Рішення

від 25.03.2019 по справі 477/2059/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2059/18

Провадження №2/477/162/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Л.М.Семенової,

при секретарі Сірюк С.В.,

за участю:

позивачки - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

відповідачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

представника третьої особи - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Садове товариство Вітамін Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить витребувати у відповідача ОСОБА_4 73 кв.м. належної їй земельної ділянки, що знаходиться у користуванні відповідача та членів його родини на ділянці № 63-Б, кадастровий номер 4823381700:18:000:0468, розташованого в СТ Вітамін по вул. Джерельній в с.Зайчевське Вітовського району Миколаївської області, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що 26 травня 2014 року придбала у ОСОБА_8 дачний будиночок № 63/1 по вул. Джерельній в СТ Вітамін із земельною ділянкою площею 0,0783 га за кадастровим номером 4823381700:18:000:0102. Натомість з часом виявила, що площа придбаної земельної ділянки не відповідає розміру, визначеному у договорі, та за яку нею сплачено 25138 грн., у зв'язку з чим звернулася до ОСОБА_4 за вирішенням спірного питання. Для врегулювання цього конфлікту сім'я ОСОБА_4 передала у її користування частину земельної суміжної земельної ділянки 63 Б, що належить відповідачу ОСОБА_5 - дружині продавця. Натомість вже восени 2017 року сім'я ОСОБА_5 знову перенесла межу цих земельних ділянок, тобто незаконно заволоділа належною їй земельною ділянкою, зменшивши його площу з 782 кв.м. до 697 кв.м. Оскільки відповідачі відмовляються вирішити дане питання в добровільному порядку, то просить про витребування її майна від ОСОБА_8 та ОСОБА_5, зокрема земельної ділянки площею 73 кв.м., з суміжної земельної ділянки №63б кадастровий номер 4823381700:18:000:0468, розташованої в СТ Вітамін по вул. Джерельній с.Зайчевське Вітовського району Миколаївської області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники позовні вимоги підтримали в межах доводів позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали та в своєму відзиві на позовну заяву вказували, що на час продажу земельної ділянки ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 право власності даної земельної ділянки продавцю посвідчувалося Державним актом. У період з 2013 по травень 2015 років СТ Вітамін проводилась інвентаризація земель даного товариства та саме тоді була виявлена невідповідність спірної земельної ділянки розмірам, що зазначені в Державному акті, виданому на ім'я ОСОБА_4, зокрема площа цієї ділянки склала 0,0710 га, а за даними державного акту попереднього власника - ОСОБА_4 площа становила 0,0782 га. Для компенсації розбіжності СТ Вітамін надало ОСОБА_1Д, земельну ділянку №139а по вул. Джерельній площею 0,033 га, після чого 18.06.2015 року ОСОБА_1 написала заяву, в якій зазначила, що таке вирішення питання її цілком задовольнило та претензій до ОСОБА_4 по землі вона не має.

В 2017 році комісією СТ Вітамін проведені заміри меж земельних ділянок, якими встановлено, що ОСОБА_4 не змінював меж земельних ділянок № 63а та 63б після їх приватизації, та яка в подальшому продана ОСОБА_1 за єдиним номером 63/1.

ОСОБА_5 посилається на неприйнятність способу, у який позивач просить вирішити спір, фактично вимагаючи позбавити її - ОСОБА_5 права власності на належне їй майно, що є порушенням ст.321 ЦК України стосовно непорушності права власності (а.с. 36).

В судовому засіданні відповідачі та їх представник доводи, викладені у відзиві на позовну заяву підтвердили. Вважали заявлені вимоги безпідставними, просили про стягнення на їх користь з позивачки судових витрат в сумі 4000 грн.

Згідно заяви відповідачів від 22.10.2018 року (а.с. 64) просили про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що про невідповідність площі проданої земельної ділянки, зазначеної у Державному акті та договорі купівлі-продажу її фактичній площі, позивач дізналася не пізніше 18.06.2015 року, а з позовом звернулася до суду в серпні 2018 року, тобто за спливом строку позовної давності.

Представник третьої особи СТ Вітамін ОСОБА_7 просив вирішити спір на розсуд суду. З приводу обставин справи пояснив про виявлену, після проведення інвентаризації земель СТ Вітамін , невідповідність розмірів земельних ділянок за фактичним їх користуванням розмірам, що зазначені у правовстановлюючих документах, з приводу чого і виник спір між ОСОБА_1 та сім'єю ОСОБА_5.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що в 2017 році надійшла заява від ОСОБА_5 з проханням правління розібратися щодо спору з приводу проданої дачної ділянки ОСОБА_1, яка після проведеної інвентаризації земель товариством, висуває йому претензії з приводу невідповідності розміру проданої ділянки. Після інвентаризації були уточнені розміри земельних ділянок та у ОСОБА_5 виявився розмір 0,071 га, що не відповідало даним Державного акту, на час видачі якого технічна документація не виготовлялася та раніше інвентаризація не проводилася. При перевірці суміжних земельних ділянок, зокрема земельних ділянок 63 та 63-б, то суміжна земельна ділянка також виявилася меншою ніж зазначено в державному акті. Відповідачами ОСОБА_5 зміна межі не проводилася.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що є донькою позивачки ОСОБА_1. Дачний будинок для купівлі вони знайшли з матір'ю через оголошення в мережі Інтернет із зазначенням розмір 8 соток. Прибули на місце, дачна ділянка та будинок матері сподобались і були придбані. Коли стало питання щодо нестачі розміру земельної ділянки, її мати звернулася до відповідачів для вирішення цього питання, та їй відповідачі виділили зі своєї суміжної земельної ділянки, частину, яку відгородили та на якій мати садила овочі. Пізніше цю частину ділянки відповідачі забрали.

Зі змісту досліджених письмових доказів слідує наступне.

Відповідно до копії державного акту ЯЕ №915338 від 07.03.20058 року та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ОСОБА_4 належала земельні ділянка кадастровий номер 4823381700:18:000:0102 площею 0,0782 для ведення садівництва, розташована за №63а та 63б в межах СТ Вітамін Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (а.с. 43-47).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 26 травня 2014 року, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купила садовий будинок та земельну ділянку площею 0,0782га, що розташовані за адресою: СТ Вітамін , вул.Джерельна, будинок № 63/1, стара адреса 63а, 63б (а.с. 51-52). Право ОСОБА_1Д, щодо вище вказаного майна як нового власника зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та з того часу вона також стала членом СТ Вітамін (а.с. 18-19).

Згідно копії договору дарування від 12 червня 2012 року ОСОБА_5 належить земельна ділянка № 63-б кадастровий номер 4823381700:18:000:0468 (а.с. 39-40).

Відповідно до копії ситуаційної схеми геодезичної зйомки, здійсненої на замовлення ОСОБА_1 (а.с. 26-27) встановлено невідповідність межі земельної ділянки № 63а, 63б за фактичним користування та документам (державному ату), при цьому площі неспівпадання межі земельної ділянки 63а, 63б за фактичним користуванням та за державним актом встановлено як з боку сусідніх земельних ділянок (№ 64 та № 62) так і з боку проїжджої частини (всього 14 кв.м.)

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 18.06.2015 року, після проведеної в садівництві інвентаризації, виявилося що площа придбаної нею в 2014 році у ОСОБА_4 земельної ділянки є меншою за продану на 0,07 га. Для компенсації нестачі земельної ділянки нею додатково отримано в СТ Вітамін земельну ділянку площею 0,033 на по вул.Джерельній № 139 а, та даний варіант її повністю задовольнив. Претензії до ОСОБА_4 вичерпано (а.с. 53).

Відповідно до звіту комісії СТ Вітамін від 29.09.2017 року, при перевірці заяви ОСОБА_4 з приводу перевірки об'єктивності претензій ОСОБА_1 щодо розміру проданих їй в 2014 році земельних ділянок № 63а, 63б комісія встановила, що вказані земельні ділянки приватизовані ОСОБА_4 в 2008 році, та останнім отримано Державний акт ЯЕ №915338 на земельну ділянку площею 0,0782 га. Площа земельної ділянки визначалася ДП Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою згідно договору №4532 від 24.07.2007 року, укладеного ДП з 30 членами СТ Вітамін , в тому числі ОСОБА_4 В 2013 році з метою упорядкування оплати податків на землю СТ Вітамін укладено договір із ПП Укрприватзем про інвентаризацію земель СТ Вітамін . За наслідками виконаних робіт дане підприємство виготовило документацію, відповідно до якої площі земель, які експлуатуються СТ Вітамін , в тому числі і площі земель, що належать його членам, без зазначення розмірів меж цих ділянок. У відповідності до документів інвентаризації площа ділянок №63а, 63б становить 7,1 сотки, що не відповідає площі цих ділянок, вказаних в державному акті ЯЕ №915338 (7,82 сотки) В 2015 році для компенсації даної розбіжності ОСОБА_1 отримала в СТ Вітамін додатково земельну ділянку № 139а площею 3,3 сотки, у зв'язку з чим написала заяву про задоволення вирішенням спірного питання у такий спосіб та відсутністю претензій до ОСОБА_4 В 2017 році ОСОБА_1 все ж почала вимагати компенсації різниці в площі за рахунок ділянок, які є суміжними до ділянок № 63а,63б. Комісією проведено заміри меж суміжних земельних ділянок, зокрема № 24, 64,62 та спірних ділянок 63а,63б, за наслідками чого встановлено, що ОСОБА_4 з часу приватизації не змінював розміру проданої ним земельної ділянки. Компенсація нестачі земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок прилеглої території є неможливою, оскільки прилеглі земельні ділянки перебувають у приватній власності інших осіб (а.с. 54-55).

Відповідно до зведеної порівняльної таблиці даних, отриманих в результаті інвентаризації земель та інформації, що міститься в документах, які посвідчують право на земельну ділянку, площа земельної ділянки 63а,63б по Державному акту становить 0,0782 га, фактично площа становить 0,0707 га. Невідповідність площ, зазначених у державних актах та за фактичним користуванням також встановлено і щодо інших земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки № 63, належної ОСОБА_5, що фактично є меншою ніж за даними правовстановлюючих документів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного,

Відповідно до ст. 378 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В ході судового слідства судом встановлено, що при придбанні ОСОБА_1 земельної ділянки 63б,63а в СТ Вітамін по вул. Джерельній, новий номер 63/1, перевірка фактичної площі придбаної земельної ділянки її площі за Державним актом не здійснювалась. В договорі купівлі-продажу від 2014 року площа земельної ділянки зазначена згідно даних первинного правовстановлюючого документу - Державного акту на ім'я ОСОБА_4 як 0,0782 га.

В подальшому ОСОБА_1 виявлено невідповідність площі проданої земельної ділянки розмірам її фактичного користування, у зв'язку з чим в червні 2015 року даний спір вирішено шляхом передачі ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,033 га в СТ Вітамін № 139а та у зв'язку з чим 18.06.2015 року нею складено заяву про вирішення конфлікту із ОСОБА_4 з приводу невідповідності площі проданої їй земельної ділянки.

В подальшому, зокрема згідно наданих письмових доказів, в 2017 році ОСОБА_1 знову порушено питання про невідповідність площі проданої земельної ділянки та за наслідками здійснених замірів комісією СТ Вітамін встановлено, що площа спірної земельної ділянки з часу її приватизації ОСОБА_4 та станом на час проведення перевірки, не змінювалась.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про відновлення її прав шляхом витребування нестачі проданої їй земельної ділянки за рахунок суміжної із нею земельною ділянкою, належною ОСОБА_5, то відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Положення ст. 387 ЦК України, на які посилається ОСОБА_1 встановлені для захисту права власника з витребування свого майна від чужого незаконного володіння. В своєму позові ОСОБА_1 просить про витребування майна у сім'ї ОСОБА_5 за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 482331700:18:000:0668, який, як встановлено судом належить ОСОБА_5 відповідно до договору дарування з 2012 року.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте будь-які докази, які б свідчили, що ОСОБА_5 порушила межі належної їй земельної ділянки (63б) та земельної ділянки, належної ОСОБА_1 (63/1), і без правової підстави використовує чужу земельну ділянку (частину), зокрема земельну ділянку належну ОСОБА_1, суду не надані.

Враховуючи наведене, проаналізувавши зміст, наданих сторонами письмових доказів, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити як безпідставних.

Стосовно заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про застосування строку позовної давності, то застосування даного строку можливе лише за наявності підстав для задоволення позову по суті заявлених вимог, коли такі підстави відсутні, суд відмовляє у позові по суті.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідачі просили про стягнення на їх користь процесуальних витрат по справі.

В той же час, доказів на підтвердження понесених судових витрат не надали, вказували про можливість їх подання протягом п'яти наступних днів.

За вказаного, з урахуванням вимог п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним призначити судове засідання з розгляду питання щодо розподілу судових витрат у справі та встановити для відповідачів строк подачі доказів щодо понесених ними судових витрат до 28 березня 2019 року. Судове засідання з цього питання призначити на 01 квітня 2019 року о 10-30 годині.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ Про судоустрій і статус суддів , суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Садове товариство Вітамін Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, про витребування майна, зокрема витребування у відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 73 кв.м. земельної ділянки, що знаходиться у користуванні відповідачів на ділянці № 63-Б, кадастровий номер 4823381700:18:000:0468, розташованого в СТ Вітамін по вул. Джерельній в с.Зайчевське Вітовського району Миколаївської області, - відмовити.

Призначити судове засідання з вирішення питання про розподіл судових витрат на 01 квітня 2019 року на 10-30 годину, встановивши відповідачам строк для подачі доказів за судовими витратами до 28 березня 2019 року включно.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

З повним текстом рішення учасники справи можуть ознайомитись та отримати його копію в канцелярії суду 26 березня 2019 року, з якої обчислювати строк на подання апеляційної скарги.

Суддя Л.М. Семенова