе-Тлумач" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 909/175/18. Касаційна скарга подана разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження постанови у справі № 909/175/18.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2019 року у справі № 909/175/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінісе-Тлумач" залишено без руху до 18.02.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі; встановлено ТОВ "Лінісе-Тлумач" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

04.02.2019 ТОВ "Лінісе-Тлумач" направило до суду платіжне доручення № 31 від 04.02.2019 на суму 16 039,14 грн.

9. Крім того, 09.01.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінісе-Тлумач" через Західний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №909/175/18.

10. Колегія суддів, розглянувши вищевказану скаргу, вважає за необхідне зазначити, що остання є аналогічною до касаційної скарги, поданої 08.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінісе-Тлумач" безпосередньо до Касаційного господарського суду на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 909/175/18, а тому визнається тією ж самою касаційною скаргою, при тому, що чинний ГПК України не передбачає можливості одночасного подання окремих касаційних скарг від одного й того ж учасника судового розгляду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 було поновлено скаржнику строк для подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТзОВ "Лінісе-Тлумач" та її розгляд призначено на 21.03.2019.

12. Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

13. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю (в іншому екземплярі касаційної скарги - направити на новий розгляд).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (позивач) зазначає, що судами було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесені незаконні рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки спірний об'єкт не був зданий в експлуатацію у встановленому порядку, а також державна реєстрація права власності на такий об'єкт не проводилася, то відповідно позивач набув права власності на матеріали, які були використані в процесі цього будівництва на підставі ч.3 ст. 331 ЦК України. Проте, внаслідок прийняття Тлумацькою районною радою рішення № 634-36/15 від 22.10.2015, позивача було позбавлено права власності на товари (матеріали), які було використано при спорудженні котельні і придбані на підставі договору поставки № 10/02-13 від 10.07.2013 та договору купівлі-продажу №15.07.2013 Т від 15.07.2013.

14. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надійшов.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

15. 17.07.2013 між ТзОВ "Західтеплоенергоінвест-Тлумач" (протоколом загальних зборів учасників товариства № 07/02/07-18 від 07.02.2018 змінено назву на ТзОВ "Лінісе-Тлумач") (замовник) та ТзОВ "Західна теплоенергетична будівельна компанія" (виконавець) було укладено договір на проведення проектних робіт №32/13, за умовами якого виконавець зобов'язується на свій ризик виконати, за завданням замовника проект по реконструкції котельні по вул. Винниченка в м. Тлумачі Івано-Франківської області (а.с. 20-22, 25-26 том І).

16. На підставі вказаного договору було розроблено робочий проект "Реконструкція котельні по вул. Винниченка, м. Тлумач, Івано-Франківська область". Даним проектом передбачалося будівництво котельні для опалення приміщень лікарні, адміністративних і житлових будівель (а.с. 131-195 том ІІ).

17. 01.04.2014 між ТзОВ "Західтеплоенергоінвест-Тлумач" та ТзОВ "Західна теплоенергетична будівельна компанія" було підписано акт №32 здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції (а.с. 27 том І).

18. Позивач зазначав, що з метою реалізації даного проекту ним було укладено ряд договорів з іншими суб'єктами господарювання, згідно з якими позивач придбав будівельні матеріали на загальну суму 417171,28 грн., а також здійснено будівельні роботи по проекту із використанням вказаних матеріалів при спорудженні котельні ЦРЛ по вул. Винниченка в м. Тлумач Івано-Франківської області, доказом чого є, на думку позивача, договір №20Ч-13 від 29.07.2013 (а.с. 52-58 том І).

19. Як доказ придбання матеріалів на суму 417 171,28 грн, позивачем долучено договір купівлі-продажу №15.07.2013 Т від 15.07.2013 та видаткові накладні до нього № ФОП - 0001 від 15.07.2013 на суму 36 214,19 грн, №ФОП - 0002 від 12.09.2013 на суму 42 457,82 грн, № ФОП - 0003 від 19.09.2013 на суму 50 956,87 грн, № ФОП - 0004 від 23.09.2013 на суму 63 988,79 грн, №ФОП - 000048 від 30.09.2013 на суму 6 382,33 грн, а також договір поставки №10/02-13 від 10.07.2013 та видаткові накладні до нього №ФОП -0002 від 30.07.2013 на суму 84 965,71 грн, № ФОП- 0003 від 21.08.2013 на суму 132 205,57 грн (а.с. 40-51 том І). При цьому позивач визнає, що жодних правочинів із Тлумацькою районною радою щодо розпорядження товарами (матеріалами), використаними при спорудженні нежитлової будівлі - котельні по вул. Винниченка, буд 80а, м. Тлумач, ним не укладалися.

20. 22.10.2015 Тлумацькою районною радою було прийнято рішення № 634-36/15 "Про внесення змін до перелік об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, що перебувають в управлінні Тлумацької районної ради", яким включено до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища та міста району, що перебувають в управлінні Тлумацької районної ради нежитлове приміщення (прибудову до котельні з навісом) загальною площею 93,4 кв.м вартістю 87168 грн., розташоване за адресою м. Тлумач, вул. Винниченка 80 а згідно з додатком. Вищевказане приміщення передано в оперативне управління Тлумацькій центральній лікарні (а.с. 23 том І).

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

21. Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази порушення, невизнання або оспорювання Тлумацькою районною радою особистого немайнового або майнового права та інтересу позивача, тобто порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права позивача на матеріали (товари), придбані ним згідно договорів купівлі-продажу та поставки. Крім того, оскаржуючи рішення Тлумацької районної ради позивач також не надав суду доказів порушення його права чи охоронюваного законом інтересу, внаслідок прийняття відповідачем такого рішення.

22. Суд апеляційної інстанції залишив рішення місцевого суду без змін вказавши, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем вчиняються будь-які дії щодо обмеження права власності на зазначені у позовній заяві матеріали (товари). В матеріалах справи відсутні докази порушення, невизнання або оспорювання Тлумацькою районною радою, особистого немайнового або майнового права та інтересу позивача, тобто порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права позивача на матеріали (товари) придбані ним згідно договорів купівлі-продажу та поставки. Крім того позивач, оскаржуючи рішення Тлумацької районної ради, також не надав суду доказів порушення його права чи охоронюваного законом інтересу, внаслідок прийняття відповідачем такого рішення.

VІІ. Позиція Верховного Суду

23. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

24. Предметом даного позову є питання щодо визнання права власності на матеріали, які були використані позивачем при спорудженні котельні по вул. Винниченка в м. Тлумач на території Тлумацької центральної районної лікарні.

25. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, позовні вимоги обґрунтовано, зокрема, тим, що рішення Тлумацької районної ради 6 демократичного скликання № 634-36/15 від 22.10.2015 прийняте з порушенням приписів ст.ст.319, 331 ЦК України, ст.ст.32, 36, 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимог ст.ст.4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також вказав на те, що внаслідок прийняття спірного Рішення Тлумацька районна рада позбавила позивача права власності на товари (матеріали), придбані на підставі Договору поставки №10/02-13.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 по справі №3-576гс16, в якій зокрема, вказано, що до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК).

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

27. За змістом статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Таким чином, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів було встановлено, що позивачем не надано суду жодних доказів , які б підтверджували його право користування земельною ділянкою по вул. Винниченка в м. Тлумач, як і не подано доказів, які б надавали йому право проектування та спорудження (будівництво, реконструкція) об'єкта котельні на території Тлумацької центральної районної лікарні по вул. Винниченка в м.Тлумач Івано-Франківської області.

Факт порушення законодавства України, що регулює відносини в сфері містобудування при спорудженні ТзОВ "Лінісе-Тлумач" спірної котельні, визнається і самим позивачем. Зокрема, ним у позовній заяві та апеляційній скарзі підтверджується, що ним не було отримано містобудівних умов та обмежень, відсутня дозвільна документація на початок і закінчення виконання будівельних робіт , а також зазначає, що об'єкт не зданий в експлуатацію.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не додержано встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об'єкта в експлуатацію, жодних доказів про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва спірного об'єкта та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до суду не надано, матеріали справи таких документів не містять.

28. Також звертаючись до суду з позовом про визнання права власності, позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на ч.3 ст. 331 ЦК України, якою передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

При цьому апеляційний суд погодився з тим, що до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Проте, зазначив, що дана стаття регулює правовідносини сторін при наявності усієї дозвільної документації , тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Натомість, судом встановлено та не заперечувалось і самим позивачем, спірне будівництво здійснювалося без отримання дозвільної документації, відтак є самочинним, відповідно такі правовідносини регулюються статтею 376 ЦК України.

29. За змістом ст.392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, Тлумацька районна рада не заперечувала права власності на вказані позивачем у позовній заяві матеріали (товари), оскільки ніякого відношення до них не мала. Стверджувала, що жодних дій щодо обмеження такого права відповідачем не вчинялося. Між ТзОВ "Лінісе-Тлумач" та Тлумацькою районною радою відсутні правові стосунки, оскільки жодних правочинів між сторонами щодо розпорядження такими товарами (матеріалами) не укладалися.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано доказів того, що відповідачем вчиняються будь-які дії щодо обмеження права власності на зазначені у позовній заяві матеріали (товари), в матеріалах справи відсутні докази порушення, невизнання або оспорювання Тлумацькою районною радою, особистого немайнового або майнового права та інтересу позивача, тобто порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права позивача на матеріали (товари) придбані ним згідно договорів купівлі-продажу та поставки.

30. Крім того, колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний суди з урахуванням своєї оцінки матеріалів справи та наданих доказів правомірно не взяли до уваги посилання позивача на те, що внаслідок прийняття 22.10.2015 Тлумацькою районною радою рішення № 634-36/15, його було позбавлено права власності на товари (матеріали), придбані на підставі договору поставки №10/02-13 від 10.07.2013 та договору купівлі-продажу №15.07.2013 Т від 15.07.2013, оскільки останнім не надано суду належних та допустимих доказів, які би підтвердили, що перелічені ним матеріали (товари) знаходяться по вул. Винниченка в м. Тлумач на території Тлумацької центральної районної лікарні та були використані при спорудженні приміщення котельні .

Посилання скаржника на Робочий проект "Реконструкція котельні по вул. Винниченка, м. Тлумач, Івано-Франківська область", як на доказ здійснення ним будівництва котельні по вул. Винниченка в м. Тлумач Івано-Франківської області (а.с. 131-195 том ІІ), також правомірно не прийнятий до уваги, оскільки для розроблення проектної документації на будівництво об'єкта передує отримання замовником дозвільної документації, що як встановлено судом вище позивачем не було здійснено. Відтак, з огляду на викладене, позивач, оскаржуючи рішення Тлумацької районної ради, також не надав суду доказів порушення його права чи охоронюваного законом інтересу, внаслідок прийняття відповідачем такого рішення.

31. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

32. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення ."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

33. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінісе-Тлумач" без задоволення, а судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

34. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає ухвалені судові рішення в силі, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінісе-Тлумач" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 у справі № 909/175/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський