Рішення

від 11.03.2019 по справі 806/241/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м.Житомир справа № 806/241/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Шевчук Т.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2013 № НОМЕР_1 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640 гривень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Живий квас" з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2013 №0001642205.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 у справі №806/241/14 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції від 17.10.2013 року №0001642205 та №0001632205.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 у справі №806/241/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі №806/241/14 Житомирська об'єднана державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

За наслідками розгляду касаційної скарги Верховний Суд прийняв постанову від 06.11.2018, якою касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області було задоволено частково, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі №806/241/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 17.10.2013 №0001642205 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640 грн. та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 806/241/14 було залишено без змін.

До Житомирського окружного адміністративного суду справа №806/241/14 надійшла 04 грудня 2018 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2018 року головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №806/241/14 було визначено суддю Черняхович І.Е.

Ухвалою судді Черняхович І.Е. від 10 грудня 2018 року адміністративну справу №806/241/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Живий квас" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2013 № НОМЕР_1 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640 гривень було прийнято до загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 20 грудня 2018 року о 10:00.

20 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання від представника позивача, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю вирішення питання про заміну відповідача у справі (а.с.152 том 3).

З огляду на зазначене, підготовче судове засідання по справі № 806/241/14 було перенесено на 21 січня 2019 року о 10:00.

Крім того, 20 грудня 2018 року представником позивача до відділу документального забезпечення суду було подано заяву про заміну відповідача у справі - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Житомирській області.

Розглянувши зазначену заяву, суд прийшов до висновку, що заява про заміну відповідача у справі - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Житомирській області, задоволенню не підлягає. Водночас, з метою недопущення порушення прав учасників справи та враховуючи приписи статті 52 КАС України, суд ухвалою від 26 грудня 2018 року замінив відповідача у справі №806/241/14 - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області на його правонаступника - Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області.

18 січня 2019 року до суду надійшло клопотання від позивача, в якому він просив відкласти розгляд справи на іншу дату через неможливість забезпечити участь представника у судовому засіданні (а.с.168 том 3).

У зв'язку з надходженням зазначеного клопотання, підготовче судове засідання було перенесено на 13 лютого 2019 року о 10:00.

13 лютого 2019 року представник позивача до судове засідання не з'явився, однак подав клопотання, в якому просив провести підготовче судове засідання по справі №806/241/14 без його участі (а.с.224 том 3)

Представник відповідача 13 лютого 2019 року до суду з'явився, однак не заперечував проти проведення підготовчого судового засідання у справі № 806/241/14 в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 13 лютого 2019 року було закрито підготовче провадження у справі № 806/241/14 і призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 04 березня 2019 року о 10:00

04 березня 2019 року до суду з'явились представник позивача - ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 №001642205 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Вказав, що чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Наголошував на тому, що в рядку 24 Декларації ТОВ Живий Квас з податку на додану вартість за липень 2013 року (а.с. 190-192, том 3) вказаний розмір суми, яка є різницею між рядком 22 та рядком 23 Декларації. В рядку 23 Декларації ТОВ Живий Квас до бюджетного відшкодування вищезазначена сума не заявлялась, так як отримання бюджетного відшкодування не є обов'язком суб'єкта господарювання, а являється його правом. При цьому, на думку представника відповідача, законодавчо визначено можливість погашення податкового боргу наступних податкових періодів за рахунок податкового кредиту.

Крім того, свою позицію позивач обґрунтовував висновками Вищого адміністративного суду України, які викладені в ухвалі від 28 жовтня 2014 року по справі К/800/21965/14 (806/7676/13-а) та висновками Верховного Суду, які викладені в постанова від 12 лютого 2019 року по справі №826/16101/13-а. Додатково представником позивача також було зазначено, що в податковому повідомленні-рішенні 17.10.2013 №0001642205 не вірно зазначеного номер акту перевірки на підставі якого воно винесене та вказано порушення, яке не відповідає порушенню зафіксованому в акті перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив в задоволенні позову відмовити. Зазначав, що податковий кредит в розмірі 381640,00 гривень був безпідставно відображений Товариством з обмеженою відповідальністю Живий Квас в рядку 24 Декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року (а.с.190-192 том 3), оскільки ця сума повинна була декларуватись позивачем в рядку 23.1 чи 23.2 Декларації за липень 2013 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 11.09.2013 по 17.09.2013, з продовженням на два робочих дні, уповноваженими посадовими особами контролюючого органу була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Живий Квас з питань правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2013 року.

В ході перевірки серед іншого було встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Живий Квас пункту 200.4, п.200.14 а , п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24Декларації) на 381640,00 гривень.

За результатами перевірки було складено акт №843/22-05/36270081/0100 від 26.09.2013 (а.с.11-24 том 1) на підставі якого 17 жовтня 2013 року контролюючим органом було винесено податкове повідомлення рішення №0001642205 (а.с.9 том 1), відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Живий Квас було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013року на 381640,00 гривень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суг виходить з наступного.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Живий Квас було подано до контролюючого органу звітну нову податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року (а.с.190-192 том 3), в якій у рядку 22 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податків, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду) вказано суму в розмірі 381640,00 грн., у рядку 23 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) вказано 0,00 грн та в рядку 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) вказано суму в розмірі 381640,00 грн як різниця між сумами рядка 22 та рядка 23.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, суд зазначає, що приписи пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавцем встановлено 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

З огляду на встановлене, суд зазначає про необґрунтованість висновків Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо відсутності права у позивача на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 381640,00 грн., яке виникло в жовтня 2012 року (а.с.196 том 3), оскільки підприємством залишок від'ємного значення з податку на додану вартість не був використаний у період, в якому виник.

Відносно висновків відповідача про те, що позивач самостійно відмовилося від від'ємного значення податку на додану вартість, зазначеного у рядку 24 декларації, оскільки позивач не відобразив у відповідних рядках податкової декларації з податку на додану вартість напрямок повернення бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492.

Так, відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно підпункту 14.2 пункту 14 розділу ІІІ зазначеного Порядку додатками до декларації є, зокрема, довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (Додаток 2).

Пунктом 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначений порядок заповнення розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість Розрахунки з бюджетом за звітний період .

У відповідності до підпункту 4.6.5 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість платники, які відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають такий розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Системне тлумачення вказаних положень дає підстави вважати, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Чинне податкове законодавство не ставить також право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді в нього виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

В свою чергу, отримання бюджетного відшкодування не є обов'язком суб'єкта господарювання, а являється його правом. При цьому, законодавчо визначено можливість погашення податкового боргу наступних податкових періодів за рахунок податкового кредиту. Аналогічна позиція з цього приводу була викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року по справі №826/16101/13-а.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № НОМЕР_1 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640,00 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № НОМЕР_1 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 381640 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене